ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.001020
адміністративне провадження № К/9901/8625/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (далі - ГУ ДПС у Львівській області) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 1.380.20-19.001020 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Львівській області, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Перший Українській міжнародний банк" (далі - ПАТ "ПУМБ", кредитор, банк) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, сформовані ГУ ДФС у Львівській області 13 вересня 2017 року: №0125341307 про визначення грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 260132,81 грн (208106,25 грн - податкове зобов`язання, 52026,56 грн - штрафні санкції), №0126041307 форми "Р" про визначення грошових зобов`язань зі сплати військового збору у розмірі 19567,05 грн (15653,64 грн- податкове зобов`язання, 3913,41 грн - штрафні санкції ); № 0125391307 форми "ПС" про нарахування штрафних санкцій у розмірі 170 грн, а також податкову вимогу форми "Ф" від 24 листопада 2017 року №39404-17 на суму податкового боргу 331523,45 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на безпідставність висновків ГУ ДПС у Львівській області про порушення ним вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі -ПК) через несплату податку на доходи фізичних осіб з частини заборгованості за кредитним договором від 11 квітня 2008 року № 607757 (далі - кредитний договір), від погашення якої він був звільнений згідно з укладеною з кредитором - ПАТ"ПУМБ" додатковою угодою від 30 червня 2015 року № 1 (далі - додаткова угода № 1).
При цьому позивач наводив наступні доводи:
- заборгованість, яка рахувалась за ним на час укладення з банком додаткової угоди № 1 фактично обліковувалась банком як безнадійна, яку він на умовах цієї угоди частково погасив за рахунок одержаних від відчуження іпотечного майна коштів;
- у встановленому підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК порядку ПАТ "ПУМБ" не повідомив його про прощення (анулювання) боргу за кредитним договором, внаслідок чого йому не було відомо, яку складову кредитної заборгованості (основний борг, проценти) погашено кредитором;
- відповідач у спірних рішеннях неправильно обрахував суму податкового грошового зобов`язання, включивши до бази оподаткування частину анульованого (прощеного) кредитором боргу, яка, згідно з правилом, передбаченим пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК, не вважається додатковим благом і не підлягає оподаткуванню.
З огляду на відсутність у своїх діях складу податкового правопорушення, позивач вважав, що спірні рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач - ГУ ДПС у Львівській області заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що за результатами проведеної документальної перевірки встановлено, що в порушення вимог ПК України позивач податкову декларацію про майновий стан і доходи до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (правонаступником якої є ГУ ДПС у Львівській області) за 2015 рік не подав, доходи у вигляді прощеної кредитором частини боргу за кредитним договором не задекларував та не сплатив податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми прощеного боргу за кредитом як з отриманого доходу у вигляді додаткового блага.
Посилаючись на те, що передбачена пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК податкова пільга на спірні правовідносини не поширюється, оскільки позивачу анульовано частину кредитного боргу в іноземній валюті, а не курсову різницю, розраховану у визначеному цією нормою порядку, твердження позивача про неправильний розрахунок податкових зобов`язань вважав необґрунтованими, а спірні податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, направлену на суму податкового боргу із визначених сум податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору,- правомірними.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у задоволені позову відмовлено.
Ухвалюючи це рішення, суд першої інстанції виходив з того, що факт анулювання позивачу частини основного боргу за кредитним договором у вигляді додаткового блага, який є відповідно до норм ПК України складовою бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб, підтверджено належними доказами, тому відповідач, формуючи спірні податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу, діяв в межах повноважень та у спосіб, визначені законом.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 лютого 2020 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове, яким адміністративний позов задовольнив.
За результатами апеляційного перегляду справи апеляційний суд дійшов висновку про неправильне встановлення судом першої інстанції обставин у справі внаслідок порушення норм процесуального права.
Так, апеляційний суд зазначив, що надана відповідачем ксерокопія повідомлення ПАТ "ПУМБ" позивача про прощення боргу не є належним письмовим доказом у розумінні статей 73, 74, 94 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), у зв`язку з чим висновував про не доведення відповідачем виконання вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК щодо повідомлення кредитором у встановленому порядку платника податку про анульовану (прощену) суму кредитної заборгованості, що підлягає оподаткуванню, тому у позивача відсутній обов`язок відображати анульовану суму боргу у складі оподаткованого доходу з обчислення та перерахування до бюджету відповідної суми податку.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Верховного суду касаційну скаргу, в якій (з урахуванням уточнень до касаційної скарги) просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначив пункти 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), покликаючись на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК, порушив норми статей 72, 73, 74 КАС, оскільки не дав оцінки всім зібраним у справі доказам, що мають значення для правильного вирішення справи. Зокрема, відповідач зазначив, що апеляційний суд безпідставно не взяв до уваги визнання позивачем під час судового розгляду справи факту свого підпису на копії повідомлення банку про прощення частини кредитного боргу. Відповідач посилається на те, що надані стороною у судовому засіданні під звукозапис пояснення є належним доказом, який підтверджує доведення до позивача змісту повідомлення. Також скаржник вважає, що апеляційним судом не було досліджено фактичних обставин у справі, пов`язаних з укладенням додаткової угоди №1 сторонами кредитного договору, якою передбачено прощення кредитного боргу позивача.
ГУ ДПС покликається на відсутність висновку суду касаційної інстанції щодо застосування підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК у подібних правовідносинах в частині вимог дотримання кредитором порядку повідомлення боржника про прощення боргу.
Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів доходить висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 квітня 2008 року між ОСОБА_1 та ПАТ "ПУМБ" укладений кредитний договір, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі 75000 доларів США.
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків Державної фіскальною служби України про суми виплачених доходів ПАТ "ПУМБ" відобразив у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1ДФ) за ІІ квартал 2015 року за ознакою доходу 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) виплачений ОСОБА_1 дохід у розмірі 1043576,23 грн.
У період з 28 липня по 3 серпня 2017 року ГУ ДФС у Львівській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника податків ОСОБА_1 з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня по 31 грудня 2015.
За результатами перевірки складено акт від 4 серпня 2017 року № 1183/13-07/2954316759, в якому зафіксовані порушення:
- підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті.167 ПК та донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 208106,25 грн;
- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК щодо неподання декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік та нараховано штр