ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 420/13822/20
провадження № К/9901/25947/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Шевцової Н. В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Венедіктової Ірини Валентинівни, Одеської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Легенченко Олени Андріївни на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року, ухвалене у складі: головуючого судді Танцюри К. О., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Танасогло Т. М., суддів Єщенка О. В., Шляхтицького О. І.
І. Суть спору
1. В грудні 2020 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Венедіктової Ірини Валентинівни, Одеської обласної прокуратури, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Офісу Генерального прокурора від 04 листопада 2020 року № 430к про припинення повноважень ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської області у зв`язку із закінченням строку перебування на адміністративній посаді;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді Прокурора Одеської області;
1.3. визнати протиправним та скасувати наказ Одеської обласної прокуратури від 06 листопада 2020 року № 2472к про тимчасове визначення позивачу робочого місця у відділу кадрової роботи та державної служби Одеської обласної прокуратури;
1.4. стягнути на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що Генеральний прокурор не наділений правом "наказувати вважати" чи "припиняти", що, на його думку, свідчить про те, що видання оскаржуваного наказу від 04 листопада 2020 року № 430к відбулось всупереч положенням діючого законодавства України та за межами його повноважень.
Окремою підставою для скасування наказу від 04 листопада 2020 року № 430к позивач вважає те, що з моменту призначення його на посаду фактично, перебування його на адміністративній посаді у проміжках між звільненням не перевищувало 5 років, а відтак, на його думку, у Офісу Генерального прокурора відсутні правові підстави для звільнення позивача, а саме по собі звільнення його з посади відбулось "заднім" числом, з грубим порушенням приписів діючого законодавства.
Позивач наголошує, що він не надавав письмової згоди на його призначення на посаду у відділі кадрової роботи та державної служби Одеської обласної прокуратури, а сам закон не містить в собі права в.о. керівника Одеської обласної прокуратури тимчасово визначати робоче місце прокурора.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 21 травня 2014 року Генеральною прокуратурою України винесено наказ № 818K, яким державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 призначено прокурором Одеської області строком на п`ять років, та затверджено головою колегії прокуратури цієї області.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі № 815/4359/14 позов ОСОБА_1 задоволено, скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 02 липня 2014 року № 972к про звільнення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 з посади прокурора Одеської області в порядку переведення за його згодою на іншу роботу в органах прокуратури України (пункт 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) з 07 липня 2014 року та увільнення від обов`язків голови колегії прокуратури Одеської області і поновлено державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської області з 07 липня 2014 року.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2016 року у справі № 815/4359/14 скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанцій, прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
На момент прийняття судом касаційної інстанції указаної постанови, наказом Генеральної прокуратури України № 46к від 29 березня 2016 року на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2014 року, ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора Одеської області.
Наказом в.о. Генерального прокурора України від 15 квітня 2016 року № 69к державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора Одеської області та з органів прокуратури у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року у справі №815/2052/16 визнано протиправним та скасовано наказ в.о. Генерального прокурора України від 15 квітня 2016 року № 69к про звільнення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 з посади прокурора Одеської області та з органів прокуратури у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України, зобов`язано Офіс Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України "Про очищення влади", поновлено державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 на службі в Прокуратурі України з 16 квітня 2016 року, допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 на службі в Прокуратурі України з 16 квітня 2016 року.
06 серпня 2020 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі №815/2052/16 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року скасовано та прийнято нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано наказ в.о. Генерального прокурора України від 15 квітня 2016 року № 69к про звільнення державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 з посади прокурора Одеської області та з органів прокуратури у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до пункту 7-2 статті 36 КЗпП України, поновлено останнього на посаді прокурора Одеської області з 15 квітня 2016 року, допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення позивача на посаді.
Наказом Офісу Генерального прокурора за підписом Генерального прокурора від 04 листопада 2020 року № 428к поновлено державного радника юстиції 3 класу ОСОБА_1 на посаді прокурора Одеської області.
Наказом Офісу Генерального прокурора від 04 листопада 2020 року № 430к визнано припиненими повноваження позивача на посаді прокурора Одеської області у зв`язку з закінченням строку перебування на адміністративній посаді та наказом від 06 листопада 2020 року № 2472к тимчасово визначено робоче місце у відділі кадрової роботи та державної служби Одеської обласної прокуратури.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 24 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року, в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Законом України "Про прокуратуру" не передбачено переривання, зупинення чи продовження строку повноважень прокурора на адміністративній посаді, у тому числі й у випадку його незаконного звільнення.
Суд виснував про правомірність прийняття наказу Офісу Генерального прокурора від 04 листопада 2020 року № 430, яким припинено повноваження позивача на посаді прокурора Одеської області у зв`язку із закінченням строку перебування на адміністративній посаді, оскільки з моменту його призначення прокурором Одеської області до поновлення на посаді прокурора Одеської області наказом Офісу Генерального на посаді прокурора Одеської області № 428к від 04 листопада 2020 року минуло 5 років.
Крім того, в обґрунтування правомірності наказу від 06 листопада 2020 року № 2472к, суд посилається на те, що Одеською обласною прокуратурою позивачу направлялися листи від 06 листопада 2020 року № 07-449вих-20, від 08 грудня 2020 року №07-4381-20 з проханням прибути до відділу кадрової роботи та державної служби Одеської обласної прокуратури для виконання формальностей, пов`язаних із поновленням в органах прокуратури, та надання трудової книжки для внесення відповідних записів. Разом із листом від 06 листопада 2020 року направлявся перелік вакантних та тимчасових вакантних посад місцевих прокуратур Одеської області станом на 06 листопада 2020 року.
Суд першої інстанції указав, що тимчасове визначення робочого місця у відділі кадрової роботи та державної служби Одеської обласної прокуратури за адресою: м.Одеса, вул. Пушкінська 3, робочий кабінет № 210, оформлене наказом Одеської обласної прокуратури від 06 листопада 2020 року № 2472к, є вимушеною мірою Одеської обласної прокуратури, прийнятою з метою дотримання порядку та строків призначення на вакантну посаду прокурора, визначених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про прокуратуру".
5. Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився.
IV. Касаційне оскарження
6. Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Легенченко О. А. подала касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах в контексті можливості тимчасового визначення робочого місця без надання прокурором письмової згоди, передбаченої частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про прокуратуру". Просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
7. Верховний Суд ухвалою від 14 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження за скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Легенченко О. А. на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
8. Представник Офісу Генерального прокурора подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
9. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
11. Статтею 4 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (надалі - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
12. Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
13. Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 1697-VII прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
14. Пунктом 5 частини першої статті 15 Закону України "Про прокуратуру" 1789-XII в редакції Закону від 01 травня 2014 року (чинній на момент призначення позивача на адміністративну посаду), Генеральний прокурор України призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів областей, міст Києва і Севастополя, їх заступників, міських, районних, міжрайонних, а також прирівняних до них інших прокурорів.
15. Порядок звільнення прокурора з адміністративної посади та припинення його повноважень на цій посаді визначаються статтею 41 Закону № 1697-VII.
16. Так, згідно з пунктом 1 частини другої статті 41 Закону № 1697-VII повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі закінчення строку перебування на адміністративній посаді.
17. Положеннями частин четвертої та п`ятої статті 41 Закону № 1697-VII закріплено, що звільнення прокурора з адміністративної посади чи припинення його повноважень на адміністративній посаді, крім випадку, передбаченого пунктом 2 частини другої цієї статті, не припиняє його повноважень прокурора.
Після звільнення прокурора з адміністративної посади або припинення його повноважень на цій посаді він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому ж органі прокуратури або в разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою. У таких випадках рішення про призначення на посаду приймається керівником відповідного органу прокуратури.
У разі відмови прокурора від призначення на вакантну посаду у відповідному органі прокуратури або від переведення на посаду до іншого органу прокуратури у зазначений строк прокурор звільняється з посади прокурора.
До моменту прийняття рішення про призначення прокурора на посаду, переведення на посаду до іншого органу прокуратури або звільнення з посади прокурора повноваження відповідного прокурора зупиняються із збереженням гарантій матеріального, соціального та побутового забезпечення, передбачених законодавством для прокурорів.