ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 902/825/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. та Селіваненка В.П.,
за участю секретаря судового засідання Шевчик О.Ю.,
представників учасників справи:
позивача - приватного малого підприємства "Атлант" - Арустамян Анаїт Едвардівна, адвокат (ордер від 23.09.2021 №1019554),
відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Лукас-Старт" - не з`явились,
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Лукас-Старт"
на рішення господарського суду Вінницької області від 21.01.2021 (суддя Міліціанов Р.В.) та
постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 (головуючий - суддя Філіпова Т.Л., судді: Мельник О.В., Бучинська Г.Б.)
у справі № 902/825/20
за позовом приватного малого підприємства "Атлант" (далі - Підприємство, позивач)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Лукас-Старт" (далі - Товариство, відповідач, скаржник)
про розірвання договору оренди.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 04.11.2021 проведено повторний автоматичний розподіл справи № 902/825/20 у зв`язку з перебуванням судді Малашенкової Т.М. у відпустці.
Стислий зміст позовних вимог
Підприємство звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до Товариства про розірвання договору оренди нежитлових будівель (приміщень) від 28.08.2018 № 1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем взяті на себе зобов`язання за договором у частині сплати орендної плати та комунальних платежів не виконуються, що є істотним порушенням умов договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.01.2021, залишеним без змін постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021, у справі №902/825/20, позов задоволено повністю. Розірвано Договір оренди нерухомого майна від 28.08.2018 №1, який укладений між Підприємством та Товариством.
Суди дійшли висновку про те, що факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі до Верховного Суду Товариство просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 21.01.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 у справі № 902/825/20, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник у поданій касаційній скарзі з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що оскаржуваними судовими рішеннями порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування і дослідження доказів та інші клопотання Товариства щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: про витребування у позивача оригіналу оспорюваного договору від 28.08.2018 №1; про призначення судово-почеркознавчої експертизи договору від 28.08.2018 №1; про призначення судово-технічної експертизи договору від 28.08.2018 №1; про витребування оригіналу договору від 01.08.2018 №1/1; про надання оцінки свідченням свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2 та здійснення їх допиту в суді; про витребування у ОСОБА_3 або, у разі відмови останнього, у Управління державної міграційної служби у Вінницькій області анкетних (паспортних) даних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; про здійснення допиту засновника позивача ОСОБА_3 безпосередньо у суді; про здійснення допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; про судове доручення на проведення огляду території та приміщень позивача за адресою: АДРЕСА_1 ; про ознайомлення з аудіозаписом судового засідання від 14.01.2021.
Скаржник зазначає про порушення судами вимог статті 13 ГПК України та зазначає, що суд не мав підстав та права відмовити у задоволенні клопотань Товариства.
Постанова суду апеляційної інстанції порушує вимоги статей 81, 82, 86, 236-238 ГПК України.
Позиція позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
Від Підприємства на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги, просить її залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 21.01.2021 та постанову Північно-Західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 - без змін. Підприємство зазначає, що всі заявлені клопотання відповідача не стосувалися предмета доказування та були подані з порушенням процесуального порядку, а посилання скаржника на те, що суди відмовили у задоволенні його клопотань фактично зводяться до незгоди з обставинами, які були встановлені судами попередніх інстанцій при вирішенні спору та їх висновками. Відхилення судами клопотань Товариства не мають наслідком неможливість саме за цією обставиною встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Між Підприємством (Орендодавець) та Товариством (Орендар) 28.08.2018 укладено договір оренди нерухомого майна № 1 (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, Орендодавець зобов`язується передати Орендареві у строкове платне користування, а Орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування нежитлові будівлі, що визначені у цьому договорі ("приміщення, що орендується"), та зобов`язується сплачувати Орендодавцеві орендну плату.
Згідно з пунктом 1.2 Договору будівлі належать Орендодавцеві на праві власності відповідно до: свідоцтва про право власності на нежитлові будівлі, виданого виконавчим комітетом Калинівської міської ради Вінницької області від 26.12.2007 №1162, зареєстрованого 28.12.2007 КП "Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації".
Адреса будівель, що орендуються: АДРЕСА_2 (пункт 1.3 Договору).
За змістом пункту 1.4 Договору опис об`єкта, що орендується, становлять: будівлі цеху по переробці зернобобових культур літ. А з прибудовами літ. а2, літ. а3, будівлі сушилки літ. А1 загальною площею 939,0 кв.м; побутового корпусу літ. Б з прибудовами літ. б, літ. б1, літ. б3 загальною площею 99,6 кв.м.; лабораторного корпусу з прохідною літ. В загальною площею 24,5 кв.м.; сараїв літ. Г, літ. Г1; навісу літ. б2, д, ж; адмінкорпусу літ. Д загальною площею 137,6 кв.м; криниць літ. Л, К1; будівлі міні-пекарні літ. Ж1 загальною площею 38.2 кв.м; огорожі літ. № 1, 2; вбиральні літ. З; пожежної водойми літ. Ж.
Стан приміщення, що орендується, на момент передання в оренду: придатне для використання у відповідності до мети оренди, визначеної у пункті 2.1 цього Договору.
Приміщення, що орендується, надається Орендарю для використання в господарській діяльності - під цех по переробці зернобобових культур (пункт 2.1 Договору).
Приміщення та майно, що орендуються, повинні бути передані Орендодавцем та прийняті Орендарем протягом одного дня з дня набрання чинності цим договором, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі приміщення та майна (пункт 3.1 Договору).
У момент підписання акта приймання-передачі Орендодавець передає Орендарю ключі від приміщення, що орендується (пункт 3.2 Договору).
Відповідно до пункту 4.1 Договору строк оренди приміщення, що орендується, розпочинається з моменту його прийняття, за актом приймання-передачі та діє з 28.08.2018 по 01.06.2021.
Згідно з пунктом 5.1 Договору розмір місячної орендної плати складає: 10 000,00 грн.
Орендна плата сплачується Орендарем у безготівковому порядку не пізніше 5 числа кожного місяця, шляхом попередньої оплати за місяць, який орендується, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Орендодавця, відповідно до виставленого рахунка. За згодою сторін орендна плата може сплачуватися готівкою шляхом внесення коштів у касу Орендодавця (пункт 5.2 Договору).
Вартість комунальних послуг не входить до орендної плати (пункт 5.6 Договору).
Усі витрати за користування електричною енергією, газом, водопостачанням та водовідведенням оплачуються Орендарем додатково, відповідно до показників засобів обліку електроенергії та газу, води. У разі використання понад встановлений ліміт споживання електроенергії, водопостачання Орендар додатково відшкодовує понесені Орендодавцем витрати, в тому числі і сплату штрафних санкцій. Ліміт використання доводиться до відома Орендодавця додатково (пункт 5.7 Договору).
За змістом пункту 7.1 Договору Орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання (пункт 10.2 Договору).
На виконання умов укладеного договору 28.08.2018 між сторонами підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, за змістом якого Орендодавець передає, а Орендар приймає нежитлові будівлі, що складаються з: будівлі цеху по переробці зернобобових культур літ. А з прибудовами літ. а2, літ. а3, будівлі сушилки літ. А1 загальною площею 939,0 кв.м; побутового корпусу літ. Б з прибудовами літ. б, літ. б1, літ. б3 загальною площею 99,6 кв.м.; лабораторного корпусу з прохідною літ. В загальною площею 24,5 кв.м.; сараїв літ. Г, літ. Г1; навісу літ. б2, д, ж; адмінкорпусу літ. Д загальною площею 137,6 кв.м; криниць літ. Л, К1; будівлі міні-пекарні літ. Ж1 загальною площею 38.2 кв.м; огорожі літ. № 1, 2; вбиральні літ. З; пожежної водойми літ. Ж, та розташовані за адресою: АДРЕСА_2, для використання в господарській діяльності - під цех по переробці зернобобових культур.
Відповідач має статус зернового складу та підключений до Реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання. При цьому згідно з Переліком зернових складів, підключених до Основного реєстру, місцезнаходження зернового складу Товариства- АДРЕСА_1, тобто місцезнаходження орендованого майна.
За твердженнями позивача, з моменту укладення договору оренди нерухомого майна від 28.08.2018 № 1 та прийняття в оренду приміщень, що підтверджується актом приймання-передачі від 28.08.2019, відповідачем не здійснено погашення орендної плати та не сплачено комунальні витрати, що підтверджується виставленими рахунками на оплату за оренду та комунальні послуги, які долучено до матеріалів справи.
Станом на момент звернення до суду 21.08.2020 термін прострочення оплати платежів перевищує три місяці та складає 24 платежі.
Позивачем 21.07.2020 на адресу відповідача направлялись повідомлення (б/н та без дати) про розірвання договору у зв`язку з його неналежним виконанням.
Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання Договору.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Водночас приписами статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд; у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог виходили з того, що:
сторонами одночасно з Договором підписано акт приймання-передачі нерухомого майна від 28.08.2018, у якому здійснено посилання на укладення Договору, підтверджено склад нерухомого майна, перелік якого аналогічний змісту пункту 1.4. Договору та засвідчено передачу об`єкту оренди шляхом поставлення печаток та підписів керівників юридичних;
Товариство при направленні документів до ДП "Держреєстри України" з метою підключення до реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, а також задля набуття статусу зернового складу надавало копію Договору, зміст якого повністю відповідає договору, який є предметом дослідження у справі та примірник якого долучено позивачем до позову;
з наданої Головним управлінням ДПС у Вінницькій області інформації та копій декларації про податкову звітність з податку на додану вартість вбачається, що Товариство подавало в електронному вигляді відповідні декларації протягом листопада 2018 року - вересня 2019 року, задекларовано по взаємовідносинам з Підприємством 16 666,67 грн податкового кредиту
пунктом 5.2 Договору встановлені строки внесення оренди: не пізніше 5 числа кожного місяця та не поставлено виникнення грошових зобов`язань від підписання актів наданих послуг, виставлення рахунків-фактур, тощо;
починаючи з 06.09.2018 мало місце прострочення виконання Товариством зобов`язань із своєчасного перерахування або внесення у касу Підприємства орендних платежів у розмірі 10 000,00 грн на місяць, отже на момент звернення до суду термін прострочення перевищує три місяці та складає 24 платежі;
систематична несплата орендної плати, яка передбачена договором, є підставою для розірвання договору оренди, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його майно використовує інша особа.
З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених приписів матеріального права, встановивши факт порушення Товариством умов Договору щодо невнесення плати за оренду приміщень понад три місяці, дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
При цьому Товариство в касаційній скарзі посилається на те, що суди необґрунтовано відхилили клопотання про витребування і дослідження доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3).
Отже, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є таке порушення норм процесуального права, коли суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, доказів, які мають значення для правильного вирішення справи.
У частині першій статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тобто тягар доказування лежить на сторонах.
Статтею 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
За частиною першою статті 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій, третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
У клопотанні повинно бути зазначено:1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (частина друга статті 81 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство до суду першої інстанції заявляло такі клопотання:
- про витребування оригіналу договору від 01.08.2018 №1/1;
- про надання оцінки свідченням свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2 та здійснення їх допиту в суді;
- про витребування у ОСОБА_3 або, у разі відмови останнього, у Управління державної міграційної служби у Вінницькій області анкетних (паспортних) даних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
- про здійснення допиту засновника позивача ОСОБА_3 безпосередньо у суді;
- про здійснення допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;
- про судове доручення на проведення огляду території та приміщень позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо клопотань, поданих до суду першої інстанції про надання оцінки свідченням свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2 та здійснення їх допиту в суді, про здійснення допиту засновника позивача ОСОБА_3 безпосередньо у суді та про здійснення допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, суд касаційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до приписів частин першої і третьої статті 88 ГПК України показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка; підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків.
При цьому відповідно до частини першої статті 89 ГПК України свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Протокольними ухвалами від 29.09.2020 та від 01.12.2020 з наведенням відповідного обґрунтування, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 29.09.2020 та 01.12.2020, судом першої інстанції у задоволенні клопотань відмовлено, оскільки відповідачем було порушено процесуальний порядок виклику свідків у судове засідання, передбачений статтями 88, 89 ГПК України.
З огляду на викладене доводи скаржника про ненадання належного обґрунтування щодо відхилення названих клопотань не знайшли свого підтвердження.
Стосовно клопотання про витребування оригіналу договору від 01.08.2018 №1/1 суд першої інстанції протокольною ухвалою від 10.12.2020, з наведенням відповідного обґрунтування, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 10.12.2020, відмовив у задоволенні клопотання з посиланням на приписи статті 91 ГПК України, якими унормовано, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Отже, в силу приписів статті 91 ГПК України витребування оригіналів письмових доказів є правом, а не обов`язком суду, яким він користується за своїм внутрішнім переконанням, а тому доводи скаржника про необґрунтоване відхилення клопотань про витребування оригіналу договору не знайшли свого підтвердження.
Доводи скаржника про необґрунтоване відхилення клопотання про витребування у ОСОБА_3 або, у разі відмови останнього, у Управління державної міграційної служби у Вінницькій області анкетних (паспортних) даних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також не знайшли свого підтвердження з огляду на таке.
Суд першої інстанції протокольною ухвалою від 10.12.2020, з наведенням відповідного обґрунтування, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 10.12.2020, відмовив у задоволенні такого клопотання з огляду на те, що співпадіння у назві електронної адреси, з якої подавалась податкова звітність, з ім`ям ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не свідчить про створення такої електронної адреси саме цими особами; окрім того, у клопотанні не зазначалось, яка особа володіє відповідною інформацією, а тому суд першої інстанції визнав таке клопотання неналежним в аспекті осіб, які мають надати таку інформацію.
Таким чином, суд відмовив у задоволенні клопотання з наведенням належного обґрунтування, яке узгоджується з приписами частини другої статті 81 ГПК України.
Стосовно клопотання про надання судового доручення на проведення огляду території та приміщень позивача за адресою: АДРЕСА_1 суд першої інстанції протокольною ухвалою від 29.09.2020, з наведенням відповідного обґрунтування, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 29.09.2020, відмовив у задоволенні такого клопотання з огляду на те, що предметом розгляду справи є укладений між сторонами договір оренди від 28.08.2018 та його істотні умови. Суд першої інстанції також зазначив, що відповідач підписав акт приймання-передачі нерухомого майна від 28.08.2018, в якому зазначений перелік будівель, які передаються в оренду; при цьому скаржником не надано доказів припинення існування якихось приміщень та розірвання договору оренди будь-яких приміщень, переданих за актом приймання-передачі нерухомого майна, а тому огляд приміщень не впливатиме на розгляд справи та встановленню обставин, які виникли за попередній період часу.
Тому такі доводи також не знаходять свого підтвердження з огляду на викладене.
Водночас, як вбачається з тексту апеляційної скарги, оскаржуючи рішення суду першої інстанції, Товариство посилалось на безпідставну відмову судом першої інстанції у задоволенні його клопотань та просило суд апеляційної інстанції задовольнити клопотання Товариства, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено, а також додатково поданих клопотань, а саме про:
- витребування у позивача оригіналу оспорюваного договору від 28.08.2018 №1;
- призначення судово-почеркознавчої експертизи договору від 28.08.2018 №1;
- призначення судово-технічної експертизи договору від 28.08.2018 №1;
- ознайомлення з аудіозаписом судового засідання від 14.01.2021.
- витребування оригіналу договору від 01.08.2018 №1/1;
- надання оцінки свідченням свідків ОСОБА_1, ОСОБА_2 та здійснення їх допиту в суді;
- витребування у ОСОБА_3 або, у разі відмови останнього, у Управління державної міграційної служби у Вінницькій області анкетних (паспортних) даних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
- здійснення допиту засновника позивача ОСОБА_3 безпосередньо у суді;
- здійснення допиту свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ;
- надання судового доручення на проведення огляду території та приміщень позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо клопотань про призначення судово-почеркознавчої експертизи та судово-технічної експертизи договорів у постанові Північного -західного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 суд апеляційної інстанції зазначив про відсутність підстав для задоволення таких клопотань, посилаючись на те, що, урахувавши предмет та підстави позову, суд самостійно визначає обсяг необхідних йому доказів для повного та всебічного розгляду справи по суті. Рішення приймається судом на підставі всебічної, повної, об`єктивної оцінки всієї сукупності наявних в матеріалах справи доказів. Таким чином, розглянувши заявлені клопотання про призначення судово-технічної та судово-почеркознавчої експертиз та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору, а проведення судових експертиз є недоцільним. Зазначив суд апеляційної інстанції і про те, що відповідач не скористався правом на подання таких клопотань під час проведення підготовчого засідання суду першої інстанції, коли суд, у відповідності до приписів статті 177 ГПК України, з`ясовує питання про необхідні для вирішення справи докази.
Відповідно до частини другої статті 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Інші клопотання судом апеляційної інстанції відхилені, оскільки вимоги заявлених клопотань виходять за межі обставин, які підлягають доказуванню у цій справі.
Посилання скаржника на те, що відмова у задоволенні вказаних клопотань призвело до нез`ясування всіх обставин справи, неможливості перевірки обставин, на які посилається Товариство, а тому судові рішення у справі законними та обґрунтованими вважатися не можуть, - є суб`єктивним тлумаченням скаржником норм процесуального права.
Окрім того, частина зазначених у касаційній скарзі клопотань була розглянута судом першої інстанції, а під час здійснення перегляду судового рішення такі самі клопотання були подані до суду апеляційної інстанції для їх повторного розгляду; водночас незгода відповідача з рішенням суду щодо відмови у задоволенні клопотань не свідчить про прийняття судами рішень з порушенням норм процесуального права та не є підставою для їх скасування з цих причин.
Окрім того, Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та диспозитивність.
Кожна сторона, вчиняючи/ не вчиняючи відповідні дії, зокрема поза межами строку, передбаченого процесуальними нормами права чи встановленого судом, несе ризик настання відповідних наслідків, передбачених нормами процесуального права.
З огляду на викладене доводи скаржника про допущені судами процесуальні порушення при ухваленні оскаржуваних рішень як про підстави для їх скасування не знайшли свого правового та матеріального підтвердження, не ґрунтуються на нормах закону та не відповідають обставинам справи, а тому відповідні вимоги в частині підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, що не знайшли свого підтвердження у цій справі, не підлягають задоволенню.
Інші доводи касаційної скарги, без зазначення відповідних підстав для касаційного оскарження у передбачений ГПК України спосіб фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність фактів, наведених позивачем, вимоги до касаційного суду здійснити переоцінку доказів у справі та встановити по-новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу касаційної скарги.
Суд касаційної інстанції зазначає, що в силу частини другої статті 300 ГПК України він позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.
Разом з тим, у відповідності до вимог частини першої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє виключно правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Наявні в матеріалах справи докази, які були оцінені судами згідно з статтею 86 ГПК України, були достатніми для прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі відповідно до вимог статті 236 ГПК України.
З урахуванням викладеного відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд згідно з частиною третьою статті 310 ГПК України, на яку скаржник посилається в обґрунтування безпідставності залишення судом без задоволення клопотань Товариства.