Постанова
Іменем України
09 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 760/15293/20
провадження № 61-10787св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва", Солом`янська районна у м. Києві державна адміністрація,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року у складі судді Букіної О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва" (далі - КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського
району м. Києва"), Солом`янська районна у м. Києві державна адміністрація, про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Заява мотивована тим, що з вересня 2006 до 11 лютого 2019 року вона проживала разом з ОСОБА_2 як чоловік і жінка однією сім`єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер. Його похованням займалася вона.
Зазначала, що спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняли їхні діти.
Проте, у зв`язку з відсутністю беззаперечних доказів існування між нею та померлим сімейних відносин (зареєстрованого шлюбу), вона позбавлена окремих прав, які належать членам сім`ї померлого, а саме - права на зміну договору найму в порядку статей 103, 106 ЖК України.
Вказувала, що квартира, в якій вони проживають з дітьми за адресою: АДРЕСА_1, є неприватизованою. Після смерті ОСОБА_2 у неї виникла необхідність у зміні договору найму житлового приміщення та визнання її, як єдиного повнолітнього члена сім`ї наймачем цієї квартири, оскільки договір найму був укладений на ім`я її покійного чоловіка ОСОБА_2 .
Посилалася на те, що вона двічі зверталася до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва" з письмовими заявами про зміну договору найму жилого приміщення та визнання її наймачем, однак, отримувала відмову у зв`язку з відсутністю безспірних документів, які підтверджують факт сталих сімейних відносин між нею та померлим чоловіком.
Саме у зв`язку з відмовою провести процедуру зміни договору найму та визнати її відповідальним наймачем цієї квартири виникла необхідність у зверненні до суду.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу залишено без розгляду на підставі частини четвертої статті 315 ЦПК України.
Ухвала мотивована тим, що оскільки встановлення юридичного факту заявнику необхідно для поновлення її житлових прав, як члена сім`ї наймача ОСОБА_2, отже, у спірних правовідносинах наявний спір про право, зокрема, право на зміну договору найму та/чи визнання за заявником права на користування спірною квартирою, як відповідального квартиронаймача.
Районний суд зазначив, що доказів того, що за життя ОСОБА_2 визнав за заявником право на зміну договору найму спірної квартири матеріали справи не містять, оскільки ОСОБА_1 була зареєстрована у ній лише 28 лютого 2019 року, тобто після смерті ОСОБА_2 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.
Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 04 березня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки районного суду про наявність спору про право є правильними, оскільки встановлення відповідного юридичного факту ОСОБА_1 необхідно для визнання права на користування житлом (квартирою). При цьому до участі в справі не залучено власника цієї квартири, тому доводи апелянта про відсутність спору щодо права заявника ОСОБА_1 на користування житлом (квартирою) є передчасними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 04 березня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 27 травня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що укладення відповідного договору найму житлового приміщення є підставою для подальшого проживання її та її малолітніх дітей у займаному житловому приміщенні, укладення договорів з постачальниками комунальних послуг та оплату за отримані послуги.
Вважає, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов передчасного висновку про наявність спору про право, оскільки не дослідив докази, не допитав свідків та не з`ясував позиції інших залучених до участі у справі осіб.
Заперечує висновки районного суду про те, що за життя ОСОБА_2 не визнавав за нею право на зміну договору найму спірної квартири з огляду на її реєстрацію у спірній квартирі після смерті ОСОБА_2 .
Посилається на те, що за життя ОСОБА_2 не виникало необхідності у зміні договору найму, оскільки відповідальним квартиронаймачем був дорослий повнолітній член сім`ї.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, неповне дослідження та надання правової оцінки наявним у справі доказам, а також те, що висновки судів не відповідають обставинам справи, Зазначає, що суди дійшли передчасного висновку про наявність спору про право. Звертає увагу на те, що наразі відсутній будь-який спір щодо наявності у неї права на користування житловим приміщенням та права на укладення договору найму житлового приміщення, а також відсутні будь-які докази, які б свідчили про заперечення кимось факту проживання з померлим ОСОБА_2 .
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є батьками двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 7-8).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, про що складено відповідний актовий запис № 2979 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 11).
Відповідно до матеріалів спадкової справи № 7/2019 до майна померлого ОСОБА_2 за заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини її малолітніми дітьми було видано свідоцтво про право на спадщину за законом його дітям ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, законним представником яких є ОСОБА_1 (а. с. 40, 82, 85).
Згідно з довідками про реєстрацію місця проживання малолітні діти ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 19-20).
Зазначена квартира, в якій ОСОБА_1 проживає разом з дітьми неприватизована, квартиронаймачем був померлий ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2, ОСОБА_1 звернулася до КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва" з письмовими заявами про зміну договору найму жилого приміщення та визнання її наймачем, однак, отримала відмову з огляду на відсутність документів, які підтверджують перебування у родинних стосунках із наймачем ОСОБА_2 (а. с. 15, 17).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження.
Частиною першою, другою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частинами третьою, четвертою, шостої статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293, статті 315 ЦПК України та роз`яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 був квартиронаймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Після його смерті ОСОБА_1 зверталася до КП "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району міста Києва" з письмовими заявами про зміну договору найму жилого приміщення та визнання її наймачем, проте їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю доказів які підтверджують факт сталих сімейних відносин між нею та померлим чоловіком.
Залишаючи без розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, вважав, що у цій справі наявний спір про право, що виключає можливість розгляду справи в порядку окремого провадження.
Такі висновки судів попередніх інстанцій є правильними з огляду на таке.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.
Звертаючись до суду в порядку окремого провадження, ОСОБА_1 мотивувала свою заяву тим, що встановлення факту родинних відносин з ОСОБА_2 необхідно їй для зміни договору найму квартири, тобто визнання права на користування житлом (квартирою), а тому аналіз установлених судом обставин справи дає підстави для висновку, що в даному випадку виник спір про право на спадщину.
Отже, факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви судами обґрунтовано встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду у порядку позовного провадження.
Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що відмова компетентного органу у зміні договору найму свідчить про наявність спору про право, який може бути вирішено саме в порядку позовного провадження.
За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши наявність спору про право, обґрунтовано залишив заяву ОСОБА_1, подану в порядку окремого провадження, без розгляду.
Інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд робить висновок про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника.
Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, то розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду