ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/4894/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючий, Мамалуя О. О., Студенця В. І.,
за участю секретаря судового засідання Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр"
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Куксова В. В., Шаптали Є. Ю., Яковлєва М. Л.
від 30 червня 2021 року
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр"
до: 1) Національного агентства з питань запобігання корупції; 2) Державного підприємства "Українські спеціальні системи",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-1: Державна казначейська служба України,
про зобов`язання вчинити дії щодо повернення обладнання та стягнення 8 419 794,07 грн
за участю представників:
від позивача: Гук Т. І., Власюк В. В., Мартиненко А. В.
від відповідача-1: Смірнова А. В., Дробчак Н. В.
відповідача-2: не з`явилися
третьої особи: не з`явилися
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції та Державного підприємства "Українські спеціальні системи", в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову та останньої заяви про збільшення позовних вимог, що були прийняті Господарським судом міста Києва до розгляду) просив:
- зобов`язати відповідачів вчинити дії щодо повернення позивачу обладнання згідно з визначеним ним переліком;
- стягнути з першого відповідача 8 419 794,07 грн, з яких:
2 784 419,35 грн - заборгованість з оплати вартості послуг з оренди обладнання за період з 01 січня 2020 року по 23 липня 2020 року;
38 233,64 грн - пеня за прострочення виконання грошових зобов`язань з оплати вартості послуг з оренди обладнання за січень - травень 2020 року, розрахована за період з 25 лютого 2020 року по 23 липня 2020 року;
15 003,78 грн - три відсотки річних за прострочення оплати вартості послуг з оренди обладнання за січень - травень 2020 року, розраховані за період з 25 лютого 2020 року по 23 липня 2020 року;
13 298,60 грн - інфляційні втрати за прострочення оплати вартості послуг з оренди обладнання за січень, лютий 2020 року, розраховані за період прострочення за березень квітень 2020 року;
5 568 838,70 грн - неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 01 січня 2020 року по 23 липня 2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач-1, як орендар, в порушення умов укладеного з позивачем договору про надання послуг з оренди обладнання № 9/19 від 07 лютого 2019 року не повернув позивачу після закінчення строку дії договору майно (обладнання) з орендного користування та продовжує ним користуватися, не виконав взяті на себе зобов`язання зі сплати вартості наданих послуг за весь час фактичного користуванням обладнанням, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість з орендної плати, яку він зобов`язаний погасити, а також за порушення грошового зобов`язання зобов`язаний сплатити пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати та відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України має сплатити неустойку за користування річчю за час прострочення. Крім того відповідач-1, як орендар, та відповідач-2, на технічному майданчику якого розміщене спірне обладнання, відповідно до умов зазначеного договору та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України зобов`язані повернути орендоване обладнання позивачу.
2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
07 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" (Виконавець) та Національним агентством з питань запобігання корупції (далі по тексту - НАЗК, Замовник) був укладений договір про надання послуг з оренди обладнання № 9/19 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Виконавець зобов`язався надати Замовнику послуги з оренди обладнання (далі - послуги), що визначене у додатку 1 до цього договору (далі - обладнання), згідно з ДК 021:2015 - 99999999-9 Не відображене в інших розділах, а Замовник в межах видатків, передбачених кошторисом за КПКВК 6331010 КЕКВ 2240, прийняти та оплатити надані Послуги.
За умовами пункту 1.2. договору сторони погоджуються, що обладнання, яке надається у строкове платне користування згідно з цим договором, встановлюється на технічному майданчику, що належить юридичній особі, яка надає Замовнику послуги з розміщення на такому майданчику обладнання згідно з договором № 11.158/19/КЛ від 07 лютого 2019 року, укладеним між Замовником та цією юридичною особою - Державним підприємством "Українські спеціальні системи".
Згідно з додатком 1 до договору балансова вартість обладнання, яке передається в оренду відповідно до договору, станом на 01 січня 2019 року становить 3 204 585,90 грн без ПДВ. Місце надання послуг: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-б.
Згідно з пунктом 1.3. договору найменування, кількість, технічні характеристики обладнання, його серійний номер та вартість на момент передачі визначаються у Специфікації обладнання, що надається в оренду, згідно з додатком 1 до цього договору, що є невід`ємною його частиною.
Відповідно до пункту 1.4. договору надане в оренду обладнання використовується Замовником для забезпечення роботи Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 4.1. договору вартість послуг за місяць встановлюється на підставі додатку 3 та відповідно до додатку 4, які є невід`ємними частинами договору, та складає 413 000,00 грн (у т.ч. 368 000,00 грн оренда серверного обладнання та 18 000,00 грн оренда системи моніторингу), у т.ч. ПДВ у сумі 68 833,33 грн за місяць.
Договір набуває чинності з моменту укладення та діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 6.1. договору).
У пункті 6.2. договору сторони домовилися, що умови цього договору поширюються на відносини, що виникли між сторонами з 01 січня 2019 року.
07 лютого 2019 року сторони договору також підписали:
- додаток № 1 до договору - "Специфікація обладнання";
- додаток № 2 до договору - "Перелік та контакти відповідальних представників з боку Замовника та Виконавця";
- додаток № 3 до договору - "Розрахунок вартості Послуг за місяць";
- додаток № 4 до договору - протокол погодження договірної ціни;
- додаток № 5 до договору - "Угода про рівень надання послуг".
28 грудня 2019 року Національне агентство з питань запобігання корупції звернулося до Товариства з обмеженою діяльністю "Алтаюр" з листом № 71-05/86224/19, в якому повідомило про те, що послуги за договором надаються у термін до 31 грудня 2019 року та про те, що до річного плану закупівель на 2020 рік була включена закупівля послуг з оренди обладнання з очікуваним початком переговорної процедури у грудні 2019 - січні 2020 року. Також Національне агентство просило продовжити і надалі, починаючи з 01 січня 2020 року надання передбачених договором послуг із забезпечення належного безперебійного функціонування у 2020 році інформаційно-телекомунікаційної системи "Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування", повідомило, що надасть Товариству оплату за надані послуги відповідно до чинного законодавства.
31 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр", Національне агентство з питань запобігання корупції та Державне підприємство "Українські спеціальні системи" підписали акт приймання-передачі обладнання № 3, в якому навели перелік обладнання та зазначили, що Національним агентством було повернуте Товариству з обмеженою відповідальністю "Алтаюр", а Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" прийняте обладнання у присутності представника Державного підприємства "Українські спеціальні системи" відповідно до договору про надання послуг оренди обладнання № 9/19 від 07 лютого 2019 року. Обладнання розміщене на технічному майданчику Державного підприємства "Українські спеціальні системи" відповідно до договору з надання послуг з колокейшн із захистом інформаційних ресурсів та надання захищеного доступу до мережі Інтернет № 11.158/19/КЛ від 07 лютого 2019 року, укладеного між Національним агентством та Державним підприємством "Українські спеціальні системи". Передача Обладнання була здійснена за адресою: м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-б. Обладнання повернуто у справному стані.
01 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" та Національне агентство з питань запобігання корупції підписали акт приймання-передачі обладнання № 1, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" у присутності представника Державного підприємства "Українські спеціальні системи" передало, а Національне агентство з питань запобігання корупції прийняло обладнання (за переліком, наведеним в акті) для його встановлення на технічному майданчику Державного підприємства "Українські спеціальні системи". Передача обладнання була здійснена за адресою: м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 83-б. Обладнання передано у справному стані.
Національне агентство з питань запобігання корупції звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" з листом № 64-06/86210/19 від 28 грудня 2019 року, яким запросило уповноваженого представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" взяти участь у переговорах щодо здійснення процедури закупівлі послуг з оренди обладнання, код згідно з ДК 021:2015 - 99999999-9, які відбудуться 03 січня 2020 року.
За результатами проведеної 03 січня 2020 року переговорної процедури було вирішено здійснити закупівлю послуг з оренди обладнання та укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" відповідний договір, з огляду на що 04 лютого 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" супровідним листом № 8-2020 від 04 лютого 2020 року направило Національному агентству з питань запобігання корупції для підписання проект договору у 2-х примірниках, підписаний Товариством.
06 лютого 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" вдруге направило Національному агентству з питань запобігання корупції для підписання проект договору у 2-х примірниках (лист № 11-2020 від 06 лютого 2020 року).
07 лютого 2020 року Національне агентство з питань запобігання корупції листом № 71-05/4359 повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" надіслані проекти договорів як такі, що не відповідають погодженим під час переговірної процедури умовам, а саме: не враховано положення пункту 11.5. розділу 11 "Інші умови": "У разі прийняття Національним агентством з питань запобігання корупції у постійну (промислову) експлуатацію модернізованого програмного забезпечення інформаційно-телекомунікаційної системи Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування Замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку". Одночасно Національне агентство з питань запобігання корупції направило на підписання Товариству з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" проект договору, умови якого були погоджені під час переговорної процедури.
Рішенням тендерного комітету Національного агентства з питань запобігання корупції, оформленим протоколом № 27 від 11 лютого 2020 року, була відмінена процедура закупівлі (код згідно з ДК 021:2015 - 99999999-9) у зв`язку з не укладенням договору.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" листами № 9-2020 від 04 лютого 2020 року та № 16-2020 від 20 лютого 2020 року направило на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції акт надання послуг № 17 від 31 січня 2020 року на суму 426 000,00 грн за оренду обладнання у січні 2020 року та акт надання послуг № 33 від 29 лютого 2020 року на суму 426 000,00 грн за оренду обладнання в лютому 2020 року, просило повернути йому відповідне обладнання у зв`язку з не укладанням договору оренди обладнання на 2020 рік.
26 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" звернулося до Національного агентства з питань запобігання корупції з претензією про негайне повернення обладнання, сплату заборгованості за оренду майна у розмірі 826 000,00 грн (за період з січня по березень 2020 року) та штрафних санкцій.
31 березня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" направило на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції лист № 50-2020 з актами надання послуг № 17 від 31 січня 2020 року, № 33 від 29 лютого 2020 року та № 63 від 31 березня 2020 року на суму 426 000,00 грн за оренду обладнання у березні 2020 року.
20 травня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" листом № 90-2020 від 20 травня 2020 року направило на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції акти надання послуг № 17 від 31 січня 2020 року на суму 413 000,00 грн, № 33 від 29 лютого 2020 року на суму 413 000,00 грн, № 63 від 31 березня 2020 року на суму 413 000,00 грн та № 111 від 30 квітня 2020 року на суму 413 000,00 грн за оренду обладнання у квітні 2020 року.
Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" направило на адресу Національного агентства з питань запобігання корупції акт надання послуг № 126 від 31 травня 2020 року на суму 413 000,00 грн за оренду обладнання у травні 2020 року (лист № 123-2020 від 04 червня 2020 року) та акт надання послуг № 158 від 30 червня 2020 року на суму 413 000,00 грн за оренду обладнання в червні 2020 року (лист № 148-2020 від 01 липня 2020 року).
Однак зазначені вище акти надання послуг на загальну суму 2 478 000,00 грн не були підписані Національним агентством з питань запобігання корупції.
У квітні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції та Державного підприємства "Українські спеціальні системи", в якому (з урахуванням заяви про зміну предмету позову та останньої заяви про збільшення позовних вимог, що були прийняті Господарським судом міста Києва до розгляду) просив:
- зобов`язати відповідачів вчинити дії щодо повернення позивачу обладнання згідно з визначеним ним переліком;
- стягнути з першого відповідача 8 419 794,07 грн, з яких: 2 784 419,35 грн - основний борг, 38 233,64 грн - пеня, 15 003,78 грн - три відсотки річних, 13 298,60 грн - інфляційні втрати та 5 568 838,70 грн - неустойка за користування річчю за час прострочення.
Як стверджує позивач після закінчення строку дії договору, після підписання ним та відповідачами акту № 3 від 31 грудня 2019 року орендоване обладнання за договором позивачу фактично не поверталося, фізично не переміщалося з технічного майданчика Державного підприємства "Українські спеціальні системи" за адресою: м. Київ, вулиця Юрія Іллєнка, 83-б, та продовжує використовуватись Національним агентством з питань запобігання корупції для забезпечення роботи Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,
Позивач зазначив про те, що відповідач-1, як орендар, та відповідач-2, на технічному майданчику якого розміщене спірне обладнання, відповідно до умов договору та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України зобов`язані повернути позивачу орендоване обладнання, а відповідач-1, як орендар зобов`язаний сплатити позивачу заборгованість з орендної плати за весь час фактичного користування обладнанням, сплатити три відсотки річних, інфляційні втрати та пеню за порушення строків виконання грошового зобов`язання з оплати наданих послуг та відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України сплатити неустойку за користування річчю за час прострочення.
3. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду і мотиви їх ухвалення.
Господарський суд міста Києва рішенням від 09 березня 2021 року позов задовольнив частково: зобов`язав Національне агентство з питань запобігання корупції вчинити дії щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" обладнання за переліком; стягнув з Національного агентства з питань запобігання корупції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" 2 784 419,35 грн заборгованості з орендної плати за користування обладнанням, 11 241,61 грн пені; 5 499,00 грн три відсотки річних, 4 640 698,97 грн неустойки, 113 729,85 грн судового збору, 165 722,41 грн витрат на правову допомогу адвоката. В іншій частині позову до Національного агентства з питань запобігання корупції відмовив. У позові до Державного підприємства "Українські спеціальні системи" відмовив повністю.
Місцевий господарський суд виходив з того, що перший відповідач після дати закінчення строку дії договору продовжує користуватися переданим йому позивачем в оренду обладнанням і цей факт є доведеним, зобов`язаний повернути обладнання позивачу та за порушення зобов`язання з повернення речі має нести відповідальність у вигляді сплати неустойки, встановленої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України. Разом з цим суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про зобов`язання повернути обладнання підлягає задоволенню лише щодо відповідача-1, оскільки за умовами договору саме на відповідача-1 покладений обов`язок повернути майно, а відповідач-2 не є належним відповідачем, з огляду на що суд відмовив у задоволенні цієї вимоги, заявленої до відповідача-2.
Задовольняючи позовну вимогу про стягнення основного боргу, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач-1 після 31 грудня 2019 року - дати закінчення строку дії договору продовжує користуватися переданим йому позивачем в оренду обладнанням, дійсні правовідносини з оренди обладнання, що виникли між позивачем та відповідачем-1 на підставі договору № 9/19, є продовженими та у відповідача-1 виник обов`язок зі сплати орендної плати за таке користування, у розмірі та строки, погоджені сторонами.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення пені та трьох відсотків річних, місцевий господарський суд виходив з того, що обставини прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за час фактичного користування обладнанням після закінчення строку дії договору є доведеними, однак позивач неправильно визначив розмір заявлених до стягнення пені та трьох відсотків, з огляду на що суд здійснив власний розрахунок цих сум.
