Постанова
Іменем України
20 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 537/935/19
провадження № 61-4215св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І.
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Первинна профспілкова організація Публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - голова Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" Голод Галина Іванівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року у складі судді Хіневича В. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У березні 2019 рокуОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Первинної профспілкової організації Публічного акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України (далі - Первинна профспілкова організація), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - голова Первинної профспілкової організації Голод Г. І., про визнання незаконними рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позову посилався на таке. З 17 листопада 1992 року він займав посаду культпрацівника профкому Кременчуцької тютюнової фабрики. 12 вересня 2006 року його переведено на посаду фінансового контролера профкому Закритого акціонерного товариства "Джей Ті Інтернешнл Україна" (далі - ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна"), який з 18 жовтня 2011 року перейменовано на Первинну профспілкову організацію. Згідно з протоколом від 14 березня 2018 року № 7 одночасно було скорочено посади фінансового контролера і казначея Первинної профспілкової організації та введено посади бухгалтера та фінансового аналітика профкому. 27 березня 2018 року він отримав попередження про скорочення штатної одиниці фінансового контролера з 26 травня 2018 року на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) і протокольне рішення № 7 засідання профспілкового комітету від 14 березня 2018 року. 29 травня 2018 року його було звільнено з посади фінансового контролера профкому у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з внесенням відповідного запису до трудової книжки на підставі протоколу від 18 травня 2018 року № 17 та постанови від 29 травня 2018 року № 5. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, у справі № 537/2508/18 його позов до Первинної профспілкової організації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - голова Первинної профспілкової організації Голод Г. І., задоволено частково: визнано незаконним та скасовано рішення засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом від 14 березня 2018 року № 7; визнано незаконним та скасовано рішення засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом від 18 березня 2018 року № 17, у частині надання згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади фінансового контролера профспілкового комітету Первинної профспілкової організації; визнано незаконною та скасовано постанову від 29 травня 2018 року № 5 профспілкового комітету Первинної профспілкової організації, якою було звільнено ОСОБА_1, та поновлено його на зазначеній посаді.
Рішенням загальних зборів профспілкового комітету, оформленим протоколом від 14 листопада 2018 року № 40 та постановою від 14 листопада 2018 року № 8, позивача поновлено на посаді фінансового контролера на підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2018 року.
Рішенням загальних зборів профкому Первинної профспілкової організації, оформленим протоколом від 20 листопада 2018 року № 42, скорочено посаду фінансового контролера у зв`язку зі змінами в організації роботи профкому. 22 листопада 2018 року позивач отримав попередження про скорочення штатної одиниці фінансового контролера з 23 січня 2019 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України й рішення профспілкового комітету, оформленого протоколом від 20 листопада 2018 року № 42 засідання профспілкового комітету. Рішенням загальних зборів профкому Первинної профспілкової організації, оформленим протоколом від 18 січня 2019 року № 2 надано згоду на звільнення фінансового контролера профкому ОСОБА_1 та 07 лютого 2019 року позивача звільнено з посади фінансового контролера профкому у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, з внесенням відповідного запису до трудової книжки на підставі протоколу від 18 січня 2019 року № 2 та постанови від 07 лютого 2019 року № 12. Відповідач при звільненні позивача з посади фінансового контролера повторно допустив порушення приписів КЗпП України, оскільки для звільнення працівника на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України необхідна одночасна наявність таких умов: зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників; пропозиція наявної на підприємстві вакантної посади чи роботи за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншої вакантної роботи, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, одночасно з попередженням про звільнення не пізніше ніж за два місяці до дати звільнення. Рішення про скорочення посади та його звільнення приймалися неповноважним складом профкому, оскільки профспілковий комітет відповідно до статуту профспілки обирається на п`ять років, останні вибори профспілкового органу проводились у 1995 році. Загальні збори профкому, оформлені протоколом від 20 листопада 2018 року № 42 та протоколом від 18 січня 2019 року № 2, на яких було прийнято рішення про скорочення посади позивача та його звільнення, проводились заступником голови профкому Молодикою В. М. як головою зборів, проте відповідно до статуту профспілки ведення засідання та зборів належить до компетенції голови профкому, делегувати повноваження голова профкому може заступнику голови або одному із членів профкому виключно у разі своєї відсутності. Голова профкому Голод Г. І. була присутня на загальних зборах 20 листопада 2018 року та 18 січня 2019 року. У зв`язку з незаконним звільненням позивачу також було завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 30 000 грн, оскільки після звільнення різко погіршилося його здоров`я, він звертався до лікаря, який поставив діагноз астено-невротичний синдром та призначив план лікування. Також незаконним звільненням принижено його честь, гідність та ділову репутацію.
У зв`язку з викладеним, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив: визнати незаконним та скасувати рішення засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом від 15 березня 2018 року № 8; визнати незаконним та скасувати рішення засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом від 03 травня 2018 року № 14; визнати незаконним та скасувати рішення засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом від 12 червня 2017 року № 10; визнати незаконним та скасувати рішення засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом від 20 листопада 2018 року № 42; визнати незаконним та скасувати рішення засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом від 18 січня 2019 року № 2; визнати незаконним та скасувати постанову від 07 лютого 2019 року № 12 профспілкового комітету Первинної профспілкової організації про звільнення ОСОБА_1 ; поновити його на посаді фінансового контролера профспілкового комітету Первинної профспілкової організації; стягнути з Первинної профспілкової організації на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 лютого 2019 року до дати ухвалення судом рішення; стягнути з Первинної профспілкової організації на користь позивача 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди; покласти на Голод Г. І. обов`язок відшкодувати шкоду, завдану Первинній профспілковій організації його незаконним звільненням.
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05 лютого 2020 року, позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано: рішення засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом № 10 від 12 червня 2017 року; рішення профспілкового комітету Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом № 8 від 15 березня 2018 року; рішення Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом № 14 від 03 травня 2018 року; рішення Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом № 42 від 20 листопада 2018 року; рішення Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом № 2 від 18 січня 2019 року; постанову № 12 профспілкового комітету Первинної профспілкової організації від 07 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи. Поновлено позивача на посаді фінансового контролера профспілкового комітету Первинної профспілкової організації. Стягнуто з Первинної профспілкової організації на його користь: середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 лютого 2019 року до 08 листопада 2019 року в сумі 94 000 грн; 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди. Рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді фінансового контролера профспілкового комітету Первинної профспілкової організації допущено до негайного виконання. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Відповідач та третя особа посилалися на те, що відповідач не міг виконати вимоги щодо працевлаштування ОСОБА_4, оскільки згідно зі штатним розписом профкому, який діє на підприємстві з 24 січня 2019 року, є дві посади: голови профспілкового комітету та бухгалтера, при цьому вказані посади вже зайняті. Проте рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 листопада 2018 року визнано незаконним та скасовано протокол від 14 березня 2018 року № 7, яким були розглянуті питання про скорочення посад фінансового контролера, скарбника профкому Первинної профспілкової організації, введення посад бухгалтера та фінансового аналітика профкому, прийняття на роботу до профкому Первинної профспілкової організації на посаду бухгалтера ОСОБА_5, при цьому, ні відповідач, ні третя особа не надали до суду належних та допустимих доказів того, що питання про прийняття на посаду бухгалтера Первинної профспілкової організації ОСОБА_5 повторно розглядалося на засіданні профспілкового комітету, тобто фактично на час звільнення ОСОБА_1 з посади фінансового контролера Первинної профспілкової організації, посада бухгалтера Первинної профспілкової організації була вакантною. Письмове попередження, датоване 22 листопада 2018 року та вручене відповідачем 22 листопада 2018 року, не містить інформації про наявність вакантних посад, що відповідають кваліфікації позивача, тому суди дійшли висновку, що жодної вакантної посади на підприємстві при звільненні позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України йому не пропонувалося, хоча роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника. Суди послалися на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-1264цс17. Щодо визнання незаконними та скасування протоколів профкому Первинної профспілкової організаціївід 12 червня 2017 року № 10, від 15 березня 2018 року № 8, від 03 травня 2018 року № 14, від 20 листопада 2018 року № 42, від 18 січня 2019 року № 2, то суди виходили з того, що вказані рішення профкому прийняті з порушенням норм статуту Первинної профспілкової організації, норм чинного законодавства, тому є недійсними.
Додатковим рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 листопад 2019 року стягнуто з Первинної профспілкової організації на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 38 000 грн та судовий збір у розмірі 192,10 грн. Стягнуто з Первинної профспілкової організації на користь держави судовий збір у розмірі 6 147,20 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У березні 2020 року Первинна профспілкова організаціязвернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про: визнання незаконними та скасування рішення Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом від 18 січня 2019 року № 2 та постанови № 12 профспілкового комітету Первинної профспілкової організації від 07 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи; поновлення ОСОБА_1 на посаді фінансового контролера профспілкового комітету Первинної профспілкової організації; стягнення з Первинної профспілкової організації на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 08 лютого 2019 року до 08 листопада 2019 року в сумі 94 000 грн та 3 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині провадження закрити, оскільки таке не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Касаційна скарга мотивована тим, що обов`язковою складовою процедури звільнення позивача має бути додержання основних вимог до роботодавця, який планує звільнення працівника за скороченням штату, а саме: попередити про звільнення не менше ніж за два місяці; запропонувати, за наявності, працівникові вакантну посаду; отримати згоду профспілкового органу на звільнення, якщо працівник є членом профспілки; перевірити, чи не має працівник переважного права залишитися на роботі. Відповідачем як роботодавцем такі вимоги були додержані. Рішенням профспілкового комітету Первинної профспілкової організації, оформленим протоколом від 20 листопада 2018 року № 42, скорочено посаду фінансового контролера у зв`язку зі зменшенням обсягу робіт профкому, що пов`язано зі змінами та доповненнями окремих положень колективного договору. 22 листопада 2018 року позивач отримав попередження про скорочення штатної одиниці фінансового контролера з 23 січня 2019 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України й рішення профспілкового комітету, оформленим протоколом від 20 листопада 2018 року № 42 засідання профспілкового комітету. Рішенням зборів Первинної профспілкової організації, оформлене протоколом від 18 січня 2019 року № 2, надано згоду на звільнення фінансового контролера профкому ОСОБА_1 з 07 лютого 2019 року. Позивач звільнений з посади фінансового контролера профкому у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України з внесенням відповідного запису до трудової книжки на підставі протоколу від 18 січня 2019 року № 2 та постанови від 07 лютого 2019 року № 12. Взаємовідносини профспілок з їх членами, будь-які питання щодо членства у профспілці належить виключно до компетенції профспілок та їх внутрішньоорганізаційної діяльності, а тому окремі вимоги за цим позовом не мають розглядатися в порядку цивільного судочинства.
За змістом касаційної скарги Первинна профспілкова організаціяоскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 523/4139/17, щодо захисту особистого майнового або немайнового права та інтересу; Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 619/3242/16-ц щодо заборони втручання державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об`єднань у статутну діяльність профспілок, їх організацій та об`єднань, від 18 березня 2019 року у справі № 757/4760/17-ц, від 12 вересня 2019 року у справі № 341/575/18, від 28 березня 2018 року у справі № 341/1490/17 щодо вирішення питань внутрішньоорганізаційної діяльності відповідно до статутних документів профспілок та законодавства, яке регулює основи їх діяльності, вирішення питання про обрання та припинення повноважень голови профспілки, допущення працівника до робочого місця.
У березні 2020 року надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просив касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
У травні 2020 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просив касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Крім того, просить стягнути з Первинної профспілкової організації на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн.
У червні 2020 року Первинна профспілкова організація подала до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_1, у якому зазначила, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховані висновки стосовно застосування норм права щодо особливостей правового регулювання, засад створення, прав та гарантій діяльності професійних спілок. Вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу є безпідставними і не відповідають вимогам ЦПК України та судовій практиці Верховного Суду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив,Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що ОСОБА_1 17 листопада 1992 року прийнятий культробітником у профспілковий комітет "Тютюнової фабрики", що стверджується копією трудової книжки, серія НОМЕР_1 (т. 1, а. с. 16-19).
12 вересня 2006 року його переведено фінансовим контролером профкому ЗАТ "Джей Ті Інтернешнл Україна", який з 18 жовтня 2011 року перейменовано у Первинну профспілкову організацію (т. 1, а. с. 25).
29 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади фінансового контролера профкому Первинної профспілкової організації у зв`язку зі скороченням штату робітників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України.
На підставі рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 листопада 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Голод Г. І., про поновлення на посаді та відшкодування моральної шкоди, яке набрало законної сили 21 лютого 2019 року, позивача поновлено на роботі.
14 листопада 2018 року до трудової книжки ОСОБА_1, серія НОМЕР_1, внесено запис, відповідно до якого запис № 8 щодо звільнення ОСОБА_1 з посади фінансового контролера профкому Первинної профспілкової організації у зв`язку зі скороченням штату робітників відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України є недійсним (т. 1, а. с. 18).
20 листопада 2018 року на засіданні профспілкового комітету Первинної профспілкової організації, оформлено протоколом № 42, вирішено питання про скорочення посади фінансового контролера, яку обіймав ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 105-106).
22 листопада 2018 року позивача письмово повідомлено про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням посади, яку він обіймав, та зазначено, що у профспілковій організації відсутні вакантні посади, які б могли бути йому запропоновані, що підтверджується повідомленням від 22 листопада 2018 року (т. 1, а. с. 107).
Протоколом № 2 засідання профспілкового комітету Первинної профспілкової організації від 18 січня 2019 року надано згоду на звільнення фінансового контролера профкому ОСОБА_1 на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України 23 січня 2019 року з виплатою йому вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та затверджено новий штатний розпис профкому з 24 січня 2019 року у кількості 2-х штатних одиниць: голова профспілкового комітету та бухгалтер (т. 1, а. с. 109-110).
Постановою № 12 Первинної профспілкової організації від 07 лютого 2019 року позивача звільнено з посади фінансового контролера профкому Первинної профспілкової організації, у зв`язку зі скороченням штату працівників відповідно до частини першої статті 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати (т. 1, а. с. 111).
ОСОБА_1 виплачено вихідну допомогу в сумі 8 311,17 грн, що підтверджується відомостями на виплату готівки № 4 за лютий 2019 року та видатковими касовими ордерами від 07 лютого 2019 року (т. 1, а. с. 112-116).
Звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України проведено у зв`язку зі скороченням чисельності штату працівників.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом лише у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Зі змісту наведеної норми випливає, що вона передбачає декілька самостійних підстав для розірвання з ініціативи власника трудового договору з працівником, зокрема: ліквідацію; реорганізацію; банкрутство; перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності працівників; скорочення штату працівників.
Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Оскільки обов`язок з працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.
Доводити виконання вимог щодо порядку вивільнення працівника зобов`язаний саме роботодавець, покладення такого обов`язку на працівника, як на слабшу сторону в зазначених правовідносинах, зокрема, і тому, що у нього відсутні документи, що стали підставою для вивільнення, суперечить принципам справедливості та верховенства права.
У справі, яка переглядається, установлено, що 22 листопада 2018 року позивача письмово повідомлено про майбутнє звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням посади, яку він обіймав, та зазначено, що у профспілковій організації відсутні вакантні посади, які б могли бути йому запропоновані, що підтверджується повідомленням від 22 листопада 2018 року.
Це попередження не містило пропозиції щодо можливості заняття ОСОБА_1 будь-яких посад, незважаючи на те, що рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 13 листопада 2018 року визнано незаконним та скасовано протокол від 14 березня 2018 року № 7, яким були розглянуті питання про скорочення посад фінансового контролера та скарбника профкому Первинної профспілкової організації, введення посад бухгалтера та фінансового аналітика профкому, прийняття на роботу до профкому Первинної профспілкової організації на посаду бухгалтера ОСОБА_5 . Встановлено, що ні відповідачем, ні третьою особою не надано до суду належних та допустимих доказів того, що питання про прийняття на посаду бухгалтера Первинної профспілкової організаціїОСОБА_5 повторно розглядалося на засіданні профспілкового комітету, тобто на час звільнення ОСОБА_1 з посади фінансового контролера Первинної профспілкової організації посада бухгалтера Первинної профспілкової організаціїбула такою, що мала бути запропонована ОСОБА_1 .
Отже, з дня попередження про вивільнення і до дня розірвання трудового договору, роботодавець не запропонував ОСОБА_1 вакантні посади, які існували на день звільнення, з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.
Установивши, що відповідачем не виконані належним чином вимоги трудового законодавства щодо гарантування права громадянина на працю та сприяння збереження роботи, оскільки на порушення вимог статті 49-2 КЗпП України позивачу в день повідомлення про скорочення посади, яку він обіймав, не було запропоновано вакантні посади відповідно до штатного розпису відповідача, а також не було здійснено вказаних дій і протягом наступних двох місяців.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки, вирішуючи цей спір, суди правильно застосували наведені вище норми матеріального права, надали належну оцінку правовим підставам заявленого позову та зібраним у справі доказам, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного процесу та засад змагальності сторін, у зв`язку з чим дійшли обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для визнання незаконним звільнення позивача та поновлення його на роботі зі стягненням на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Встановивши зазначені обставини з урахуванням наведених норм трудового законодавства, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач порушив визначену законом процедуру вивільнення працівника, у зв`язку з чим позивача звільнено без законної підстави, що відповідно до статті 235 КЗпП України є підставою для його поновлення на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого розраховано судом першої інстанції та належним чином перевірено апеляційним судом.
Доводи касаційної скарги про те, що взаємовідносини профспілок з їх членами, будь-які питання щодо членства у профспілці належить виключно до компетенції профспілок та їх внутрішньоорганізаційної діяльності, а тому окремі вимоги за цим позовом не мають розглядатися в порядку цивільного судочинства, є необґрунтованими з огляду на таке.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 523/4139/17, на яку заявник посилається у касаційній скарзі, зазначено, що спір між членом профспілки, якого звільнено з виборної посади, та профспілкою не має характеру трудового, однак підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
У постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 619/3242/16-ц, зазначено, що позивач перебував на виборній посаді, його діяльність регулювалася Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та Статутом Професійної спілки працівників агропромислового комплексу України, а тому спір про поновлення його на посаді голови Об`єднаної організації профспілки працівників агропромислового комплексу в державному підприємстві "Укрспирт" має вирішуватися відповідно до статутних документів профспілки та законодавства, яке регулює основи її діяльності.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 18 березня 2019 року у справі № 757/4760/17-ц, від 12 вересня 2019 року у справі № 341/575/18, від 28 березня 2018 року у справі № 341/1490/17.
Аналізуючи наведені постанову Великої Палати Верховного Суду та постанови Верховного Суду, на неврахування висновків у яких посилається заявник, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначена правова позиція підлягає застосуванню у випадку вирішення спору за участю члена профспілки, якого звільнено з виборної посади, а саме голови чи заступника голови профспілки.
Проте у цій справі позивача звільнено не з виборної посади, а з посади, яку він обіймав за трудовим договором.
За своїм змістом доводи касаційної скарги також зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій.