Постанова Іменем України
26 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 282/618/17
провадження № 51-2994км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Голубицького С.С., Яновської О.Г., за участю секретаря судового засідання Михальчука В.В., прокурора Матюшевої О.В.,
засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
захисника Кравчука В.І. (в режимі відеоконференції),
розглянув касаційні скарги захисників Кравчука В.І. та Чорноуса А.А. на вирок Любарського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2020 року та вирок Житомирського апеляційного суду від 24 березня 2021 року
у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017060210000113, щодо
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Старий Любар Любарського р-ну Житомирської обл.,
жителя АДРЕСА_1,
та ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2,
уродженця м. Кіровське Донецької області,
жителя АДРЕСА_1,
засуджених за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 162 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Любарського районного суду Житомирської області від 07 грудня 2020 року:
ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 4 ст. 296 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі ст. 75 КК звільнено його від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки 6 місяців і покладено на нього судом певні обов`язки, передбачені ст. 76 КК;
- за ч. 1 ст. 162 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та звільнено його від цього покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності;
ОСОБА_2 засуджено:
- за ч. 4 ст. 296 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та на підставі ст. 75 КК звільнено його від відбування покарання
з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки 6 місяців
і покладено на нього судом певні обов`язки, передбачені ст. 76 КК;
- за ч. 1 ст. 162 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та звільнено його від цього покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
Житомирський апеляційний суд скасував цей вирок у частині призначеного засудженим покарання та ухвалив свій вирок від 24 березня 2021 року, яким
ОСОБА_1 призначив покарання:
- за ч. 4 ст. 296 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
- за ч. 1 ст. 162 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік та звільнив його від цього покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності, визначених ст. 49 КК;
ОСОБА_2 призначив покарання:
- за ч. 4 ст. 296 КК - у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців;
- за ч. 1 ст. 162 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік та звільнив його від цього покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності, визначених ст. 49 КК.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За вироком суду ОСОБА_1, та ОСОБА_2 засуджені за те, що вони
02 квітня 2017 року близько 21:30, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи за попередньою змовою на вчинення хуліганства, взяли із собою заздалегідь заготовлені предмети для заподіяння тілесних ушкоджень - металеві ланцюги та прийшли до домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, де без дозволу власниці ОСОБА_3 зайшли на подвір`я та увірвалися до житлового будинку, чим порушили гарантоване ст. 30 Конституції України право ОСОБА_3 на недоторканість житла особи.
Знаходячись на веранді будинку, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, порушуючи громадський порядок та спокій громадян, почали безпричинно чіплятися до ОСОБА_5, у присутності інших осіб нецензурно виражалися на її адресу та не реагували на зауваження і вимоги залишити територію домогосподарства, намагались вчинити бійку доти, доки на шум не вийшов ОСОБА_6, із яким спільними зусиллями вдалося виштовхати ОСОБА_2 та ОСОБА_1
з веранди.
На подвір`ї, діючи за попередньою змовою із хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно, несподівано, використовуючи заздалегідь заготовлені металеві ланцюги, ОСОБА_1 умисно завдав декілька ударів по тілу та голові ОСОБА_6, а ОСОБА_2 - по правій нозі потерпілого, чим спричинили останньому легких тілесних ушкоджень, після чого, залишаючи територію домогосподарства, ударами ніг та металевими ланцюгами пошкодили металеву хвіртку вхідних воріт.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Захисник Кравчук В.І. в касаційній скарзі просить судові рішення щодо
ОСОБА_1 скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження закрити. Зазначає, що досудовим і судовим слідством не здобуто доказів, які б свідчили, що
ОСОБА_1 заходив до будинку потерпілих з наміром вчиняти щодо них протиправні дії. На думку захисника, дії ОСОБА_1 необхідно було кваліфікувати за ознаками кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи.
Захисник Чорноус А.А. в касаційній скарзі просить судові рішення щодо ОСОБА_2 скасувати через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) закрити
у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 162 КК. Зазначає, що допитані в суді першої інстанції свідки не підтвердили завдання ОСОБА_2 ударів ланцюгом потерпілому ОСОБА_6 . Не погоджується з вироком апеляційного суду про призначення ОСОБА_2 реальної міри покарання. Стверджує, що слідчий і прокурор не надали в розпорядження суду речовий доказ - ланцюг.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджені та захисник Кравчук В.І. підтримали касаційні скарги.
Прокурор вважала, що підстав для задоволення касаційних скарг немає.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування цими судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Вирішення цих питань процесуальним законом покладено на суди першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим
є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим
є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Доводи захисника Кравчука В.І. про те, що дії його підзахисного
ОСОБА_1 необхідно було кваліфікувати за ознаками кримінальних правопорушень проти життя та здоров`я особи, є безпідставними.
Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за ст. 296 КК
є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників, і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом.
За ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалося, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла. Тобто для кваліфікації злочинних дій за ознакою особливої зухвалості достатньо лише встановленого судом факту заподіяння легких тілесних ушкоджень потерпілому.
Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством
і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
У цій справі фактичні обставини суд першої інстанції встановив, дослідивши такі докази:
- показання в судовому засіданні засудженого ОСОБА_1, який не заперечував, що завдав ударів потерпілому ОСОБА_6 ланцюгом з метою самозахисту;
- показання потерпілого ОСОБА_6, надані ним у судовому засіданні, про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 увірвалися до будинку і вчинили скандал. Потім події відбувалися на подвір`ї домогосподарства, де йому засуджені завдали декілька ударів невідомим предметом;
- показання в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_3 про те, що засуджені жодного разу не відвідували домогосподарство до дня, коли увірвались до нього, подій вона не бачила, лише чула крики;
- показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_5, що до будинку спочатку увірвався ОСОБА_2, а за ним ОСОБА_1, обоє були
з ланцюгами. Зазначила, що виштовхала ОСОБА_1 та ОСОБА_2
у веранду та отримала удар ланцюгом по руці. У цей час з будинку вийшов ОСОБА_6 та почав її захищати. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обоє завдали ударів її чоловіку. Коли засуджені виходили з домогосподарства, то пошкодили хвіртку. Раніше в домогосподарство жоден із них не приходив.
Ці показання є послідовними й підтверджуються матеріалами кримінального провадження, що були досліджені судом першої інстанції. Зокрема, даними протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та протоколів проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_6 ; даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 ; даними протоколу огляду місця події; даними протоколу проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_3 ; даними висновку судово-медичної експертизи, відповідно до якого в ОСОБА_6 виявлені легкі тілесні ушкодження.
Таким чином, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 безпричинно, з хуліганських спонукань, ігноруючи елементарні правила поведінки, моральності і добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вираженою в заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_6 заздалегідь заготовленими для цього металевими ланцюгами, вчинили хуліганські дії та незаконно проникли до житла.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4
ст. 296 та ч. 1 ст. 162 КК, повністю доведено та їхні дії кваліфіковано правильно.
Суд апеляційної інстанції при перегляді кримінального провадження погодився з вироком районного суду про визнання винуватості
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 296 та ч. 1 ст. 162 КК.
Довід захисника Чорноуса А.А. про те, що слідчий і прокурор не надали в розпорядження суду речовий доказ - ланцюг, не є слушним, оскільки ця обставина не впливає на законність судових рішень.
Заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 ланцюгом підтверджується не тільки зазначеними показаннями ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_5, а й висновком судово-медичної експертизи від
03 квітня 2017 року № 141, відповідно до якого виявлені в ОСОБА_6 тілесні ушкодження утворилися від дії тупого твердого предмета
з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо, від ударів металевим ланцюгом (т. 1, а.к.п. 134).
Доводи захисника Чорноуса А.А. про те, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 162 КК, оскільки він
і ОСОБА_1 безперешкодно зайшли на подвір`я та до будинку потерпілих, як це зазвичай прийнято в селах, спростовуються показаннями потерпілих про те, що на хвіртці та дверях були запори, засуджені увірвалися до домогосподарства, куди їх не запрошували.
Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність дотримався.
Ухвалюючи свій вирок у частині призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, апеляційний суд правильно зазначив, що застосування судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 положень ст. 75 КК є недостатнім для їх виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Як видно з вироку апеляційного суду, призначаючи ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, суд врахував його особу, який не одружений, не працює, поза місцем проживання характеризується задовільно, не перебуває на обліку в лікарів психіатра та нарколога, раніше судимий за вчинення тяжких злочинів, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, обставини, що обтяжують покарання (рецидив злочинів, вчинення кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб, щодо особи похилого віку, в стані алкогольного сп`яніння). Суд апеляційної інстанції також врахував відношення ОСОБА_1 до вчинених ним кримінальних правопорушень, який вину не визнав та не розкаявся.
При призначенні покарання ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції врахував його особу, який не одружений, не працює, за місцем проживання характеризується задовільно, не перебуває на обліку в лікарів психіатра та нарколога, відповідно до ст. 89 КК є таким, що не має судимості, те, що до нього раніше вже неодноразово застосовувались положення ст. 75 КК, однак належних висновків він не зробив, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, обставини, що обтяжують покарання (вчинення кримінальних правопорушень за попередньою змовою групою осіб, щодо особи похилого віку, в стані алкогольного сп`яніння), відношення до вчинених ним кримінальних правопорушень, який вину не визнав та не розкаявся.
З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та попередження вчинення ними нових кримінальних правопорушень є призначення ним покарання, передбаченого санкцією ч. 4 ст. 296 КК, у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців, що наближено до мінімального розміру, та санкцією ч. 1 ст. 162 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік.
Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1
і ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засуджених та попередження нових кримінальних правопорушень. Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370,
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для скасування або зміни судових рішень, у провадженні не встановлено.
За таких обставин касаційні скарги захисників задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд