ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 914/170/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Баранець О.М., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
позивача - Бердара С.В.,
відповідача - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 (головуючий суддя - Орищин Г.В., судді: Галушко Н.А., Желік М.Б.) та рішення Господарського суду Львівської області від 09.12.2020 (суддя Сухович Ю.О.)
у справі №914/170/20
за позовом Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал"
про визнання договору №1306 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 01.01.2020 укладеним на умовах редакції Комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області щодо спірних пунктів 2.1.3, 2.1.6, 3.1, 3.2.3, 6.4.9, 7.2, 7.3, 7.4, 7.5, 7.6, 7.7, 7.8, 8.1.3, 8.3,
ВСТАНОВИВ:
1.Короткий зміст позовних вимог
1.1.У січні 2020 року Комунальне підприємство "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області (далі - КП "Дрогобичводоканал") звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трускавецький водоканал" (далі - ТОВ "Трускавецький водоканал") (з урахуванням заяви про зміну предмета спору) про визнання договору №1306 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 01.01.2020 укладеним на умовах редакції КП "Дрогобичводоканал" щодо спірних пунктів 2.1.3, 2.1.6, 3.1, 3.2.3, 6.4.9, 7.2, 7.3, 7.4, 7.5, 7.6, 7.7, 7.8, 8.1.3, 8.3.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що (1) відповідач відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є споживачем комунальних послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, якому позивач має право припинити надання відповідної комунальної послуги у випадку неналежного виконання споживачем обов`язків щодо оплати вказаних послуг; (2) наявні підстави для зобов`язання відповідача рівномірно споживати послуги з водопостачання та водовідведення, у зв`язку з чим в умовах договору має бути встановлено добові норми споживання вказаних послуг; (3) у зв`язку з великою кількістю спорів, які виникли між сторонами, затримками в оплаті відповідача та великою сумою заборгованості, буде доцільно встановити в умовах договору пеню в розмірі 100% від кількості недоотриманих відповідачем послуг, яка буде стимулювати останнього до належного виконання своїх зобов`язань.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.23.12.2019 відповідачем було отримано від позивача два примірники проекту договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 01.01.2020.
2.2.Зазначений договір було підписано з боку відповідача з протоколом розбіжностей та подано на розгляд позивачу 30.12.2019.
2.3.Пізніше, з метою урегулювання розбіжностей, було проведено спільну нараду між позивачем та відповідачем з обговорення протоколу розбіжностей до договору, за результатами якої сторонами було складено та підписано протокол узгодження розбіжностей до договору про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 03.01.2020 відповідно до якого пункти 2.1.11, 2.2.3 договору затверджено в редакціях позивача, пункт 8.5 договору затверджено в редакції відповідача, пункт 8.2 договору затверджено в новій редакції, а розбіжності, що залишились неврегульованими щодо пунктів 2.1.3, 2.1.6, 3.1, 3.2.3, 6.4.9, 7.2, 7.3, 7.4, 7.5, 7.6, 7.7, 7.8, 8.1.3, 8.3 договору вирішили передати на розгляд до суду.
2.4.Пункт 2.1.3 договору в редакції позивача (виробника згідно договору) має такий зміст: "Виробник підтримує рівень води в резервуарі №3 ( додаток №1), що є на межі розмежування, не нижче 1,5 м за умови, що суб`єкт не перевищує обсягів відбору води, передбачених у пункті 3.1 цього договору.".
Пункт 2.1.3 договору в редакції відповідача такий: "Виробник підтримує об`єм води в резервуарі №3 (додаток №1), що є на межі розмежування відповідно до пункту 13.1 ДБН 8.2.5-74:2013.".
Пункт 2.1.6 договору в редакції позивача такий: "На час ліквідації аварій на трубопроводах централізованої системи водопостачання суб`єкт зобов`язаний мати запас води на 30 год. (пункт 12.4.ДБН 13.2.5.-74:2013).".
Відповідач пропонує повністю вилучити пункт 2.1.6 договору.
Пункт 3.1 договору в редакції позивача такий: "Централізоване водопостачання: обсяг (договірна величина) наданих послуг централізованого водопостачання становить 2 460,0 тис. м3/рік, 6721 тис. м3/доба; максимальний відбір до 700 м3/год.".
Пункт 3.1 договору в редакції відповідача такий: "Централізоване водопостачання: обсяг наданих послуг централізованого водопостачання становить 2 460,0 тис. м3 в рік. Максимальний відбір до 700 м3/год.".
Пункт 3.2.3 договору в редакції позивача такий: "Сумарний обсяг стічних вод розраховується V=V1+V2 та складає 3192,1 тис. м3 на рік, максимальний обсяг стічних вод 8,721 тис. м3 на добу.".
Пункт 3.2.3 договору в редакції відповідача такий: "Сумарний обсяг стічних вод розраховується V=V1+V2 та складає 3 192,1 тис. м3 на рік.".
Пункт 6.4.9 договору в редакції позивача такий: "Обмежити/зупинити надання комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі в порядку і у строки, встановлені законом та договором, крім випадків, коли якість та/або кількість таких послуг не відповідають умовам договору.".
Відповідач пропонує повністю вилучити пункт 6.4.9 договору.
Пункт 7.2 договору в редакції позивача такий: "Виробник має право обмежити (припинити) надання послуги суб`єкту у разі непогашений в повному обсязі заборгованості за спожиті послуги протягом 10 днів з дня отримання суб`єктом попередження від виробника.".
Відповідач пропонує повністю вилучити пункт 7.2 договору.
Пункт 7.3 договору в редакції позивача такий: "Для обмеження (припинення) надання відповідної послуги суб`єкту (у разі непогашення в повному обсязі заборгованості за спожиті послуги) виробник надсилає суб`єкту попередження про те, що у разі непогашення ним заборгованості за спожиті послуги протягом 10 днів з дня отримання попередження надання йому послуги може бути припинено. Таке попередження надсилається суб`єкту не раніше наступного робочого дня після закінчення граничного строку оплати послуги, визначеного договором, попередження надсилається суб`єкту рекомендованим листом (з повідомленням про вручення) або шляхом вручення повідомлення суб`єкту особисто під розписку.".
Відповідач пропонує повністю вилучити пункт 7.3 договору.
Пункт 7.4 договору в редакції позивача такий: "У разі непогашення суб`єктом заборгованості протягом 10 днів з дня отримання попередження виробник має право обмежити (припинити) надання послуг суб`єкту.".
Відповідач пропонує повністю вилучити пункт 7.4 договору.
Пункт 7.5 договору в редакції позивача такий: "Відмова суб`єкта надати доступ виробнику комунальної послуги до належних суб`єкту приміщень у випадках, передбачених частиною першою статті 29 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", є підставою для припинення надання суб`єкту комунальної послуги. Після надання суб`єктом такого доступу надання послуги відновлюється.".
Відповідач пропонує пункт 7.5 договору вилучити повністю.
Пункт 7.6 договору в редакції позивача такий: "Обмеження (припинення) надання послуги не є підставою для розірвання договору.".
Відповідач пропонує пункт 7.6 договору вилучити повністю.
Пункт 7.7 договору в редакції позивача такий: "Надання послуги відновлюється у повному обсязі протягом наступного дня з дати повного погашення заборгованості за фактично спожиті послуги чи з дати укладення угоди про реструктуризацію такої заборгованості та витрат виробника, пов`язаних з обмеженням (припиненням) та відновленням надання послуг суб`єкту.".
Відповідач пропонує пункт 7.7 договору вилучити повністю.
Пункт 7.8 договору в редакції позивача такий: "Витрати виробника, пов`язані з обмеженням (припиненням) та відновленням надання послуг суб`єкту, підлягають відшкодування за рахунок суб`єкта відповідно до кошторису витрат на відновлення надання послуги, складної виробником.".
Відповідач пропонує пункт 7.8 договору вилучити повністю.
Пункт 8.1.3 договору в редакції позивача такий: "несплати платежів за послуги, шляхом обмеження (припинення) надання послуги;".
Пункт 8.1.3 договору в редакції відповідача такий: "несплати платежів за послуги;".
Пункт 8.3 договору в редакції позивача такий: "За порушення зобов`язань, передбачених розділом 3 "Обсяги надання послуг" цього договору (а саме - отримати заявлений обсяг (договірну величину) послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, суб`єкт зобов`язаний сплатити на корить виробника майнову неустойку, яка обчислюється в розмірі 100% (сто відсотків) від кількості недоотриманих послуг. Майнова неустойка відповідно до цього розділу договору та норм частини першої статті 549, частини першої статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сплачується у грошовій формі, тобто у формі вартості недоотриманих послуг в межах обсягу (договірної величини) наданих послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, передбачених розділом 3 договору.".
Відповідач пропонує пункт 8.3 договору вилучити повністю.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
3.1.Господарський суд Львівської області рішенням від 09.12.2020, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 у справі №914/170/20 у задоволенні позовних вимог відмовив у повному обсязі.
3.2.Мотивуючи рішення та постанову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не регулюють відносин між сторонами вказаного спору, при цьому спеціальним законом, сфера дії якого поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що забезпечують міста питною водою, є Закон України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", відповідно до якого, відповідач визначений не споживачем комунальних послуг, а суб`єктом господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, а позивач лише має право обмежити питне водопостачання та водовідведення до рівня екологічної броні, тому, запропоновані позивачем пункти 6.4.9, 7.2, 7.4, 7.5, 7.6, 7.7, 7.8, 8.1.3 суперечать вимогам статті 23 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення". Пропозиція позивача, викладена у протоколі розбіжностей до договору, щодо необхідності закріплення у пункті 2.1.3 договору про зобов`язання позивача підтримувати в резервуарі №3 рівень води не менше 1,5 м за умови, що відповідач не перевищує обсягів відбору води, передбачених в пункті 3.1 договору, суперечить ДБН В.2.5-74:2013 та може мати наслідком перебої у роботі водовідводу від резервуару чистої води в напрямку м. Трускавця. Суди визнали безпідставною запропоновану позивачем редакцію пункту 2.1.6 договору, оскільки наявність аварійного запасу води в резервуарі обумовлена вимогами ДБН В.2.5-74:2013, на що є посилання в пункті 2.1.3 договору в редакції позивача. Зазначаючи про безпідставність запропонованої позивачем редакції пунктів 3.1, 3.2 суди вказали, що обмеження добового відбору води кількістю, що визначена простим поділом річного споживання на кількість днів в році є неправомірним та суперечить вимогам п.6.1.2 ДБН В.2.5-74-2013. Крім того, зазначивши, що позивач в цих правовідносинах займає монопольне становище на ринку водопостачання та водовідведення, і як суб`єкт монополії зобов`язаний в силу приписів статті 10 Закону України "Про природні монополії" забезпечувати надання послуг водопостачання та водовідведення на недискримінацій основі, суди дійшли висновку, що встановлення в договорі норми щодо штрафу за неотримання послуг позивача у запланованому обсязі, за відсутності такого положення в чинному законодавстві, є неправомірним.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу та виклад позиції інших учасників справи.
4.1.Не погоджуючись з постановою Західного апеляційного господарського суду від 15.04.2021 та рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2020 у справі №914/170/20, КП "Дрогобичводоканал" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
4.2.У якості підстави касаційного оскарження судових рішень першої та апеляційної інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування пункту 5 частини першої статті 8 та частини четвертої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", підпункту 6 пункту 41 постанови Кабінету міністрів України від 05.07.2019 №690 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення" (далі - Постанова №690).
4.3.На переконання скаржника, судами попередніх інстанцій помилково було взято до уваги положення Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету міністрів України №630 від 21.07.2005, та помилково не було застосовано Закон України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми останнього, адже він має вищу юридичну силу.
4.4.Скаржник також вказує, що суди прийшли до хибного висновку, що пункт 3 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869, в якому наявне поняття споживача, який є суб`єктом господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, суперечить Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", а тому підлягає застосуванню саме закон, а не порядок, та вважає, що відповідач у спірних правовідносинах є саме споживачем комунальних послуг, а не їх виконавцем, у зв`язку з чим позивачу гарантовано право на припинення надання послуг з водопостачання та водовідведення у випадку їх несплати відповідачем.
4.5.Скаржник зазначає, що судами не було взято до уваги роз`яснення Міністерства розвитку громад та території України за №8/9.1.2/3554-20 від 26.05.2020, в якому зазначено, що відповідач є саме споживачем комунальних послуг, та вказано, що спірні відносини мають регулюватися Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
4.6.Відповідач подав письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких просив відмовити в її задоволенні, зазначивши, що доводи, які викладені позивачем, не спростовують законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а також те, що він є виконавцем комунальної послуги, а не її споживачем, як заявляє позивач.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Причиною виникнення спору в цій справі стали розбіжності, які виникли між позивачем та відповідачем під час укладання договору №1306 про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 01.01.2020, а саме щодо спірних пунктів 2.1.3, 2.1.6, 3.1, 3.2.3, 6.4.9, 7.2, 7.3, 7.4, 7.5, 7.6, 7.7, 7.8, 8.1.3, 8.3.
Щодо пунктів 6.4.9, 7.2, 7.3, 7.4, 7.5, 7.6, 7.7, 7.8, 8.1.3 договору
5.2.Позивач, обґрунтовуючи своє право на обмеження (припинення) надання комунальних послуг відповідачу у разі непогашення у повному обсязі заборгованості за раніше спожиті послуги, та у зв`язку з цим, право укладення договору на відповідних умовах, посилається на норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги", а також на підпункт 6 пункту 41 Постанови №690, які регулюють відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення, та індивідуальним і колективним споживачем, який отримує або має намір отримати послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також визначеною власником (співвласниками) особою, що здійснює розподіл обсягів послуг.
5.3.Пунктом 2 частин першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.
5.4.Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
5.5.Стаття 2 вищевказаного Закону встановлює, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають в процесі надання споживачам послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.
5.6.При цьому суб`єктами вказаних відносин є споживачі (індивідуальні та колективні) та виконавці комунальних послуг.
5.7.Пунктами 6, 9 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
5.8.Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач отримує послуги з постачання холодної води не для задоволення власних потреб, а для надання житлово-комунальних послуг жителям м. Трускавця та має на балансі системи побутової і дощової каналізації; забезпечує функціонування цих систем для безперешкодного скидання стічних вод абонентами м. Трускавця.
5.9.З огляду на вказані обставини, а також положення пунктів 6, 9 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в контексті вказаного Закону, відповідач є виконавцем комунальної послуги, а не її споживачем, оскільки відповідач не відповідає жодному критерію визначення споживача, які закріплені у вищенаведених пунктах.
5.10.Водночас, згідно вимог статті 2 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" його дія поширюється на всіх суб`єктів господарювання, що виробляють питну воду, забезпечують міста питною водою шляхом централізованого питного водопостачання, надають послуги з водовідведення.
5.11.Об`єктами правового регулювання у сфері питної води та питного водопостачання є суспільні відносини з питань господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення (стаття 5 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення").
5.12.У статті 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" унормовано, що: підприємство централізованого водовідведення - суб`єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об`єктів/систем централізованого водовідведення; централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, роздільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води; централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення стічних вод за допомогою системи централізованого водовідведення.
5.13.Отже, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених вище норм права, суди вірно вказали, що відповідач не є індивідуальним чи колективним споживачем комунальних послуг у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Постанови №690, натомість є підприємством централізованого водопостачання та водовідведення, яке здійснює господарську діяльність із забезпечення споживачів м. Трускавця питною водою та відведення стічних вод за допомогою систем централізованого питного водопостачання та водовідведення, статус якого визначено нормами Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".
5.14.З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на норми частини четвертої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Постанови №690 у якості підстави для встановлення відповідачу такої відповідальності за неналежне виконання умов договору як обмеження (припинення) водопостачання, оскільки за змістом цих положень вказані заходи застосовуються саме до споживачів комунальних послуг, яким відповідач у спірних правовідносинах не є.
5.15.Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що внаслідок прийняття постанови Кабінету Міністрів України №670 від 02.09.2015 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869", було введено визначення споживача комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення з огляду на таке.
5.16.Так, внаслідок внесення до законодавства вказаних змін, пункт 3 "Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення" було доповнено абзацом такого змісту: "споживачі, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, - ліцензіати, які придбавають в іншого ліцензіата питну воду з метою її подальшої реалізації споживачам та/або подають стічні води на очищення іншому ліцензіату за окремими тарифами на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення" (підпункт 10).
5.17.Поряд з цим пунктами 1, 2 вказаного Порядку визначено, що він: (1) визначає механізм формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення для суб`єктів природних монополій, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення; (2) застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення для суб`єктів природних монополій, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів.
5.18.Таким чином вказаний Порядок регулює питання щодо визначення механізму формування та розміру тарифів на централізоване водопостачання та/або централізоване водовідведення, втім не регулює питання щодо визначення правового статусу та кола осіб, які є отримувачами комунальних послуг у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Крім того "споживачами", відповідно до підпункту 10 пункту 3 цього Порядку, є особи, які придбавають воду з метою її подальшої реалізації споживачам та/або подають стічні води на очищення іншому ліцензіату, тоді як визначальною ознакою "споживача", у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", на якого поширюється сфера дії цього Закону, є придбання комунальної послуги з метою її споживання. Тому внесення змін до положень наведеного вище Порядку не має наслідком набуття відповідачем статусу споживача комунальних послуг у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
5.19.Колегія суддів вважає також безпідставними посилання скаржника на те, що судами помилково не було взято до уваги роз`яснення Міністерства розвитку громад та території України за №8/9.1.2/3554-20 від 26.05.2020 в якому йдеться, що відповідач є саме споживачем комунальних послуг, та вказано, що спірні відносини мають регулюватися Законом України "Про житлово-комунальні послуги", оскільки право тлумачити норму права є виключним правом суду, тоді як роз`яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення.
5.20.З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірними висновки судів про безпідставність викладення пунктів 6.4.9, 7.2, 7.3, 7.4, 7.5, 7.6, 7.7, 7.8, 8.1.3 договору в редакції КП "Дрогобичводоканал".