ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 640/19143/18
адміністративне провадження № К/9901/36278/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2019 року у складі судді Донець В.А. та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у складі колегії суддів: Епель О.В., Карпушової О.В., Літвіної Н.М., у справі № 640/19143/18 за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молочна країна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Сіті" про визнання недійсним правочину, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Молочна-Країна" (далі - відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Сіті" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним правочину, укладеного між СВК "Молочна країна" і ТОВ "Логістік Сіті" за результатами якого складено податкову накладну від 17.05.2017 № 1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з тим, що в позові не зазначено повного найменування юридичних осіб, позивачем не надано письмового підтвердження про те, що ним не подано іншого позову до тих самих відповідачів з тим самим предметом спору та з тих же підстав, не надано суду безпосередньо правочину, що ним оскаржується, та не наведено обґрунтування причин щодо його неподання та/або інших доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, а також через необхідність подання заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом з обґрунтуванням причин поважності його пропуску.
На виконання вимог указаної ухвали суду позивачем було подано лист на усунення недоліків з письмовим підтвердженням відсутності аналогічного спору, з обґрунтуванням строку звернення до суду та поясненнями щодо відсутності письмової форми правочину. До зазначеного листа позивачем додано виправлений примірник позовної зави без доказів його направлення відповідачам.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2019 року позовну заяву повернуто через неповне виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, а саме через ненадання суду доказів надіслання виправленої позовної заяви відповідачам.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 січня 2019 року було залишено без змін.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Головним управлінням ДПС у м. Києві було подано касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 травня 2019 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи касаційної скарги позивача ґрунтуються на тому, що на виконання ухвали суду про залишення його позову без руху ним було надано письмове підтвердження відсутності аналогічного спору, обґрунтування строку звернення до суду та пояснення щодо відсутності письмової форми правочину, а також виправлену позовну заяву, але суд обмежив йому доступ до правосуддя. Указував, що в новій редакції позовної заяви будь-яких виправлень в тексті позовної заяви, окрім розшифровки організаційно-правової форми відповідачів, позивачем не здійснювалось. Тому, не надсилання повторно примірника позовної заяви відповідачам, жодним чином на впливало на обсяг сприйняття іншими учасниками справи предмету та підстав позову.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження рішення суду першої та апеляційної інстанцій, зазначених у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Відповідачами не були подані заперечення на касаційну скаргу (відзив), що не перешкоджає її розгляду по суті її вимог.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
У відповідності до ч. 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Доводом касаційної скарги було те, що позивачем було усунуто недоліки позовної заяви, а в новій редакції позовної заяви будь-яких виправлень в тексті позовної заяви, окрім розшифровки організаційно-правової форми відповідачів, позивачем не здійснювалось, що не потребувало повторного направлення нового тексту позовної заяви відповідачам.
Так, згідно з п. п. 2, 11 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 161 КАС України суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У частині 1 ст. 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, законодавством регламентовано чіткі вимоги, яких має дотримуватися позивач, зокрема суб`єкт владних повноважень, при зверненні з позовом до адміністративного суду.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при залишенні позовної заяви без руху через її невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України, в ухвалі суду позивачу, зокрема було наголошено на необхідності подання до суду виправленого позову з доказами його надіслання відповідачам.
При цьому, такий обов`язок на позивача - суб`єкта владних повноважень покладено безпосередньо ч. 2 ст. 161 КАС України.
Однак, як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, зазначені вимоги суду та норму адміністративного процесуального законодавства позивач не виконав.
З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності повернення позивачу поданої ним позовної заяви.
Таким чином, доводи скаржника про те, що на виконання ухвали суду про залишення його позову без руху ним було надано письмове підтвердження відсутності аналогічного спору, обґрунтування строку звернення до суду та пояснення щодо відсутності письмової форми правочину, а також виправлену позовну заяву, що підтверджує виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, є необґрунтованими.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
Відтак, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,