Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 638/13874/19
провадження № 61-10692св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, у яком просила суд стягнути з відповідача суму боргу
в розмірі 21 500,00 грн, а також передбачені умовами договору проценти
за користування грошовими коштами на добу, за період з 21 квітня
2018 року до 16 серпня 2019 року, в сумі 120 500,00 грн, а всього
142 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дзержинського районного суд м. Харкова від 12 березня 2020 року у складі судді Грищенко І. О. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти
у сумі 142 000, 00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки відповідач
у визначений договором позики строк не повернула суму позики, тому вимоги позивача щодо повернення суму позики є обґрунтованими
та підлягають задоволенню. Також договором позики встановлено сплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 250,00 грн на добу, які також підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь
ОСОБА_1 .
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою
ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду
м. Харкова від 12 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_3 про стягнення коштів.
Ухвалу суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що заява
ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Дзержинського районного суду від 12 березня 2020 року не містить нових доводів про поважність причин пропуску строку
на оскарження рішення з підстав, на які посилається скаржник, апеляційний суд вже відмовляв у поновленні строку. Крім того, відповідно до вимог частини четвертої статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, який було роз`яснено скаржнику. Проте ОСОБА_3 25 листопада 2020 року звернулась з апеляційною скаргою на ухвалу суду, яка не підлягає оскарженню, тому, керуючись частиною четвертою
статті 357 та статтею 358 ЦПК України, апеляційний суд відмовив ОСОБА_3 у відкритті апеляційного провадження.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року справу призначено
до розгляду
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні докази про те, що вона була повідомлена про розгляд справи у суді першої інстанції чи апеляційному суді, починаючи з 2019 року, оскільки не отримувала повісток про виклик до суду та не була присутньою у судових засіданнях,
а повернуті листи без їх вручення адресату не свідчать про її належне повідомлення.
Зазначає, що вона вказувала адресу для листування: м. Камʼянське, Дніпропетровська область, оскільки не мешкає у м. Харків, але суди не направляли кореспонденцію за вказаною адресою.
Посилається на висновок, викладений у пункті 47 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/11896/17-ц.
Вказує, що матеріали справи не містять дати отримання нею заочного рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно
у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного
у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржуване судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та
у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 2 ЦПК України). Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року в справі № 14-57цс18.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі "Делькур проти Бельгії" від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі "Гофман проти Німеччини" від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам
у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1
статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстави неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина четверта статті 223 ЦПК України).
12 березня 2020 року Дзержинського районного суд м. Харкова ухвалив заочне рішення у цій справі.
Проте матеріали справи не містять доказів належного повідомлення
ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки судові повістки про виклик до суду поверталися
з вказівкою причини повернення "інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення" та "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 30-34).
Згідно з частинами першою, п`ятою та шостою статті 272 ЦПК України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні
у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі
в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом
з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
У випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом
з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
Відмовляючи ОСОБА_3 у поновленні строку на апеляційне оскарження заочного рішення Дзержинського районного суд м. Харкова
від 12 березня 2020 року, апеляційний суд посилався на те, що
ОСОБА_3 з текстом ухвали Дзержинського районного суду
м. Харкова від 20 жовтня 2020 року, якою її заяву про перегляд заочного рішення залишено без задоволення, ознайомилася 20 листопада 2020 року
з Єдиного державного реєстру судових рішень.
При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що суд першої інстанції не виконав вимоги статті 272 ЦПК України щодо вручення судового рішення, на це посилалася ОСОБА_3 у апеляційній скарзі та клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 29 січня 2021 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_3 подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня
2019 року, в якій посилалася на те, що у матеріалах справи відсутні докази отримання нею копії позову, судових повісток, заочного рішення суду,
у зв`язку з чим просила апеляційний суд поновити їй строк на апеляційне оскарження заочного рішення суду.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заява ОСОБА_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Дзержинського районного суду від 12 березня 2020 року не містить доводів про поважність причин пропуску строку на оскарження заочного рішення.
При цьому апеляційний суд не врахував, що у матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_3 заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2019 року.
У порушення норм процесуального права апеляційний суд не взяв до уваги доводи та аргументи апеляційної скарги та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення суду та відкриття провадження у справі.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються
у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати оскаржувану ухвалу та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 402, 406, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду