ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 200/1175/20-а
адміністративне провадження № К/9901/21613/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №200/1175/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту захисту економіки Національної поліції України
про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року (головуючий суддя: Геращенко І.В., судді: Арабей Т.Г., Міронова Г.М.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2016 роки;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року до 2016 року в сумі: 6505 грн 80 коп за 28 календарних днів;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 кошти за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 17 серпня 2016 року до дня фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він перебував на посаді оперуповноваженого управління захисту економіки Національної поліції в Донецькій області і був звільнений відповідно до наказу Національної поліції України від 16 серпня 2016 року №600о/с за власним бажанням.
На підставі рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 25 червня 2015 року №11/І/V/75 ОСОБА_1 набув статус учасника бойових дій.
Проте, при звільненні з органів поліції позивачу не було компенсовано додаткову відпустку як учасника бойових дій за період 2015-2016 років, передбачену Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Позивач вважає, що нездійснення відповідачем повного розрахунку при звільненні є підставою для стягнення з відповідача середньої заробітної плати за весь час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 17 серпня 2016 року до дня фактичного розрахунку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану відпустку як учаснику бойових дій за період з 2015 року до 2016 року.
Стягнуто з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року до 2016 року в розмірі: 5724 грн 04 коп.
Стягнуто з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі: 67243 грн 16 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі, дійшов висновку, що при звільненні з органів внутрішніх справ позивач мав право на отримання грошової компенсації за невикористану ним у 2015-2016 роках додаткову відпустку, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
До того ж, окружний суд виходив з того, що оскільки при проведенні розрахунку при звільненні сума спірної компенсації за невикористану відпустку позивачу як учаснику бойових дій не виплачена з вини відповідача, тому він має нести відповідальність, що передбачена статтею 117 Кодексу законів про працю України. Отже, судом було стягнуто з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на користь позивача.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, яка надається учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не є щорічною.
Апеляційний суд зазначив, що належність певної відпустки до того чи іншого виду (щорічна, соціальна тощо) визначено статтею 4 Закону України "Про відпустки", а види відпусток, за які при звільненні виплачується компенсація у разі їх невикористання, встановлено статтею 24 цього Закону.
Отже, оскільки додаткова відпустка як учасника бойових дій не належить до щорічних відпусток, на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток (статті 10-12 Закону України "Про відпустки"), адже ця відпустка надається за календарний рік незалежно від відпрацьованого часу та має бути використана працівником протягом календарного року.
За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність у позивача права на компенсацію невикористаної додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2015-2016 роки при його звільненні.
Не погоджуючись із постановою апеляційного суду, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на неї.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У серпні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року і залишити в силі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року.
Скаржник у касаційній скарзі покликається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, а постанову апеляційного суду залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судом апеляційної інстанції із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Згідно з наказом Національної поліції України від 11 листопада 2015 року № 179о/с ОСОБА_1 відповідно до пунктів 9 і 12 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" призначений таким, що прибув з Міністерства внутрішніх справ з 7 листопада 2015 року по управлінню захисту економіки в Донецькій області.
На підставі рішення комісії Міністерства внутрішніх справ України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України від 25 червня 2015 року №11/І/V/75 ОСОБА_1 набув статус учасника бойових дій.
Наказом Національної поліції України від 16 серпня 2016 року №600о/с капітана поліції ОСОБА_1, оперуповноваженого управління захисту економіки в Донецькій області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 28 серпня 2016 року з виплатою компенсації за 2 доби щорічної чергової основної оплачуваної відпустки і 9 діб додаткової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2016 році.
У листопаді 2019 року позивач звернувся до Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України із заявою про надання розрахунку кількості днів невикористаної додаткової відпустки, передбаченої статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за період з дня надання йому статусу учасника бойових дій до дня звільнення з ГУНП в Донецькій області; інформації (у разі наявності) про нарахування та виплату при звільненні компенсації за невикористані дні додаткової відпустки; довідки про доходи у період з дня надання статусу учасника бойових дій до дня звільнення помісячно. Також позивач просив надати йому інформацію чи нараховувалась і виплачувалась йому індексація заробітної плати, що передбачена частиною п`ятою статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" та статтею 4 Закону України "Про індексацію" за період з 7 листопада 2015 року до дня звільнення.
Листом від 9 грудня 2019 року №П-1702 відповідачем розглянуто заяву позивача від 10 листопада 2019 року в порядку статті 1 Закону України "Про звернення громадян" і надано запитувану інформацію.
Відповідно до довідки б/н від 2 грудня 2019 року, виданої членом ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Волошиним О., капітану поліції ОСОБА_1 за період проходження служби в Департаменті захисту економіки Національної поліції України додаткова відпустка зі збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій не надавалась.
Згідно з довідкою б/н від 11 лютого 2020 року, виданою членом ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Волошиним О., відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і статті 16-2 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій передбачена додаткова оплачувана відпустка в кількості 14 календарних днів на рік; за період з 7 листопада 2015 до 31 грудня 2016 року ОСОБА_1 як учасник бойових дій відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і статті 16-2 Закону України "Про відпустки" з рапортом про надання додаткової відпустки зі збереженням грошового забезпечення не звертався.
Відповідно до довідки про доходи позивача від 10 лютого 2020 року №62 нараховане грошове забезпечення ОСОБА_1 становило у червні 2016 року: 6235 грн 00 коп (30 відпрацьованих робочих днів), у липні 2016 року: 6235 грн 00 коп (31 відпрацьований робочий день).
Також, згідно цієї довідки розмір середньоденної заробітної плати позивача становить: 204 грн 43 коп, а розмір середньомісячної заробітної плати - 6235 грн 00 коп.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України") визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Положеннями статті 4 Закону України "Про відпустки" передбачено такі види щорічних відпусток: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 162 Закону України "Про відпустки" учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - "КЗпП України") при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.