ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 920/15/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Офісу Генерального прокурора - Семенчука М.А.,
Сумської міської ради - Хижняк А.В.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі Україна"- Позднякова П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі Україна"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 (у складі колегії суддів: Тищенко О.В. (головуючий), Дикунська С.Я., Станік С.Р.) у частині розподілу судових витрат
у справі № 920/15/20
за позовом Заступника прокурора Сумської області в інтересах держави
до Сумської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі Україна"
про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору оренди землі та застосування наслідків його недійсності,
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2019 року Заступник прокурора Сумської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Сумської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Бісабі Україна" (далі - ТОВ "Бісабі Україна"), у якому просив:
- визнати незаконним і скасувати рішення Сумської міської ради від 27.07.2017 № 2401-МР "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Бісабі Україна";
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.08.2017, укладений між Сумською міською радою і ТОВ "Бісабі Україна";
- застосувати наслідки недійсності договору оренди земельної ділянки від 17.08.2017, а саме: зобов`язати ТОВ "Бісабі Україна" повернути Сумській міській раді земельну ділянку комунальної власності кадастровий номер 5910136600:05:003:0002, площею 0,6300 га, що розташована за адресою: вул. Новорічна, 5 у м. Суми;
- стягнути з ТОВ "Бісабі Україна" на користь прокуратури Сумської області витрати зі сплати судового збору в сумі 56 296,12 грн.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.11.2020 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 рішення Господарського суду Сумської області від 12.11.2020 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "Бісабі Україна" на користь Сумської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 56 296,12 та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 84 444,18 грн.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції у частині розподілу судових витрат, у серпні 2021 року ТОВ "Бісабі Україна" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просило скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 у частині розподілу судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Бісабі Україна" та Сумської міської ради на користь Сумської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 3 153,00 грн з кожного та витрати зі сплати судового бору за подання апеляційної скарги в сумі 4 729,50 грн з кожного.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 920/15/20 за касаційною скаргою ТОВ "Бісабі Україна" (у частині розподілу судових витрат) з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 03.11.2021.
Заступник керівника Сумської обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу зазначив про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання розподілу судових витрат, тому просив залишити оскаржене судове рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Сумська міська рада у відзиві на касаційну скаргу підтримала наведені у ній доводи щодо необґрунтовано завищеного розміру судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви, яка містить три вимоги немайнового характеру, та витрати зі сплати якого в суді першої та апеляційної інстанцій було стягнуто з ТОВ "Бісабі Україна" на користь прокуратури, проте заперечила щодо стягнення таких витрат з Сумської міської ради.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій установлено, що предметом спору у справі, яка розглядається є вимоги прокурора про визнання незаконним і скасувати рішення Сумської міської ради від 27.07.2017 № 2401-МР "Про надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Бісабі Україна", визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 17.08.2017, укладеного між Сумською міською радою і ТОВ "Бісабі Україна" та застосування наслідків недійсності договору оренди земельної ділянки від 17.08.2017, а саме зобов`язання ТОВ "Бісабі Україна" повернути Сумській міській раді земельну ділянку комунальної власності кадастровий номер 5910136600:05:003:0002, площею 0,6300 га, що розташована за адресою: вул. Новорічна, 5 у м. Суми.
Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги заступника керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 12.11.2020 у цій справі, яким у задоволенні позову відмовлено, скасував це рішення місцевого господарського суду та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив у повному обсязі. При цьому суд апеляційної інстанції у порядку статті 129 ГПК розподілив судові витрати та стягнув з ТОВ "Бісабі Україна" на користь Сумської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 56 296,12 та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 84 444,18 грн.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Бісабі Україна" послалося на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні питання розподілу судових витрат було допущено порушення положень статей 123, 129 ГПК, статті 4 Закону України "Про судовий збір" та безпідставно стягнуто з товариства на користь прокуратури судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги, який обчислено зі ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру. Проте судом апеляційної інстанції не було враховано правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 905/98/20, від 02.12.2020 у справі № 905/105/20, від 18.01.2021 у справі № 905/561/20, стосовно того, що вимога про повернення земельної ділянки, у цьому випадку як наслідок визнання договору оренди землі недійсним, є вимогою немайнового характеру.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржене судове рішення з огляду на доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, враховуючи встановлені ГПК межі такого перегляду, виходить із такого.
Відповідно до частини 1, пункту 3 частини 3 статті 162 ГПК у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Згідно з частиною 1 статті 163 ГПК ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування -вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17). Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці (подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19).
Предметом позову у справі, яка розглядається, є вимоги: про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного між Сумською міською радою і ТОВ "Бісабі Україна", та застосування наслідків недійсності цього договору шляхом зобов`язання ТОВ "Бісабі Україна" повернути земельну ділянку, яка є об`єктом оренди за договором.
Прокурор обґрунтував свої вимоги обставинами передачі земельної ділянки в оренду товариству в позаконкурентний спосіб, що є порушенням визначеного законодавством порядку передачі в оренду земельної ділянки комунальної власності та підставою для визнання рішення незаконним, договору оренди - недійсним і, як наслідок - повернення земельної ділянки її власнику.
При цьому судами попередніх інстанцій не було встановлено обставин, що право власності на земельну ділянку, передану в оренду за договором оренди, який прокурор просив визнати недійсним, оспорюється або цей спір пов`язаний з підтвердженням права власності на земельну ділянку.
З огляду на викладене та зміст спірних правовідносин, Верховний Суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про зобов`язання ТОВ "Бісабі Україна" повернути земельну ділянку Сумській міській раді у цьому випадку має немайновий характер, оскільки є вимогою про виконання обов`язку в натурі (повернення орендарем належної орендодавцеві земельної ділянки як наслідок недійсності договору оренди цієї земельної ділянки), об`єктом вимоги є дія зобов`язаної сторони, що не піддається грошовій (вартісній) оцінці, а вирішення спору не впливає на склад майна сторін спору та не змінює власника майна.
Аналогічний за змістом висновок наведено Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.12.2020 у справі № 905/105/20.
Відповідно до частини 1 статті 164 ГПК до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (пункт 2), а частиною 3 статті 258 ГПК передбачено, що до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору (пункт 2).
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом апеляційної інстанції, до позовної заяви прокурора додано платіжне доручення від 20.11.2019 № 1776, за яким Прокуратурою Сумської області сплачено судовий збір за подання позовної заяви у цій справі в сумі 56 296,12 грн, а згідно з платіжним дорученням від 11.12.2020 № 1992 за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції прокуратурою сплачено судовий збір у сумі 44 053,99 грн.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 2 частини 2), позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 2 пункту 2 частини 2), а за подання апеляційної скарги на рішення суду - 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (підпункт 4 пункту 2 частини 2).
За змістом частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
У справі, яка розглядається, прокурор звернувся до суду з позовом у грудні 2019 року, предметом цього позову є три вимоги немайнового характеру, тому сума судового збору справляється у розмірі з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2019 за кожну вимогу немайнового характеру.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 установлено в розмірі 1 921,00 грн.
Таким чином, виходячи з положень наведених норм Закону України "Про судовий збір", у цій справі за подання позовної заяви, яка містить три вимоги немайнового характеру, мало бути сплачено судовий збір у сумі 5 763,00 грн (1 921,00 х 3), а за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції (у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі) - 8 644,50 грн (5 763,00 х150:100).
Частиною 1 статті 129 ГПК, якою урегульовано питання розподілу судових витрат, передбачено, що судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на матеріали справи, судом апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги прокурора рішення Господарського суду Сумської області від 12.11.2020 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі. Визнано незаконним і скасовано рішення Сумської міської ради від 27.07.2017 № 2401-МР "Про надання в оренду земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Бісабі Україна"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.08.2017, укладений між Сумською міською радою та ТОВ "Бісабі Україна"; зобов`язано ТОВ "Бісабі Україна" повернути Сумській міській раді земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 5910136600:05:003:0002, площею 0,6300 га, що розташована за адресою: вул. Новорічна, 5 у м. Суми.
При цьому суд апеляційної інстанції, розподіляючи судові витрати та покладаючи лише на ТОВ "Бісабі Україна" обов`язок з відшкодування Сумській обласній прокуратурі судових витрат за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 56 296,12 грн та 84 444,18 грн, відповідно, тобто у розмірі більшому, ніж передбачено вимогами законодавства, неправильно застосував зазначені положення Закону України "Про судовий збір", не врахував наведені правові висновки Верховного Суду та безпідставно не здійснив розподіл витрат зі сплати судового збору між відповідачами відповідно до положень статті 129 ГПК.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
Згідно з частиною 1 статті 311 ГПК суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Верховний Суд, переглянувши оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції у межах, передбачених статтею 300 ГПК, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги ТОВ "Бісабі Україна" (з огляду на помилкове врахування відповідачем при розрахунку судового збори прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020), скасування пункту 6 резолютивної частини постанови Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2021 у справі № 920/15/20 про стягнення з ТОВ "Бісабі Україна" на користь Сумської обласної прокуратури витрат зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 56 296,12 грн, за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в сумі 84 444,18 грн та ухвалення в цій частині нового рішення про стягнення з Сумської міської ради та ТОВ "Бісабі Україна" на користь Сумської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 881, 50 грн та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4 322,25 грн (з кожного відповідача).
Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У зв`язку з наведеним Сумська обласна прокуратура не позбавлена права вирішити питання повернення відповідної суми сплаченого судового збору в порядку, передбаченому законодавством.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд