Постанова
Іменем України
11 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 639/6326/19
провадження № 61-18274св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Мороз Галина Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 березня 2020 року у складі судді Гаврилюк С. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання спадкового договору та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, мати сторін у справі, після смерті якої відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Позивачка зазначає, що 02 липня 2019 року вона звернулась до Другої Харківської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадини після смерті матері, де їй стало відомо, що 14 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та відповідачкою було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г. І.
Право власності ОСОБА_2 на вищезазначене нерухоме майно зареєстровано цим же приватним нотаріусом 16 травня 2019 року.
Спірним договором передбачено, що на відповідачку - набувача майна, покладається обов`язок здійснювати догляд за відчужувачем ОСОБА_3 та, у разі виконання умов договору, після смерті відчужувача право власності на житловий будинок переходить до набувача майна.
Разом з тим, ОСОБА_2 не виконувала свої зобов`язання за спірним договором, не надавала матері належних побутових послуг, матеріально не утримувала, в повній мірі не забезпечувала її необхідною медичною допомогою та не організовувала її поховання після смерті.
Позивачка вказує, що догляд за матір`ю здійснювала вона, надавала всі необхідні побутові послуги, забезпечувала медичною допомогою, купувала ліки та повністю матеріально утримувала.
З урахуванням викладених обставин ОСОБА_1 просила суд: розірвати спадковий договір, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г. І. та зареєстрований в реєстрі за № 4360; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на житловий будинок АДРЕСА_1, вчинену приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г. І. 16 травня 2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 березня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.
Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 17 березня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
05 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду засобами поштового зв`язку з касаційною скаргою на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 17 березня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2020 року.
З урахуванням уточненої касаційної скарги від 16 січня 2021 року заявниця просила скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухваливши нове рішення у справі про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
09 березня 2021 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідачка просить суд вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
10 вересня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що ОСОБА_3 є матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2
04 грудня 2012 року ОСОБА_3 склала заповіт, відповідно до якого заповіла все належне майно ОСОБА_2
14 серпня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Мороз Г. І., зареєстрований в реєстрі за № 4360 (далі - Договір).
Згідно пункту 1 Договору набувач ОСОБА_2 зобов`язалась виконувати передбачені в ньому розпорядження відчужувача ОСОБА_3 і в разі її смерті набуває право власності на майно відчужувача, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 .
У відповідності до пунктів 7, 8 Договору за згодою сторін на набувача майна покладається обов`язок надавати побутові послуги (прати, прибирати житловий будинок один раз на тиждень, робити косметичний ремонт один раз на протязі п`яти років); забезпечувати необхідною медичною допомогою (виклик лікаря, покупка ліків, необхідності відвідування в лікарні); у разі смерті відчужувача організувати поховання за християнськими звичаями на кладовищі м. Харкова або Харківської області. Вартість матеріального забезпечення (одягу, догляду, необхідної допомоги, харчування) визначається сторонами в сумі 2 000,00 грн щомісяця з індексацією в порядку встановленому законом. Після смерті відчужувача право власності набувача на майно підлягає державній реєстрації у порядку, передбаченому чинним законодавством.
Пунктом 17 Договору передбачено, що у разі невиконання набувачем майна розпоряджень відчужувача, цей Договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача, а також у разі неможливості виконання набувачем розпоряджень відчужувача.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
За життя ОСОБА_3 не вчиняла будь-яких дій щодо розірвання спадкового договору.
16 травня 2019 року за ОСОБА_2 на підставі зазначеного спадкового договору зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають.