Постанова
Іменем України
26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа №127/20985/17
провадження № 51-2968км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Матюшевої О.В.,
захисника Сарафанюка О.П. (в режимі відеоконференції),
виправданої ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 26 квітня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020020002351, щодо
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженки м. Шевченкове Мангишлакської обл. Республіки Казахстан,
жительки АДРЕСА_1,
виправданої у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнана невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та виправдана у зв`язку з недоведеністю вчинення цього кримінального правопорушення.
2. Вінницький апеляційний суд ухвалоювід 26 квітня 2021 рокузалишив вирок суду першої інстанції без змін.
3. У цьому ж кримінальному провадженні ОСОБА_2 була засуджена за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого 2019 року за ч. 1 ст. 309 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК звільнена від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та з покладенням на неї певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 травня 2019 року цей вирок був скасований із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
4. Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що вона, діючи з порушенням законів України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" та "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", за невстановлених обставин незаконно придбала та зберігала при собі особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс загальною масою 6,61 г у перерахунку на висушену речовину з метою збуту його в місця позбавлення волі, а саме своєму чоловікові ОСОБА_3 - засудженому, який утримується у Вінницькій виправній колонії (№ 86).
14 липня 2017 року ОСОБА_2 помістила два паперові згортки з наркотичним засобом до своєї білизни та, зберігаючи при собі, незаконно пронесла до приміщення виправної колонії з метою передачі ув`язненому ОСОБА_3 під час тривалого побачення, однак вони були виявлені працівниками виправної колонії під час огляду ОСОБА_2 та в подальшому вилучені в присутності понятих.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність даних, які б доводили вчинення ОСОБА_2 інкримінованого їй злочину, з цим погодився й апеляційний суд.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
5. У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_2 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання прокурора про повторний допит свідків, внаслідок чого не встановив дійсних обставин справи та необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції. Вказує на необґрунтованість висновків суду про недопустимість даних, що містяться в протоколі огляду місця події. На його думку, суд безпідставно визнав, що під час огляду місця події в дійсності був проведений особистий обшук ОСОБА_2, при якому остання була затримана уповноваженою особою в порядку ст. 209 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) без складення відповідного протоколу, оскільки вона знаходилась у приміщенні кімнати огляду відвідувачів у виправній колонії за добровільною згодою. Вважає, що апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги прокурора, який вимагав скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_2 та ухвалити свій вирок, не навів в ухвалі переконливих мотивів на спростування аргументів прокурора та не обґрунтував своїх висновків належним чином. Вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
6. Захисник Сарафанюк О.П. подав заперечення на касаційну скаргу прокурора, в якій обґрунтовує свою думку щодо законності судових рішень стосовно ОСОБА_2 та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
7. У судовому засіданні прокурор підтримала касаційну скаргу. Виправдана та захисник вважали, що підстав для задоволення касаційної скарги немає і просили залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
8. Згідно з положеннями ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
9. Відповідно до вимог ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
10. З матеріалів кримінального провадження видно, що суд першої інстанції встановив, що пред`явлене ОСОБА_2 обвинувачення не знайшло свого підтвердження достатніми, належними та допустимими доказами, а тому виправдав її.
11. Прокурор не погодився з таким рішенням та оскаржив його в апеляційному порядку. Наполягав на необхідності скасування вироку суду першої інстанціїта ухвалення свого вироку апеляційним судом. При цьому наводив докладні доводи на обґрунтування своєї думки щодо незаконності виправдувального вироку стосовно ОСОБА_2, зокрема, вказував, що суд першої інстанції безпідставно визнав недопустимими доказами дані, що містяться у протоколі огляду місця події, не надав належної оцінки письмовим доказам та показанням свідків, та вважав за необхідне повторно дослідити докази в суді апеляційної інстанції з метою правильного встановлення фактичних обставин кримінального провадження.
12. Апеляційний суд визнав доводи в апеляційній скарзі прокурора непереконливими та залишив оскаржений вирок без змін. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, прокурор оскаржив її в касаційному порядку, при цьому навів доводи, аналогічні доводам його апеляційної скарги.
13. Перевіряючи доводи прокурора щодо необґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій про необхідність виправдання ОСОБА_2, суд касаційної інстанції дійшов такого.
14. ОСОБА_2 обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, а саме в тому, що вона незаконно придбала, зберігала з метою збуту особливо небезпечний наркотичний засіб, який незаконно перенесла у місця позбавлення волі з метою збуту ув`язненому.
15. Виправдовуючи ОСОБА_2, суд першої інстанції зазначив, що докази не доводять її винуватості у вчиненні злочину, і з цим погодився апеляційний суд.
16. Дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив свої висновки, не надавши доказам оцінки в сукупності та взаємозв`язку, як того вимагає ст. 94 КПК, а суд апеляційної інстанції, безпосередньо не дослідивши доказів, формально послався на законність рішення суду першої інстанції, не проаналізувавши доводи прокурора.
17. Зокрема, суди першої та апеляційної інстанцій визнали недопустимим доказом дані, які містяться у протоколі огляду місця події від 14 липня 2017 року, оскільки дійшли висновку, що фактично було проведено не огляд місця події, а особистий обшук ОСОБА_2 .
18. Разом з тим поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_2 прибула до Вінницької виправної колонії (№ 86) на тривале побачення із засудженим і саме тому вона була оглянута працівником виправної установи відповідно до вимог абз. 3 ч. 1 розділу XV Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 2186/5 від 29 грудня 2014 року (далі - Правила). Під час огляду в ОСОБА_2 було виявлено рослинну речовину, і остання пояснила, що це наркотичний засіб, який вона привезла для передачі ув`язненому.
19. Під час судового засідання ОСОБА_2 пояснила, що при її огляді, проведеному перед довгостроковим побаченням із засудженим, співробітник виправної колонії виявила в її білизні згорток із канабісом, і вона пояснила останній, що вказаний згорток принесла для свого чоловіка ув`язненого ОСОБА_3, хоч насправді принесла його для власного вживання.
20. Із показань у судовому засіданні свідка ОСОБА_4 видно, що вона як працівник виправної колонії під час виконання своїх службових обов`язків письмово попередила ОСОБА_2, яка приїхала до свого чоловіка на довгострокове побачення, про заборону пронесення на територію режимного об`єкта заборонених речей. У зв`язку з надходженням оперативної інформації про можливість пронесення останньою заборонених предметів було проведено огляд речей та самої ОСОБА_2, в ході якого в її білизні було знайдено поліетиленовий пакет з подрібненою рослинною речовиною, про що вона негайно повідомила керівництво.
21. Слід зазначити, що саме у зв`язку з виявленням у ОСОБА_2 під час огляду забороненої речовини працівники виправної колонії відповідно до вимог абз. 4 ч. 3 розділу XІ Правил звернулися до уповноваженого органу для прийняття рішення в порядку, передбаченому КПК. Зокрема, це видно з рапорту старшого оперуповноваженого УПН ГУНП у Вінницькій області на ім`я начальника ЛВП ВВП ГУНП у Вінницькій області (арк. крим. пров.117, том 1).
22. Як видно зі змісту протоколу огляду місця події від 14 липня 2017 року, його проведено слідчим СВ ЛВП ВВП ГУНП у Вінницькій області у присутності двох понятих. Об`єктом огляду була кімната огляду відвідувачів, які прибули на тривалі побачення до засуджених у Вінницьку виправну колонію. У ході слідчої дії на столі були виявлені два паперові згортки із речовиною рослинного походження в подрібненому стані. ОСОБА_2, яка перебувала поряд у цій же кімнаті, пояснила, що в згортках знаходиться наркотична речовина - канабіс, яку вона принесла до виправної колонії для передачі своєму чоловікові (арк. крим. пров.145, том 1).
23. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що в судовому засіданні стороною захисту не заперечувалися обставини проведення цього огляду. Допитаний судом свідок ОСОБА_5, який брав участь у цій слідчій дії як понятий, підтвердив обставини, зазначені в протоколі.
24. Таким чином, суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доводам, викладеним в апеляційній скарзі прокурора, про те, що огляд речей та особистий огляд ОСОБА_2 здійснювався працівниками виправної колонії перед довготривалим побаченням з її добровільної згоди відповідно до Правил, а не працівниками органу досудового розслідування, які відповідно прибули на виклик працівників виправної установи у зв`язку з виявленням у ОСОБА_2 забороненої речовини та провели огляд місця події - кімнати огляду відвідувачів.
25. Крім того, поза увагою апеляційного суду залишилися доводи прокурора про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо недопустимості даних, які містяться в протоколі огляду місця події від 14 липня 2017 року, у зв`язку з тим, що цей протокол складений із порушенням вимог частин 2, 5 ст. 104 та ч. 5 ст. 237 КПК, оскільки в ньому відсутні відомості про спосіб ознайомлення учасників з його змістом та посилання на їх зауваження і доповнення, а також не містить даних про те, яким чином опечатувались вилучені в ОСОБА_2 речі, що викликало у суду сумнів у тому, що саме було вилучено та що надано на дослідження експерту.
26. Разом з тим, зі змісту протоколу огляду місця події видно, що в ході слідчої дії у кімнаті огляду відвідувачів, які прибули на тривалі побачення, на столі виявлено два паперові згортки, в яких міститься речовина рослинного походження зеленого кольору в подрібненому стані, що поміщені до спецпакету головного слідчого управління № 4223654 Національної поліції України. На фототаблиці, доданій до протоколу, наявне зображення вказаної речовини.
27. Таким чином, суд апеляційної інстанції, всупереч вимогам ст. 419 КПК, не дав відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора щодо оцінки з точки зору допустимості даних, що містяться в протоколі огляду місця події від 14 липня 2017 року.
28. Однак це має істотне значення, оскільки у зв`язку з визнанням недопустимими доказами зазначених даних суд визнав недопустимим також і похідний доказ - висновок експерта № 1635 від 18 липня 2017 року, згідно з яким вилучена під час огляду місця події речовина рослинного походження є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, - канабісом загальною масою 6,61 г у перерахунку на висушену речовину.
29. Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Разом з тим касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, викладених у касаційній скарзі, чи були додержані судами попередніх інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, що стосуються оцінки доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - їх достатності для висновків суду.
30. Верховний Суд неодноразово висловлювався щодо необхідності дотримання в кожному кримінальному провадженні стандарту доведення поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Зокрема, про це йдеться у постанові Касаційного кримінального суду від 10 листопада 2020 року (справа №490/5119/15-к, провадження № 51-2523км20)[1].
31. Цей стандарт має застосовуватись у будь-якому випадку: і в разі, коли версію обвинувачення доведено, і в разі, коли таку версію спростовано, - це питання має бути вирішено на підставі повного і всебічного дослідження судом усіх обставин справи та безстороннього й неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
32. Проте суд першої інстанції не дотримався вищезазначеного стандарту при розгляді кримінального провадження, не дав належної оцінки доказам у сукупності та взаємозв`язку, а отже, дійшов передчасного висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину.
33. У своїй апеляційній скарзі прокурор посилався на порушення вимог закону при розгляді кримінального провадження місцевим судом, що, на його думку, потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, однак апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, не дав вичерпних відповідей на всі доводи останнього та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
34. Таким чином, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
35. Під час нового розгляду необхідно врахувати вищенаведене, належно виконати вимоги статей 91, 94 КПК та ухвалити рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК. Крім того, під час прийняття рішення необхідно звернути увагу на те, що в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_2 вже була засуджена вироком від 18 лютого 2019 року за ч. 1 ст. 309 КК і цей вирок був скасований ухвалою суду апеляційної інстанції від 21 травня 2019 року через порушення таємниці нарадчої кімнати; водночас у цій же ухвалі апеляційний суд погодився із доводами прокурора про те, що суд першої інстанції, оцінюючи дії обвинуваченої ОСОБА_2 та встановлюючи фактичні обставини кримінального провадження, вдався до аналізу обвинувачення (збут особливо небезпечних наркотичних засобів), яке останній не пред`являлось. Тому апеляційному суду при новому розгляді необхідно врахувати й усталену судову практику, зокрема висновок, що міститься в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 вересня 2019 року (справа № 728/2724/16-к, провадження № 51-7543кмо18)[2].
36. Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_2, слід взяти до уваги таке. Згідно із ч. 3 ст. 337 КПК, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Частиною 2 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд