Постанова
іменем України
10 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 753/14633/18
провадження № 51-587км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Єремейчука С. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Мішиної О. О.,
прокурора Матолич М. Р.,
захисника Шелудька Є. В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Шелудька Є. В. на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Фастівці Бахматського району Чернігівської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 27 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 71 цього Кодексу до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, 31 травня 2018 року приблизно о 02:00 на АДРЕСА_2, умисно, таємно, за допомогою невстановлених предметів від`єднав від стіни будинку зовнішні елементи складових частин трьох кондиціонерів та заволодів ними, чим завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальних збитків на суму 10 849 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 28 листопада 2019 року залишив без змін вирок місцевого суду.
Верховний Суд постановою від 05 листопада 2020 року скасував ухвалу суду апеляційної інстанції та призначив новий розгляд у цьому суді.
За ухвалою Київського апеляційного суду від 13 травня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і закрити провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Обґрунтовуючи викладені у касаційній скарзі доводи, зазначає, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч. 2 ст. 439 КПК не виконав вказівок суду, який розглянув справу в касаційному порядку. На переконання захисника, апеляційний суд безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції щодо допустимості фактичних даних протоколу огляду від 31 травня 2018 року та висновку спеціаліста щодо вартості майна. Вважає, що судові рішення не відповідають приписам ст. 370 КПК, а отже, підлягають скасуванню.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Шелудько М. П. підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, прокурор Матолич М. Р. заперечила проти її задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Як передбачено ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Наведені в касаційній сказі прокурора доводи про істотні порушення судом апеляційної інстанції вимог кримінального процесуального закону є обґрунтованими.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості судового рішення, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, за змістом вона має відповідати положенням ст. 419 КПК.
За правилами ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Однак указаних вимог закону під час розгляду цього кримінального провадження апеляційний суд не дотримався.
Згідно з ч. 2 ст. 439 КПК вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді.
Цим правилом законодавець створює додаткові процесуальні засоби усунення порушень матеріального чи процесуального закону, допущених судами першої та апеляційної інстанцій, у випадках, коли за наслідками касаційного розгляду суд касаційної інстанції не ухвалює кінцевого рішення у кримінальному провадженні.
А тому дотримання цього правила має важливе значення як гарантія не лише дієвості судового контролю, що здійснюється вищою судовою інстанцією, за законністю та обґрунтованістю рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а й забезпечення єдності судової практики в цілому.
Як убачається з матеріалів провадження, Верховний Суд, скасовуючи попередню ухвалу суду апеляційної інстанції, вказав на те, що видача ОСОБА_1 викрутки відбулася в умовах, коли останній фактично був затриманий без дотримання положень, передбачених статей 208, 223 КПК, та без складання протоколу про затримання, що ставить під сумнів добровільність такої видачі в межах процесуальної дії - огляду місця події.
Водночас Суд звернув увагу, що без дослідження того, чи вплинуло застосування до затриманого сили та спеціальних засобів на допустимість фактичних даних протоколу огляду місця події від 31 травня 2018 року, висновки про допустимість цього доказу є неналежним чином обґрунтованими.
Проте апеляційний суд, погоджуючись із висновками суду першої інстанції щодо допустимості вищенаведеного доказу, не врахував зазначене в постанові Верховного Суду, фактично продублював мотиви, викладені у попередній ухвалі суду апеляційної інстанції, яка скасована.
Крім цього, як уже наголошував суд касаційної інстанції у цьому кримінальному провадженні, висновок спеціаліста не є належним видом процесуальних джерел доказів.
Відповідно до ст. 84 КПК процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Висновок спеціаліста до цього переліку не належить.
Згідно з висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2019 року (справа № 420/1667/18), імперативність ст. 242 КПК щодо призначення експертизи для визначення розміру збитків, завданих кримінальним правопорушенням, має обмежений характер, оскільки не стосується тих випадків, коли предметом злочину є гроші або інші цінні папери, що мають грошовий еквівалент, а також коли розмір матеріальних збитків, шкоди, заподіяних кримінальним правопорушенням, можливо достовірно встановити без спеціальних знань, а достатньо загальновідомих та загальнодоступних знань, проведення простих арифметичних розрахунків для оцінки даних, отриманих за допомогою інших, крім експертизи, джерел доказування.
У свою чергу, матеріали кримінального провадження містять висновок експерта від 18 липня 2018 року про неможливість встановити ринкову вартість викраденого майна, однак це залишилось поза увагою апеляційного суду.
Отже, під часпостановлення ухвали суд апеляційної інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, і відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 438 КПК є підставою для скасування такого рішення з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Під час нового апеляційного розгляду суду необхідно врахувати наведене, перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_1, після чого ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд