ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/17655/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кролевець О.А., Стратієнко Л.В.
за участю секретаря судового засідання Коровай Л.В.,
за участю представників учасників справи:
-позивача - Куксенка П.Р. (адвокат);
- відповідача - Комісара С.П. (адвокат);
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Зеленіна Н.І.)
від 17.03.2021
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Ткаченко Б.О., судді - Андрієнко В.В., Пашкіна С.А.)
від 10.06.2021
у справі за позовом Акціонерного товариства "Київгаз"
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
про стягнення 2 560 204,63 грн,
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1.1. У листопаді 2020 року Акціонерне товариство "Київгаз" (надалі - АТ "Київгаз", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (надалі - КП "Київтеплоенерго", відповідач) про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), яка складається з 2 239 105,54 грн - пені, 253 960,71 грн - 3% річних та 67 138,38 грн - інфляційних витрат.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем умов договору №295907 розподілу природного газу від 30.04.2018 року щодо своєчасного розрахунку за надані позивачу послуги з розподілу природного газу, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість по оплаті пені, 3% річних та інфляційних втрат.
1.3. У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позову заперечував та просив відмовити в задоволенні позовних вимог з огляду на такі обставини:
1) позивач зробив неправильний розрахунок інфляційних втрат, оскільки прострочення складало менше місяця;
2) розрахунок пені та 3% річних також зроблено неправильно, оскільки позивач помилково врахував як день прострочення день, в який мала бути здійснена або була здійснена заборгованість;
3) відповідач не може самостійно розпоряджатися своєчасністю розрахунків за природний газ та послуги з його розподілу, оскільки розподіл коштів за надані послуги здійснюється через поточні рахунки із спеціальним режимом використання у спеціальному режимі розрахунків, при якому відповідач не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем;
4) позивач пропустив строк позовної давності, передбачений частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України. Відповідач стверджував, що з огляду на об`єктивні ознаки розподілу продукції трубопроводами, вона підпадає під визначення перевезення вантажів, передбаченого статтею 306 Господарського кодексу України, а тому до спірних правовідносин потрібно застосувати шестимісячний строк позовної давності та врахувати правові висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 920/180/19, від 16.07.2020 у справі № 920/206/19.
1.4. Позивач у відповіді на відзив на позовну заяву стверджував, що доводи про відсутність прострочення грошових зобов`язань не відповідають дійсності; правові висновки, що викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 920/180/19 та від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 стосуються правовідносин у сфері транспортування природного газу магістральними трубопроводами; розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат проведено відповідно до умов договору та норм чинного законодавства, а також в межах встановленого пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України строку позовної давності.
2. Фактичні обставини справи, установлені судами
2.1. 30.04.2018 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (споживач) приєдналося до публічного договору розподілу природного газу №295907.
2.2. В подальшому, у зв`язку зі збільшенням об`єктів газоспоживання, відповідачем подавалися заяви-приєднання до публічного договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №295907 від 01.08.2018 та від 01.10.2018.
2.3. Відповідно до пункту 1.3 договору фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь - яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку №1 (для побутових споживачів) або у додатку №2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору.
2.4. Таким чином, з 01.05.2018 відповідач отримує послуги з розподілу природного газу на підставі публічного договору, укладеного з АТ "Київгаз".
2.5. Згідно з пунктом 2.1 договору оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
2.6. Пунктом 6.3 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць, протягом якого надаються послуги з розподілу природного газу.
2.7. У відповідності до пункту 6.4 договору оплата вартості послуг з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до 01 числа розрахункового періоду. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводяться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг з урахуванням раніше перерахованих коштів. Оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який є побутовим, до 05 числа (включно) місяця, в якому надаються послуги з розподілу природного газу, на підставі рахунку оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок оператора ГРМ. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ. Споживач має право здійснювати оплату за договором розподілу природного газу через банківську платіжну систему, онлайн-переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу оператора ГРМ та в інший не заборонений законодавством спосіб.
2.8. Пунктом 8.2 договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати.
2.9. На виконання умов договору позивач, за період з жовтня 2019 по січень 2020 року включно надав, а відповідач прийняв послуги з розподілу природного газу на загальну суму 224 533 405,01 грн, що підтверджується підписаними між сторонами договору актами прийому-передачі послуг з розподілу природного газу газорозподільною системою.
2.10. У зв`язку із порушенням відповідачем пункту 6.4 договору щодо своєчасної оплати поставленого газу, позивачем нараховано пеню у розмірі 2 239 105,54 грн, 3% річних у розмірі 253 960,71 грн та інфляційні витрати у розмірі 67 138,38 грн, за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року включно.
3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.03.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 119 552, 77 грн - пені, 253 960, 71 грн - 3% річних, 67 138, 38 грн - інфляційних витрат та 38 403, 07 грн - витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення 1 119 552,77 грн пені суд відмовив, зменшивши її розмір на 50%.
3.2. Суди попередніх інстанцій, встановивши неналежне виконання КП "Київтеплоенерго" своїх зобов`язань за договором з розподілу природного газу №295907 щодо здійснення своєчасної оплати за надані послуги, погодилися з наданим позивачем розрахунком пені у розмірі 2 239 105,54 грн.
3.3. Проте, з огляду на те, що позивачем не надано доказів понесення ним будь-яких майнових втрат внаслідок прострочення боржника, і підставою прострочення виконання зобов`язання відповідачем є причини, які перебувають поза його волею, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем не може відповідати критеріям розумності та справедливості, суди визнали за можливе зменшити розмір пені на 50% до 1 119 552,77 грн.
3.4. Також суди, перевіривши надані позивачем розрахунки, встановили, що заявлені до стягнення суми інфляційних втрат та 3 % річних є арифметично правильними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу. Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження
4.1. 15.07.2021 відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення в частині задоволених позовних вимог та передати справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
4.2. В обґрунтування підстави касаційного оскарження згідно з приписами пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що суди неправильно застосували:
- вимоги частини 5 статті 236, статей 237, 269 Господарського процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права сторони на обґрунтоване та вмотивоване рішення суду та не враховано висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 904/4262/17, від 18.01.2021 у справі № 924/1115/19, від 09.12.2020 у справі № 924/232/18, від 18.06.2018 у справі № 910/18182/16, від 08.12.2020 у справі № 906/991/19, від 26.11.2020 у справі № 905/1965/19 (905/1856/19), від 18.11.2020 у справі № 920/61/19, від 10.11.2020 у справі № 910/8057/19, від 22.10.2020 у справі № 922/5169/13, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19;
- норми статей 251-255 Цивільного кодексу України в частині визначення та обчислення строків прострочення зобов`язань, оскільки розраховуючи пеню та 3% річних позивач неправомірно вважає останній день строку виконання зобов`язання та день фактичного виконання зобов`язання днями прострочення, що зумовило порушення приписів статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується, оскільки суди не врахували висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17 та від 25.04.2018 у справі № 803/350/17. Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 08.10.2018 у справі № 927/490/18, від 25.04.2018 у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15;
- норми статті 625 Цивільного кодексу України без врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 916/1883/16, від 08.05.2019 у справі № 904/2156/18, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, від 29.04.2020 у справі № 910/1193/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, оскільки нарахування інфляційних втрат здійснено на суму заборгованості, яка існувала не більше 3 днів.
4.3. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не застосував норму частини 5 статті 315 Господарського кодексу України щодо спеціальних строків позовної давності за відсутності висновків Верховного Суду щодо питання застосування цієї норми у правовідносинах, які виникли на підставі договору розподілу природного газу, що є підставою касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
4.4. Водночас на переконання скаржника релевантними для спірних правовідносин із врахуванням несуттєвих і непринципових відмінностей за принципом "mutatis mutandis" підлягають застосуванню правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.07.2020 у справі № 920/180/19 та від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 щодо застосування норми частини 5 статті 315 Господарського кодексу України.
4.5. У відзиві на касаційну скаргу АТ "Київгаз" стверджує про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки правовідносини, що були предметом розгляду у справах, на які посилається скаржник, не подібні зі справою, що переглядається, а розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є арифметично правильним та обґрунтованим.
4. Позиція Верховного Суду
4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України).
4.2. У касаційній скарзі відповідач стверджував, що послуга з розподілу природного газу фактично є послугою розподілу (перевезення) природного газу трубопроводами, а тому до таких правовідносин релевантні висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 23.07.2020 у справі № 920/180/19 та від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 щодо застосування спеціального строку позовної давності у шість місяців, передбаченого частиною 5 статті 315 Господарського кодексу України.
4.3. Проте у вказаних справах Верховний Суд дійшов висновку, що між сторонами укладений договір на транспортування продукції трубопроводами, за умовами якого здійснюється переміщення продукції виробничо-технічного призначення трубопроводами, то, з огляду на об`єктивні ознаки цієї діяльності, вона підпадає під визначення перевезення вантажів, закріплене в статті 306 Господарського кодексу України, а відтак на нього, разом із нормами Цивільного кодексу України, Законів України "Про транспорт", "Про трубопровідний транспорт", "Про ринок природного газу" та інших законодавчих актів поширюються й норми Господарського кодексу України, зокрема, в частині правового регулювання перевезення вантажів, а укладеному договору притаманні риси, у тому числі договору перевезення. Тому у постановах від 23.07.2020 у справі № 920/180/19 та від 16.07.2020 у справі № 920/206/19 суд касаційної інстанції дійшов висновку, що до відносин з транспортування продукції трубопроводами підлягають застосуванню положення частини 5 статті 315 Господарського кодексу України.
4.4. Водночас, правовідносини щодо розподілу природного газу, які виникли між сторонами врегульовані Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1379/27824 06.11.2015 (надалі - Кодекс ГРМ), постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу".
4.5. Частинами 1 - 2 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.
4.6. Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.
4.7. Відповідно до пунктів 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу. Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору. На письмову вимогу споживача Оператор ГРМ зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дати отримання такого письмового звернення надати споживачу підписану уповноваженою особою Оператора ГРМ письмову форму договору розподілу природного газу.
4.8. Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу).
4.9. Судами встановлено, що 30.04.2018 між АТ "Київгаз" та КП "Київтеплоенерго" укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання від 02.05.2018 до умов Типового договору розподілу природного газу.
4.10. Відповідно до пункту 2.1 договору оператор ГРМ (позивач) зобов`язався надати споживачу (відповідачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
4.11. Пунктом 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ передбачено, що для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.
4.12. З вищевикладеного вбачається, що з моменту укладення між споживачем та Оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, Оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу.
4.13. Газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском.
4.14. Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ).
4.15. Тобто проаналізувавши укладений між сторонами договір та норми чинного законодавства, суд касаційної інстанції вважає, що договір розподілу природного газу не є договором транспортування природного газу та не містить характерних рис, зокрема договору перевезення.
4.16. Також, частиною 1 статті 39 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що оператор газорозподільної системи (у справі, що переглядається - позивач) не може провадити діяльність з видобутку, транспортування або постачання природного газу.
4.17. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що договір розподілу природного газу є самостійним видом договору про надання послуг, поняття якого визначено спеціальним законодавством, зокрема, Кодексом газорозподільних системи, Законом України "Про ринок природного газу", та зміст якого визначений на основі типового договору, затвердженого органом державної влади, а тому частина 5 статті 315 Господарського кодексу України, якою передбачений спеціальний шестимісячний строк позовної давності до правовідносин, що випливають з договорів перевезення, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
4.18. У касаційній скарзі КП "Київтеплоенерго" стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 251-255 Цивільного кодексу України в частині визначення та обчислення строків прострочення зобов`язань, оскільки розраховуючи пеню та 3% річних, позивач неправомірно вважає останній день строку виконання зобов`язання та день фактичного виконання зобов`язання днями прострочення, відповідач зазначає про неврахування судами передніх інстанцій висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17 та від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 (аналогічні правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 909/116/19, від 08.10.2018 у справі № 927/490/18, від 25.04.2018 у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15). Також відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій було застосовано статтю 625 Цивільного кодексу України без врахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 916/1883/16, від 08.05.2019 у справі № 904/2156/18, від 20.09.2019 у справі № 904/4342/18, від 14.01.2020 у справі № 924/532/19, від 29.04.2020 у справі № 910/1193/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19, оскільки нарахування інфляційних втрат здійснено на суму заборгованості, яка існувала не більше 3 днів.
4.19. У частині 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, що встановлює вимоги щодо законності та обґрунтованості судового рішення, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
4.20. У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, викладеного у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 924/312/18 від 24.04.2019, у справі № 910/5625/18 та у справі №916/1883/16 від 17.10.2018 вказавши, що:
- сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця. Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується залежно від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці (пункт 38.1 постанови).
4.21. У пункті 38.2 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 об`єднана палата визначила методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
4.22. При цьому, при з`ясуванні підставності нарахування кредитором інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 Цивільного кодексу України судам належить визначити конкретну дату (подію), з настанням якої пов`язується строк виконання грошового зобов`язання; дослідити обставини виконання зобов`язання боржником (борг погашався частинами чи однією сумою у повному обсязі) та з`ясувати період у часі, упродовж якого мало місце прострочення боржника у виконанні зобов`язання перед кредитором (пункт 28 постанови ОП КГС від 20.11.2020 у справі № № 910/13071/19).
4.23. З огляду на передбачений умовами договору строк остаточного розрахунку, зважаючи на часткові щоденні оплати, а також враховуючи правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що сума інфляційних втрат, яка підлягає до стягнення з відповідача становить, 23 392,86 грн та 3% річних - 235 514,10 грн.
4.24. Доводи скаржника, що позивач при розрахунку пені помилково врахував як день прострочення день, в який мала бути здійснена або була здійснена заборгованість, суд касаційної інстанції не бере до уваги, оскільки суд першої інстанції не стягнув заявлений в позові розмір пені, а зменшив її на 50%.
4.25. Доводи КП "Київтеплоенерго" про порушення норм частини 5 статті 236, статей 237, 269 Господарського процесуального кодексу України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права сторони на обґрунтоване та вмотивоване рішення суду та неврахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 904/4262/17, від 18.01.2021 у справі № 924/1115/19, від 09.12.2020 у справі № 924/232/18, від 18.06.2018 у справі № 910/18182/16, від 08.12.2020 у справі № 906/991/19, від 26.11.2020 у справі № 905/1965/19 (905/1856/19), від 18.11.2020 у справі № 920/61/19, від 10.11.2020 у справі № 910/8057/19, від 22.10.2020 у справі № 922/5169/13, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 903/918/19 суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки у касаційній скарзі скаржник лише послався на вказані постанови, при цьому, не конкретизував, який саме висновок не був врахований судом апеляційної інстанції.