РІШЕННЯ
Іменем України
02 листопада 2021 року
Київ
справа №800/136/16
адміністративне провадження № П/9901/168/18
Верховний Суд як суд першої інстанції у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О.В., Данилевич Н.А., Желтобрюх І. Л.,
за участю:
секретаря судового засідання Корецького І.О.,
представників:
позивача - Подосінова А.О.,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконним та скасування Указу Президента України про звільнення суддів (у частині звільнення її з посади судді) та поновлення на посаді судді,
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА Й АРГУМЕНТИ СТОРІН У СПРАВІ
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України (далі - ВАСУ) з вищезазначеним позовом, у якому просила:
визнати незаконним та скасувати Указ Президента України №50/2016 від 16 лютого 2016 року в частині звільнення її з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді;
поновити її на посаді судді Дніпровського районного суду м. Києва з 16 лютого 2016 року.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що спірний указ є незаконним, оскільки він прийнятий на підставі незаконного рішення Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) від 18 грудня 2015 року №1197/0/15-15 "Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва за порушення присяги".
У звязку з тим, що оскаржуваний Указ Президента виданий на підставі незаконного рішення ВРЮ, він є незаконним і підлягає скасуванню.
ВАСУ ухвалою від 25 лютого 2016 року відкрив провадження у справі за вказаним позовом.
Відповідач заперечення на позовну заяву не надав.
Ухвалою від 3 березня 2016 року ВАСУ за клопотанням представника позивача зупинив провадження у цій справі - до набрання законної сили рішенням ВАСУ у справі №П/800/511/15 за позовом ОСОБА_1 до ВРЮ про визнання протиправним та скасування рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року №1197/0/15-51 про внесення подання Президенту України.
ВАСУ постановою від 8 листопада 2016 року у справі №800/511/15 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року №1197/0/15-15 "Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м.Києва за порушення присяги".
Верховний Суд постановою від 9 вересня 2021 року (у справі №800/511/15) відмовив у задоволенні заяви ВРЮ про перегляд постанови ВАСУ від 8 листопада 2016 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої доводи та аргументи, висловлені в заявах по суті справи.
ІІ. ВСТАНОВЛЕНІ У СПРАВІ ОБСТАВИНИ
ОСОБА_1 Указом Президента України від 22 червня 2009 року №465/2009 призначена строком на п`ять років на посаду судді Дніпровського районного суду м.Києва.
У зв`язку зі зміною прізвища " ОСОБА_1" на " ОСОБА_1", суддя ОСОБА_1. наказом голови суду від 16 липня 2009 року №82 зарахована на посаду судді Дніпровського районного суду м.Києва. 2 липня 2014 року зареєстровано зміну прізвища позивача на " ОСОБА_1".
До Тимчасової спеціальної комісії (далі - ТСК) з перевірки суддів судів загальної юрисдикції надійшла заява заступника Генерального прокурора України Бачуна О.В. від 5 грудня 2014 року про порушення суддею Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 норм законодавства України під час прийняття рішень про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо осіб, які були учасниками масових акцій протесту.
12 грудня 2014 року також до ТСК звернувся перший заступник прокурора Дніпровського району м.Києва Морозов В.Ю. із заявою про проведення спеціальної перевірки стосовно судді Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" у зв`язку з порушенням суддею законодавства України під час прийняття рішення про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_5, яка була учасником масових акцій протесту в листопаді 2013 року.
Необхідність проведення перевірки заявники обґрунтували тим, що слідчим суддею ОСОБА_1 вчинено дії, які викликають сумнів у її безсторонності, об`єктивності та неупередженості при розгляді кримінальних проваджень про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 (справа №755/5458/14-к) та ОСОБА_7 (справа №755/5450/14-к), які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 297 Кримінального Кодексу України, та під час винесення рішення відносно ОСОБА_5 у справі №755/2057/14-п про накладення адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на підставі статті 122-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Заявники вважали, що суддя ОСОБА_1. при постановленні ухвал про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвали про накладення адміністративного стягнення не дотрималась норм Кримінального процесуального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних засад.
7 квітня 2015 року ТСК, за результатами перевірки викладених у заявах обставин, ухвалила висновок №14/02-15 про наявність у діях судді Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 під час ухвалення рішень про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та прийняття постанови про притягнення до адміністративної відповідальності порушення присяги та на підставі частини другої статті 7 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" направила його разом з матеріалами перевірки до ВРЮ для подальшого розгляду та прийняття рішення.
Ухвалою ВРЮ від 10 вересня 2015 року №484/0/15-15 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 .
Висновком дисциплінарної секції ВРЮ від 22 вересня 2015 року рекомендовано ВРЮ прийняти рішення про внесення подання Президентові України про звільнення судді Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 з посади за порушення присяги.
18 грудня 2015 року ВРЮ, за результатами розгляду дисциплінарної справи, прийнято рішення №1197/0/15-15 "Про внесення подання Президентові України про звільнення судді Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 за порушенням присяги", відповідно до якого ВРЮ, вважаючи, що суддя Дніпровського районного суду м.Києва ОСОБА_1 допустила грубі порушення закону, що порочать звання судді, викликають сумнів у її об`єктивності та неупередженості, сумлінності виконання нею своїх обов`язків та принижують авторитет судової влади, прийшла до висновку про наявність підстав для звільнення вказаної судді з посади за порушення присяги.
Указом Президента України №50/2016 від 16 лютого 2016 року "Про звільнення суддів" ОСОБА_1 звільнено у звязку з порушенням присяги судді.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА І ОЦІНКА СУДУ
Предметом спору у цій справі є вирішення питання щодо правомірності винесення спірного указу відповідача про звільнення позивача з посади судді у зв`язку з порушенням присяги та поновлення на посаді судді.
Згідно із положенням статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.
Відповідно до приписів статті 128 Основного Закону перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України.
Указом Президента України від 22 червня 2009 року №465/2009 ОСОБА_1 призначена строком на п`ять років на посаду судді Дніпровського районного суду м.Києва.
У відповідності до пункту 5 частини п`ятої статті 128 Конституції України суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі, серед іншого за порушення суддею присяги.
Указом Президента України №50/2016 від 16 лютого 2016 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді (а.с.43).
Вказаний акт був прийнятий на підставі рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року №1197/0/15-15 "Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду міста міста Києва за порушення присяги".
ВАСУ постановою від 8 листопада 2016 року у справі №800/511/15 адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року №1197/0/15-15 "Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м.Києва за порушення присяги".
Верховний Суд постановою від 9 вересня 2021 року (у справі №800/511/15) відмовив у задоволенні заяви ВРЮ про перегляд постанови ВАСУ від 8 листопада 2016 року.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини четвертої статті 22 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи, зокрема, щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Президента України визначені у статті 266 КАС України
Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ, зокрема, щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України (пункт 1 частини першої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пунктів 1 та 3 частини четвертої статті 266 КАС України Верховний Суд за наслідками розгляду адміністративних справ, визначених частиною другою цієї статті, може визнати, зокрема, акт Президента України протиправним та нечинним повністю або в окремій його частині; застосувати інші наслідки протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності, визначені статтею 245 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Вирішуючи спір у цій справі Суд визнає наявними підстави звільнення від доказування, а саме наявність судових рішень, якими встановлена невідповідність закону рішення ВРЮ від 18 грудня 2015 року №1197/0/15-15 "Про внесення подання Президентові України про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м.Києва за порушення присяги", прийняття якого зумовило звільнення позивача з посади шляхом видання Указу Президента України №50/2016 від 16 лютого 2016 року.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду, зокрема в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на визнання протиправним та скасування судом акта ВРЮ, який став підставою для прийняття оскаржуваного Указу Президента України від 16 лютого 2016 року №50/2016, останній втратив правову підставу та на час вирішення спору судом є протиправним і підлягає скасуванню в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
Відтак, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень, покладене в основу звільнення судді, визнане протиправним та скасоване, Суд з урахуванням вищезазначених положень КАС України, а саме пункту 3 частини четвертої статті 266 та пункту 2 частини другої статті 245 цього Кодексу, уважає належним способом судового захисту визнання протиправним та скасування індивідуального акта, а саме Указу Президента України від 16 лютого 2016 року №50/2016 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
Таким чином, Суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до Президента України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 16 лютого 2016 року №50/2016 в частині звільнення її з посади судді Дніпровського районного суду м. Києва за порушення присяги.
Що стосується позову в частині поновлення на посаді судді, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 31 частини першої статті 106 Конституції України повноваження Президента України визначаються лише Основним Законом України.
Вимога про поновлення на посаді судді заявлена до Президента України, однак стаття 106 Конституції України такими повноваженнями відповідача не наділяє.
Колегія суддів зазначає, що у звязку із відсутністю у Президента України повноважень на поновлення на посаді суддів, у задоволенні позову у цій частині необхідно відмовити.
Керуючись статтями 2, 22, 139, 194, 241, 243, 246 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд