Постанова суду № 619/621/19 від 11.11.2021 про передачу у приватну власність ОСОБА_4 вказаної земельної ділянки не розглядалося та не вирішувалося, відповідно рішення...

Постанова

Іменем України

11 листопада 2021 року

м. Київ

справа №619/621/19

провадження №61-7438св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області,

відповідач - ОСОБА_1,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 грудня 2020 року у складі судді Жорняк О. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 23 березня 2021 року у складі колегії суддів Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. М.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області звернувся до суду до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_3 з позовом, в якому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1, як у добросовісного набувача земельну ділянку площею 0,15 га (кадастровий номер: 6322083001:00:000:2462), що розташована за адресою: АДРЕСА_1, визнати поважною причину пропуску строку на звернення до суду та поновити цей строк.

Позов мотивовано тим, що на підставі рішення Черкасько-Лозівською сільською радою Харківської області від 04 червня 2010 року ОСОБА_4 видано державний акт від 03 серпня 2010 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, Черкасько-Лозівською сільською радою Харківської області 04 червня 2010 року питання про передачу у приватну власність ОСОБА_4 вказаної земельної ділянки не розглядалося та не вирішувалося, відповідно рішення сільською радою не приймалося, що свідчить про незаконність та протиправність набуття останньою права власності на зазначену земельну ділянку.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 07 вересня 2011 року у справі № 2010/2-1850/11, яке набрало законної сили, позов прокурора задоволено та визнано недійсним вказаний державний акт, виданий ОСОБА_4

22 червня 2009 року прокурором Дергачівського району порушено кримінальну справу за фактом службового підроблення рішень сільської ради посадовими особами Черкасько-Лозівської сільської ради, що спричинила тяжкі наслідки інтересам держави, за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК України.

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 червня 2013 року голову сільської ради ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною третьою статті 365, частиною другою статті 366 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 03 червня 2014 року задоволено апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_5, вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 червня 2013 року відносно ОСОБА_5 в частині засудження за частиною третьою статті 365 КК України скасовано у зв`язку з відсутністю в діянні складу злочину та справу в цій частині припинено.

Згідно з вимогами пункту "г" статті 1 Закону України "Про амністію в 2014 році" від 08 квітня 2014 року, звільнено ОСОБА_5 від відбуття призначеного йому даним вироком за частиною другою статті 366 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади в органах місцевого самоврядування строком на 1 рік. В іншій частині вирок суду залишено без змін.

Вартість спірної земельної ділянки становить 101 217 грн. Оскарженим державним актом на право власності на земельну ділянку порушено інтереси держави у вигляді раціонального та ефективного використання земельних ресурсів, які є власністю народу України. Однак, під час виконання рішення суду у справі № 2010/2-1850/11 встановлено, що у подальшому на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого 05 серпня 2010 року, право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 .

Відомості про право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 внесено до Національної кадастрової системи, а відповідно і до Публічної кадастрової карти 11 грудня 2015 року.

Оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння держави всупереч вимогам законодавства, незаконно відчужене майно підлягає поверненню його власнику шляхом витребування у ОСОБА_1 як у добросовісного набувача.

Оскільки відомості про право власності на спірну земельну ділянку за

ОСОБА_1 внесено до Національної кадастрові системи та до Публічної кадастрової карти 11 грудня 2015 року, про що прокурору стало відомо лише 27 грудня 2018 року, та Малоданилівська селищна рада (об`єднана територіальна громада) не є держателем вказаних реєстрів, то строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом пропущено з поважних причин і такий строк підлягає поновленню.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішеням Дергачівського районного суду Харківської області від 14 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що стороною відповідача заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності. При зверненні у передбачених законом випадках з позовом до суду прокурора в інтересах відповідного органу (підприємства), позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

За умови наявності кримінальної справи за частиною другої статті 366 КК України, порушеної прокурором Дергачівського району 22 червня 2009 року, станом на дату розгляду Дергачівським районним судом цивільної справи №2010/2-1850/11 відповідний прокурор мав всі процесуальні підстави для попереднього витребування у ОСОБА_4 доказу у такій кримінальній справі - оригіналу державного акту про право власності на земельну ділянку від 03 серпня 2010 року, виданого за підписом голови Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Шабалтаса П. П.

За таких обставин суд дійшов висновку, що при зверненні до суду з даним позовом прокурор, який представляв інтереси Черкасько-Лозівської сільської ради Харківської області, не скористався належним чином своїми процесуальними правами та обов`язками, не з`ясував дійсного власника спірної земельної ділянки, хоча об`єктивно мав таку можливість.

У рішенні суду від 07 вересня 2011 року у справі № 2010/2-1850/11, так само як у позові Дергачівської місцевої прокуратури від 11 лютого 2019 року, відсутні будь-які відомості про вжиття органами прокуратури процесуальних заходів, спрямованих на допит (опитування) попереднього власника земельної ділянки - ОСОБА_4 під час розслідування Дергачівською районною прокуратурою кримінальної справи щодо ОСОБА_5 .

Крім того, Дергачівська місцева прокуратура, як і Черкасько-Лозівська сільська рада Дергачівського району Харківської області, не проявили належної обачності та не вжили заходів, спрямованих на приведення до виконання рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 07 вересня 2011 року у справі № 2010/2-1850/11.

Перереєстрація спірної земельної ділянки в управлінні Держкомзему у Дергачівському районі 06 грудня 2011 року була б неможливою у разі належного контролю за виконанням судового рішення з боку Дергачівської районної прокуратури та Черкасько-Лозівської сільської ради в частині скасування державної реєстрації державного акту про право власності на земельну ділянку за попереднім власником.

Однак з моменту винесення рішення суду від 07 вересня 2011 року у справі №2010/2-1850/11 й до листопада 2018 року органи прокуратури взагалі не цікавились долею спірної земельної ділянки.

Інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:2462 була оприлюднена на публічній кадастровій карті ще 11 грудня 2015 року, тобто більш ніж за три роки до подання прокурором позову до ОСОБА_1 .

Наведене переконливо свідчить про сплив строку позовної давності щодо заявленої прокурором вимоги про витребування земельної ділянки.

При цьому, недоведеним є факт, що позивач не знав або не міг дізнатися про порушення цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду у межах строку позовної давності.

Установивши, що земельна ділянка була передана у приватну власність з порушенням вимог законодавства, проте строк позовної давності, в межах якого позивач мав право звернутися до суду, сплинув, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у позові прокурору за пропуском строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишено без задоволення. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції помилково вважав, що датою, з якої Черкасько-Лозівська сільська рада дізналася про порушення свого права, є 07 вересня 2011 року. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду у справі № 914/3224/16 початком перебігу строку позовної даності для віндикаційного позову до ОСОБА_1 є дата набуття нею права власності на спірну земельну ділянку, тобто 05 серпня 2010 року.

Проте зазначене не впливає на правильність загального висновку суду першої інстанції, що звертаючись до ОСОБА_1 з дійсним позовом про витребування земельної ділянки 11 лютого 2019 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури пропустив строк позовної давності.

З урахуванням поданої стороною відповідача заяви про застосування наслідків спливу позовної давності, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо відсутності у прокурора поважних причин для поновлення строку позовної давності, оскільки з часу набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку у 2010 році прокурор або держава в особі відповідного органу мали об`єктивну можливість дізнатися про порушення свого права та реєстрацію спірної земельної ділянки за ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі Харківська обласна прокуратура не погодилась з висновками судів попередніх інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення з передачею справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не лише безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновків, що позивач знав або міг дізнатися про факт вчинення правочину щодо відчуження спірної земельної ділянки, на підставі якого відповідач набув право власності на це майно, оскільки інформація про земельну ділянку з кадастровим номером 6322083001:00:000:2462 була оприлюднена на Публічній кадастровій карті ще 11 грудня 2015 року. Проте такі висновки є помилковими, оскільки Публічна кадастрова карта не містить відомостей про власника земельної ділянки.

Прокурор або держава в особі відповідного органу не мали об`єктивної можливості дізнатися про порушення свого права та реєстрацію спірної земельної ділянки за ОСОБА_1, оскільки Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно почали діяти з 01 січня 2013 року, органам прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24 грудня 2014 року № 722 "Деякі питання надання інформації про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження" надано доступ до реєстрів з 01 жовтня 2015 року, тому ані на момент пред`явлення позову прокуратурою Дергачівського району, ані на момент винесення Дергачівським районним судом Харківської області заочного рішення від 07 вересня 2011 року у справі № 2010/2-1850/11 жодних відомостей з цих Реєстрів отримати було неможливо.

Верховний Суд України у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15 зазначив, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. Тому, згідно зі статтею 261 ЦК України перевірці підлягає факт обізнаності про порушення права саме позивача, а не прокурора.

Оскільки вказаний позов заявлено прокурором у інтересах держави в особі Малоданилівської селищної ради (об`єднана територіальна громада), суд мав перевірити, коли про порушення прав або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а саме - Малоданилівська селищна рада (об`єднана територіальна громада).

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 359/6456/15.

Разом з цим, у матеріалах справи відсутні докази обізнаності Малоданилівської селищної ради про перехід права власності від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 .

Оскільки право власності об`єднаної територіальної громади на спірну земельну ділянку було порушено в момент її вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи, то початок перебігу позовної давності для позову, поданого на захист цього порушеного права, пов`язується з моментом, коли Малоданилівська селищна рада (об`єднана територіальна громада) довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила, а саме про факт вибуття з комунальної власності у володіння іншої особи.

Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16.

Тобто, факт розслідування кримінальної справи та навіть набуття чинності вироком суду стосовно ОСОБА_5 не дає підстави для висновку про обізнаність Малоданилівської селищної ради (об`єднана територіальна громада) про порушення свого права.

Також заявник посилається на непоширення правил про позовну давність до застосування наслідків витребування земельних ділянок.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суди помилково виходили з наявності підстав для застосування наслідків, встановлених частиною четвертою статті 267 ЦК України та не врахували висновків, викладених

у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі

№ 6-48цс15, постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі

№ 359/6456/15 та від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 заперечує проти доводів прокурора та просить залишити ухвалені у справі рішення без змін, посилаючись на їх законність і обґрунтованість.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Фактичні обставини, встановлені судами

07 вересня 2011 року рішенням Дергачівського районного суду Харківської області, яке набрало законної сили, у справі № 2010/2-1850/11 позов прокурора Дергачівського району Харківської області в інтересах держави в особі Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області задоволено.

Визнано недійсним державний акт від 03 серпня 2010 року на право власності на земельну ділянку розміром 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім`я ОСОБА_4 .

Визнано недійсним запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо права власності ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку.

Зобов`язано Управління Держкомзему в Дергачівському районі Харківської області скасувати державну реєстрацію в Державному реєстрі земель державного акту від 03 серпня 2010 року на право власності на земельну ділянку, виданого на ім`я ОСОБА_4 .

Зобов`язано ОСОБА_4 звільнити та привести у придатний для використання стан указану земельну ділянку та повернути її за належністю Черкасько-Лозівській сільській раді.

Відповідач ОСОБА_1 спірну земельну ділянку набула у власність на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05 серпня 2010 року приватним нотаріусом Кошель Т. В.

У вказаному судовому рішенні установлено, що на підставі рішення Черкасько-Лозівською сільською радою Харківської області від 04 червня 2010 року ОСОБА_4 видано державний акт від 03 серпня 2010 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,15 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, Черкасько-Лозівською сільською радою Харківської області 04 червня 2010 року на питання про передачу у приватну власність ОСОБА_4 вказаної земельної ділянки не розглядалося та не вирішувалося, відповідно рішення сільською радою не приймалося, що свідчить про незаконність та протиправність набуття останньою права власності на зазначену земельну ділянку.

За фактом службового підроблення рішень сільської ради посадовими особами Черкасько-Лозівської сільської ради, що спричинило тяжкі наслідки інтересам держави, порушено кримінальну справу, за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 366 КК України.

Згідно з відповіддю відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 06 листопада 2018 року, відповідно до книг записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, наявних у відділі, земельна ділянка з кадастровим номером 6322083001:00:000:2462, згідно з державним актом, зареєстрованим за № 011069300248 від 03 серпня 2010 року, належала ОСОБА_4, а з 06 грудня 2011 року право власності перереєстровано на ім`я ОСОБА_1 . Рішення суду не виконано, державні акти не скасовані.

Відповідно до інформації відділу у Дергачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 27 грудня 2018 року відомості про право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 внесено до Національної кадастрової системи, а відповідно і до Публічної кадастрової карти 11 грудня 2015 року.

Рішенням Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області від 15 листопада 2017 року № 8 почато процедуру реорганізації Черкасько-Лозівської сільської ради шляхом приєднання до Малоданилівської селищної ради. Малоданилівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Черкасько-Лозівської сільської ради.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

................

Перейти до повного тексту