ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 911/2581/14 (911/2410/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, суддів: Банаська О.О., Васьковського О.В.,
за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
боржник - Закрите акціонерне товариство "Макарово",
ліквідатор ЗАТ "Макарово" арбітражний керуючий Цвітненко Дмитро Миколайович (позивач) - особисто (посвідчення №768 від 18.04.2013),
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР",
представники відповідача - Абоімов О.Ю., адвокат (довіреність №OV-04/01/21-48 від 04.01.2021), Діденко Ю.О., адвокат (№ OV-20/09/21-2723 від 20.09.2021),
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор",
представник кредитора - не з`явився,
кредитор - ОСОБА_1 (особисто),
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міленіум-Телеком",
представник кредитора - ОСОБА_1 (довіреність від 23.02.2021),
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
1. Ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Дмитра Миколайовича,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор"
на рішення Господарського суду Київської області
від 30.11.2020
у складі судді: Янюк О.С.,
та постанову Північного апеляційного господарського суду
від 20.05.2021
у складі колегії суддів: Копитової О.С., - головуючий, Грека Б.М., Сотнікова С.В.
у справі за позовом
ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Дмитра Миколайовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР"
про витребування майна,
в межах справи за заявою
Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра"
до Закритого акціонерного товариства "Макарово"
про банкрутство
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.03.2016 у справі №911/2581/14 за заявою Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра", кредитор) порушено провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Макарово" (далі - ЗАТ "Макарово", боржник) за загальною процедурою;
визнано ПАТ "КБ "Надра" кредитором ЗАТ "Макарово" з безспірними грошовими вимогами у розмірі 66 172 862,80 грн.;
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів;
введено процедуру розпорядження майном ЗАТ "Макарово" та призначено у справі розпорядника майна.
2. Постановою Господарського суду Київської області від 29.11.2017 у справі №911/2581/14 боржника - ЗАТ "Макарово" визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Цвітненка Дмитра Миколайовича.
3. Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.05.2019, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ЗАТ "Макарово", ліквідовано боржника та закрито провадження у справі №911/2581/14.
4. Постановою Верховного Суду від 02.06.2020 постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 та ухвалу Господарського суду Київської області від 29.05.2019 скасовано, справу № 911/2581/14 передано для розгляду до Господарського суду Київської області зі стадії ліквідаційної процедури.
5. 19.08.2020 ліквідатор ЗАТ "Макарово" Цвітненко Д.М. звернувся до Господарського суду Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВОСТАР" (далі - ТОВ "ОВОСТАР", відповідач), в якій просив витребувати з володіння останнього на користь ЗАТ "Макарово":
- цілісний майновий комплекс загальною площею 8 276,00 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43, який в цілому складається з 12 будівель;
- земельну ділянку, кадастровий номер 3222755102:00:003:0008, загальною площею 4,9293 га, розташованої за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43, на якій розташований майновий комплекс;
- комплект обладнання для переробки курячих яєць у комплектації наведеній у протоколі проведення аукціону з реалізації арештованого майна, що є власністю ЗАТ "Макарово" №00-0026/12 від 04.02.2013, який знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43.
6. Позовні вимоги ліквідатор обґрунтовує статтями 16, 216, 328, 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначає, що рішенням суду від 17.10.2014 у справі № 911/4822/13, яке набрало законної сили, визнано недійсними результати проведених 04.02.2013 прилюдних торгів/аукціону з реалізації належного позивачу майна.
Вказує, що рішенням суду встановлено, що майно вибуло з володіння ЗАТ "Макарово" поза його волею, а позивач не виражав своєї волі на його відчуження та самостійно не реалізував свого права на розпорядження своїм майном, шляхом його відчуження третім особам.
Вважає, що зазначене є підставою для витребування відповідного майна з чужого незаконного володіння.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Господарського суду Київської області від 30.11.2020 у задоволені позовної заяви ліквідатора ЗАТ "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Дмитра Миколайовича до ТОВ "ОВОСТАР" про витребування майна від 19.08.2020 (вх.2437/20) відмовлено повністю.
8. Обґрунтовуючи рішення, місцевий суд зазначив, що розпорядження майном, не у спосіб та не у межах повноважень, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" не є вираженням волі власника майна на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю, шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів, в порядку частини 1 статті 388 ЦК України.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку зі спливом строку позовної давності.
9. Під час розгляду справи, судом першої інстанції встановлено:
9.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 18.04.2012 у справі №26/058-11 стягнуто з ЗАТ "Макарово" на користь ПАТ "КБ "Надра" 17 510 726,27 грн. заборгованості за кредитом, 7 150 925,89 грн. заборгованості за процентами, 173 802,66 грн. пені за порушення строку сплати кредиту, 109 249,12 грн. пені за порушення сплати процентів, 1 629 141,94 грн. інфляційних втрат за порушення сплати кредиту, 597 101,13 грн. інфляційних витрат за порушення сплати процентів, 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
03.05.2012 судом видано наказ про примусове виконання вищезазначеного рішення.
9.2. Рішенням суду від 10.05.2012 у справі № 26/064-11 стягнено з ЗАТ "Макарово" на користь ПАТ "КБ "Надра" 1 400 513,23 грн. заборгованості за кредитом в Євро, 405 564,63 грн. заборгованості за процентами в Євро, 8 684 238,15 грн. заборгованості за кредитом у гривні, 3 969 860,20 грн. заборгованості за процентами у гривні, 1 240 451,53 грн. інфляційної складової боргу, 25 500,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
28.05.2012 судом видано наказ про примусове виконання вищезазначеного рішення.
9.3. На виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України перебувало зведене виконавче провадження № 33719968 з примусового виконання наказів № 26/058-11 та № 26/064-11, виданих судом про стягнення з ЗАТ "Макарово" на користь ПАТ "КБ "Надра" грошових коштів.
9.4. 28.12.2012 між Державною виконавчою службою України (ДВС України) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Еліт Сервіс" (ТОВ "ТД Еліт Сервіс") укладений договір № 00-0026/12 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), аукціону з реалізації арештованого рухомого майна.
9.5. 04.02.2013 у відповідності до протоколів № 00-0026/12-1, № 00-0026/12-2, № 00-0026/12 від 04.02.2013, ТОВ "ТД Еліт Сервіс" проведено прилюдні торги/аукціон з реалізації майна ЗАТ "Макарово", переможцем яких було визнано ТОВ "Рейкон".
Кошти від реалізації вказаного майна були перераховані на спеціальний рахунок ДВС України.
9.6. 08.02.2013 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС складені акти про реалізацію предмета іпотеки № 32766964-1/9, № 32766964-2/9 та акт про проведений аукціон № 32766964-3/9.
9.7. На підставі вказаних актів державного виконавця, затверджених 08.02.2013 начальником відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, 22.02.2013 приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області Дурицьким А.П. відповідачу було видано правовстановлюючі документи на майно, придбане при проведенні прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме:
- свідоцтво про придбання ТОВ "Рейкон" цілісного майнового комплексу, який знаходиться за адресою: село Калинівка Макарівського району Київської області, вулиця Київська, будинок 43, що складається із 12 будівель;
- свідоцтво про придбання ТОВ "Рейкон", земельної ділянки площею 4,9293 га;
- свідоцтво про належність ТОВ "Рейкон" рухомого майна - комплекту обладнання для переробки курячих яєць.
Інформацію про речові права ТОВ "Рейкон" на майновий комплекс та земельну ділянку внесено до державного реєстру речових прав (зазначені обставини встановлені у рішенні Господарського суду м. Києва від 13.08.2015 у справі 911/2419/15).
9.8. Рішенням суду від 17.10.2014 у справі № 911/4822/13, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.03.2015, зокрема, визнано недійсними результати проведених 04.02.2013 прилюдних торгів/аукціону з реалізації належного боржнику майна цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43, земельної ділянки за кадастровим номером 3222755102:00:003:0008, загальною площею 4,9293 га, на якій розташований майновий комплекс та комплект обладнання переробки, оформлених протоколами № 00-0026/12-1, № 00-0026/12-2, № 00-0026/12 від 04.02.2013 та затверджених актами державного виконавця: № 32766964-1/9, № 32766964-2/9, № 32766964-3/9 від 08.02.2013.
Підставою для визнання недійсних результатів прилюдних торгів/аукціону є те, що організатор торгів після втрати відповідних повноважень та виключення з переліку спеціалізованих організацій, що мали право здійснювати реалізацію арештованого майна, провів відповідні торги/аукціон.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
10. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 апеляційні скарги ЗАТ "Макарово" та Товариства з обмеженою "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" (далі - ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор") на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2020 у справі № 911/2581/14 (911/2410/20) залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ТОВ "Овостар" на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2020 у справі № 911/2581/14 (911/2410/20) задоволено частково.
Змінено мотивувальну частину рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2020 у справі № 911/2581/14 (911/2410/20) виклавши її в редакції цієї постанови.
Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 30.11.2020 у справі № 911/2581/14 (911/2410/20) залишено без змін.
Матеріали справи №911/2581/14(911/2410/20) повернуто до господарського суду Київської області.
11. Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимоги ЗАТ "Макарово" про витребування майна, оскільки спірне майно не було втрачено позивачем, а було арештовано та продано в межах виконавчого провадження, і за обставин визнання недійсними торгів з примусової реалізації такого майна, спірне майно у порядку реституції підлягає поверненню продавцю, яким позивач не є.
З огляду на те, що спірне майно вибуло з власності ЗАТ "Макарово" внаслідок його примусового відчуження на виконання судових рішень, якими присуджено до стягнення з позивача заборгованості, позбавлення власності відповідача, як добросовісного набувача майна, становитиме непропорційне втручання у право на мирне володіння майном, що є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
При вирішені спору колегія суддів врахувала, що кошти отримані ПАТ "КБ "Надра" від продажу спірного майна не були повернуті покупцю - ТОВ "Рейкон".
Крім того, апеляційний суд встановив, що господарським судом вже розглянуті позовні вимоги ЗАТ "Макарово" до добросовісного набувача ТОВ "Рейкон" про витребування цього майна на користь позивача і прийняті рішення про відмову у задоволенні таких вимог. Позивачем не наведено жодних додаткових чи нових обґрунтувань та доводів, які не були розглянуті у справі № 911/706/16 та які б підтверджували порушення прав позивача.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
12. ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" та ліквідатор ЗАТ "Макарово" арбітражний керуючий Цвітненко Дмитро Миколайович звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі № 911/2581/14 (911/2410/20).
13. Ліквідатор ЗАТ "Макарово" арбітражний керуючий Цвітненко Дмитро Миколайович просив суд скасувати оскаржені судові рішення повністю, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ліквідатора ЗАТ "Макарово" про витребування з володіння ТОВ "ОВОСТАР" на користь ЗАТ "Макарово" цілісний майновий комплекс.
14. ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" у касаційній скарзі просив суд скасувати оскаржені судові акти, справу № 911/2581/14 (911/2410/20) направити на новий розгляд до Господарського суду Київської області.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
15. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/2581/14 (911/2410/20) (за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Д.М.) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Банасько О.О., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.06.2021.
16. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/2581/14 (911/2410/20) (за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор") було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Банасько О.О., суддя - Білоус В.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.06.2021.
17. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2021 відкрито та об`єднано касаційні провадження за касаційними скаргами Ліквідатора ЗАТ "Макарово" та ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор", датою проведення судового засідання визначено 07.09.2021.
18. Ухвалою Верховного Суду від 15.07.2021 витребувано з Господарського суду Київської області та Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 911/2581/14(911/2410/20) за позовом ліквідатора ЗАТ "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Дмитра Миколайовича до ТОВ "Овостар" про витребування майна в межах справи за заявою ПАТ "КБ "Надра" до ЗАТ "Макарово" про банкрутство.
19. 11.08.2021 до Суду від ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" надійшов Відзив на касаційну скаргу ліквідатора ЗАТ "Макарова", в якому кредитор підтримав вимоги та доводи скаржника.
20. 11.08.2021 від ТОВ "ОВОСТАР" надійшов Відзив на касаційні скарги ліквідатора ЗАТ "Макарово" та ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" з запереченнями проти вимог та доводів скаржників.
21. У зв`язку з перебуванням судді Білоуса В.В. у відпустці автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 911/2581/14 (911/2410/20) було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Банасько О.О., суддя - Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2021 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.09.2021.
22. 07.09.2021 від ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" надійшли письмові пояснення до відзиву ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" на касаційну скаргу ліквідатора ЗАТ "Макарово".
23. Ухвалою Верховного Суду від 07.09.2021 відкладено розгляд касаційних скарг Ліквідатора ЗАТ "Макарово" та ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор", датою проведення судового засідання визначено 19.10.2021.
24. Ухвалою Суду від 19.10.2021 клопотання ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" про відкладення розгляду справи - задоволено.
Відкладено розгляд касаційних скарг ліквідатора ЗАТ "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Д.М. та ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор" на рішення Господарського суду Київської області від 30.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 у справі №911/2581/14(911/2410/20), датою судового засідання визначено 26.10.2021.
25. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу №911/2581/14(911/2410/20) у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
26. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (26.10.2021) від учасників справи не надійшло заяв, клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 26.10.2021.
27. Ліквідатор ЗАТ "Макарово" арбітражний керуючий Цвітненко Д.М. в засіданні суду 26.10.2021 повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами викладеними в ній.
Просив Суд скасувати оскаржені судові рішення повністю, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ліквідатора ЗАТ "Макарово" про витребування з володіння ТОВ "ОВОСТАР" на користь ЗАТ "Макарово" цілісний майновий комплекс.
28. Представники ТОВ "ОВОСТАР" в судовому засіданні 26.10.2021 проти вимог та доводів скаржників заперечив, просив оскаржені судові рішення залишити без змін з підстав наведених у Відзиві.
29. Кредитор ОСОБА_1 особисто та як представник кредитора ТОВ "Міленіум-Телеком" в засіданні суду 26.10.2021 повністю підтримав вимоги касаційних скарг, просив їх задовольнити.
30. Інші учасники провадження у справі у судове засідання повноважених представників не направили.
Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином.
Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржників
(ліквідатора ЗАТ "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Д.М., ТОВ "Фінансова компанія "Фінгруп Фактор")
31. Ліквідатор ЗАТ "Макарово", в обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що оскаржувані судові рішенні судів попередніх інстанцій постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 388 ЦК України, статей 75, 86, 236 ГПК України без урахування правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 19.02.2020 у справі № 522/20861/15-ц, постанові від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц, постанові від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15.
32. ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор", в обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, про невірне застосування положень статті 388 ЦК України без урахування правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 20.02.2020 у справі № 922/719/16;
без урахування правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц, постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 523/10225/15-ц, від 19.11.2019 у справі № 911/3677/17 щодо переривання строків позовної давності.
33. ТОВ "ФК "Фінгруп Фактор" у Відзиві на касаційну скаргу ліквідатора ЗАТ "Макарово" та у поясненнях до Відзиву доводить, що судом першої інстанції жодним чином не було досліджено питання щодо переривання позовної давності під час винесення оскаржуваного рішення від 30.11.2020 у цій справі.
Доводи відповідача
(ТОВ "ОВОСТАР")
34. Відповідач доводить:
34.1. питання "добросовісності" набуття права власності на спірне майно за результатом проведення прилюдних торгів/аукціону вже було предметом розгляду у справі Господарського суду Київської області № 911/706/16;
34.2. у судовому порядку у справі № 911/706/16 було встановлено відсутність підстав для витребування (повернення) спірного майна на користь ЗАТ "Макарово" та законність володіння ним ТОВ "Рейкон". Відтак, ТОВ "Рейкон" правомірно набуло права власності на спірне майно і мало безумовне право на володіння, користування та розпорядження таким майном;
34.3. станом на момент звернення ініціюючого кредитора з вимогою про відкриття провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Макарово", майно вже було реалізовано;
34.4. вирішуючи спір по суті вимог, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю, а за таких обставин та враховуючи практику Верховного Суду, у суду не було підстав для застосування строків позовної давності.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
35. Відповідно до вимог статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Щодо суті касаційної скарги
36. За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
36.1. У рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства", Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
36.2. Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
36.3. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статей 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року.
36.4. У рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 вказано, верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
36.5. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
36.6. Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора: "Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах."
36.7. Відповідно до статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
36.8. Водночас, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18)). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18) та від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18).
37. Предметом цього розгляду є вимога ліквідатора ЗАТ "Макарово" про витребування з володіння ТОВ "ОВОСТАР" на користь ЗАТ "Макарово": цілісний майновий комплекс загальною площею 8 276,00кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43, який в цілому складається з 12 будівель; земельну ділянку, кадастровий номер 3222755102:00:003:0008, загальною площею 4,9293га, розташованої за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43, на якій розташований майновий комплекс; комплект обладнання для переробки курячих яєць у комплектації наведеній у протоколі проведення аукціону з реалізації арештованого майна, що є власністю ЗАТ "Макарово" №00-0026/12 від 04.02.2013, який знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43.
Підставою заявлених вимог є визнання недійсними, в межах справи №911/4822/13 (рішення суду від 17.10.2014), результатів проведених 04.02.2013 прилюдних торгів/аукціону з реалізації належного боржнику майна цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43.
38. Змінюючи мотивувальну частину рішення господарського суду Київської області у цій справі апеляційний суд послався на судові рішення у справа № 911/706/16.
38.1. Рішенням Господарського суду Київської області від 19.05.2016 (залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016, постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016) у справі № 911/706/16 суд відмовив у задоволенні позовних вимог ЗАТ "Макарово" до ТОВ "Рейкон" про витребування з чужого незаконного володіння цілісний майновий комплекс загальною площею 8 276,00 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43, який в цілому складається з 12 будівель; земельну ділянку, кадастровий номер 3222755102:00:003:0008, загальною площею 4,9293га, розташованої за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43, на якій розташований майновий комплекс; комплект обладнання для переробки курячих яєць у комплектації наведеній у протоколі проведення аукціону з реалізації арештованого майна, що є власністю ЗАТ "Макарово" №00-0026/12 від 04.02.2013, який знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43.
Приймаючи таке рішення суд зазначив, що задоволення позову у даній справі не призведе до відновлення прав власника - позивача у справі, оскільки витребування спірного майна на його користь унеможливить вільне володіння, користування та розпорядженням цим майном, а єдиним наслідком такого рішення має бути його подальша повторна реалізація.
38.2. При цьому, суд апеляційної інстанції у цій справі (що розглядається) вказав на встановлення судами під час розгляду справи № 911/706/16 (зокрема постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016) добросовісності ТОВ "Рейкон" як набувача спірного майна.
39. З цього приводу колегія суддів Верховного Суду вважає необхідним вказати наступне.
39.1. По-перше, результати розгляду справи № 911/706/16 не можуть бути підставою для відхилення аналогічних позовних вимог у справі № 911/2581/14(911/2410/20).
Преюдиційність - це властивість фактів. Оцінка судами в інших справах законності чи незаконності певних дій особи не є преюдиційним фактом, і навіть не є правовою позицією. У постановах від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16 та від 17.02.2021 у справі № 914/1257/18 Верховний Суд зазначив, що преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, тобто факти, а не правова їх оцінка. Преюдиційні факти істотно відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Таким чином, висновки судів у справі № 911/706/16 мають очевидний характер правової оцінки обставин спірної юридичної ситуації, а не встановлення певних фактів, через що рішення у справі № 911/706/16 не має преюдиційного характеру для справи № 911/2581/14(911/2410/20).
39.2. Крім того, зміст постанови Вищого господарського суду України від 22.11.2016 у справі № 911/706/16, на яку посилається суд апеляційної інстанції у цій справі, не містить висновків про те, що ТОВ "Рейкон" є добросовісним набувачем спірного майна.
39.3. Також, суд апеляційної інстанції не врахував, що позов ЗАТ "Макарово" до ТОВ "Рейкон" про витребування з чужого незаконного володіння цілісного майнового комплексу загальною площею 8 276,00 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Калинівка, вул. Київська, 43 був поданий до порушення провадження у справі про банкрутство, що й призвело до висновку судів про те, що витребування спірного майна на користь ЗАТ "Макарово" унеможливить вільне володіння, користування та розпорядженням цим майном, а єдиним наслідком такого рішення має бути його подальша повторна реалізація.
40. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позов, що розглядається, був поданий ліквідатором ЗАТ "Макарово" арбітражним керуючим Цвітненко Д.М. у межах справи про банкрутство ЗАТ "Макарово" (провадження у справі №911/2581/14 відкрито 30.03.2016) та з цього приводу слід зазначити наступне.
40.1. Провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Макарово" відкрито під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) у редакції станом на 30.03.2016.
40.2. Стаття 16 Закону про банкрутство встановлює, що з моменту відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, серед іншого, пред`явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.
Одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду, вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів.
40.3. Згідно частини 3 статті 19 Закону про банкрутство, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.
Відповідно до абзацу четвертого частини 5 статті 19 Закону про банкрутство звернення стягнення на майно боржника за вимогами, на які не поширюється дія мораторію, здійснюється виключно за ухвалою господарсько суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство боржника.
40.4. З моменту відкриття провадження у справі банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника (аналогічний за змістом правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 та в низці постанов Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах про банкрутство).
Як положення Закону про банкрутство (до втрати ним чинності з 21.10.2019 з введенням в дію з цієї дати Кодексу України з процедур банкрутства та у разі наявності підстав для застосування до правовідносин його положень), і положення чинного Кодексу України з процедур банкрутства визначають правовий режим та відповідні обмеження з розпорядження майном боржника, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство та застосовані відповідні процедури.
40.5. Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції зроблені без врахування зміни статусу ЗАТ "Макарово" та приписів законодавства, що регулюють процедури банкрутства.
41. На момент подання позову, що є предметом розгляду у цій справі (№ 911/2410/20), провадження у справі № 911/2581/14 перебувало на стадії ліквідаційної процедури (постанова Господарського суду Київської області від 29.11.2017).
42. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) є одним із основних учасників справи про банкрутство. Після введення процедури ліквідації, до арбітражного керуючого (ліквідатора) переходить правомочність власника та керівника боржника.
43. Відповідно до частини 2 статті 41 Закону про банкрутство, ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження:
приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження;
виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;
подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника;
вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, інше.
Аналогічні положення містить стаття 61 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), який був введений в дію 21.10.2019, та розгляд позовної заяви ЗАТ "Макарово" до ТОВ "ОВОСТАР" про витребування майна з чужого незаконного володіння здійснюється згідно з нормами цього кодексу, з урахуванням приписів розділу "Прикінцеві та перехідні положення".
44. Ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника та задоволення вимог кредиторів.
45. Ліквідатор, звертаючись до суду з заявою про захист порушеного, на його думку, права власності, обрав спосіб захисту свого права шляхом витребування майна з чужого незаконного володіння відповідно до статті 388 ЦК України.
46. Щодо висновку суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення вимоги ЗАТ "Макарово" про витребування майна, оскільки спірне майно не було втрачено позивачем, а було арештовано та продано в межах виконавчого провадження, і за обставин визнання недійсними торгів з примусової реалізації такого майна, спірне майно у порядку реституції підлягає поверненню продавцю, яким позивач не є, слід зазначити наступне.
46.1. Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 у справі № 914/2867/16 вказав, що реституція застосовується виключно між сторонами недійсного правочину.
46.2. Так, боржник (ЗАТ "Макарово") не є стороною договору, укладеного за результатами торгів, що були проведені в порядку звернення стягнення на його майно. Сторонами такого договору є відповідний орган державної виконавчої служби і організатор торгів (сторона продавця) та переможець торгів (сторона покупця).
46.3. Реституція ж обмежена можливістю застосування за суб`єктним складом -повернення майна за реституційним позовом допустиме лише від сторони недійсного правочину. Якщо ж остання вже здійснила подальше відчуження спірної речі (майна), то ефективним способом захисту прав її власника залишається віндикація - витребування речі в натурі з чужого незаконного володіння.
46.4. Така правова позиція є сталою з моменту її формування Верховним Судом України та, надалі підтримана Великою Палатою Верховного Суду (постанова від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц).
46.5. Таким чином, враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що ліквідатором ЗАТ "Макарово", враховуючи його повноваження та мету ліквідаційної процедури у справі про банкрутство, вірно обрано спосіб захисту як витребування майна з чужого незаконного володіння.
47. Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.
48. Такий правовий висновок Великою Палатою Верховного Суду, з посиланням на висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17.02.2016 у справі N 6-2407цс15 - пункт 58 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18).
49. В ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази.
50. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, на підставі частини 1 статті 388 ЦК України, пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
51. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
52. Недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна (стаття 400 ЦК України).
53. Слід вказати на те, що волею є детерміноване i мотивоване бажання особи досягти поставленої мети. Сама по собі воля не тягне юридичних наслідків для відповідної особи. Волевиявлення - прояв волі особою зовні, завдяки чому воля стає доступною для сприйняття іншими особами.
54. Як про це зазначено вище та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, підставою звернення ліквідатора ЗАТ "Макарово" до суду з цим позовом, є факт визнання недійсними результати проведених 04.02.2013 прилюдних торгів/аукціону з реалізації належного позивачу майна (рішення суду від 17.10.2014 у справі №911/4822/13) в порядку виконання судового рішення.
55. За висновком суду апеляційної інстанції, в особи, яка придбала майно у зв`язку з її продажем у порядку, встановленому для виконання судових рішень, витребування майна не допускається, хоча б воно і вибуло з володіння поза його волею.
56. З цього приводу слід вказати наступне:
56.1. Проведені з порушенням закону торги в процедурі виконання судового рішення не дають набувачу права посилатися на абсолютну заборону віндикації, встановлену частиною 2 статті 388 ЦК України, адже порушення закону під час проведення торгів в порядку виконання судового рішення є підставою недійсності таких торгів, через що процедура виконання судового рішення вважається такою, що юридично ніколи не існувала й приписи частини 2 статті 388 ЦК України застосуванню не підлягають.
Тобто сама по собі недійсність торгів вказує на незаконність володіння набувача й не має жодного відношення до його добросовісності.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 03.10.2011 у справі 3-98гс11 та підтримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду у постанові від 21.03.2018 у справі № 904/11074/16.
56.2. За правилами пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України власник має право витребувати майно також і від добросовісного набувача якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
56.3. У цьому випадку, спірне майно вибуло з володіння ЗАТ "Макарово" не з його волі, адже 05.07.2012 було описано та арештовано державним виконавцем в ході здійснення виконавчого провадження №33719968 з примусового виконання наказів №26/058-11, №26/064-11, виданих Господарським судом Київської області про стягнення з ЗАТ "Макарово" на користь ПАТ "КБ "Надра" грошових коштів, про що складено відповідний акт і передано на реалізацію ТОВ "ТД Еліт сервіс".
56.4. Доводи з приводу того, що ЗАТ "Макарово" висловило свою волю на продаж спірного майна шляхом укладення договорів іпотеки від 17.09.2007 та застави від 23.11.2007, при чому товариство не могло не погоджуватися з можливим майбутнім продажем предмета іпотеки, - є необґрунтованими, оскільки вираження волі власника на вибуття майна з його волі має бути конкретним і стосуватися чітко визначеної ситуації такого вибуття. Не можна виразити таку волю авансом, на майбутнє, без визначення конкретної ситуації, на всі випадки. Не можна виразити таку волю шляхом укладення договору іпотеки, який не передбачає позбавлення іпотекодавця володіння предметом іпотеки.
Не можна вважати вираженням волі власника на вибуття спірного майна з його володіння також і пасивну поведінку власника щодо підготовки та проведення відповідних торгів, адже відповідно до частини 3 статті 205 ЦК України воля особи може виражатися її мовчанням лише у випадках, встановлених договором або законом.
57. Враховуючи наведене вище, суд касаційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про те, що розпорядження майном особами не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених, зокрема, Законом України "Про виконавче провадження", не є вираженням волі власника майна на вибуття такого майна з його володіння, що дає підстави повернення майна володільцю, шляхом його витребування у відповідачів як добросовісних набувачів, в порядку частини 1 статті 388 ЦК України.
58. З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності порушених прав ЗАТ "Макарово" та правових підстав для звернення останньої до суду з цим позовом.
59. Водночас, можливість судового захисту суб`єктивного права особи в разі його порушення, визнання або оспорювання, серед іншого, обумовлена строком, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу - позовною давністю (стаття 256 ЦК України).
59.1. Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
59.2. Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
59.3. Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
59.4. Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
59.5. Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
59.6. Як про це вірно вказано судом першої інстанції у рішенні від 30.11.2020, з посиланням позицію Великої Палати Верховного Суду у постановах від 17.10.2018 у справі № 362/44/17, від 07.11.2018 у справі № 372/1036/15-ц, від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, від 05.12.2018 у справі №522/2201/15-ц та позицію Касаційного господарського суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 911/926/17, від 23.01.2019 у справі № 916/2130/15, від 23.01.2019 у справі № 910/2868/16, до позовних вимог про визнання недійсними договорів та витребування майна на підставі статей 203, 215, 387, 388 ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки.
58.7. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
58.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.10.2020 від ТОВ "Овостар" подано до суду заяву про застосування позовної давності.
58.9. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
58.10. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а не від дня, коли власник майна, яке перебуває у володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.
Порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням.
Закон також не пов`язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб.
Така правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16.
58.11. Враховуючи вказану вище позицію Великої Палати Верховного суду щодо визначення початку перебігу позовної давності, встановивши що аукціон з продажу майна ЗАТ "Макарово" відбувся 04.02.2013, а відповідні свідоцтва, на підставі яких були внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності за ТОВ "Рейкон", та на підставі яких майно вибуло з власності боржника - 22.02.2013, суд першої інстанції, дійшов висновку, що позовна заява ліквідатора ЗАТ "Макарово" арбітражного керуючого Цвітненка Д.М. (подана 19.08.2020) є такою, що не підлягає задоволенню у зв`язку із спливом позовної давності.
59. Разом із тим, статтею 264 ЦК України закріплені підстави переривання позовної давності. Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
59.1. Позовна давність шляхом пред`явлення позову переривається саме на ту частину вимог (право на яку має позивач), що визначена ним у його позовній заяві. Що ж до вимог, які не охоплюються пред`явленим позовом, та до інших боржників, то позовна давність щодо них не переривається.
Обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції та інших, порушення яких перешкоджає відкриттю провадження у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №523/10225/15-ц).
59.2. У випадку звернення власника з позовом про витребування з чужого незаконного володіння майна, зміненого володільцем/володільцями внаслідок поділу, чи такого, що зазнало зміни інших характеристик, незаявлення власником вимог до всіх набувачів не перериває позовну давність. Якщо ж власник пред`явив віндикаційний позов щодо такого майна до всіх набувачів, однак один чи кілька з них не є кінцевими набувачами, позовна давність щодо вимог про витребування майна від таких кінцевих набувачів переривається. Отже, позовна давність за віндикаційним позовом не може починати перебіг з моменту коли власник майна, яке перебуває у незаконному володінні іншої особи, дізнався чи міг дізнатися про кожного нового набувача цього майна.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.11.2019 у справі №911/3677/17.
59.3. Водночас, судами під час розгляду цієї справи було встановлено наявність судових справ, ініційованих Головою ліквідаційної комісії ЗАТ "Макарово" ОСОБА_1 з метою застосування наслідків визнання недійсними прилюдних торгів проведених 04.02.2013 та повернення цілісного майнового комплексу у власність боржника (№ 911/2419/15 (визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно - цілісно-майновий комплекс загальною площею 8 276 м2, визнання недійсним свідоцтва на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва на право власності на комплект обладнання для переробки курячих яєць у комплектації, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - цілісно-майновий комплекс загальною площею 8 276 кв.м.), № 911/706/16 (витребування майна з чужого незаконного володіння від ТОВ "Рейкон" цілісно-майнового комплексу загальною площею 8 276 кв. м.), № 370/401/17 (скасування нотаріальних дій з видачі свідоцтва про придбання майнового комплексу з публічних торгів).
59.4. Як встановлено Верховним Суду у постанові від 02.06.2020 у цій справі, результатом розгляду вказаних справ є відмова позивачу у задоволенні позовних вимог. Аналізуючи підстави таких відмов, Суд висновку про відсутність достатньо кваліфікованого захисту порушених прав позивача.
59.5. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.
59.6. Як вбачається зі змісту рішення від 30.11.2020 у цій справі, місцевим господарським судом не було досліджено питання щодо переривання строку позовної давності.
59.7. Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
59.8. Втім, позовна давність (включаючи також і норми про переривання строку позовної давності, і визнання поважними причин її пропуску) є інститутом матеріального цивільного права. Тому для суду касаційної інстанції немає перешкод на підставі встановлених фактичних обставин оцінити правильність застосування судами попередніх інстанцій норм цивільного права щодо позовної давності у всій їх повноті (як щодо факту її пропуску, переривання, так і щодо поважності причин такого пропуску) незалежно від того, чи розглядалися ці питання судами першої та апеляційної інстанцій.
Однак таке можливе лише у випадку, якщо такі дії ґрунтуються на раніше досліджених судами попередніх інстанцій доказах, які містяться в матеріалах справи, і не обґрунтовується додатковими доказами, які суд касаційної інстанції приймати дійсно не вправі.
59.9. Враховуючи наведене вище та встановлені судами попередніх інстанцій обставини, суд касаційної інстанції констатує переривання строку позовної давності пред`явленням позову ЗАТ "Макарово" про витребування майна з чужого незаконного володіння від ТОВ "Рейкон" цілісно-майнового комплексу загальною площею 8 276 кв. м. у справі № 911/706/16 (рішення Господарського суду Київської області від 19.05.2016, постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2016, постанова Вищого господарського суду України від 22.11.2016).
59.10. Втім, як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, позов у цій справі ліквідатором ЗАТ "Макарово" було подано 19.08.2020, тобто зі спливом трирічного строку позовної давності встановленого для віндикаційних позовів.
59.11. Щодо інших дій ЗАТ "Макарово" (позов у справі № 370/401/17 про скасування нотаріальних дій з видачі свідоцтва про придбання майнового комплексу з публічних торгів; позов у справі № 911/2419/15 про визнання недійсним свідоцтва на право власності на нерухоме майно - цілісно-майновий комплекс загальною площею 8 276 кв. м, визнання недійсним свідоцтва на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва на право власності на комплект обладнання для переробки курячих яєць у комплектації, про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - цілісно-майновий комплекс загальною площею 8 276 кв. м.), враховуючи наведене у пункті 59 цієї постанови, не можуть бути визнані як обставини з якими закон (стаття 264 ЦК України) пов`язує переривання строку позовної давності.
59.12. Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що не дослідження місцевим господарським судом обставин щодо переривання перебігу позовної давності не призвело до прийняття по суті невірного рішення.