ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року
м. Київ
Справа № 910/11069/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Кропивної Л.В., Пашкіної С.А., Сітайло Л.Г.
від 19.08.2021
за заявою ОСОБА_1
про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1
до: 1. Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк";
2. Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод
про визнання договору недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення права власності
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст заяви
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк", Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод у якому просив:
- визнати недійсним Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 30.03.2020, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Комерційний інвестиційний банк" та Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод, предметом якого є нежитлове приміщення, загальною площею 683,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботею Алісою Михайлівною;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 51815924 від 30.03.2020, прийняте приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботею Алісою Михайлівною, на підставі якого право власності на Приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 850395180000) було зареєстроване за Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод;
- припинити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод на Приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 850395180000), зареєстроване на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого Приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Дроботею Алісою Михайлівною за реєстраційним номером 90.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення поданого ним позову і просив суд:
- накласти арешт на Приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 850395180000), власником якого є Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод;
- заборонити будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які дії з державної реєстрації права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили, стосовно Приміщення (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 850395180000).
Зазначив, що ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 є власниками опосередкованої істотної участі у розмірі 100% статутного капіталу Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" через: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Латуж", 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Плодоовоч-Уж", 3) Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод, що підтверджується рішенням Національного банку України від 19.05.2017 року № 163 "Про погодження набуття істотної участі в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний інвестиційний банк".
В свою чергу, акціонерами Банку є: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "Латуж", яке володіє пакетом акцій в розмірі 32,9380% статутного капіталу, 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Плодоовоч-Уж", яке володіє пакетом акцій в розмірі 25,00% статутного капіталу, 3) Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод, яке володіє пакетом акцій в розмірі 42,0620% статутного капіталу, що підтверджується витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Враховуючи приписи статті 2, п. 2 ч. 1 ст. 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", позивач вказав, що вказані акціонери Банку мають істотну участь в ньому, оскільки володіють пакетом акцій в розмірі більше 10% статутного капіталу Банку.
30.03.2020 Акціонерне товариство "Комерційний інвестиційний банк", в якому інший власник опосередкованої істотної участі - ОСОБА_2 є головою Наглядової ради, уклав із одним із своїх акціонерів - Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод, де керівником та кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_2, Договір купівлі-продажу, на підставі якого за заниженою ціною (ціною, яка не є ринковою) на користь Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод було відчужене спірне приміщення.
Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод та ОСОБА_2 є пов`язаними із Банком особами в розумінні пункту 2 частини 1 статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Ціна, за якою було продане спірне приміщення, становить 27 958 365,60 грн, що суттєво нижче ринкової, відтак позивач вважає, що ціна, за якою Банк продав пов`язаній особі спірне приміщення не є ринковою, а умови Договору купівлі-продажу не є поточними ринковими умовами.
Відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність" угоди, що здійснюються з пов`язаними з банком особами, не можуть передбачати умови, що не є поточними ринковими умовами. Угоди, укладені банком із пов`язаними з банком особами на умовах, що не є поточними ринковими умовами, визнаються недійсними з моменту їх укладення.
Відтак, на думку позивача, наявні підстави для визнання Договору купівлі-продажу недійсним, прямо передбачені визначені статтею 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність".
Згідно з приписами статті 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у випадку неплатоспроможності Банку позивач, як власник опосередкованої істотної участі в банку та пов`язана з Банком особа, несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
У зв`язку з цим ОСОБА_1, як власник опосередкованої істотної участі в банку звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним рішення про державну реєстрацію права власності на приміщення за Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод, припинення права власності на спірне приміщення за Орендним підприємством Ужгородський коньячний завод.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод має намір продати спірне приміщення про що свідчить оголошення, розміщене з квітня 2021 року на веб-сайті 100realtv.ua.
2. Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду і мотиви їх прийняття.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.07.2021 у справі № 910/11069/21 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнив. Вжив заходів забезпечення позову, а саме:
- наклав арешт на нежитлове приміщення загальною площею 683,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 850395180000), власником якого є Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод (Україна, 88014, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Тімірязєва, буд. 19; ідентифікаційний код 00412122);
- заборонив будь-яким державним реєстраторам у розумінні Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вчиняти будь-які дії з державної реєстрації права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили, стосовно нежитлового приміщення загальною площею 683,9 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 850395180000).
Місцевий господарський суд виходив з того, що позивач належними та допустимими доказами обґрунтував причини звернення із заявою про забезпечення позову.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 19.08.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/11069/21 скасував. Відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Апеляційний господарський суд зазначив, що фізична особа ОСОБА_1 не мала господарської процесуальної дієздатності на подання до господарського суду вимоги про визнання недійсним договору, укладеного між юридичними особами, та похідних від неї вимог щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій.
Відсутність у фізичної особи господарської процесуальної дієздатності означає відсутність у неї права і на подання інших заяв, у тому числі про вжиття тимчасових заходів про забезпечення позову.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги.
ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.08.2021 у справі № 910/11069/21, у якій просив її скасувати, ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 у справі № 910/11069/21 залишити в силі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
Касаційна скарга подана на підставі абзацу 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування доводів касаційної скарги заявником зазначено що постанова суду апеляційної інстанції прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права та грубим порушенням норм процесуального права, а також без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, що є безумовними підставами для її скасування.
Також зазначив, що в оскарженій постанові суду апеляційної інстанції викладено висновки про порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених в статтях 20-23 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для передачі даної касаційної скарги на розгляд Великої Палати Верховного Суду в силу приписів частини 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник зазначив, що заява про забезпечення позову була подана із дотриманням вимог частини 5 статті 139 Господарського процесуального кодексу України.
У позивача наявна господарська процесуальна дієздатність і при поданні позову були дотримані правила суб`єктної і предметної юрисдикції; оскільки він звертається до суду не як фізична особа, а як власник істотної опосередкованої участі банку (через ланцюг володіння корпоративними правами) та пов`язана з банком особа, що несе відповідальність за дії або бездіяльність, які можуть призвести до завдання банку шкоди або довести його до неплатоспроможності, отже правова природа цих правовідносин вочевидь є корпоративною. Це узгоджується з практикою Великої Палати Верховного Суду викладеною у постановах від 31.10.2018 у справі № 757/75148/17-ц та від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, згідно з якою позови Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов`язаних з неплатоспроможними банками осіб (у тому числі власників істотної участі) подаються до господарських судів.
А також зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права у зв`язку з відмовою у задоволенні клопотання про огляд доказів.
5. Узагальнена позиція інших учасників справи.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив її відхилити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Зазначив, що корпоративні права, згідно з пунктом 8 частини 1 статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства", - це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства. Які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами. Позивачем не доведено наявності у нього корпоративних прав щодо Акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк". Предметом позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, а не спір з приводу порушених прав позивача, визначених статтею 25 Закону України "Про акціонерні товариства".
У наведених позивачем постановах Великої Палати Верховного Суду підставою звернення є частина 12 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а тому вони не можуть бути враховані при вирішенні даного спору.
6. Розгляд клопотань.
Скаржник заявив клопотання про передачу справи № 910/11069/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки постанова суду апеляційної інстанції оскаржується з підстав порушення правил суб`єктної юрисдикції.
Суд касаційної інстанції відхиляє клопотання позивача про передачу справи № 910/11069/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду за частиною шостою статті 302 Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
Відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України лише за відсутності всіх трьох указаних у цій частині випадків. Якщо наявний хоча б один з них, справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Подібні висновки наведені в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № Б-39/02-09 та від 22.09.2020 у справі № 916/3322/19.
Скаржник не обґрунтовував порушення судом апеляційної інстанції правил юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову в подібних правовідносинах, як передбачено пунктом 2 частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України, а також не довів наявності інших випадків для такої передачі.
Таким чином передбачені частиною шостою статті 302 Господарського процесуального кодексу України підстави для передачі справи № 910/11069/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відсутні.