ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 821/1234/16
адміністративне провадження № К/9901/33025/18 К/33024/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційних скарг Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія"
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року (головуючий суддя - Попов В.Ф.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Димерлій О.О., судді - Вербицька Н.В., Єщенко О.В.)
у справі №821/1234/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія"
до Цюрупинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області
про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" (далі - позивач, платник, Товариство, ТОВ "Дунапак Таврія") звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Цюрупинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Цюрупинська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення - рішення.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про правомірність включення платником до податкового кредиту суми ПДВ, сплаченої митним органам у розмірі 21250707,00 грн. Платник вважає протиправним збільшення контролюючим органом Товариству сум податкових зобов`язань по операціях з імпортного придбання товарів у разі, коли після їх розмитнення відбулася зміна їх вартості у зв`язку з пошкодженням товару або отриманням бонусу (знижки) від постачальника. Товариство також зазначає, що митним органом помилково визначено вартість імпорту товару по операціях з придбання запчастин у компанії "Nord-Pohaneci Tehnika S.R.O." (Чехія). Вказує, що ця помилка була виправлена митним органом протягом одного звітного періоду та жодним чином не вплинула на суму податкового кредиту та зобов`язань позивача.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано частково протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.06.2016 № 0001961530 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 77976,57 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у сумі 19494,14 грн;
- стягнуто з Цюрупинської ОДПІ за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ "Дунапак Таврія" суму витрат зі сплати судового збору у розмірі 1462,13 грн;
- повернуто Товариству суму судового збору у розмірі 20099,71 грн як таку, що внесена у розмірі більшому, ніж встановлено законом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили про протиправність висновків контролюючого органу про завищення ТОВ "Дунапарк Таврія" у січні 2016 року податкового кредиту на суму 75263,80 грн, пославшись при цьому на наявний у матеріалах справи акт звірки взаємних розрахунків з Херсонською митницею за січень 2016 року. Суди вказали про неправомірність збільшення відповідачем Товариству податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 2722,69 грн, зазначивши при цьому, що різниця між вартістю придбаного товару, яка зазначена у вантажній митній декларації (далі - ВМД) та бухгалтерських рахунках Товариства, є наслідком помилки, допущеної митним органом при визначенні вартості запчастин за ВМД № 508050000/2016/000141, яка була виправлена останнім у січні 2016 року. При цьому, суди вказали про правомірність зменшення відповідачем Товариству податкового кредиту на 666,67 грн, зазначивши при цьому, що наявність правових підстав для формування податкового кредиту відповідно до приписів пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України прямо пов`язана з фактом реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Суди дійшли висновку про правомірність включення контролюючим органом до складу податкових зобов`язань Товариства вартості безоплатно отриманих запчастин від компанії "Signode System GMBH". Вказали про правомірність нарахування Цюрупинською ОДПІ податкових зобов`язань на суму бонусів (знижок), отриманих позивачем від постачальника - компанії "Hamburger Containerboard GMBH" (Австрія), з огляду на те, що отримання бонусу від постачальника товару зменшує вартість придбаної сировини, з якої сплачено податок на додану вартість при розмитненні товару та сформовано податковий кредит, і позивач зобов`язаний був при отриманні бонусу обчислити та задекларувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) з такого зменшення вартості товару. Також суди зазначили, що оскільки при здійсненні операцій з імпорту товарів складання розрахунку коригування зобов`язань з ПДВ постачальником неможливе, тому при уцінці вартості придбаних товарів покупець зобов`язаний відкоригувати завищений податковий кредит шляхом обчислення ПДВ із сум уцінки вартості товарів.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні цих позовних вимог відмовити. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначив про завищення Товариством податкового кредиту у січні 2016 року на 75253,88 грн. Вказав, що ТОВ "Дунапак Таврія" у декларації за січень 2016 року задекларовано сплату податку на додану вартість митним органам на суму 21250707,00 грн, що на 75253,88 грн більше, ніж відображено в Реєстрі операцій ПДВ. Контролюючий орган дійшов висновку про заниження позивачем суми нарахованих податкових зобов`язань по декларації за січень 2016 року в розмірі 2722,69 грн, оскільки Товариством не відображено придбання товару на загальну суму 13613,46 грн (ПДВ - 2722,69 грн).
Також не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на помилкове застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про протиправність здійснення контролюючим органом донарахування Товариству податкових зобов`язань з ПДВ на суму уцінки (зменшення вартості) товарно-матеріальних цінностей, у зв`язку з пошкодженням товару, та на суму отриманого Товариством бонусу (знижки), наданого постачальником у зв`язку з придбанням позивачем певних обсягів товару. Позивач вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскільки при імпорті товару складання коригування зобов`язань з ПДВ постачальником неможливе, тому при уцінці вартості придбаних імпортованих товарів покупець зобов`язаний відкоригувати завищений податковий кредит шляхом обчислення ПДВ із сум уцінки вартості товарів, як того вимагає пункт 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Також Товариство наголошує, що твердження судів першої та другої інстанцій про те, що отримання бонусу зменшує вартість придбаної сировини, з якої сплачено ПДВ при розмитненні товару, а тому при отриманні бонусу у позивача виникає обов`язок обчислити та задекларувати податкові зобов`язання з ПДВ на суму такого зменшення вартості товару, не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Платник вважає, що саме фактично сплачені при імпорті суми податкових зобов`язань з ПДВ визначають суму податкового кредиту, і якщо при наступному зменшенні договірної вартості митна вартість залишається без змін, то без змін також залишається сума ПДВ, сплачена при імпорті цього товару і сума ПДВ, відображена у складі податкового кредиту. Наголошує на тому, що законодавство не містить підстав для нарахування ПДВ при зменшенні вартості імпортованого товару.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства.
Від відповідача 26 травня 2017 року надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких контролюючий орган зазначає про безпідставність викладених Товариством у касаційній скарзі доводів та законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача.
21 липня 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких Товариство зазначає про безпідставність викладених контролюючим органом у касаційній скарзі доводів.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2016 року, за результатами якої складено акт від 27.05.2016 № 151/21-20-15-0/38045226 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення Товариством вимог:
- пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в частині завищення податкового кредиту за січень 2016 року на 75920,55 грн;
- пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов`язань за січень 2016 року на загальну суму ПВД 43188,51 грн;
- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, підпункту "г" пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в частині завищення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за січень 2016 року на суму 119109,06 грн.
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 16 червня 2016 року № 0001961530, яким Товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 119109,06 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 29777,27 грн.
Висновки контролюючого органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування за січень 2016 року на 119109,06 грн ґрунтуються на тому, що у спірному періоді Товариством занижено податкові зобов`язання з ПДВ на 43188,50 грн та завищено податковий кредит на 75920,55 грн.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам справи, Суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 185.1 статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються статтею 200 ПК України.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, визначена контролюючим органом сума завищення позивачем податкового кредиту у розмірі 75920,55 грн складається з: різниці між сумою задекларованою Товариством та сумою, на яку зареєстровано митні операції в Аналітичній системі ІС "Податковий блок" у розмірі 75253,88 грн; сумою податку на додану вартість у розмірі 666,67 грн, згідно з податковою накладною від 30.01.2016 №16, складеною ТОВ "Таврія-Транссервіс ЛТД", яку постачальник зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних лише у лютому 2016 року.
Так, на обґрунтування висновків про завищення Товариством податкового кредиту на 75253,88 грн контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що ТОВ "Дунапак Таврія" в декларації за січень 2016 року в рядку 11.1 задекларовано сплату ПДВ митним органам на суму 21250707,00 грн, тоді як згідно з відомостями Реєстру операцій ПДВ зареєстровано митних операцій на загальну суму 21175452,81 грн, що на 75253,88 грн більше, ніж відображено у декларації за січень 2016 року.
Зазначене, за висновками контролюючого органу, свідчить про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України, в частині завищення податкового кредиту за січень 2016 року на загальну суму ПДВ в розмірі 75253,88 грн.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суди попередніх інстанцій визнали висновки контролюючого органу безпідставними та встановили, що така розбіжність даних Товариства про сплату ПДВ митним органам від даних, що міститься в Аналітичній системі ІС "Податковий блок", пов`язана з тим, що контролюючим органом при визначенні розміру сплаченого ПДВ було не враховано акти коригування показників митних декларацій, товари по яких розмитнені в попередніх податкових періодах.
Крім того, позивач надав акт звірки взаємних рахунків з Херсонською митницею ДФС за січень 2016 року щодо перерахування Товариством коштів, їх використання митницею для погашення зобов`язань платника з митних платежів та з ПДВ, показники якого підтверджені відповідними платіжними та первинними документами. Згідно з відомостями акта звірки та наданих платником документів у січні 2016 року Херсонською митницею із перерахованих позивачем коштів направлено на погашення зобов`язань платника з ПДВ 21250707 грн, що відповідає показникам податкового кредиту Товариства, які останнє відобразило у податковій звітності за січень 2016 року.
З огляду на вищевикладене, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту за січень 2016 року на 75253,88 грн.
При цьому, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для зменшення Товариству суми податкового кредиту на 666,67 грн, виходячи з наступного.
Так, судами встановлено, що спірна сума податкового кредиту за січень 2016 року у розмірі 666,67 грн сформована Товариством на підставі податкової накладної від 30.01.2016 №16, складеної ТОВ "Таврія-Транссервіс, ЛТД" та зареєстрованої в реєстрі 12.02.2016.
Верховний Суд погоджується з висновками судів про правомірність зменшення контролюючим органом Товариству податкового кредиту за січень 2016 року на 666,67 грн з огляду на те, що пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що підставою для формування податкового кредиту є зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкова накладна. Тобто, податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з фактом реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
За таких обставин, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність включення платником до складу податкового кредиту у січні 2016 року суми ПДВ у розмірі 666,67 грн на підставі податкової накладної від 30.01.2016 №16, складеної ТОВ "Таврія-Транссервіс, ЛТД" та зареєстрованої в ЄРПН у лютому 2016 року.
Щодо висновків контролюючого органу про наявність правових підстав для збільшення позивачу суми податкових зобов`язань з ПДВ на 43188,50 грн, Суд зазначає наступне.
Зазначені висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що Товариством: невідображено операції з придбання у компанії "Nord-Pohaneci Tehnika S.R.O." (Чехія) запчастин на суму 13613,46 грн (ПДВ - 2722,69 грн); не оприбуткувано придбаний у компанії "Hambyrger Containerboard GMB" (Австрія) за контрактом від 23.06.2015 №2306/2015 товар на загальну суму 462,79 Євро (ПДВ - 2427,16); занижено податкові зобов`язань з ПДВ за результатами господарських операцій з придбання товарів у компанії "Nettingsdorfer Papierfabrik AG&CO KG" за контрактом від 12.06.2013 №1206/2013 (ПДВ - 37619,69); не включено до складу податкових зобов`язань вартість безоплатно отриманих від компанії "Signode System GMBH" (Німеччина) запчастин (ПДВ - 418,97 грн).
Зокрема, Цюрупинська ОДПІ в акті перевірки зазначила, що ТОВ "Дунапак Таврія" за результатами господарських відносин із компанією "Nord-Pohaneci Tehnika S.R.O." (Чехія) відобразило придбання запчастин на суму 29767,60 грн, тоді як згідно з ВМД № 508050000/2016/000141 від 15.01.2016 вартість запчастин складає 43381,06 грн. З цієї суми Товариством сплачено ПДВ при розмитненні та визначено податковий кредит.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що різниця між вартістю придбаного товару, яка зазначена у вантажній митній декларації та у бухгалтерських рахунках Товариства, є наслідком помилки митного органу, допущеної при визначенні вартості запчастин за вантажною митною декларацією №508050000/2016/000141, і ця помилка була самостійно виправлена митним органом у січні 2016 року та врахована при визначенні розміру сплаченого ПДВ при розмитненні товарів за цей податковий період.
З огляду на вищевикладене, а також те, що відповідачем жодним чином не спростовано зазначені висновки судів попередніх інстанцій, Верховний Суд вважає правильною позицію судів щодо протиправності збільшення контролюючим органом Товариству податкових зобов`язань з ПДВ на 2722,69 грн.
При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що позивач у своїй касаційній скарзі не наводить жодних доводів протиправності включення контролюючим органом до складу податкових зобов`язань Товариства вартості безоплатно отриманих від компанії "Signode System GMBH" (Німеччина) запчастин, а тому Суд не вбачає правових підстав для скасування рішень судів попередніх інстанцій в цій частині.
Разом з цим, Товариство у своїй касаційній сказі зазначає про протиправність здійснення контролюючим органом позивачу нарахування податкових зобов`язань з ПДВ на суму бонусів (знижок), отриманих від постачальника - компанії "Nettingsdorfer Papierfabrik AG&CO KG", у зв`язку з придбанням певних обсягів товару, а також на суму уцінки товару, отриманого від компанії "Hambyrger Containerboard GMB" (Австрія), який був пошкоджений під час транспортування.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, єдиною підставою для отримання Товариством бонусів (знижок) був обсяг закупленого позивачем товару. При цьому, отримання бонусу (знижки) жодним чином не залежало від інших операцій (показників) діяльності позивача, зокрема, обсягів продажу продукції тощо.
З огляду на вищевикладене, суди дійшли правильного висновку про безпідставність доводів контролюючого органу про те, що мотиваційні витрати покупця товару у даному випадку є витратами на маркетинг і, відповідно, платою за послуги, у зв`язку з чим на суму наданого Товариству компанією "Nettingsdorfer Papierfabrik AG&CO KG" бонусу у розмірі 188098,43 грн (ПДВ 37619,69 грн) слід нараховувати податкові зобов`язання з ПДВ.
При цьому, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання бонусу від постачальника товару зменшує вартість придбаної сировини, з якої сплачено ПДВ при розмитненні товару та сформовано податковий кредит, а тому, при отриманні бонусу у позивача виникає обов`язок обчислити та задекларувати податкові зобов`язання з ПДВ на суму зменшення вартості товару.
Крім того, як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариством у спірному періоді за результатами господарських операцій із компанією "Hambyrger Containerboard GMB" (Австрія) віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ без урахування уцінки товару, наданої постачальником - компанією "Hambyrger Containerboard GMB" (Австрія).
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зміна вартісних чи кількісних показників придбаного товару спричиняє наслідки у вигляді зміни податкових зобов`язань чи податкового кредиту платника податку. А тому, при уцінці вартості придбаних товарів від постачальника покупець зобов`язаний відкоригувати завищений податковий кредит шляхом обчислення ПДВ із сум уцінки вартості товарів.
Відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що судами в повній мірі встановлено фактичні обставини справи, доводи касаційних скарг не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,