ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року
м. Київ
справа №600/1083/20-а
адміністративне провадження № К/9901/23760/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №600/1083/20-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірідіс Буд" до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 (головуючий суддя Смілянець Е.С., судді: Біла Л.М., Франовська К.С.),
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Вірідіс Буд" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області, в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.07.2020 №0002910502, №0002900502.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.10.2020 відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2021 скасовано рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 20.10.2020 та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Чернівецькій області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.
Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2021 відкрито касаційне провадження у справі №600/1083/20-а.
Ухвалою суду від 05.11.2021 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 09.11.2021.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що судом апеляційної інстанції прийнято рішення без врахування фактичних обставин справи, з порушенням норм матеріального права, зокрема пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Як вважає відповідач, наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з контрагентами, а тому висновки акту перевірки та прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення відповідають вимогам податкового законодавства. Відповідач вказує, що в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами. Як вважає відповідач, додані до перевірки документи не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту в розумінні приписів податкового законодавства. Податковий орган зазначає, що підтвердити господарську операцію між суб`єктами не має можливості, виходячи з урахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності незначних трудових ресурсів, відсутності основних фондів, виробничих активів. Відтак, позивач декларував взаємовідносини щодо придбання будівельно - монтажних робіт та матеріалів у контрагентів-постачальників, зареєстрованих платниками ПДВ та включав до складу податкового кредиту суми ПДВ з вартості отриманих робіт та матеріалів, однак, вказані господарські операції не носили реального характеру. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи, є необґрунтованими, вказує, що згідно позиції відповідача, позивачем порушено вимоги Податкового кодексу України, проте контролюючим органом не викладено у чому конкретно полягає порушення цих законодавчих норм. Судом апеляційної інстанції встановлено, що операції з придбання робіт позивачем є реальними, їх реальність підтверджується, в тому числі первинними документами, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства України. Як вказує позивач, висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, не підтверджені належними доказами та передбаченими законом підставами. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Крім того, позивачем заявлено клопотання про передачу справи на розгляд палати Верховного Суду, яке мотивоване наявністю, на думку позивача, колізії у правових висновках Верховного Суду щодо застосування статтей 72, 73 КАС України у подібних правовідносинах, а саме, можливості використання податкової інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах податкового органу відносно контрагентів сторони у справі, як доказу нереальності господарських операцій.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Як унормовано частиною першою статті 346 КАС України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.
Розглянувши доводи, наведені позивачем у клопотанні про передачу справи на розгляд палати Верховного Суду, Суд не вбачає підстав для його задоволення, враховуючи, що практика Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Переглянувши касаційну скаргу, Суд вважає, що доводи касаційної скарги не підтверджують обставини неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даної справи, з урахуванням наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ "Вірідіс Буд" з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість з моменту його виникнення по деклараціях з ПДВ за травень 2019 року, червень 2019 року, липень 2019 року, вересень 2019 року та жовтень 2019 року.
10.06.2020 за результатами перевірки складено акт №1803/24-13-05-02/41842539, у якому зафіксовані порушення вимог податкового законодавства:
пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, підпункту 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього в сумі 334316,00грн., в тому числі за серпень 2019 року в сумі 334316,00грн. ;
завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за жовтень 2019 року всього в сумі 101699,00грн.
Відповідач вважає, що наведена у цьому акті податкова інформація, яка наявна в інформаційних базах ДПС та зібрана в рамках організації та проведення даної документальної перевірки, у тому числі представлена платником, та результати її опрацювання, відповідно до підпункту 19/1.1.46 пункту 19/1 статті 19/1, пункту 74.3 статті 74, підпункту 83.1.2 пункту 83.1 статті 83 Кодексу є підставою для наведених висновків.
На підставі результатів документальної позапланової перевірки контролюючим органом прийнято:
податкове повідомлення-рішення від 14.07.2020 №0002910502, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 101699,00грн.
податкове повідомлення-рішення від 14.07.2020 №0002900502, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 417895,00грн, в тому числі: за податковими зобов`язаннями на суму 334316,00грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 83579,00грн.
Згідно розрахунку податкових зобов`язань та штрафних санкцій за результатами перевірки по ТОВ "Вірдіс Буд", донараховано всього податку на додану вартість в сумі 417895,00грн.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулось до суду з позовом про їх скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що результати, відображені у даних податкового обліку позивача за господарськими операціями фактично не настали і це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. У ході перевірки встановлена відсутність фактичного підтвердження взаємовідносин позивача з задекларованими підприємствами при здійсненні безпосередньо господарських операцій.
Задовольняючи адміністративний позов суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, натомість заперечення відповідача безпідставні, суперечать фактичним обставинам справи, контролюючим органом не доведено, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про те, що господарські операції, які відображені позивачем у досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, та, як наслідок, така діяльність позивача була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту.
Суд апеляційної інстанції констатував, що під час розгляду справи судом досліджено ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 04.04.2018, дозвіл №0154.18.77 Управління Держпраці у Чернівецькій області на виконання робіт підвищеної небезпеки, які видавались позивачу. (а.с. 232, 234-235, т.1), копії рахунків - фактури, видаткових накладних, податкових накладних, які містяться в матеріалах справи, що виписувались ТОВ "Вірідіс Буд" за надані послуги/товари такими суб`єктами господарювання, як: ТОВ "Гарна Хата Груп", ТОВ "Технікпром", ТОВ "Вітамін Постач", ТОВ "СГП "Прагматик", ТОВ "Даріел Компані", ТОВ "Керінг Систем", ТОВ "Протекторторг", ТОВ "Зернооптторг" за виконані будівельно - монтажні роботи.
Крім того в матеріалах справи наявні договори поставки товару/послуг, які укладені між ТОВ "Вірідіс Буд" та ТОВ "Гарна Хата Груп", ТОВ "Технікпром", ТОВ "Вітамін Постач", ТОВ "СГП "Прагматик", ТОВ "Даріел Компані", ТОВ "Керінг Систем", ТОВ "Протекторторг", ТОВ "Зернооптторг", акти приймання - виконання будівельних робіт, звіти про витрати основних матеріалів у будівництві в співставленні з виробничими нормами, договори підряду на виконання будівельних робіт, заключні виписки з рахунків у банку.
Як з`ясовано апеляційним судом, позивачем проводились фінансово - господарські операції з ТОВ "Гарна Хата Груп", зокрема у травні 2019 року ТОВ "Гарна Хата Груп" реалізовано будівельних матеріалів на загальну суму 314043,42грн., в тому числі ПДВ 52340,57 грн.
На виконання вищевказаного договору виписані рахунки-фактури та видаткові накладні, відповідно до банківської виписки ТОВ "Вірідіс Буд" перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Гарна Хата Груп" грошові кошти в розмірі 180000,0грн. Станом на 31.10.2019 за позивачем рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ "Гарна Хата Груп" у розмірі 143033,00грн.
Податковий орган вказав, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували рух товарів, який придбавався у ТОВ "Гарна Хата Груп", а саме товарно-транспортні накладні, подорожні листи, заявки на перевезення вантажу, тощо.
Розглянувши доводи сторін, суд апеляційної інстанції зауважив, що документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування ПДВ не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, натомість факт передання товару позивачеві та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи. Водночас, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Також встановлено, що ТОВ "Гарна Хата Груп", 04.04.2018 зареєстровано, як юридична особа Печерською радою в місті Києві. На дату складання акта документальної позапланової виїзної перевірки перебуває на обліку в ГУ ДПС у Запорізькій області. Керівником та засновником виступає ОСОБА_1, одночасно є засновником ТОВ "Баракуда Компані", головний бухгалтер - ОСОБА_2, який згідно інформаційно-аналітичних баз Державної податкової служби одночасно займає посади директора, засновника, бухгалтера в інших підприємствах, зареєстрованих по всій території України. Статутний капітал складає 100000,00грн, основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель.
Апеляційний суд вказав, що контролюючим органом не було надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
Висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних податкової служби, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду правомірно вважала недоведеними висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції, що контрагент позивача ТОВ "Гарна Хата Груп" не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна.
Також, позивач перебував у господарських відносинах з ТОВ "Технікпром".
Як встановлено судами, ТОВ "Технікпром" зареєстровано 11.10.2018 Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради. Статутний капітал товариства складає 70000,0 грн, основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель, податковий розрахунок за Формою 1-ДФ не подавався, кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховувалась заробітна плата становить 4 осіб. Відповідно до інформації про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність згідно форми 20-ОПП, в наявності товариства 2 вантажні автомобілі Газель, офісне приміщення, складське приміщення, майстерня (станок багатоуніверсальний), кіоск та МАФ. Остання податкова звітність з ПДВ подавалась за вересень 2019 року.
Протягом перевіряємого періоду, позивачем проводились фінансово - господарські операції із ТОВ "Технікпром". Зокрема, у липні 2019 року ТОВ "Технікпром" реалізовано будівельних матеріалів та послуг капітального ремонту футбольного майданчика за адресою: проспект Лісовий, 39-А, Деснянського району, м.Києва, на загальну суму 515585,05грн. в тому числі ПДВ 85930,83 грн.
На виконання умов договору підряду ТОВ "Технікпром" надано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати примірної форми КБ-3 за липень 2019 року.
Відповідно до даних документів встановлено, що загальна сума заробітної плати в прямих і загально виробничих витратах наведена в розрахунках загально виробничих витрат до акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в.
Розрахункова сума заробітної плати, наведена в акті за ф. КБ-2в, є базою для формування фонду заробітної плати. Кількість зареєстрованих осіб у звітному періоді, яким нараховані виплати складають 4 особи.
Щодо реалізації ТМЦ були виписані наступні документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.
Відповідно до банківської виписки позивача перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Технікпром" грошові кошти в розмірі 515585,02 грн.
Перевіряючи законність та обґрунтованість взаємовідносин позивача з ТОВ "Вітамін Постач", апеляційний суд з наступного.
Державна реєстрація ТОВ "Вітамін Постач" проведена 30.05.2018 Святошинською районною адміністрацією в місті Києві. На дату складання акта документальної позапланової виїзної перевірки перебуває на обліку в ТУ ДПС у Запорізькій обл. (Дніпровський р-н м. Запоріжжя). Статутний капітал складає 200000,00грн, основний вид діяльності - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин. Кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховувалась заробітна плата становить 7 осіб. Податковий розрахунок за формою 1-ДФ не подавався.
У липні 2019 року ТОВ "Вітамін Постач" реалізовано будівельних матеріалів на загальну суму 174422,20грн. в тому числі ПДВ 29070,37грн. на підставі договору поставки товару від 01.07.2019.
На виконання вищевказаного договору були виписані наступні документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.
Також встановлено, що станом на 31.10.2019 за позивачем рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ "Вітамін Постач" у розмірі 84422,24 грн.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зважаючи лише на інформацію викладену в оскаржуваному акті перевірки, судом першої інстанції зроблено необгрунтований висновок щодо проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.
Тобто, на лише підставі доводів відповідача судом першої інстанції зроблено висновок, що надані позивачем договори, податкові і видаткові накладні, заключні виписки банку є недостатніми для підтвердження реальності господарської операції із вказаним контрагентом, оскільки зазначені вище обставини свідчать про недостовірність інформації в них.
У свою чергу, суд апеляційної інстанції вважав, що контролюючим органом всупереч вимог КАС України (в редакції на момент розгляду справи судами) не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів по ланцюгу постачання трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для проведення господарської діяльності з поставки товару, обумовленого укладеними договорами з позивачем, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.
Також, висновки про відсутність реальності господарських операцій з огляду на відсутність у контрагентів трудових та матеріально - технічних ресурсів контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу наданої іншими контролюючими органами податкової інформації та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних податкової служби, зокрема і щодо неподання контрагентами податкової звітності, проте така податкова інформація, носить виключно інформативний характер.
Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, фактично будь - які первинні документи платника податків не використовуються та не аналізуються, а отже така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.
Перевіряючи обґрунтованість доводів сторін щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "СГП "Прагматик", апеляційний суд вказав, що відповідно до наявної інформації в матеріалах справи встановлено, що державна реєстрація ТОВ "СГП "Прагматик" проведена 02.07.2007 Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради. Статутний капітал складає 42000,00грн, основний вид діяльності - змішане сільське господарство. Згідно податкового розрахунку за Формою 1-ДФ за 4 квартал 2019 року кількість працівників складала - 4 особи.
Згідно інформації про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність відповідно до форми 20-ОПП, встановлено наявність земельних ділянок, склад, 2 транспортних засоби, пункти приймання та тимчасового зберігання зерна, склади тимчасового зберігання кукурудзи, вагова, лабораторія, тощо.
В ході проведення перевірки податковим органом встановлено, що протягом періоду, що перевірявся позивач проводив фінансово - господарські операції із ТОВ "СГП "Прагматик". У серпні 2019 року ТОВ "СГП "ПРАГМАТИК" реалізовано будівельних матеріалів на загальну суму 617926,5грн., в тому числі ПДВ 102987,75грн.
На виконання вищевказаного договору були виписані наступні документи: рахунки-фактури, видаткові накладні.
Відповідно до банківської виписки позивачем перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "СГП "Прагматик" грошові кошти в розмірі 270000,00грн.
Станом на 31.10.2019 у позивача рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ "СГП "Прагматик" у розмірі 347926,48грн.
За серпень 2019 року відсутні зареєстровані податкові накладні щодо придбання ТОВ "СГП "Прагматик" ідентифікованого товару, а отже неможливо встановити реальні джерела погодження товару, а відтак неможливий їх рух від ТОВ "СГП "Прагматик" до ТОВ "Вірідіс Буд". Враховуючи вищенаведене, контролюючий орган дійшов висновку про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.
Водночас, як і в вищезазначених контрагентів контролюючий орган на підставі інформації даних ЄРПН, форми 20-ОПП, інформаційно-аналітичних баз ДПС припустив, а суд першої інстанції погодився, що вищезазначені обставини, надані позивачем договори, податкові і видаткові накладні, заключні виписки банку є недостатніми для підтвердження реальності господарської операції із вказаним контрагентом, оскільки зазначені вище обставини свідчать про недостовірність інформації в них.
Також, у цій справі з матеріалів справи встановлено, що державна реєстрація ТОВ "Даріел Компані" проведена 05.10.2018 юридичним департаментом Одеської міської ради.
Відповідно до даних ЄРПН за серпень 2019 року щодо реалізації ТОВ "Даріел Компані" товарів, робіт, послуг, встановлено нереальність продажу ідентифікованого товару/послуг. Зазначені послуги підприємство реалізувало 95 суб`єктам господарювання з різних регіонів України на загальну суму 28 822 590,6 0грн. в тому числі ПДВ - 4 803 765,12 грн.
Згідно даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України значиться розбіжність по вказаних СГД, а саме сума ПДВ включеного до податкових зобов`язань ТОВ "Даріел Компані" на користь ТОВ "Вірідіс Буд" становить 0 грн.
Також встановлено, що в серпні 2019 року ТОВ "Даріел Компані" реалізовано будівельних матеріалів на загальну суму 245356,70грн., в тому числі ПДВ 40892,79грн. згідно договору поставки товару від 01.04.2019 На виконання вищевказаного договору були виписані наступні документи: рахунки-фактури виписаний ТОВ "Даріел Компані", видаткові накладні.
Відповідно до банківської виписки ТОВ "Вірідіс Буд" перераховано на розрахунковий рахунок ТОВ "Даріел Компані" грошові кошти в розмірі 245 356,73 грн.
Водночас, як і в вищезазначених контрагентів контролючий орган припустив, а суд першої інстанції погодився, що проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру. Сам факт наявності у позивача податкових чи-то видаткових накладних, виписаних від імені постачальника, або інших документів, складених з посиланням на поставку товарів (послуг) не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність Інформації в цих документах.
При цьому, матеріали справи не містять інформації щодо проведеної зустрічної перевірки податковим органом ТОВ "Вірідіс Буд".
Надаючи оцінку взаємовідносинам позивача з ТОВ "Протекторторг", суд виходив з наступного.
Відповідно до поданої податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2019 року (Додаток 2 від 17.11.2019) сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) становить 318967грн.
Згідно відомостей системи автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України встановлено розбіжність, а саме сума ПДВ включеного до податкових зобов`язань ТОВ "Протекторторг на користь ТОВ "Вірідіс Буд" становить 0 грн.
Позивачем за жовтень 2019 року по податковому та бухгалтерському обліку відображено будівельно-монтажні роботи від ТОВ "Протекторторг", які було віднесено на суму 32010,2 грн. до податкового кредиту за жовтень 2019 року.
У жовтні 2019 року ТОВ "Протекторторг" реалізовано послуги капітального ремонту на загальну суму 192061,2 грн. в тому числі ПДВ 32010,2 грн.:
Згідно договору підряду на виконання будівельних робіт від 25.10.2019 року №25-10/01 ТОВ "Протекторторг" зобов`язується виконати роботи з будівництва: капітальний ремонт покрівлі житлового будинку за адресою: вул. Стратегічне шосе, 17 у Голосіївському районі м. Києва (далі Об`єкт), (далі - роботи підрядника), здати в експлуатацію об`єкт у встановлений термін.
ТОВ "Вірідіс Буд" зобов`язується надати "Протекторторг" будівельний майданчик, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об`єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і розмірах, передбачених цим договором та додатками до нього.
Загальна сума цього договору складається з витрат підрядника та вартості робіт, що виконуються підрядником за цим договором. Загальна сума Договору - 79403,05 грн.
На виконання умов договору підряду ТОВ "Протекторторг" надано Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати примірної форми КБ-3 за жовтень 2019 року, кількість застрахованих осіб у звітному періоді, яким нараховувалась заробітна плата становить 4 осіб.
Відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт (ф.КБ-2), ТОВ "Протекторторг" включено загальну суму заробітної плати - 114777грн.
Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позиції суду першої інстанції з посиланням на висновки контролюючого органу про те, що усі дії позивача, в даному випадку фактично були спрямовані лише на документування спірних господарських операцій у паперовому вигляді без їх фактичного здійснення, з метою завищення суми податкового кредиту за спірні періоди, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях податкового органу.
Відтак, зроблено помилковий висновок, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по операціях з ТОВ "Гарна Хата Груп", ТОВ "Технікпром", ТОВ "Вітамін Постач", ТОВ "Керінг Систем", ТОВ "Протекторторг", ТОВ "Даріел Компані", ТОВ "Зернооптторг", ТОВ "СГП "Прагматик ". Також, судом першої інстанції не надано належної оцінки поясненням представників контрагентів, а саме: ТОВ "Керінг Систем", ТОВ "СГП "Прагматик", ТОВ "Протекторторг", ТОВ "Зернооптторг", ТОВ "Вітамін Постач", ТОВ "Гарна Хата Груп", ТОВ "Технікпром", ТОВ "Деріал Компані".
Касаційний суд наголошує, що наявність первинних документів є обов`язковою, але не достатньою умовою для формування податкового кредиту, оскільки факт виконання зобов`язання за правочином зумовлює складання й інших документів, а тому, формальне складення лише первинного документа не є беззаперечним доказом реальності конкретної господарської операції. Податковий кредит та валові витрати можуть формуватися платником податків лише за реально проведеною господарською операцією, тобто, за господарською операцією, яка спричинила зміни у структурі та стані активів і зобов`язань суб`єкта господарювання, за умови, що проведення господарської операції підтверджується іншими документами, складання яких передбачено законодавством та є загальноприйнятим за звичаями ділового обороту.
При цьому, наявність або відсутність окремих документів не може сама по собі свідчить про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Апеляційним судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт отримання позивачем товарів та послуг документально підтверджено. Відтак, за результатами дослідження наявних у справі доказів суд констатував, що на підтвердження реальності господарських операцій позивача з контрагентами в матеріалах справи містяться документи, які відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять всі необхідні відомості та реквізити для належного підтвердження виконання господарських операцій.
У свою чергу, контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентом не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими під час розгляду справи.
Разом з тим, касаційний суд відзначає, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування за фактом понесення витрат.
Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
Як унормовано положеннями статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Фактично доводи, наведені в касаційній скарзі, обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких зроблено правильні висновки щодо їх необґрунтованості.
Обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями КАС України.
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -