ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 804/8636/15
адміністративне провадження № К/9901/27944/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Верби І.О. від 15 грудня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Семененка Я.В., суддів Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю. від 05 липня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2015 року Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля"; далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів (правонаступник - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС; далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 січня 2015 року: №0000014803, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 2600254,89 грн., з яких 1733503,26 грн. за основним платежем, 866751,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000024803, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 1478934,00 грн., з яких 985956,00 грн. за основним платежем та 492978,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Предметом перевірки судів у цій справі були рішення контролюючого органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати податку на прибуток та ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з ТОВ "ДДС-Плюс", ПП "Аннтей-В", ТОВ "ЗФ "Богучарська" та ТОВ "Агроснаб Донбасу" у період липня-серпня 2014 року.
Товариство не погодилось із рішеннями контролюючого органу і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 13 січня 2015 року №12/28-01-48-03/00178353, на підставі якого прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2016 року, позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано оспорювані податкові повідомлення-рішення.
Рішення судів мотивовано тим, що операції по поставці товарів (робіт, послуг) між позивачем та його контрагентами (ТОВ "ДДС-Плюс", ПП "Аннтей-В", ТОВ "ЗФ "Богучарська" та ТОВ "Агроснаб Донбасу") є реальними, їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а тому, за висновком судів, Товариством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, та податкового кредиту за результатами таких відносин. Зазначили, що відповідачем не наведено, а судом не встановлено підстав, що дозволяли б дійти висновку про фактичне невиконання контрагентами своїх зобов`язань за угодами, укладеними із позивачем, а доводи контролюючого органу про порушення Товариством правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування судами норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податку на прибуток і ПДВ. Вважає, що суди не в повному обсязі дослідили та встановили обставини по справі, які свідчать про те, що товарність розглядуваних господарських операцій не підтверджена належними і допустимими доказами, адже за результатами здійснених заходів з податкового контролю по контрагентам та аналізу їх податкової звітності не встановлено реальності господарської діяльності останніх по ланцюгу постачання та наявності у них необхідних ресурсів і умов для здійснення спірних операцій, перебування деяких із них за місцезнаходженням; до перевірки надано товарно-транспортні накладні, які містять недоліки, також відсутня й інформація, яким чином здійснювалося транспортування вугілля від постачальників; відсутні сертифікати якості продукції. Посилається й на залишення у ході розгляду справи поза увагою судового рішення, ухваленого в іншій адміністративній справі (за позовом платника податків до контролюючого органу), в якому підтверджено відсутність реального характеру правовідносин ТОВ "Донбасс-Днепрострой" із ТОВ "ДДС-Плюс".
Товариство у письмових поясненнях проти доводів та вимог касаційної скарги заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Суди встановили, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання дотримання вимог податкового законодавства, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах: за період липня 2014 року з ТОВ "НВО Укрпромсервіс" (код ЄДРПОУ 33115728), ТОВ "ДДС-ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 37085252), ТОВ "Голметресурс" (код ЄДРПОУ 34561966), ТОВ "Агроснаб Донбасу" (код ЄДРПОУ 33200729); за період серпня 2014 року по взаємовідносинах з ТОВ "ЗФ "Богучарская" (код за ЄДРПОУ 38471688), ТОВ "Обрійбуд" (код ЄДРПОУ 38926393), ТОВ "ДМК" (код ЄДРПОУ 36887248), ТОВ "НВО Укрпромсервіс" (код ЄДРПОУ 33115728), ПП "Аннтей-В" (код ЄДРПОУ 35152080), за результатами якої складено акт від 13 січня 2015 року №12/28-01-48-03/00178353, у якому податковий орган вказав на порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.13, 14.1.202 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого у перевіреному періоді занижено податок на прибуток на загальну суму 1733503,26 грн. та ПДВ на суму 985956 грн.
У акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про формування позивачем витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "ДДС-Плюс", ПП "Аннтей-В", ТОВ "ЗФ "Богучарська" та ТОВ "Агроснаб Донбасу" без достатніх правових підстав з огляду на нереальність таких. На обґрунтування такої своєї позиції у акті перевірки відповідач навів відповідні мотиви, аналогічні тим, що викладені у касаційні скарзі, зокрема у акті перевірки зазначається:
- щодо взаємовідносин із виконання ТОВ "ДДС-Плюс" будівельно - монтажних робіт - до перевірки надано список робітників підрядної організації, які працюють на території об`єкта - шахта Павлоградська, що знаходиться під охороною, однак згідно звіту за формою 1-ДФ за 3 квартал 2014 року, наданого ТОВ "ДДС-Плюс", лише одна особа ( ОСОБА_1 ) є працівником даного підприємства, інші особи невідомі; згідно наданих до перевірки відомостей до виконання підрядних робіт контрагентом було залучено ТОВ "Укрелектростандарт", проте зазначені у списку прізвища, які виконували роботи, також не обліковуються як працівники даного підприємства; здійснені заходи з податкового контролю (акт Західно - Донбаської ОДПІ від 15 жовтня 2014 року №232/37085252 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ДДС-ПЛЮС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ та реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами за період липня 2014 року") свідчать про відсутність вчинення господарських операцій між підрядником ТОВ "Укрелектростандарт" та замовником ТОВ "ДДС-Плюс";
- щодо взаємовідносин із постачання ПП "Аннтей-В" деревини та лісоматеріалів - до перевірки не надано сертифікату якості товару; згідно бази даних "Податковий блок" ПП "Аннтей-В" в серпні 2014 року сформувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ "МІРАДОНІ", натомість останнє не задекларувало свої зобов`язання; у відповідності до АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України у власності ПП "Аннтей-В" відсутні транспортні засоби й у ході перевірки не встановлено контрагента останнього, який надавав послуги з транспортування товару;
- щодо взаємовідносин із надання ТОВ "ЗФ "Богучарська" послуг по переробці вугілля - згідно отриманої податкової інформації ТОВ "ЗФ "Богучарська" відсутнє за юридичною адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Воз`єднання, 25; кількість працюючих на підприємстві складає 7 осіб, основні фонди відсутні; під час перевірки Товариством не надано інформації, яким чином здійснювалось транспортування вугілля зі станції Гродовка Донецької залізниці до м. Димитрів, вул. Советська. 2, та транспортування концентрату у зворотньому напрямку;
- щодо взаємовідносин із постачання ТОВ "Агроснаб Донбасу" продукції та обладнання виробничо-технічного призначення - у відповідності до АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України у власності ТОВ "Агроснаб Донбасу" відсутні транспортні засоби й у ході перевірки не встановлено контрагента останнього, який надавав послуги з транспортування товару; згідно бази даних "Податковий блок" ТОВ "Агроснаб Донбасу" в липні 2014 року сформувало податковий кредит по взаємовідносинам з контрагентом, який відсутній за юридичною адресою; ТОВ "Агроснаб Донбасу" здійснило виписку на адресу Товариства податкових накладних на суму менше 10000,00 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято (винесено) оспорювані у цій справі податкові повідомлення-рішення.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Як встановлено статтею 159 КАС України (в редакції, чинній на момент розгляду справи у судах попередніх інстанцій), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.
Так, згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що у період, який перевірявся, Товариство було платником ПДВ.
Встановлені у акті перевірки порушення, які оспорюються позивачем, стосуються взаємовідносин Товариства з ТОВ "ДДС-Плюс", ПП "Аннтей-В", ТОВ "ЗФ "Богучарська" та ТОВ "Агроснаб Донбасу" як постачальниками на користь позивача товарно-матеріальних цінностей, а також робіт (послуг).
Як установили суди, між Товариством (замовник) та ТОВ "ДДС-Плюс" (підрядник) укладено ряд договорів підряду, а саме:
- №14-27/33-ПД від 19 лютого 2014 року, згідно умов якого підрядник зобов`язується власними силами та на власний ризик виконати, а замовник - прийняти та оплатити наступні роботи: ремонт фасаду надшахтної будівлі допоміжного стволу з копром та механічним цехом шахти "Павлоградська" ПСП "Шахтоуправління Павлоградське" ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля";
- №14-16/374-ПД/И від 07 травня 2014 року, за умовами якого підрядник зобов`язується власними силами та на власний ризик виконати, а замовник - прийняти та оплатити наступні роботи: капітальний ремонт мостів перегрузки вугілля №1, 2, 3, інвентаризаційний №000000042551/0000 шахти "Павлоградська" ПСП "Шахтоуправління Павлоградське" ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля";
- №1849-ДС/Р-2014 від 29 травня 2014 року, відповідно до умов якого підрядник зобов`язується самостійно на підставі робочого проекту "ДП "НПФ "Дніпрогіпрошахт" №6/42 "Реконструкція шахти з врахуванням прирізки запасів вугілля блоку №2 шахти Західно-Донбаська" в частині будівництва адміністративно-побутового комбінату на блоці №3, який містить перелік та об`єм виконаних робіт, виконати на об`єкті замовника будівельно-монтажні роботи по будівництву адміністративно-побутового комбінату на шахті "Західно-Донбаська" ПСП "Шахтоуправління Павлоградське" ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля";
- №14-27/32-ПД від 18 лютого 2014 року, згідно умов якого підрядник зобов`язується власними силами та на власний ризик виконати, а замовник - прийняти та оплатити наступні роботи: ремонт санітарного блоку шахти "Павлоградська" ПСП "Шахтоуправління Павлоградське" ПАТ "ДТЕК "Павлоградвугілля".
Окрім того 01 листопада 2013 року між Товариством (покупець) та ПП "Антей-В" (постачальник) укладено договір №256п-ПУ, згідно умов якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, погодженими сторонами у договорі та специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.
Господарські взаємовідносини позивача із ТОВ "ЗФ "Богучарська" здійснювалися на підставі укладеного 23 грудня 2013 року договору №13-15/156-У, згідно умов якого Товариство (замовник) зобов`язується передати ТОВ "ЗФ "Богучарська" (виконавцю) вугілля для збагачення, оплатити послуги виконавця, пов`язані зі збагаченням вугілля, та прийняти концентрат, в виконавець - прийняти вугілля, провести його збагачення та передати (поставити) отриманий в результаті збагачення вугілля концентрат замовнику в строки та на умовах, обумовлених договором. Вартість послуг виконавця включає в себе всі видатки останнього, пов`язані з наданням послуг за договором, а також вартість робіт по збагаченню, плату за користування вагонами, збір за подачу-вбирання вагонів, телеграфні збори, вартість заповнення документів на перевозку.
Також судами встановлено, що 01 листопада 2013 року між Товариством (покупець) та ТОВ "Агроснаб Донбасу" (постачальник) укладено договір №254-ПУ, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити у власність покупця продукцію та обладнання виробничо-технічного призначення в асортименті, в кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, погодженими сторонами у договорі.
За висновком судів операції по придбанню позивачем у вказаних підприємств товарно-матеріальних цінностей та послуг (робіт), за якими сформовані відповідні суми податкових вигод (витрати та податковий кредит), підтверджуються всіма необхідними документами й такі оформлені у відповідності із вимогами Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. У виписаних контрагентами податкових накладних присутні усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагенти позивача були зареєстровані як юридичні особи та платники ПДВ. Вартість товарів (робіт, послуг), отриманих від вище перелічених суб`єктів господарювання, оплачена у безготівковій формі, що визнається й не заперечується відповідачем у акті перевірки.
Зокрема, у ході розгляду справи з`ясовано, що фактичне виконання ТОВ "ДДС-Плюс" умов договорів підряду підтверджується складеними між сторонами актами виконаних робіт, технічними завданнями, розрахунками вартості та умовами виконання робіт, проведеними інструктажами працівників щодо охорони праці, дозволами на пропуск працівників ТОВ "ДДС-Плюс" на територію об`єктів виконання робіт. В період здійснення господарських операцій ТОВ "ДДС-Плюс" мало ліцензію на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із створенням об`єктів архітектури, чинні дозволи на особливі види робіт, у тому числі підвищеної небезпеки.
До того ж, встановлені судами обставини справи свідчать про те, що з метою виконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем за укладеними договорами підряду ТОВ "ДДС-Плюс" були укладені договори субпідряду із ТОВ "Укрелектростандрарт" від 01 липня 2014 року №01/07-01С та №02/07-01С на виконання ремонту фасаду надшахтної будівлі допоміжного ствола шахти "Павлоградська" й ремонту санітарного блоку шахти "Павлоградська", а також із ТОВ "ЕМ" від 02 липня 2014 року №62 на виконання ремонтно-налагоджувальних робіт системи автоматичної пожежної сигналізації, ремонту санітарного блоку шахти "Павлоградська".
Також з`ясовано, що перед укладенням договорів підряду, перевіряючи добросовісність контрагента, позивачем витребувано у ТОВ "ДДС-Плюс" реєстраційні та статутні документи, наказ про призначення директора підприємства, за яким встановлено особу останнього, довідку з ЄДРПОУ, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, а також інформацію щодо відсутності заборгованості зі сплати податків, зборів та інших платежів.
Як зазначили суди, фактичне виконання ПП "Антей-В" та ТОВ "Агроснаб Донбасу" умов договорів поставки товарно-матеріальних цінностей підтверджується складеними між сторонами актами приймання продукції, рахунками, прибутковими ордерами, товарно-транспортними документами щодо здійснення перевезення товару залізничним та автомобільним транспортом, журналами видачі довіреностей, видатковими накладними, у яких проставлено підписи отримувачів товарів за довіреностями (начальника ЛПБ№2 Холод Н.Г., зав.ЛПБ№1 Мажули С.А., зав.ЛПБ№1 Дегтярева Е.Н. ) та підписи уповноважених осіб ПП "Антей-В" та ТОВ "Агроснаб Донбасу" про відвантаження товарів.
Здійснення господарських відносин позивача із ТОВ "ЗФ "Богучарська" за укладеним 23 грудня 2013 року договором №13-15/156-У підтверджується складеними між сторонами актами приймання-передачі вугільної продукції на переробку, із зазначенням у них залізничних накладних, номерів вагонів та посвідчень з якості вугілля; передача концентрату вугільного, збагаченого проводилася за залізничними накладними з відомістю вагонів та посвідченням з якості вугільного концентрату; збагачена вугільна продукція (концентрат) в подальшому реалізована Товариством через ТОВ "ДТЕК Сервіс" ДТЕК Зуєвська ТЕС ПАТ "ДТЕК СХІДЕНЕРГО" та ДТЕК Бурштинська ТЕС ПАТ "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" із наданням ТОВ "ЗФ "Богучарська" відповідних заявок й при прийнятті останньої на ТЕС здійснювалося відібрання проб та проведення лабораторних випробувань щодо підтвердження якості, про що свідчать акти відбору проб з залученням відповідного представника громадськості, акти з приймання за якістю.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що забезпечення залізно-дорожнього сполучення між ТОВ "ЗФ "Богучарска" (м. Димитрова) та станцією Гродівка ДП "Донецька залізниця" смт. Гродівка підтверджується залученими до матеріалів справи доказами, зокрема, договорами, укладеними ТОВ "ЗФ "Богучарска" із ДП "Донецька залізниця" про організацію перевезень вантажів та із ТОВ "Лемтранс" на користування рухомим залізничним складом, й доказами проведення розрахунків між сторонами за надані послуги; до того ж в своїх поясненнях директор ТОВ "ЗФ "Богучарска" Кардаш-Олександров O.A. зазначив, що транспортування залізничних вагонів із залізничної станції Гродівка відбувалося на відповідний під`їзний шлях локомотивом залізниці за договором, укладеним із ДП "Донецька залізниця" про подачу та забирання вагонів.
У ході розгляду справи з`ясовано, що придбані у контрагентів товарно-матеріальні цінності, роботи (послуги) використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними доказами, залученими до матеріалів справи.
На підставі зазначених обставин та наведених доказів суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що господарські операції між позивачем та контрагентами документально підтверджені та фактично здійснені з метою використання в оподатковуваних операціях; відповідачем же - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкових вигод.
Обґрунтовуючи свою позицію, суди виходили з того, що контролюючий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в представлених позивачем документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів чи ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Слід погодитися з висновком про те, що ненадання до перевірки окремих документів або ж наявність незначних недоліків в оформленні останніх не може вважатися у даному випадку достатньою підставою для визнання нереальності господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.
Варто вказати й на те, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених відомостей про порушення Товариством податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі; не є й підставою для позбавлення платника податку (покупця) права на формування податкових вигод як такі посилання відповідача на невиконання контрагентами свого обов`язку із декларування та сплати податків до бюджету, адже позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права і має всі документальні підтвердження розміру своєї податкової вигоди.
У контексті спірних правовідносин Верховний Суд також зауважує про помилковість обґрунтування контролюючим органом своєї позиції посиланням на рішення судів у справі №804/747/15 за позовом ТОВ "Донбасс-Днепрострой" до Західно-Донбаської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, у якій, як вважає відповідач, суди визнали неспроможність ТОВ "ДДС-Плюс" на здійснення господарської діяльності, адже Товариство не виступало учасником відносин, оцінку яким надавали суди при вирішенні справи №804/747/15, тому відповідні рішення останніх не є преюдиційними для даного спору.
Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведення відповідачем порушення Товариством відповідних вимог ПК України при формуванні витрат та податкового кредиту за результатами взаємовідносин із контрагентами й, як наслідок, підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень - рішень.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.
У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань, ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Фактично доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених обставин, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги контролюючого органу відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355 КАС України, Суд