ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 913/567/19(913/588/16)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Огороднік К. М., Погребняк В. Я.,
за участю секретаря судового засідання Аліференко Т. В.
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021
та рішення Господарського суду Луганської області від 27.11.2020
у справі № 913/567/19(913/588/16)
за позовом Державного підприємства "Енергоринок"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача: 1) Приватне акціонерне товариство "Національна Енергетична Компанія "Укренерго"; 2) Міністерство енергетики України
про стягнення 652 518 386,48 грн
Учасники справи:
від позивача - Гордій Р. А., Калінін М. В.;
від відповідача - Мотигіна Ю. В.;
від третьої особи-1 - не з`явився;
від третьої особи-2 - не з`явився.
1. Короткий зміст заявлених позовних вимог та заперечень на них
1.1. Державне підприємство Енергоринок (далі - ДП "Енергоринок", позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Луганське енергетичне об`єднання (далі - ТОВ "ЛЕО", відповідач) про стягнення заборгованості за договором від 31.08.2015 №11572/01 у загальному розмірі 652518386,48 грн, з яких: 574448753,25 грн - основний борг, 62337357,88 грн - пеня, 574448,75 грн - штраф, 10677738,84 грн - інфляційні втрати, 4480087,76 грн - 3% річних.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем щодо здійснення своєчасної та повної оплати вартості придбаної електроенергії.
1.3. 29.06.2016 від позивача надійшла заява від 24.06.2016, в якій він повідомив суд, що після порушення провадження у справі відповідач частково погасив борг за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 в сумі 59688316,03 грн, у зв`язку з чим заборгованість станом на 01.06.2016 складає 514760437,22 грн.
1.4. ТОВ "ЛЕО" заперечувало проти позову, зазначаючи наступне:
- заборгованість виникла в наслідок бездіяльності позивача через незаконне постачання електроенергії на частину окупованої території Луганської області, оскільки відповідач самостійно не мав можливості припинити перетоки електроенергії, у той час, як відповідно до норм Порядку здійснення заходів щодо часткового або повного припинення різниці перетоків електричної енергії у точках її обліку у позивача є обов`язок вчинити дії для припинення перетоків електроенергії через звернення із заявою до ДП НЕК Укренерго;
- рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 у справі №826/9343/16 визнано протиправною бездіяльність Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в частині ненадання погодження на припинення різниці перетоків електричної енергії ТОВ "ЛЕО", що проводить діяльність на території Луганської області, де органи державної влади не здійснюють або здійснюють не у повному обсязі свої повноваження, у період з листопада 2015 року по квітень 2017 року;
- у даному випадку вина відповідача відсутня, тому він не повинен нести відповідальність за порушення зобов`язання;
- з набранням чинності Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилося на оптовому ринку електричної енергії" від 17.06.2020 №719-ІХ заборгованість, що утворилося на оптовому ринку електричної енергії України до 01.07.2019 і підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень повинна бути погашена в порядку, встановленому окремим законопроектом, який протягом трьох місяців з дня набрання чинності цім Законом повинен розробити та внести на розгляд Верховної Ради Кабінет Міністрів України. В обґрунтування цієї позиції, відповідач посилається на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі №910/11387/19.
2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 27.11.2020, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 514760437,22 грн боргу, 62337357,88 грн пені, 574448,75 грн штрафу, 10677738,84 грн інфляційних втрат, 4480087,76 грн 3% річних та 209600,00 грн судових витрат. В частині вимог про стягнення 59688316,03 грн основного боргу провадження закрито.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що наданими до матеріалів справи поясненнями та доказами підтверджено виконання позивачем своїх зобов`язань за договором (продаж відповідачу різниці перетоків електричної енергії) та наявність заборгованості відповідача.
2.3. Водночас, зважаючи на часткове погашення відповідачем суми боргу у розмірі 59688316,03 грн, вимога позивача щодо стягнення боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню лише у сумі 514760437,22 грн, а щодо стягнення провадження у справі підлягає закриттю відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.
2.4. Перевіривши розрахунок позивача в частині решти вимог, а саме щодо стягнення 3% річних, інфляційної складової боргу, пені та штрафу, суди дійшли висновку про їх обґрунтованість та задоволення у заявленому позивачем розмірі.
3. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
3.1. 31.08.2015 на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 263 від 07.05.2015 "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" між ДП "Енергоринок" та ТОВ "ЛЕО" укладено договір №11572/01 (далі - Договір), за умовами якого ДП "Енергоринок" зобов`язалось продавати, а ТОВ "ЛЕО" - купувати різницю перетоків електричної енергії, переміщену з території, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), на територію Луганської області, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - неконтрольована територія), та здійснювати її оплату відповідно до умов зазначеного договору.
3.2. Відповідно до п.3.1 Договору сторони визнають свої зобов`язання за ДЧОРЕ (договір між членами Оптового ринку електричної енергії України) і додатками до ДЧОРЕ, що є його невід`ємними частинами, Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, Умовами та Правилами здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії та інш. нормативно-правовими актами України.
3.3. За змістом п.п.3.2, 3.4 Договору ДП "Енергоринок" продає, а ТОВ "ЛЕО" купує різницю перетоків електричної енергії в точках обліку різниці перетоків електричної енергії в обсягах, які визначаються згідно зі статтею 4 цього договору. Щоденну передачу погодинних даних до ДП "Енергоринок" про різницю перетоків електричної енергії здійснює ДП "НЕК "Укренерго".
3.4. У розділі 4 Договору сторони визначили умови визначення обсягів купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії, згідно з пунктами 4.3-4.6 якого договору акти купівлі-продажу визначаються в якості підстави для розрахунків сторін, але, з урахуванням змісту п.5.3 цього договору, несвоєчасне підписання чи не підписання покупцем акту за минулий місяць жодним чином не змінює встановлений конкретний строк оплати поставленої електроенергії.
3.5. ТОВ "ЛЕО" здійснює оплату вартості купленої різниці перетоків електричної енергії шляхом перерахування ДП "Енергоринок" суми коштів, зазначеної у рахунку-фактурі, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання ДП "Енергоринок". При здійсненні платежів ТОВ "ЛЕО" повинно вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, в якому обов`язково зазначається відповідний договір, за яким здійснюється купівля різниці перетоків електричної енергії та відповідний договір, за яким здійснюється купівля різниця перетоків електричної енергії та розрахунковий місяць. ТОВ "ЛЕО" зобов`язане здійснити остаточний платіж на поточний рахунок із спеціальним режимом використання до 14 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим (п.5.3. договору).
3.6. У розділі 6 договору встановлені права, зобов`язання та відповідальність сторін, зокрема, ТОВ "ЛЕО" зобов`язане купувати у ДП "Енергоринок" різницю перетоків електричної енергії відповідно до умов статті 3 цього договору та здійснювати своєчасні розрахунки відповідно до умов статті 5 цього договору, а також виконувати інші умови цього договору; в разі нездійснення ТОВ "ЛЕО" повної поточної оплати за куплену в ДП "Енергоринок" різницю перетоків електричної енергії до 14-го числа (включно) місяця наступного за розрахунковим, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДП "Енергоринок" має право нарахувати пеню ТОВ "ЛЕО" у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягнути штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Сплата ТОВ "ЛЕО" пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ТОВ "ЛЕО" на поточний рахунок ДП "Енергоринок" і не звільняє ТОВ "ЛЕО" від обов`язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії (п.6.2.2 договору).
3.7. Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками та згідно з частиною 3 статті 631 ЦК України його умови застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.05.2015, та діє протягом терміну дії постанови Кабінету Міністрів України від 07.05.2015 №263 "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" (п.10.1 договору).
3.8. Позивач належним чином виконав свої зобов`язання з продажу відповідачу різниці перетоків електричної енергії за період липень-грудень 2015 року в загальній кількості 572109772 тис.кВт.г, а саме: липень 2015 року - 62716,767 тис.кВт.г; серпень 2015 року - 68793,980 тис.кВт.г; вересень 2015 року - 85535,455 тис.кВт.г; жовтень 2015 року - 95245,314 тис.кВт.г; листопад 2015 року - 123289422 тис.кВт.г; грудень 2015 року - 136528,834 тис.кВт.г
3.9. Факт придбання електричної енергії підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за вказані періоди, які підписані сторонами. Загальна вартість придбаної електричної енергії склала 636539029,79 грн.
3.10. Відповідач не в повному обсязі розрахувався за придбану електричну енергію, внаслідок чого виник борг в сумі 574448753,25 грн станом на 01.03.2016. Однак станом на 01.06.2016 розмір заборгованості відповідача складав 514760437,22 грн.
3.11. Вимоги позивача про стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу у розмірі 574448753,25 грн, за період 15.09.2015 по 01.03.2016 у сумі 4480087,76 грн та інфляційні втрати за період з серпня по грудень 2015 року у сумі 10677738,84 грн є обґрунтованими.
3.12. Пеня у сумі 62337357,88 грн за період з 20.09.2015 по 01.03.2016 та 574448,75 грн штрафу правомірно нараховані відповідно до умов п.6.2.2 Договору.
3.13. Заборгованість виникла внаслідок недодержання обов`язків контрагентами відповідача споживачами електричної енергії на територію Луганської області, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.
3.14 Відсутність правових підстав для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання спірних зобов`язань за договором №11572/01 від 31.08.2015 була встановлена при вирішенні справи №913/225/17.
4. Короткий зміст касаційної скарги
4.1. 05.05.2021 ТОВ "ЛЕО" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 та рішення Господарського суду Луганської області від 27.11.2020, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
5. Узагальнені доводи касаційної скарги:
- суди не застосували закон, який підлягав застосуванню, а саме Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", у зв`язку із чим прийняли незаконні рішення;
- суди попередніх інстанцій не врахували судову практику інших судів щодо застосування норм вищезгаданого Закону до подібних правовідносин, зокрема, постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі №910/11387/19 та від 11.03.2021 у справі №910/4216/20, рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі №910/9677/20, від 06.04.2021 у справі №910/16185/19;
- на день подання скаржником касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" у подібних правовідносинах.
6. Позиція інших учасників справи щодо касаційної скарги
6.1. ДП "Енергоринок" заперечувало проти доводів касаційної скарги, просило Суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення, зазначаючи, зокрема, наступне:
- доводи скаржника про те, що заявлена до стягнення заборгованість утворилася внаслідок бездіяльності Міненерговугілля є необґрунтовані та протирічать правовому регулюванню питання припинення різниці перетоків і виконання зобов`язань;
- ДП "Енергоринок" доведено наявність заборгованості ТОВ "ЛЕО", але останнім цей факт заперечується, що свідчить про існування спору, у зв`язку з чим реалізація механізмів погашення заборгованості, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", на які посилається скаржник, можлива лише після підтвердження такої заборгованості відповідним рішенням суду, чим в свою чергу спростовуються протилежні доводи, наведені у касаційній скарзі;
- судова практика, на яку посилається скаржник, не є релевантною, оскільки правовідносини у цій справі та у справах, про які зазначено в касаційній скарзі, є відмінними за суб`єктним складом, об`єктом та предметом правового регулювання, а також умов застосування правових норм (регулюються різними положеннями законодавства).
6.2. Інші учасники справи відзиву на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.
7. Касаційне провадження
7.1. Ухвалою Верховного Суду від 28.07.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ЛЕО" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.04.2021 та рішення Господарського суду Луганської області від 27.11.2020, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 17.08.2021 о 15:30.
7.2. 06.08.2021 до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ "ЛЕО" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".
7.3. Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2021 задоволено вищевказане клопотання ТОВ "ЛЕО" та вирішено проводити судове засідання у справі №913/567/19(913/588/16) в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".
7.4. В судовому засіданні 17.08.2021 представник скаржника підтримав касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просив Суд скаргу задовольнити. Представники ДП "Енергоринок" заперечували проти касаційної скарги, просили залишити оскаржувані судові рішення без змін.
7.5. Решта учасників справи у судове засідання 17.08.2021 явку своїх представників не забезпечили.
7.6. В судовому засіданні 17.08.2021 було оголошено перерву до 14.09.2021 о 14:45, з 14.09.2021 до 26.10.2021 о 15:45, з 26.10.2021 до 28.10.2021 о 09:45.
7.7. В судових засіданнях 14.09.2021, 26.10.2021, 28.10.2021 представник ТОВ "ЛЕО" підтримала раніше надані пояснення, просила Суд касаційну скаргу задовольнити. Представники ДП "Енергоринок" також підтримали надані заперечення на касаційну скаргу, просили суд залишити скаргу без задоволення.
Решта учасників справи у судові засідання явку своїх представників не забезпечили.
7.8. До визначеної дати проведення судового засідання від учасників справи не надійшло заяв чи клопотань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, із вказівкою на наявність обставин, які б об`єктивно унеможливили розгляд справи у судовому засіданні 28.10.2021. Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
7.9. Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, необхідності забезпечення захисту здоров`я учасників судового процесу і співробітників суду та з урахуванням рекомендацій уповноважених суб`єктів щодо запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників третіх осіб, які не з`явилися.
8. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
8.1. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційної скарги.
8.2. У цій справі розглядається позов ДП "Енергоринок" про стягнення з ТОВ "ЛЕО" заборгованості за договором купівлі-продажу різниці перетоків електричної енергії, яка складається з сум основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних, штрафу та пені.
8.3. Місцевий господарський суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, позов задовольнив частково, присудивши до стягнення з ТОВ "ЛЕО" на користь ДП "Енергоринок" 514760437,22 грн боргу, 62337357,88 грн пені, 574448,75 грн штрафу, 10677738,84 грн інфляційних втрат, 4480087,76 грн 3% річних, 209600,00 грн судових витрат. В частині стягнення 59688316,03 грн основного боргу провадження закрито у зв`язку з відсутністю предмету спору (борг погашено).
8.4. Надаючи оцінку доводам скаржника, запереченням на касаційну скаргу, Верховний Суд, враховуючи приписи статті 300 ГПК України та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, зазначає наступне.
8.5. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Покупець зобов`язаний оплатити товар після його придбання або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (стаття 692 ЦК України).
8.6. В частині першій статті 611, статті 625 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
8.7. З встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається:
- на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 263 від 07.05.2015 "Про особливості регулювання відносин у сфері електроенергетики на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" 31.08.2015 між ДП "Енергоринок" та ТОВ "ЛЕО" укладено договір №11572/01 (далі - Договір), за умовами якого ДП "Енергоринок" зобов`язалось продавати, а ТОВ "ЛЕО" - купувати різницю перетоків електричної енергії, переміщену з території, де органи державної влади України здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - контрольована територія), на територію Луганської області, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження (далі - неконтрольована територія), та здійснювати її оплату відповідно до умов зазначеного договору;
- позивач продав, а відповідач придбав різницю перетоків електричної енергії за період липень-грудень 2015 року у загальному обсязі 572109772 тис.кВт.г на суму 636539029,79 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії за вказані періоди;
- відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої на 01.03.2016 становив 574448753,25 грн, а на 01.06.2016 - 514760437,22 грн.
8.8. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини на підставі поданих документів, що свідчать про цивільно-правові відносини сторін, підтверджують заборгованість відповідача перед позивачем та відсутність доказів її погашення у повному обсязі, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок місцевого та апеляційного господарських судів про задоволення позовної вимоги щодо стягнення з ТОВ "ЛЕО" 514760437,22 грн боргу та закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення 59688316,03 грн боргу у зв`язку з його погашенням в процесі розгляду справи, а відтак відсутністю предмету спору в цій частині позовних вимог.
8.9. За прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором ДП "Енергоринок" нараховано ТОВ "ЛЕО" інфляційні втрати за період з серпня по грудень 2015 року в сумі 10677738,84 грн, 3% річних період 15.09.2015 по 01.03.2016 у сумі 4480087,76 грн, 62337357,88 грн пені та 574448,75 грн штрафу за період з 20.09.2015 по 01.03.2016.
8.10. Розглядаючи вказані вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, перевірив здійснені ДП "Енергоринок" розрахунки та дійшов висновку про їх те, що вказані розрахунки є обґрунтованими та арифметично правильними.
8.11. Враховуючи відсутність доказів погашення заборгованості у встановлені Договором строки, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність нарахування кредитором інфляційних втрат, 3% річних та штрафних санкцій (штрафу і пені) на суму боргу відповідно пункту 6.2.2 укладеного між сторонами Договору, статей 611, 625 ЦК України у визначеному заявником розмірі є обґрунтованими.
8.12. Відносно аргументу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи не застосували Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", що призвело до прийняття незаконних рішень, оскільки у зв`язку набранням чинності названим Законом заборгованість, яку просить стягнути ДП "Енергоринок" підлягає списанню, колегія суддів зазначає наступне.
8.13. 16.07.2020 набув чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" № 719-IX від 17.06.2020 (крім статей 5 і 6, які набирають чинності з 01.01.2024), яким визначено правові, економічні та організаційні засади, пов`язані з погашенням заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України. Метою цього Закону є повне погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії України.
8.14. Відповідно до пунктів 3, 5, 8, 10 частини першої статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
- заборгованість - сума коштів, що виникла до 1 липня 2019 року, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень;
- підтвердження заборгованості - процес встановлення та уточнення сум заборгованості учасниками, за результатами якого складається акт про наявність та розмір заборгованості;
- процедура погашення заборгованості - комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії, а також припинення діяльності оптового постачальника електричної енергії;
- учасники процедури погашення заборгованості (далі - учасники) - учасники (члени) оптового ринку електричної енергії України, їх кредитори та дебітори та інші суб`єкти господарювання, визначені цим Законом.
8.15. Згідно з частиною першою статті 2 згаданого Закону учасники здійснюють погашення заборгованості шляхом:
1) застосування процедури взаєморозрахунків з використанням механізмів, передбачених статтею 3 цього Закону;
2) погашення (списання) заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону.
8.16. Обґрунтовуючи свої заперечення проти ухвалених у цій справі судових рішень, ТОВ "ЛЕО" посилається на пункт 1 частини третьої статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", згідно з яким на умовах, визначених цим Законом, підлягає погашенню (списанню) заборгованість за електроенергію відповідно до договорів купівлі-продажу різниці перетоків операторів системи розподілу, які є правонаступниками електропостачальних компаній, перед оптовим постачальником електроенергії.
8.17. Разом з цим, поза увагою скаржника залишено положення частини п`ятої статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", відповідно до якої погашення (списання) заборгованості здійснюється учасниками на підставі примірних договорів відповідно до окремих порядків, що затверджуються Кабінетом Міністрів України в місячний строк після набрання чинності цим Законом.
8.18. Наведене узгоджується з визначенням терміну "процедура погашення заборгованості", наданим у пункті 8 частини першої статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", відповідно до якого процедура погашення заборгованості - це комплекс необхідних заходів, спрямований на остаточне врегулювання кредиторської та дебіторської заборгованості на оптовому ринку електричної енергії.
8.19. Відтак, вищезгаданим Законом передбачено погашення заборгованості, яка утворилася на оптовому ринку електричної енергії України до 01.07.2019, підтверджена учасниками та підлягає сплаті відповідно до укладених договорів і судових рішень. Водночас, таке погашення (списання) має здійснюватися у порядку, встановленому окремим законопроектом, який з дня набрання чинності цим Законом повинен розробити та внести на розгляд Верховної Ради Кабінет Міністрів України.
8.20. Натомість наразі відповідний порядок Кабінетом Міністрів України не розроблений, що в свою чергу підтверджує висновок судів попередніх інстанцій про відсутність механізму погашення заборгованості, яка наразі існує.
8.21. Крім того, виходячи з визначення термінів "заборгованість" та "підтвердження заборгованості", викладених в статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії", під регулювання названого Закону підпадає саме підтверджена учасниками заборгованість, яка відображена в акті про наявність та розмір заборгованості.
8.22. В мотивувальній частині оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції зазначено про те, що наявність заборгованості ТОВ "ЛЕО" підтверджено ДП "Енергоринок" належними доказами, але заперечується відповідачем, що свідчить про існування спору.
8.23. Тобто, за відсутності підтвердженої учасниками заборгованості, застосування до спірних правовідносин Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії" буде можлива за умови підтвердження такої заборгованості відповідним рішенням суду, про що вірно зазначив у своєму рішенні суд апеляційної інстанції.
8.24. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема Закону України "Про заходи, спрямовані на погашення заборгованості, що утворилася на оптовому ринку електричної енергії".
8.25. Аргумент касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували судову практику інших судів щодо застосування норм вищезгаданого Закону до подібних правовідносин, зокрема, постанови Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2020 у справі № 910/11387/19 та від 11.03.2021 у справі № 910/4216/20, рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2021 у справі № 910/9677/20, від 06.04.2021 у справі № 910/16185/19, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах саме Верховного Суду.
8.26. У запереченнях на відзив на касаційну скаргу ТОВ "ЛЕО" зазначало про те, що саме бездіяльність Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, встановлена рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 у справі № 826/9343/16, призвела до порушення інтересів ТОВ "ЛЕО" і відповідно до утворення у товариства штучної кредиторської заборгованості у розмірі 652518386,48 грн, яка заявлена до стягнення ДП "Енергоринок". Вказані доводи скаржника не були зазначені у касаційній скарзі як підстава касаційного оскарження або як обставина, що не була досліджена судами попередніх інстанцій, а тому не можуть бути враховані Судом з огляду на встановлені частиною першою статті 300 ГПК України вимоги щодо здійснення перегляду судових рішень саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
8.27. Відхиляючи доводи скаржника, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
8.28. Незгода із рішенням судів попередніх інстанцій не означає їх незаконність, як і не може вказувати на незаконність рішення його негативні наслідки для скаржника, оскільки настання цих наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь однієї із сторін є звичайним, передбаченим господарським процесом, наслідком.
8.29. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
8.30. Зважаючи на викладене у цій постанові, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвалені у цій справі судові рішення відповідають наведеним вимогам і підстави для їх зміни чи скасування відсутні, що не спростовано скаржником.