ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа №240/3891/19
адміністративне провадження № К/9901/31386/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної служби геології та надр України
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Нагірняк М.Ф. від 07.06.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кузьменко Л.В., суддів: Совгири Д.І., Франовської К.С. від 08.10.2019
у справі № 240/3891/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Здвиж ресурс"
до Державної служби геології та надр України, Державної служби України з питань праці
про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування протоколу
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Здвиж ресурс" (далі також - позивач, ТОВ "Здвиж ресурс") звернулося до суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі також - відповідач 1), Державної служби України з питань праці (далі також - відповідач 2), в якому просило:
- визнати протиправною відмову Державної служби геології та надр України у видачі спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Здвиж ресурс", викладену у листі від 05.12.2018 № 2458/03/12-18, та зобов`язати відповідача 1 розглянути заяви ТОВ "Здвиж ресурс" на видачу спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Здвиж ресурс" № 3 від 27.01.2016 і № 6 від 28.03.2016 відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2012 №615, у редакції, чинній на день звернення;
- визнати протиправною відмову Державної служби України з питань праці у наданні погодження на видачу спеціального дозволу на користування надрами, викладену в листі № 7930/1/10.3-ДП-18 від 10.10.2018, та зобов`язати відповідача 2 розглянути пакет документів, оформлений заявами ТОВ "Здвиж ресурс" № 3 від 27.01.2016 та № 6 від 28.03.2016, відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2012 № 615, у редакції, чинній на день звернення;
- визнати протиправним та скасувати протокол засідання Комісії з питань надрокористування №11/2018 від 16.11.2018 в частині скасування рішення цієї ж Комісії, викладеного у протоколі засідання №19/2017 від 29.12.2017, в частині щодо надання ТОВ "Здвиж ресурс" спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки торфу, ділянки Карабачинська, що знаходиться в Брусилівському районі Житомирської області.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019, позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Державної служби геології та надр України у видачі спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Здвиж ресурс", викладену в листі від 05.12.2018 № 2458/03/12-18; зобов`язано Державну службу геології та надр України розглянути заяву ТОВ "Здвиж ресурс" на видачу спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Здвиж ресурс" № 6 від 28.03.2016 відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2012 № 615, у редакції, чинній на день звернення; визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань надрокористування Державної служби геології та надр України, викладене в протоколі засідання № 11/2018 від 16.11.2018, в частині скасування рішення цієї ж комісії, викладеного в протоколі засідання № 19/2017 від 29.12.2017, у частині щодо надання ТОВ "Здвиж ресурс" спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки торфу, ділянки Карабачинська, що знаходиться в Брусилівському районі Житомирської області. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Судовий збір у сумі 1921,00 грн стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
3. 13.11.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2019 і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
5. 06.12.2019 від позивача та відповідача 2 надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державна служба геології на надр України прийняла рішення, оформлене листом від 05.12.2018 № 2458/03/12-18, про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Здвиж ресурс" у видачі спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки торфу, ділянки Карабачинська, що знаходиться в Брусилівському районі Житомирської області.
7. Як зазначено в оскаржуваному листі, вказане рішення відповідача 1 зумовлене рішенням Державної служби України з питань праці про відмову у наданні позивачу погодження на видачу такого спеціального дозволу на користування надрами, викладеним в листі № 7930/1/10.3-ДП-18 від 10.10.2018, та рішенням Комісії з питань надрокористування, оформленим протоколом № 11/2018 від 16.11.2018, в частині скасування рішення цієї ж Комісії, викладеного в протоколі засідання № 19/2017 від 29.12.2017, в частині щодо надання позивачу такого спеціального дозволу на користування надрами.
8. Оскаржуване рішення відповідачем 1 прийнято на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 у справі № 806/657/16 щодо зобов`язання відповідача 1 повторно розглянути заяву ТОВ "Здвиж ресурс" № 6 від 28.03.2016 на отримання зазначеного спеціального дозволу.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 у справі № 806/657/16, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 29.11.2016, задоволено частково позовні вимоги ТОВ "Здвиж ресурс": визнано протиправною відмову Державної служби геології та надр України у видачі спеціального дозволу на користування надрами ТОВ "Здвиж ресурс", викладену в листі від 24.03.2016 № 4665/13/12-16; зобов`язано Державну службу геології та надр України розглянути заяву ТОВ "Здвиж ресурс" на отримання спеціального дозволу на користування надрами № 6 від 28.03.2016 відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2012 № 615, у редакції, чинній на день звернення. Позивач 08.12.2016 звернувся до відповідача 1 та на виконання судових рішень направив пакет документів для отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки торфу, ділянки Карабачинська, що знаходиться в Брусилівському районі Житомирської області. Протягом двох років відповідачем 1 не приймалося жодних рішень, а в кінці 2018 безпідставно скасовано рішення засідання Комісії з питань надрокористування, викладене в протоколі засідання № 19/2017 від 29.12.2017, в частині щодо надання такого спеціального дозволу. Крім того, Державна служба України з питань праці листом № 7930/1/10.3-ДП-18 від 10.10.2018 відмовила у наданні погодження на видачу спеціального дозволу на користування надрами. Такі дії (бездіяльність) та рішення відповідачів, на думку позивача, не відповідають вимогам чинного законодавства є протиправними та підлягають скасуванню.
10. Відповідач 1 заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що оскільки на день подачі заяви позивача розгляд питання щодо надання дозволу на користування надрами передбачав необхідність наявності погодження відповідача 2, а тому його відсутність виключає можливість надання спеціального дозволу.
11. Відповідач 2 заперечував щодо задоволення позову, оскільки з 12.04.2016 Державна служба України з питань праці не наділена жодними повноваженнями щодо надання чи ненадання тих чи інших погоджень на видачу спеціального дозволу на користування надрами.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що з 12.04.2016 у Державної служби України з питань праці відсутні повноваження щодо участі в розгляді звернень про надання спеціального дозволу на користування надрами, в тому числі щодо надання чи ненадання погоджень. Лист відповідача 2 № 7930/1/10.3-ДП-18 від 10.10.2018 не перешкоджав відповідачу 1 на підставі Порядку № 615 розглянути заяву позивача на видачу спеціального дозволу на користування надрами від 28.03.2016 № 6, а тому зазначений лист відповідача 2 не міг бути підставою для прийняття рішення Комісії з питань надрокористування, оформленого протоколом № 11/2018 від 16.11.2018. Відповідачу для розгляду направлялася лише заява № 6 від 28.03.2016 із відповідними документами, тобто, відповідач 2 не розглядав заяву позивача № 3 від 27.01.2016 і жодного рішення відносно такої заяви, яке б оскаржувалося в межах цієї справи, не приймав.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ НА НЕЇ
13. Відповідач 1 у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що суди дійшли висновку про можливість зобов`язання відповідача 1 повторно розглянути заяву позивача № 6 від 28.03.2016 у редакції Порядку № 615, чинній на день звернення, однак помилково зауважили, що розгляд такої заяви не потребує жодного погодження Державної служби України з питань праці. Окрім цього, судами не враховано, що підставами звернення до суду у цій справі є невиконання рішення у справі №826/14516/17, а отже, спір у цій справі є тотожним, виник між тими ж сторонами та про той же предмет, що і у зазначеній справі, але на стадії виконання судового рішення. Вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні розглядатися не можуть. Судами не враховано, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом.
14. Відповідач 2 та позивач у відзивах на касаційну скаргу зазначають, що оскаржувані рішення судів є законними та обґрунтованими, ухваленими із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
16. Як убачається зі змісту касаційної скарги, відповідач 1 не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині, у якій позов задоволено, а тому Верховний Суд відповідно до положень статті 341 КАС України здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень у цих межах.
17. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
18. Частиною першою статті 4 Кодексу України про надра передбачено, що надра є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування.
19. Згідно із частиною першою статті 13 Кодексу України про надра користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземні юридичні особи та громадяни.
20. Частиною першою статті 19 Кодексу України про надра визначено, що надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
21. Згідно із статтею 16 Кодексу України про надра спеціальні дозволи на користування надрами надаються переможцям аукціонів, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр або Радою міністрів Автономної Республіки Крим щодо розробки родовищ корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим. Порядок проведення аукціонів із продажу спеціальних дозволів на користування надрами та порядок їх надання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
22. Відповідно до частини другої статті 16 Кодексу України про надра та частини першої статті 14 Закону України "Про нафту і газ" Кабінет Міністрів України постановою від 30.05.2011 № 615 затвердив Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на 05.12.2018).
23. Згідно з пунктом 1 Порядку № 615 цей нормативно-правовий акт регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін. Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами.
24. Відповідно до абзацу першого пункту 25 Порядку № 615 про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, анулювання дозволу та внесення змін до нього Держгеонадра видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження.
25. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про видачу спеціального дозволу на користування надрами від 28.03.2016, однак у видачі такого йому було відмовлено.
26. Позивач оскаржив зазначену відмову до суду та постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 у справі № 806/657/16 зобов`язано відповідача 1 повторно розглянути заяву ТОВ "Здвиж ресурс" № 6 від 28.03.2016.
27. На виконання зазначеного судового рішення відповідачем 1 ухвалено рішення, оформлене листом від 05.12.2018 № 2458/03/12-18, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Здвиж ресурс" відмовлено у видачі спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки торфу, ділянки Карабачинська, що знаходиться в Брусилівському районі Житомирської області у зв`язку із наявністю рішення Державної служби України з питань праці про відмову у наданні позивачу погодження на видачу такого спеціального дозволу на користування надрами, викладеного в листі № 7930/1/10.3-ДП-18 від 10.10.2018, та рішення Комісії з питань надрокористування, оформленого протоколом № 11/2018 від 16.11.2018, в частині скасування рішення цієї ж комісії, викладеного в протоколі засідання № 19/2017 від 29.12.2017, в частині щодо надання позивачу такого спеціального дозволу на користування надрами.
28. Ухвалюючи оскаржуване в частині судове рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що з 12.04.2016 у Державної служби України з питань праці відсутні жодні повноваження щодо участі в розгляді звернень про надання спеціального дозволу на користування надрами, в тому числі щодо надання чи ненадання такого погодження, а тому порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов`язання Державну службу геології та надр України розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Здвиж ресурс" на видачу йому спеціального дозволу на користування надрами № 6 від 28.03.2016 відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2012 № 615 у редакції, чинній на день звернення. Водночас суди зазначили, що розгляд такої заяви не потребує жодного погодження Державної служби України з питань праці.
29. Колегія суддів вважає такі висновки судів помилковими в частині з огляду на таке.
30. Відповідно до абзацу п`ятого пункту 9 Порядку № 615 (в редакції до 12.04.2016) надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою та видобування, а також для цілей, не пов`язаних із видобуванням корисних копалин, в частині державного гірничого нагляду, дійсно підлягало погодженню з Держпраці.
31. Однак постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 277 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" абзац п`ятий пункту 9 Порядку № 615 виключено. Вказана постанова набрала чинності з 12.04.2016.
32. Таким чином, з 12.04.2016 у Державної служби України з питань праці відсутні повноваження щодо погодження надання надр у користування, за винятком надання надр на умовах угод про розподіл продукції, на геологічне вивчення з дослідно-промисловою розробкою та видобування, а також для цілей, не пов`язаних із видобуванням корисних копалин, у частині державного гірничого нагляду.
33. Водночас колегія суддів зауважує, що у постанові від 31.03.2021 у справі № 803/1541/16 Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду підтримав правовий підхід, застосований Верховним Судом у постанові від 09.09.2020 у справі № 826/10971/16, згідно з яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу, а не на час звернення з заявою. Верховний Суд зазначив, що у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності. Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
34. Колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
35. Також Суд зазначає, що різні аспекти дії закону у часі неодноразово досліджувалися Конституційним Судом України.
36. Зокрема, у Рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
37. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
38. У Рішенні Конституційного Суду України від 12.07.2019 № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, установленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування (абзац четвертий пункту 5 мотивувальної частини).
39. У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб`єкту владних повноважень права на самовільне застосування нечинних правових норм.
40. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 5-р/2018 від 22.05.2018).
41. У контексті обставин справи, що розглядається, Суд звертає увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 277 "Про внесення змін до порядків, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 р. № 594 і 615, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", якою виключено абзац п`ятий пункту 9 Порядку № 615, яким передбачалась необхідність погодження Держпраці при наданні надр у користування, набрала чинності з 12.04.2016.
42. На цей час розгляд заяви позивача від 28.03.2016 не був завершений, а отже правовідносини між заявником та Держгеонадрами були триваючими, і суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності необхідності погодження заяви позивача Державною службою України з питань праці, однак помилково зазначили про необхідність повторного розгляду відповідачем 1 заяви позивача №6 від 28.03.2016 відповідно до Порядку № 615 саме у редакції, чинній на день звернення. Натомість таке рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами повинне прийматися за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу.
43. Окрім цього, колегія суддів зауважує, що за змістом пункту 25 Порядку № 615 про надання, продовження строку дії, зупинення, поновлення, переоформлення, видачу дубліката, анулювання дозволу та внесення змін до нього орган з питань надання дозволу видає наказ, а Рада міністрів Автономної Республіки Крим - розпорядження. Наказ Держгеонадр та розпорядження Ради міністрів Автономної Республіки Крим про зупинення, анулювання дозволу, рішення про відмову в наданні чи продовженні строку дії дозволу можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.
44. Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами Державна служба геології та надр України зобов`язана була видати наказ, якому має передувати певна процедура.
45. Такого висновку дійшов Верховний Суду у постанові від 15.07.2021 у справі № 826/16528/17.
46. Оскільки відповідачем допущено бездіяльність та не видано жодного наказу за наслідками розгляду поданої позивачем 28.03.2016 заяви, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що ефективним способом захисту права позивача є зобов`язання Державної служби геології та надр України повторно розглянути заяву позивача № 6 від 28.03.2016 про надання спеціального дозволу на користування надрами відповідно до Порядку № 615, однак згідно з законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу.
47. Колегія суддів відхиляє посилання відповідача 1 у касаційній скарзі на справу № 826/14516/17 у тому контексті, що підставами звернення до суду у цій справі є невиконання рішення, ухваленого за результатами її розгляду, оскільки спір у справі № 826/14516/17 виник за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Державної служби геології та надр України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
48. Водночас колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо помилковості доводів відповідача 1 щодо розгляду вказаних спірних відносин виключно в порядку судового контролю в адміністративній справі № 806/657/16, оскільки оскаржуване рішення відповідача 1, оформлене у виді листа від 05.12.2018, обґрунтоване рішенням відповідача 2 про відмову у наданні позивачу погодження на видачу такого спеціального дозволу на користування надрами, оформленим листом № 7930/1/10.3-ДП-18 від 10.10.2018, та рішенням Комісії з питань надрокористування (протокол №11/2018 від 16.11.2018) щодо скасування рішення цієї ж комісії, викладеного в протоколі засідання № 19/2017 від 29.12.2017, в частині щодо надання позивачу такого спеціального дозволу на користування надрами. Ні вказане рішення відповідача 2, ні рішення Комісії з питань надрокористування не були і не могли бути предметом судового розгляду в адміністративній справі № 806/657/16, натомість були підставою для винесення оскаржуваного у цій справі рішення відповідача 1. Окрім цього, Державна служба України з питань праці взагалі не була стороною в адміністративній справі № 806/657/16.
49. Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача 1, викладені у касаційній скарзі, щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 122 КАС України, оскільки оскаржувані відповідачами рішення прийняті 16.11.2018, 10.10.2018 та 05.12.2018, а позов поданий до суду 26.03.2019, а відтак такий поданий в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.
50. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 351 КАС України, оскаржувані рішення судів підлягають зміні шляхом виключення із абзацу другого рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07.06.2019 словосполучення "у редакції, чинній на день звернення". В іншій частині оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 354, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд