ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/12822/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20 липня 2021 року (головуючий - Кравчук Г. А., судді: Коробенко Г. П., Козир Т. П.), якою скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2020 року (суддя Сташків Р. Б.), у справі
за позовом ОСОБА_1
до 1) Приватного акціонерного товариства "Автомобільна компанія "Укртранс", 2) Публічного акціонерного товариства акціонерного банку "Укргазбанк", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест", 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін"
про визнання договору частково недійсним
(за участю представників: Биліна Р.Г.; відповідача - 2 - Мартинюк Є.В.; відповідача-4 - Єлисеєв Є.В. )
Вступ
1. У 2016 році ОСОБА_1 (Позивач) придбала квартиру у місті Києві. На момент вчинення договору купівлі-продажу, в реєстрі іпотек жодних відомостей про квартиру не було.
2. В подальшому виявилось, що вказана квартира з 2008 року знаходилась в іпотеці ПАТ "Укргазбанк", а запис про іпотеку було видалено з реєстру на підставі підроблених документів. Встановивши ці факти та відновивши у 2017 році запис про іпотеку у реєстрі, Банк передав право вимоги за квартирою фінансовій компанії "Ріо Фін", яка у 2019 році зареєструвала за собою право власності на квартиру на підставі договору іпотеки.
3. Вказані події і стали підставою для подання Позивачкою позову про визнання частково недійсним договору іпотеки. Підставами недійсності Позивачка зазначила: (1) невідповідність Договору іпотеки вимогам Закону України "Про іпотеку", оскільки на час його укладення закон не передбачав можливості передачі в іпотеку майнових прав (відповідні зміни були внесені вже після укладення спірного правочину); (2) Договір іпотеки став підставою для реєстрації права власності на цю квартиру за Товариством "Ріо Фін", яке станом на подання позову є власником квартири.
4 . Суд першої інстанції у позові відмовив, пославшись на те, що Позивачка не довела, яким чином порушує її права та інтереси спірний договір іпотеки.
5. Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив. Виходив з наявності у Позивачки майнового інтересу щодо оспорюваного правочину, оскільки Договір іпотеки порушує її права як власниці квартири. Одночасно апеляційний суд констатував невідповідність правочину вимогам чинного на момент його укладення законодавства та визнав поважними наведені Позивачкою причини пропуску строку позовної давності.
6. Здійснюючи касаційний перегляд, Верховний Суд формулює такі ключові питання цього спору: (1) Чи довела Позивачка порушення її прав та/або законних інтересів оспорюваним правочином; (2) Якщо так, то чи обрано Позивачкою ефективний спосіб захисту порушеного права, тобто, чи буде мати наслідком задоволення цього позову поновлення права власності Позивачки на квартиру.
7. Нижче детально викладені факти та обставини спору.
Фактичні обставини
8. 29.09.2004 між АКБ "Київ" (кредитор) та Приватним акціонерним товариством "Автомобільна компанія "Укртранс" (далі - ПрАТ "Укртранс", позичальник, відповідач-1) укладено договір про відкриття відкличної кредитної лінії № 25/04 для фінансування будівництва з лімітом 1 520 000 євро (далі - кредитний договір).
9. Виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором було забезпечено іпотечним договором від 28.11.2008 майнових прав на квартири, що будуються у будинку на розі АДРЕСА_2, серед яких права на квартиру АДРЕСА_2 (далі - іпотечний договір). У подальшому до вказаного договору сторонами неодноразово вносились зміни.
10. З 25.02.2015 в АКБ "Київ" запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а 19.06.2015 між АКБ "Київ" та Публічним акціонерним товариством акціонерним банком "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк", Банк, відповідач-2) укладено: (1) договір про передачу активів і зобов`язань неплатоспроможного банку, у тому числі заборгованості за кредитним договором; (2) договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, у тому числі права вимоги за іпотечним договором.
11. 20.08.2015 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" (фактор) укладено: (1) договір факторингу за реєстровим № 1720, відповідно до якого Банк відступив фактору права вимоги по кредитному портфелю позичальника - ПрАТ "Укртранс", зокрема за кредитним договором; (2) договір про відступлення права вимоги до ПрАТ "Укртранс" за реєстровим № 1721, зокрема за кредитним договором та іпотечним договором.
12. Крім того, 27.08.2015 між ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Гарант" та ТОВ "Фінансова компанія "Джерело Фінансів" укладені договори про надання фінансових послуг факторингу № 1942 та про відступлення права вимоги № 1943, предметом яких було відчуження належного ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Гарант" права вимоги до ПрАТ "Укртранс" за кредитним договором та іпотечним договором на користь ТОВ "Фінансова компанія "Джерело Фінансів".
13. На підставі зазначених договорів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення іпотеки квартири АДРЕСА_2 (далі - спірна квартира) за іпотечним договором.
14. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.12.2015 у справі №910/28036/15 (набрало законної сили 13.12.2016) визнано недійсними укладені між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит Гарант" договори від 20.08.2015 факторингу за реєстровим № 1720 та відступлення права вимоги за реєстровим № 1721. Вказаним судовим рішенням встановлено, що вказані договори укладені від імені Банку невідомою особою на підставі підроблених документів, оригінали кредитних договорів та договорів забезпечення не передавалися, а кошти за відступлення права вимоги на користь Банку не перераховувалися.
15. У зв`язку з цим, 22.02.2018 Банк звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за результатом розгляду якої порушено кримінальне провадження № 12018100100002365.
16. 15.04.2016 між ТОВ "Каліса" (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір купівлі-продажу спірної квартири та одночасно здійснено державну реєстрацію права власності позивача на цю квартиру. За змістом вказаного договору на час його вчинення відомостей про наявність обтяження речових прав на квартиру в державних реєстрах не було.
17. 21.12.2017 було поновлено запис про іпотеку спірної квартири на підставі іпотечного договору.
18. 20.02.2019, між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" укладено: (1) договір факторингу, за яким Банк відступив право грошової вимоги, зокрема за кредитним договором з урахуванням змін та доповнень до нього; (2) договір про відступлення прав вимоги за іпотечним договором.
19. 30.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Реверс Інвест" також за відповідними договорами факторингу та відступлення прав вимоги відступило права вимоги за кредитним договором та іпотечним договором на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріо Фін" (далі - ТОВ "Ріо Фін", відповідач-4).
20. 01.07.2019 ТОВ "Ріо Фін" шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору зареєструвало за собою право власності на спірну квартиру.
Узагальнений зміст позовних вимог та підстав позову
21. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до господарського суду з позовом до ПрАТ "Укртранс", ПАТ "Укргазбанк", ТОВ "Фінансова компанія "Реверс Інвест", ТОВ "Ріо Фін" про визнання недійсним в частині передачі в іпотеку майнових прав на спірну квартиру іпотечного договору та чотирьох додаткових угод до нього
22. Позов мотивований невідповідністю оспорюваного правочину вимогам статті 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції станом на момент укладення правочину), яка не визначала майнові права як предмет іпотеки, що свідчить про недійсність такого правочину в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Позивачка вказувала на те, що спірна квартира була вільною від обтяження на час набуття права власності на неї, а запис про обтяження квартири був зареєстрований лише 21.12.2017. В обґрунтування права на оспорювання правочину позивачка, з посиланням на статті 15, 16 ЦК України, зазначила, що іпотекодержатель у разі чинності спірного договору іпотеки має право одержати задоволення своїх вимог за рахунок належної позивачці квартири, а отже такий правочин безпосередньо стосується її майнових прав та інтересів.
Узагальнений зміст та обґрунтування рішення суду першої інстанції
23. Рішенням господарського суду міста Києва від 11 листопада 2021 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
24. Суд першої інстанції встановив, що записи про обтяження спірної квартири були вилучені з реєстру майнових прав на підставі підроблених договорів про відступлення права вимоги від 20.08.2015, які Банком не вчинялися, що встановлено судовим рішенням у справі № 910/28036/15. Отже, відчуження спірної квартири спочатку на користь ТОВ "Каліса", а потім на користь позивачки, відбулися за чинної іпотеки та без згоди іпотекодержателя - Банку, що свідчить про нікчемність правочину купівлі-продажу квартири від 15.04.2016, яким ОСОБА_1 обґрунтовує своє право власності на це майно. Отже, позивачка не довела порушення оспорюваним правочином її права власності на спірну квартиру та наявності у неї у зв`язку з цим законного інтересу щодо оскарження іпотечного договору в частині передачі майнових прав на квартиру. При цьому позивачка також не довела, яким чином буде відновлено її порушене право власності на квартиру саме в обраний спосіб, тобто шляхом визнання недійсним договору іпотеки.
Узагальнений зміст та обґрунтування постанови суду апеляційної інстанції
25. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20 липня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення яким позов задоволений. Визнано недійсним в частині передачі в іпотеку майнових прав на спірну квартиру іпотечного договору та чотири додаткові угоди до нього.
26. Апеляційний суд зазначив, що позивачка є заінтересованою особою у спірних правовідносинах, а її інтерес полягає у відновленні становища, у якому сторони перебували до укладення оспорюваного правочину, оскільки від цього залежить подальша можливість реалізації позивачкою своїх прав щодо спірної квартири. Суд врахував, що на момент розгляду спору спірна квартира зареєстрована за ТОВ "Ріо Фін" на підставі оспорюваного іпотечного договору, яке у такий спосіб реалізувало своє право звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже, повернення майна у володіння позивачки, зокрема через віндикаційний позов, може бути досягнуто виключно за умови спростування презумпції правомірності іпотечного договору, на підставі якого право іпотеки спірної квартири набуто ТОВ " Ріо Фін".
27. Щодо суті спору, то апеляційний суд констатував невідповідність оспорюваного правочину вимогам статті 5 Закону України "Про іпотеку" (у редакції станом на момент його укладення), яка не передбачала можливості передачі в іпотеку майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, що є підставою для визнання його недійсним.
28. Суд також визнав поважними наведені позивачкою причини пропуску строку позовної давності з огляду на те, що (1) перебіг позовної давності для позивачки розпочався 31.03.2017; (2) у вересні 2018 року позивачка зверталась з аналогічним позовом до суду цивільної юрисдикції (справа № 760/25108/18), провадження у якій було закрито ухвалою від 17.08.2020 з підстав підвідомчості такого спору суду господарської юрисдикції; (3) після закриття провадження цивільним судом позивачка без зволікань звернулась до господарського суду з даним позовом.
Касаційна скарга
29. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач-2 та відповідач-4 звернулися з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини 2 статті 287 ГПК України, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача-2
30. Судом неправильно застосовані статті 215, 216, 651 ЦК України, стаття 12 Закону України "Про іпотеку", без урахування правових висновків Верховного Суду у справах №761/12692/17, 661/2313/18, №520/10060/16-ц про те, що для визнання недійсним правочину за позовом заінтересованої особи необхідним є насамперед встановлення того, чи порушується оспорюваним правочином суб`єктивне право чи інтерес особи, яка звернулась до суду, саме на момент укладення правочину.
31. Усупереч висновкам Верховного Суду у справі №910/6553/17 апеляційний суд не врахував доводи скаржника про те, що допущені на момент укладення спірного правочину порушення вимог статті 5 Закону України "Про іпотеку" сторони самостійно усунули після набуття чинності відповідних законодавчих змін шляхом внесення змін у договір іпотеки.
32. Висновок апеляційного суду про обрання позивачем ефективного способу захисту права суперечить висновкам Верховного Суду у справах №910/9158/16, №910/73/17 про застосування статті 12 Закону України "Про іпотеку", оскільки відчуження іпотечного майна на користь позивача відбулося без згоди іпотекодержателя, тобто за нікчемним правочином.
33. Суд не врахував висновок Верховного Суду у справі №918/56/20 (918/1185/20) та порушив норми процесуального права, оскільки ПАТ "Укргазбанк" не є стороною спірних правовідносин внаслідок відступлення майнових прав за іпотечним договором, а тому безпідставним є стягнення зі скаржника судового збору на користь позивача.
34. Існують підстави для відступлення від правових висновків Верховного Суду у справах №902/326/16, 922/1151/18, 922/1467/19 щодо переліку поважних причин пропуску позовної давності шляхом їх уточнення в тій мірі, що позовна давність не підлягає поновленню у разі, якщо позивач при зверненні до суду з порушенням правил юрисдикції користувався професійною правничою допомогою
Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача-4
35. Апеляційним судом не враховано, що на момент вирішення спору власником спірної квартири є ТОВ "Ріо Фін" і задоволення вимоги про визнання недійсним Іпотечного договору не призведе до поновлення права власності позивача, а відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/10011/19, №910/2861/18, №916/1608/18, №569/17272/15-ц, №910/3907/18, № 338/180/17, № 905/1926/16, № 925/1265/16, №916/1415/19 обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в позові. При цьому за висновками Верховного Суду у справах №761/12692/17, №761/26815/17 ініціювання спору про недійсність правочину не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
36. Унаслідок неврахування правових висновків Верховного Суду у справах №904/2979/20, № 318/89/18 щодо недопустимості зловживання правом та процесуальних наслідків такого зловживання апеляційний суд безпідставно проігнорував доводи скаржника про те, що ініціювання позивачем 6 окремих позовних проваджень щодо спірного майна (віндикаційного, негаторного, про визнання права власності, визнання недійсним договору) є зловживанням матеріальним правом, яке спрямовано на порушення права власності ТОВ "Ріо Фон".
37. Апеляційний суд неправильно застосував статті 5, 12 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент укладення правочину), статті 203, 215, 216, 651 ЦК України, без урахування правових висновків Верховного Суду у справах №761/12692/17, 661/2313/18, 520/10060/16-ц, 925/889/20, 501/1703/16-ц, 910/5206/20. Так, відчуження предмету іпотеки на користь позивача відбулося за чинного обтяження іпотекою та без згоди іпотекодержателя, а отже спірне майно набуто позивачем на підставі нікчемного правочину, відповідно останній не набув право власності на майно та не має законного майнового інтересу щодо оспорюваного ним правочину. Більше того, позивач не була власницею спірного майна на момент вчинення іпотечного договору, що виключає порушення її прав та інтересів в момент укладення правочину;
38. Щодо підстав для визнання іпотечного договору недійсним, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню стаття 583 ЦК України, стаття 5 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати", стаття 55 Закону України "Про нотаріат" норми яких мають пріоритет у застосуванні по відношенню до Закону України "Про іпотеку" та передбачали укладення та можливість нотаріального посвідчення договору іпотеки майнових прав на нерухомість. У зв`язку з чим наявні підстави для відступлення від застосованих апеляційним судом висновків Верховного Суду України у справах № 6-8цс13, № 6-1502цс15, № 6-1732цс15, № 6-2994цс15, Верховного Суду у справі №523/13449/15-ц.
39. Апеляційний суд також не врахував висновки Верховного Суду с праві № 904/3405/19 щодо вирішення судом питання про поважність причин пропуску строку позовної давності.