ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 820/6494/17
адміністративне провадження № К/9901/58981/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимог, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018 (суддя - Заічко О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 (головуючий суддя - Бегунц А.О., судді: Старостін В.В., Рєзнікова С.С.) у справі №820/6494/17.
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області) від 06.11.2017 № Ф-56528-17, від 06.02.2018 № Ф-56528-17 та від 10.05.2018 № Ф-56528-17.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018, в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ФОП ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2018, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018 та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своїх доводів ФОП ОСОБА_1 зазначає, що зміст частини четвертої Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" поширюється на фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування та отримують пенсію за вислугу років, а відтак звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Також зазначає, що "пенсіонер" за віком це особа, яка набуває право на отримання пенсії не лише після досягнення загального пенсійного віку, а також після досягнення віку, встановленого спеціальним законодавством, в тому числі достроковим виходом на пенсію.
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, згідно копії пенсійного посвідчення та інформації Пенсійного фонду України на запити суду позивач з 07.11.2002 перебував на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а з 24.04.2018, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує такий же вид пенсії. Згідно інших законодавчих актів, пенсію позивач не отримує.
За доводами позивача, після досягнення 60 років від набув право на пільги, встановлені частиною четвертою статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
ГУ ДФС в Харківській області складено вимогу від 06.11.2017 № Ф-56528-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 31.10.2017 на суму 2112,00 грн., а також від 06.02.2018 № Ф-56528-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 31.01.2018 на суму 9119,00 грн., а в подальшому - вимогу від 10.05.2018 № Ф-56528-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 30.04.2018 на суму 11576,18 грн.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; за інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Також, згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.
Право чоловіків на пенсію за віком, що передбачене частиною першою статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частиною першою статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пов`язується, зокрема з досягненням 60 років.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Відповідно до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугу років, за віком, за станом здоров`я, у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Згідно з положеннями частини четвертої 4 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Дана стаття передбачає виключний перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску.
Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що фізичні особи-підприємці, яким призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" і які обрали спрощену систему оподаткування, не звільняються від сплати за себе єдиного внеску на підставі частини четвертої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Тобто, від сплати за себе єдиного внеску звільняються лише ті фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування і є пенсіонерами за віком.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2018 у справі №826/28012/15 та Верховним Судом України у постанові від 15.04.2014 № 21-59а14.
Отже, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність прийняття контролюючим органом спірних вимог про нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд