УХВАЛА
09 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 601/1969/12
Провадження № 13-229зво21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Британчука В.В.,
суддів: Анцупової Т.О., Власова Ю.Л., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Катеринчук Л.Й., Князєва В.С., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Сімоненко В.М., Ткача І.В.
перевірила заяву ОСОБА_1 про перегляд вироку Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 травня 2018 року, ухвали Житомирського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року, ухвали Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 26 травня 2020 року з підстав встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом і
встановила:
За вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 07 травня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358 ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК) і на підставі ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 49 КК, звільнено від відбування призначеного покарання.
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 15 жовтня 2019 року скасував вирок в частині цивільного позову і справу в цій частині направив на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 26 травня 2020 року залишив без зміни вищевказані судові рішення.
ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) із заявою про перегляд судових рішень у зв`язку з встановленням в остаточному рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Геращенко та інші проти України" від 16 вересня 2021 року порушення Україною, зокрема і щодо заявника (заява № 52708/20), положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).
Заявник просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження щодо нього за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 1 ст. 366 КК закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Перевіривши наведені у заяві доводи та долучені до неї матеріали, Велика Палата вважає, що у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 необхідно відмовити з огляду на таке.
У вищевказаному рішенні ЄСПЛ було констатовано порушення Україною міжнародних зобов`язань щодо декількох осіб, зокрема і ОСОБА_1, а саме: п. 1 ст. 6 Конвенції щодо надмірної тривалості кримінального розгляду, ст. 13 Конвенції щодо відсутності ефективних засобів правового захисту в цьому відношенні.
Загальні принципи, яких дотримувався ЄСПЛ при ухваленні цього рішення, а саме оцінка та аналіз наведених ним фактів, констатований характер (зміст) порушень Конвенції, присуджена ОСОБА_1 у зв`язку із цим грошова компенсація (1800 євро) дають підстави вважати, що щодо нього були допущені такі порушення Конвенції, які за цих обставин неможливо відновити у вигляді того стану чи становища, які існували до вчинення порушень. У таких випадках засобами компенсації можуть бути: сплата присудженого відшкодування моральної шкоди, аналіз причин порушення Конвенції та пошук шляхів усунення цих порушень, вжиття інших заходів загального характеру.
Виконання цих заходів покладається на компетентні органи державної влади.
Крім того, з урахуванням Рекомендації № R (2000) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо повторного розгляду або поновлення провадження у певних справах на національному рівні після прийняття рішень Європейським судом з прав людини від 19 січня 2000 року, встановлене ЄСПЛ порушення Україною міжнародних зобов`язань може бути підставою для перегляду судових рішень лише в тому випадку, коли можна досягти на національному рівні restitutio in integrum (повного відновлення), тобто відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який особа мала до порушення Конвенції.
Щодо ОСОБА_1 таке повне відновлення попереднього юридичного стану, зокрема шляхом скасування прийнятих судових рішень, не є можливим, оскільки ЄСПЛ вказаним рішенням констатував порушення Конвенції щодо тривалості кримінального розгляду (понад дев`ять років), що є надмірним та не відповідає вимозі "розумного строку".
Судові рішення, які заявник просить переглянути, не були предметом дослідження ЄСПЛ, констатовані порушення не пов`язані із вирішенням справи по суті.
Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у зв`язку із встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду