Постанова
Іменем України
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 201/5037/17
провадження № 61-11445св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - Дніпровська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1, виконавчий комітет Соборної районної у місті Дніпрі ради,
треті особи: Перша дніпровська державна нотаріальна контора, Міністерство юстиції України,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Дніпровської міської ради на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2020 року в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, виконавчого комітету Соборної районної у м. Дніпрі ради та просила:
визнати незаконним та скасувати рішення виконкому Жовтневої районної ради депутатів трудящих м. Дніпропетровська від 15 грудня 1959 року № 753, параграф 5 "Про дозвіл будівництва гаражу для легкового автомобіля гр. ОСОБА_2 у північно-східної стіни лікарні ім. Мечникова";
визнати незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, видане виконавчим комітетом Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради 27 листопада 2007 року на підставі незаконного рішення виконкому Жовтневої районної ради депутатів трудящих м. Дніпропетровська від 15 грудня 1959 року за № 753, параграф 5;
визнати незаконним додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 лютого 2008 року, видане Першою Дніпропетровською державною нотаріальною конторою на гараж № НОМЕР_1 загальною площею 18,6 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1, на ім`я ОСОБА_1, зареєстроване в нотаріальному реєстрі № 3-441;
скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 ;
скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 ;
усунути перешкоди Дніпровській міській раді в користуванні комунальною власністю - земельною ділянкою по АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок гараж № НОМЕР_1 загальною площею 18,6 кв. м;
звільнити, привести у придатний для використання стан та передати за актом Дніпровській міській раді земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 у порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на підставі додаткового свідоцтва про право на спадщину за законом від 27 лютого 2008 року набула право власності на гараж № НОМЕР_1 площею 18, 6 кв. м, що розташований по АДРЕСА_1 .
Право власності спадкодавця ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1 виникло на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 27 листопада 2007 року виконавчим комітетом Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 15 грудня 1959 року № 753.
Зазначене свідоцтво про право власності на спірний гараж було видано на померлу особу, тому є незаконним з моменту його видачі й у подальшому спадкоємець ОСОБА_1 не мала права на спадкування гаража, право власності на який у спадкодавця ОСОБА_2 на день її смерті не виникло.
Рішення виконкому Жовтневої районної ради народних депутатів м. Дніпропетровська від 15 грудня 1959 року № 753 було винесено з порушенням діючого на той час законодавства Української РСР.
При цьому рішенням Дніпропетровської міської ради від 28 жовтня 2010 року № 106/56 "Про погодження КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" проведення реконструкції будівлі КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" у комплексі забудови АДРЕСА_2 було погоджено проведення реконструкції будівлі закладу у межах наданої КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова І. І." земельної ділянки.
Відповідно до рішення Дніпровської міської ради від 06 жовтня 2010 року КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" видані державні акти на право постійного користування земельною ділянкою від 12 листопада 2010 року для фактичного розміщення офтальмологічного корпусу та для влаштування проїзду. Оскільки проїзд згідно з проектом реконструкції повинен бути влаштований з виїздом на вулиці Донського за рахунок земель територіальної громади міста, що належний ОСОБА_1 гараж перешкоджає виконанню рішення міської ради та реконструкції офтальмологічного корпусу лікарні.
Ураховуючи викладене, Дніпровська міська рада просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2019 року позов Дніпровської міської ради задоволено.
Поновлено Дніпровській міській раді строк на звернення до суду з позовом.
Визнано незаконним та скасовано рішення виконкому Жовтневої районної ради депутатів трудящих м. Дніпропетровська від 15 грудня 1959 року за № 753 § 5 "Про дозвіл будівництва гаражу для легкового автомобілю гр. ОСОБА_2 у північно-східної стіни лікарні ім. Мечникова" в частині надання ОСОБА_2 дозволу на будівництво гаражу з вогнестійкого матеріалу розміром 5х3,5 м у північно-східної стіни лікарні ім. Мечникова.
Визнано незаконним свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім`я померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, видане виконавчим комітетом Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради 27 листопада 2007 року на підставі незаконного рішення виконкому Жовтневої районної ради депутатів трудящих м. Дніпропетровська від 15 грудня 1959 року за № 753 §5.
Визнано незаконним додаткове свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 лютого 2008 року, видане Першою дніпропетровською державною нотаріальною конторою на гараж № НОМЕР_1 загальною площею 18,6 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1, зареєстроване в нотаріальному реєстрі №3-441.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на гараж № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснену на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради 13 грудня 2007 року.
Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гараж № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, здійснену на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради 07 квітня 2008 року.
Усунуто перешкоди Дніпровській міській раді в користуванні комунальною власністю - земельною ділянкою на АДРЕСА_2 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок гараж № НОМЕР_1 загальною площею 18,6 кв. м, звільнити, привести у придатний для використання стан та передати за актом Дніпровській міській раді земельну ділянку, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 червня 2019 року виправлено описки в рішенні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2019 року.
Суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 15 грудня 1959 року про надання ОСОБА_2 дозволу на будівництво гаражу для легкового автомобіля є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийнято з перевищенням повноважень. ОСОБА_2 не набула членство у гаражному кооперативі та у неї відсутні документи, що посвідчують відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Крім того, ОСОБА_2 за життя не зареєструвала своє право власності на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, тому свідоцтво про право власності на це майно, видане на ім`я ОСОБА_1 27 листопада 2007 року, тобто через три роки і дев`ять місяців після смерті ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є незаконним і підлягає скасуванню.
З цих самих підстав суд задовольнив й інші похідні вимоги з метою усунення перешкод у користуванні комунальною власністю.
При цьому суд вважав, що причини пропуску строку позовної давності є поважними, оскільки зумовлені особливими обставинами, а саме: проведення реконструкції офтальмологічного корпусу КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня", яке було розпочате в 2015 році, встановлення в 2015 році порушень будівельних норм та правил розташування гаражу біля лікарняного корпусу, виявлення відсутності реєстрації гаражного кооперативу по АДРЕСА_2, про що позивач не міг знати раніше.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2020 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2019 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог Дніпровської міської ради відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18 лютого 2013 року в справі № 412/1401/2012 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_1, виконавчого комітету Жовтневої районної в м. Дніпропетровську ради про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зобов`язання вчинити певні дії і повернення самовільно зайнятої земельної ділянки. Законність підстав набуття ОСОБА_1 права власності на спірне майно була предметом розгляду судів в цій справі.
Крім того, звернення позивача до суду із зазначеним позовом викликано суспільною необхідністю в зв`язку з реконструкцією будівлі КЗ "Дніпропетровська обласна клінічна офтальмологічна лікарня" та організацією під`їздів до неї. Проте ці обставини не можуть бути підставою для позбавлення ОСОБА_1 права власності на гараж в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, законність набуття якого не спростована.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2020 року Дніпровська міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 липня 2020 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2019 року.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилався на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначав, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року в справі № 640/7778/18, 30 січня 2019 року в справі № 755/10947/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 458/1046/15, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц,
Окрім того оскаржив судові рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник вказував, що земельна ділянка не була виділена ОСОБА_2 для будівництва гаражу. Факт виділу земельної ділянки не підтверджений належними доказами. На день смерті ОСОБА_2 не була власником гаражу, тому це нерухоме майно не може вважатися спадковим майном.
Апеляційний суд, пославшись на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області у справі № 412/1401/2012, не врахував, що під час розгляду цієї справи суд не досліджував обставини і докази того, що свідоцтво про право власності на спірний гараж було видано на померлу особу всупереч вимог законодавства України.
При цьому втручання держави в право власності ОСОБА_1 на гараж відсутнє, оскільки за весь час користування земельною ділянкою, що розташована під гаражем, мати відповідачки і вона сама не оформили відповідні дозвільні документи на землю.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
09 жовтня 2020 року справа № 201/5037/17 надійшла до Верховного Суду.
ОСОБА_1 направила заперечення на касаційну скаргу, в яких просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.