ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 140/15918/20
адміністративне провадження № К/9901/21265/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Данилевич Н.А.,
суддів: Мацедонської В.Е., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року (колегія суддів - Пліш М.А., Гінда О.М., Ніколін В.В.) у справі №140/15918/20
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938) про визнання бездіяльності протиправною щодо непроведення 03 травня 2019 року остаточного розрахунку з виплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2019 року при звільненні з військової служби, зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виплати належних сум в частині невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2019 роки при звільненні з 04 травня 2019 року по 17 серпня 2020 року.
Позов мотивовано тим, що проходив військову службу за контрактом на різних посадах в підрозділах Державної прикордонної служби України та відповідно до наказу начальника Лисичанського прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 03.05.2019 №86-ОС його звільнено з військової служби за пунктом "а" частини п`ятої статті 26 "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку із закінченням строку контракту, та було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Як зазначив позивач, на день виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідач не провів з ним повний розрахунок, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки за 2016-2019 роки, як учаснику бойових дій, у сумі 25180,41 грн була виплачена позивачу за рішенням суду лише 17 серпня 2020 року. Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.07.2020 №69 про завершення заходів з припинення діяльності Лисичанського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина 1567, затверджений передавальний акт та визначено правонаступником всіх активів та зобов`язань військову частину 9938 (Луганський прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, код 14321736). ОСОБА_1 вважає, що у даному випадку з боку відповідача має місце затримка розрахунку при звільненні з військової служби, що відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) є підставою для виплати йому середнього заробітку з моменту звільнення по день остаточного розрахунку - 17 серпня 2020 року.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з прийняттям судового рішення, яким присуджено на користь позивача певні суми коштів, статті 116 та 117 КЗпП України не застосовуються, а зобов`язання роботодавця виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Тобто, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення КЗпП України передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2020 року в справі №140/15918/20 скасовано.
Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Луганського прикордонного загону (військова частина 9938) імені Героя України полковника Євгена Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України щодо не проведення 03 травня 2019 року остаточного розрахунку по виплаті компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019 роки при звільненні ОСОБА_1 з військової служби.
Зобов`язано Луганський прикордонний загін (військова частина 9938) імені Героя України полковника Євгена Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати належних сум в частині невиплати компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019 роки при звільненні з 04 травня 2019 року по 17 серпня 2020 року.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд указав, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку. Суд зазначив, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року у справі №140/5944/20 встановлено, що розрахунок з ОСОБА_1 не проведено з вини власника. Таким чином, оскільки відповідачем не було проведено з позивачем під час звільнення з військової служби остаточний розрахунок, зокрема, не виплачено компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
10 червня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Луганського прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 9938) на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, в якій відповідач просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити позовну заяву без розгляду.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Зазначає, що питання стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби не мають стійкої практики. При вирішенні спорів за позовами військовослужбовців та прирівняних до них осіб, суди по-різному застосовують, як процесуальні строки звернення до суду, так і приписи Кодексу законів про працю України, а також мають різні підходи до розрахунку середнього заробітку його частки, істотності частки пропорційності та співмірності належних до виплат сум. За твердженням відповідача потрібна уніфікація структури правової позиції з питань середнього заробітку грошового забезпечення у публічно-правових спорах та формування єдиної правозастосовної практики щодо застосування процесуальних строків у спірних правовідносинах, а також принципу пропорційності та співмірності належних до виплати сум.
Відповідач вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норму права, а саме: статтю 117 КЗпП України, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №524/1714/16-а, від 30 жовтня 2019 року у справі №806/2473/18, від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, а також неправильно застосовано ст.233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду із зазначеним позовом, замість ст.122 КАС України, як норми спеціального законодавства стосовно спірних правовідносин, як це вказано Верховним Судом в постановах у справах №815/2681/17, №620/1982/19, №240/532/20.
В обґрунтування зазначеного відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій не встановили підстави звернення до суду з цим позовом лише 13 листопада 2020 року, в той час коли розрахунок грошової компенсації за невикористану відпустку проведений 17 серпня 2020 року.
Відповідач також наголошує, що суд може застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, з огляду на співмірність можливого розміру майнових втрат працівника, пов`язаних із затримкою середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, який не врахований судами попередніх інстанцій при вирішенні цієї справи.
Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Підставою для відкриття провадження є посилання скаржника на пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Ухвалою Суду від 09 листопада 2021 року вказану адміністративну справу призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом на різних посадах в підрозділах Державної прикордонної служби України, зокрема з 28.07.2016 по 31.01.2018 проходив військову службу в Луганському прикордонному загоні (військова частина 9938) Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, а в подальшому з 01.02.2018 по 03.04.2019 в Лисичанському прикордонному загоні (військова частини 1567) Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України.
15 квітня 2019 року позивач звернувся до відповідача із вимогою нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2019 роки.
Наказом начальника Лисичанського прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України від 03.05.2019 №86-ОС ОСОБА_1 звільнено з військової служби за пунктом "а" частини п`ятої статті 26 "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку із закінченням строку контракту, та було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення (а.с.13).
При цьому ОСОБА_1 було виплачена одноразова грошова допомога, грошова компенсація за невикористані 15 днів основної допомоги, премія у розмірі 45%, грошова допомога на оздоровлення за 2019 рік та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік.
Листом від 31.07.2019 №14/4294 (а.с.16-17) відповідач повідомив позивачу про те, що грошова компенсація за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2019 роки не передбачена, а тому у виплаті компенсації позивачу було відмовлено.
За позовом позивача Волинський окружний адміністративний суд рішенням у справі від 12 червня 2020 року №140/5944/20 зобов`язав Лисичанський прикордонний загін (військова частина 1567) Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані ним дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016, 2017, 2018, 2019 роки.
На виконання вказаного рішення суду Луганським прикордонним загоном 17 серпня 2020 року було перераховано позивачу 25180,41 грн.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 17.07.2020 №69 "Про завершення заходів з припинення діяльності Лисичанського прикордонного загону Державної прикордонної служби України, військова частина 1567", затверджений передавальний акт та визначено правонаступником всіх активів та зобов`язань військову частину 9938 (Луганський прикордонний загін імені Героя України полковника Євгенія Пікуса, код 14321736).
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення повного розрахунку при звільненні з військової служби - невиплати на день виключення зі списків особового складу військової частини грошової компенсації за невикористані дні додаткової календарної відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2019 роки, звернувся з цим позовом до суду про зобов`язання провести нарахування та виплату на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 04 травня 2019 року по 17 серпня 2020 року.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 5 цієї статті установлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частиною першою статті 233 КЗпП України, яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.