ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 813/1345/16
адміністративне провадження № К/9901/9558/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року (головуючий суддя Лунь З.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року (головуючий суддя Бруновська Н.В., судді Макарик В.Я., Шавель Р.М.) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги,
У С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1 ) звернувся до суду позовом до Сокальської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (після реорганізації Червоноградської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області), правонаступником яких є Головне управління ДПС у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області, відповідач), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив визнати протиправними та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2016 року: №0000431700, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на 289351,34 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 231481,07 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57870,27 грн); №0000471700, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Військовий збір" на 11352,76 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 9082,21 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2270,55 грн); рішення від 30 березня 2016 року №0000451700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1796,25 грн; вимогу від 30 березня 2016 року №Ф-0000461700 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 28739,92 грн.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску, прийняті Сокальською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області 30 березня 2016 року.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у Львівській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування скарги посилається на те, що оскаржувані позивачем рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами. Зокрема, у скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 лютого 2020 року (справа №826/1255/16), від 26 червня 2018 року (справа №816/1422/17), від 20 лютого 2018 року (справа №809/117/13-а), від 22 березня 2018 року (справа №815/3666/16), від 10 квітня 2018 року (справа №815/24/17), від 30 січня 2020 року (справа №814/1145/18).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Сокальською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 16 лютого 2016 року по 29 лютого 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку ФО-П ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої 15 березня 2016 року складено Акт №191/1702/2021414971 (далі - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
пункту 167.1 статті 167, пункту 177.1, пункту 177.2 пункту 177.4 статті 177, пункту 138.2 пункту 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в розмірі 231481,10 грн, в тому числі за 2014 рік в розмірі 77673,07 грн, за 2015 рік - 153808 грн;
пункту 2 частини першої статті 7 та частини 11 статті 8 Закону України від 8 жовтня 2010 року № 2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого занижено сума єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу, у розмірі 28739,92 грн, а саме: за грудень 2014 року на 7184,98 грн, за січень 2015 року на 7184,98 грн, за лютий 2015 року на 7184,98 грн та серпень 2015 року на суму 7184,98 грн;
пункту 57.1 статті 57 розділу ІІ ПК України в результаті несвоєчасної сплати податку з доходів фізичних осіб;
підпункту 1.3 пункту 16 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в результаті чого занижено суму військового збору на 9082,11 грн.
На думку податкового органу, зазначені порушення полягають у тому, що господарські операції позивача з ТОВ "АНБ ГРУП" та ТОВ "БК Інтерсталь" є безтоварними.
Вказані висновки контролюючого органу здійснені з урахуванням податкової інформації ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 13 травня 2015 року №18/7/26-55-22-07 про формування ТОВ "АНБ ГРУП" податкових зобов`язань з метою надання податкової вигоди та формування контрагентам-покупцям штучного податкового кредиту за період з 1 грудня 2014 року - 31 березня 2015 року, та від 18 грудня 2014 року №338/7/26-55-22-08-11 за період з 1 серпня 2014 року - 30 листопада 2014 року.
Крім того, відповідачем при проведенні перевірки прийнято до уваги лист оперативного управління ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області від 18 серпня 2015 року №3431/07-04, яким повідомлено, що Франківським РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області за матеріалами оперативного управління ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості №12015140080002262 від 14 серпня 2015 року, про вчинення кримінального правопорушення, за попередньою правовою кваліфікацією частиною першою статті 205 КК України відносно службових осіб ТОВ "АНБ ГРУП" ( ЄДРПОУ 38388705)".
Також, відповідачем використано податкову інформацію ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, складену 7 серпня 2015 року №4640/26-57-22-01-19, щодо ТОВ "БК Інтерсталь" за звітні періоди декларування податку на додану вартість з 1 січня 2014 року - 30 червня 2015 року.
На підставі Акта перевірки контролюючим органом 30 березня 2016 року прийнято податкові повідомлення - рішення:
№0000431700, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на 289351,34 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 231481,07 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 57870,27 грн);
№0000471700, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем "Військовий збір" на 11352,76 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 9082,21 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 2270,55 грн);
а також рішення від 30 березня 2016 року №0000451700 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 1796,25 грн;
вимогу від 30 березня 2016 року №Ф-0000461700 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 28739,92 грн.
Не погодившись із зазначеними рішеннями, прийнятими контролюючим органом 30 березня 2016 року, ФО-П ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.
Cуд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржувані рішення виходив з того, що укладені між позивачем та ТОВ "АНБ ГРУП" та ТОВ "БК Інтерсталь" правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.
Зазначена позиція підтримана Восьмим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
У відповідності до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), господарська діяльністю - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 177.4 статті 177 ПК України передбачено, що переліку витрат безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Згідно із пунктом 177.5 статті 177 ПК України, фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
За приписами абзацу першого підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II вказаного Кодексу.
Пунктом 138.4 статті 138 ПК України передбачено, що витрати що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в період їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Згідно із пунктом 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності.
У відповідності до підпункту 39.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За приписами підпункту 2 пункту 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", база нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності фізичної особи-підприємця, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб підприємця, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб та на суму доходу, що розподіляється між членами сім`ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Підпунктом 1.2 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 Кодексу, зокрема, для резидента загальний місячний (річний) оподаткований дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час ї