УХВАЛА
09 листопада 2021 року
м. Київ
Провадження № 13-226зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідачаБританчука В.В.,
суддів: Анцупової Т.О., Власова Ю.Л., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Катеринчук Л.Й., Князєва В.С., Крет Г.Р., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Сімоненко В.М., Ткача І.В.
перевірила заяву засудженого ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку Ковпаківського районного суду м. Сум від 25 серпня 2015 року і
встановила:
Як убачається з заяви, за вироком суду присяжних Ковпаківського районного суду м. Сум від 25 серпня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) - на строк п`ять років десять місяців; за ч. 4 ст. 152 КК - на строк дванадцять років; за ч. 3 ст. 153 КК - на строк десять років; за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК - до довічного позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів остаточно - до довічного позбавлення волі.
У пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано за недоведеністю вчинення ним цього злочину.
Апеляційний суд Харківської області ухвалою від 28 листопада 2017 року вирок залишив без змін.
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду постановою від 01 жовтня 2019 року залишив вищевказані судові рішення без зміни.
До Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами вироку місцевого суду. Посилаючись на рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) "Крупко та інші проти України" від 22 липня 2021 року, яким констатовано порушення щодо ОСОБА_1 (заява 18704/20) ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення, Рішення Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р (ІІ)2021, яким визнано неконституційними положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК, заявник просить скасувати вирок щодо нього в частині призначеного покарання й ухвалити рішення з визначенням строкового покарання, яке буде мати кінцеву мету і відповідати вимогам Конституції України та ст. 3 Конвенції.
Перевіривши наведені у заяві доводи, Велика Палата дійшла таких висновків.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 459 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) установлення неконституційності окремих положень закону, іншого правового акта чи їх окремого положення є виключною обставиною за умови застосування судом відповідних приписів при вирішенні конкретної справи.
Рішенням Конституційного Суду України від 16 вересня 2021 року № 6-р(ІІ)/2021 визнано неконституційними положення ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 82 КК, в тім, що вони унеможливлюють їх застосування до осіб, яких засуджено до відбування покарання у виді довічного позбавлення волі. Цим же Рішенням зобов`язано Верховну Раду України невідкладно привести нормативне регулювання, установлене статтями 81, 82 КК, у відповідність до Конституції України та цього Рішення.
Таке Рішення Конституційний Суд України постановив з метою реалізації статей 3, 23, 28 Конституції України та приведення Кодексу у відповідність до Конституції України та зазначив, що обов`язком Верховної Ради України є законодавчо забезпечити реалістичну перспективу звільнення осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, від подальшого відбування такого покарання шляхом унормування порядку заміни довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням або умовно-дострокового звільнення.
Тому виконання вищевказаних приписів Конституційного Суду України має бути здійснено шляхом внесення Верховною Радою України змін до норм права, котрі регулюють питання умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміну його невідбутої частини більш м`яким, з метою поширення їх дії на такий вид покарання, як довічне позбавлення волі.
Крім того, згідно з положеннями розділу VIII КПК зазначені питання вирішуються під час виконання вироку в порядку ст. 539 КПК місцевим судом, у межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання.
З огляду на викладене Велика Палата не має правових підстав для перегляду за виключними обставинами оспорюваного судового рішення.
Що стосується доводів заявника про констатацію у раніше вказаному рішенні ЄСПЛ порушення щодо ОСОБА_1 ст. 3 Конвенції стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення, то вони вже розглядались за заявою ОСОБА_1 . Великою Палатою, яка ухвалою від 31 серпня 2021 року відмовила у відкритті провадження про перегляд вироку суду присяжних Ковпаківського районного суду м. Сум від 25 серпня 2015 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом.
Таким чином, Велика Палата дійшла висновку, що у відкритті провадження за заявою засудженого ОСОБА_1 необхідно відмовити, а заяву - повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 459, 463, 464 КПК, Велика Палата Верховного Суду