Також місцевий господарський суд, встановивши обставини відсутності інфляційного збільшення заборгованості у заявлений позивачем період (у березні, квітні 2020 року) відмовив у стягненні інфляційних втрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення неустойки за користування обладнанням за час прострочення, місцевий господарський суд виходив з того, що орендна плата як зобов`язання та неустойка у розмірі подвійної орендної плати як санкція є різними поняттями та застосована у зазначеній нормі закону прив`язка розміру неустойки до розміру орендної плати пов`язана виключно із методикою розрахунку такої санкції. Крім того місцевий господарський суд, врахувавши висновки Верховного Суду, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, дійшов висновку про те, що неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, є спеціальною санкцією за порушення законодавства і не може бути об`єктом оподаткування податком на додану вартість.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 30 червня 2021 року скасував рішення Господарського суду міста Києва від 09 березня 2021 року у справі № 910/4894/20 та ухвалив нове рішення, яким в позові відмовив. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" на користь Національного агентства з питань запобігання корупції 170 595,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що між позивачем та відповідачем-1 після припинення строку дії договору були відсутні правовідносини з оренди обладнання, оскільки строк дії договору його сторонами не продовжувався, умов щодо автоматичної пролонгації дії договір не містить, жодних інших правочинів у 2020 році сторони не укладали, підтвердженням відсутності правовідносин з оренди обладнання у 2020 році слугує розпочата але незавершена процедура публічних закупівель, проведення якої є обов`язковою під час закупівлі товарів та послуг для органів державної влади, які фінансуються з державного бюджету, позивач визнає факт підписання ним акту приймання-передачі обладнання № 3, згідно з яким Національне агентство повернуло Товариству з обмеженою відповідальністю "Алтаюр", а останнє прийняло обладнання відповідно до договору № 9/19.
За висновком суду повернення обладнання з орендного користування за умовами договору здійснюється за актом приймання-передачі, вчинення відповідачем-1 інших дій, ніж підписання такого акту, договір не передбачає. При цьому умови договору передбачають, що демонтаж обладнання здійснюється саме позивачем за його попередньою заявкою. Однак у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача з відповідною заявкою до відповідачів, а невиконання позивачем свого передбаченого договором обов`язку не свідчить про протиправні дії відповідача-1 стосовно не повернення обладнання і наявності порушеного права позивача.
Також суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу-1 сум заборгованості за невиконання умов договору, оскільки договір припинився та орендодавець може звертатися до суду за стягненням заборгованості по орендній платі лише у випадку, якщо така заборгованість орендаря перед орендодавцем виникла у період дії договору оренди, а також відсутні правові підстави і для застосування правових наслідків, що виникають у разі порушення зобов`язання, у вигляді стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення неустойки за користування обладнанням за час прострочення, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності визначених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України підстав для її стягнення, оскільки вина відповідача-1 у неповерненні обладнання відсутня, за умовами договору демонтаж обладнання є обов`язком саме позивача, а не відповідача-1, невиконання позивачем свого зазначеного обов`язку не свідчить про протиправні дії відповідача-1 щодо неповернення обладнання позивачу і наявності порушеного права позивача. Також суд, врахувавши висновки Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про неможливість одночасного стягнення заборгованості з орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном, оскільки таке стягнення є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
У касаційній скарзі позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Алтаюр" просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30 червня 2021 року, а рішення Господарського суду міста Києва від 09 березня 2021 року залишити в силі.
5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Як на підстави касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у цій справі скаржник послався на пункти 1 та 3 абзацу 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, та зазначив про те, що суд апеляційної інстанції:
- не застосував до спірних правовідносин частину першу статті 785 Цивільного кодексу України, висновок Верховного Суду щодо застосування якої у подібних правовідносинах відсутній, а саме: у правовідносинах, які виникають за договорами найму та за якими між сторонами договору виник спір у зв?язку з тим, що наймодавець після припинення договору найму фактично не отримав назад своєї речі, переданої у найм, а наймач вважає, що він виконав свій обов?язок щодо повернення речі самим лише фактом підписання акта приймання-передачі, за умови, що будь-які інші дії наймача, направлені на повернення речі, переданої у найм, були відсутні;
- неправильно застосував частину другу статті 785 Цивільного кодексу України, хоча і послався на висновки Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, проте не врахував їх, не врахував висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19, залишив поза увагою докази звернення позивача до відповідачів з вимогами повернути обладнання після закінчення строку дії договору та обставини невиконання відповідачами цих вимог.