1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

09 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 648/2776/20

провадження № 61-7641св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Біла Тетяна Володимирівна,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева",

третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Білою Тетяною Володимирівною, на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 18 січня 2021 року у складі судді Рибас А. В. та постанову Херсонського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Ігнатенко П. Я., Воронцової Л. П., Полікарпової О. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" (далі - ТОВ "ФК "Женева"), третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С., про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Позовна заява мотивована тим, що 16 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. було видано виконавчий напис № 12369 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія Женева" заборгованості в загальній сумі 73 2854,66 грн.

Вважала виконавчий напис нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки вона не укладала жодних кредитних договорів та не вступала у правовідносини з ТОВ "Фінансова компанія Женева".

Зазначала, що обов`язковою умовою вчинення нотаріусом виконавчого напису є безспірність заборгованості, але вона не отримувала від відповідача жодних повідомлень про те, що у неї наявна будь-яка заборгованість перед відповідачем або про те, що до відповідача перейшло право вимоги за кредитним договором, стороною якого є позивач. З виконавчого напису та доданих до нього документів неможливо встановити чи є заборгованість за кредитним договором дійсно простроченою, як і неможливо встановити коли у ТОВ "Фінансова компанія Женева" виникло право вимоги до неї.

Посилалася на те, що виконавчий напис було вчинено на підставі документів, які не свідчили про безпірність заборгованості боржника перед ТОВ "Фінансова компанія Женева", без повідомлення її про суму заборгованості та без доказів направлення на її адресу письмової вимоги щодо усунення порушень і погашення заборгованості за кредитом.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила судвизнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 12369 від 16 липня 2020 року, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія Женева" заборгованості в загальній сумі 73 285,66 грн та стягнути з відповідача понесені нею витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, та витрати на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 18 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 16 липня 2020 року № 12369, вчинений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Женева" заборгованості у розмірі 73 285,66 грн.

Стягнуто з ТОВ "Фінансова компанія Женева" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 261 (одна тисяча двісті шістдесят одна) гривня 20 коп.

Рішення районного суду мотивовано тим, що з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, приймаючи до уваги те, що не встановлено судом факт отримання позивачем повідомлення вимоги про наявність такої заборгованості, яка була надана нотаріусу для вчинення нотаріального напису. Відповідачем не подано до суду належних та достовірних доказів щодо спростування доводів позивача.

Крім того, з матеріалів справи неможливо встановити, що при вчиненні напису нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), тому у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості перед банком, суми штрафних санкцій, зазначені у написі, є безспірними.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат, понесених ним на професійну правничу допомогу, районний суд вважав, що така задоволенню не підлягає, оскільки будь-яких платіжних документів, які посвідчують здійснення фактичної оплати за надану адвокатом правничу допомогу та підтверджують факт понесення позивачем витрат, суду не надано.

Ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 11 лютого 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1, яка подана її представником - адвокатом Білою Т. В., про ухвалення додаткового рішення у справі відмовлено.

Ухвала районного суду мотивована тим, що під час ухвалення судового рішення судом було надано оцінку всім доводам та доказам у справі, на підставі чого 18 січня 2021 року рішенням Білозерського районного суду Херсонської області позовні вимоги задоволені.

Крім того, судом вирішено питання щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, про що зазначено в мотивувальній частині рішення, а саме: зазначено про відсутність підстав для їх задоволення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 18 січня 2021 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовної вимоги щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з ТОВ "ФК "Женева" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500 грн.

Стягнуто з ТОВ "ФК "Женева" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного перегляду справи у розмірі 1 500 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При цьому апеляційний суд послався на правову позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Апеляційний суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в суді першої інстанції на загальну суму 15 200 грн підлягають частковому відшкодуванню з урахуванням розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи і враховуючи практику ЄСПЛ щодо "гонорару успіху", всього до стягнення підлягає 4 500 грн.

Враховуючи принцип розумності, докази несення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, їх співмірність, та пропорційність задоволеним вимогам, суд апеляційної інстанції вважав правильним стягнути з відповідача витрати за правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 500 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 18 січня 2021 року та постанову Херсонського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомоги скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ТОВ "ФК "Женева" на її користь витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 17 200 грн, в апеляційному суді - 4 800 грн та у Верховному Суді - 4 800 грн.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції до 4 500 грн, апеляційний суд безпідставно зазначив про те, що про зменшення розміру витрат відповідач заявляв у відзиві. Проте, відповідач в порушення вимог частини четвертої статті 178 ЦПК України, не направив їй копію відзиву та доданих документів.

Зазначає, що відповідач не просив ні суд першої інстанції, ні апеляційний суд зменшувати витрати на правничу допомогу, а просив відмовити у позові, що не є підставою для зменшення витрат на правничу допомогу.

Крім того, сторони домовилися про сплату гонорару успіху у розмірі 10 000 грн, отже, ця сума є складовою витрат на правничу допомогу адвоката, яка підлягає розподілу при вирішенні справи.

Вважає, що суд апеляційної інстанції допустив надмірний формалізм фактично визнавши, що для стягнення витрат на правничу допомогу за складання заяви про ухвалення додаткового рішення необхідно було подавати окрему апеляційну скаргу на ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 04 лютого 2021 року у справі № 911/73/20, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У липні 2021 року ТОВ "Фінансова компанія "Женева" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки її доводи є необґрунтованими.

Зазначає, що справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, фактично правнича допомога була надана лише для складання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, справа розглядалася без участі представника позивача, отже, апеляційний суд правильно зменшив суму витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню.

Посилається на те, що позивачем не надано суду доказів оплати послуг адвоката та не направлено йому копії таких документів.

При цьому зазначає, що разом з відзивом на позовну заяву ним було подано клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У травні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 липня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О. С. було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 12369, яким звернуто стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія Женева" заборгованості в загальній сумі 73 285,66 грн.

Зазначений виконавчий напис № 12369 від 16 липня 2020 року перебуває на виконанні у приватного виконавця Клименко Р. В., про що свідчить постанова від 27 липня 2020 року про відкриття виконавчого провадження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Скасовуючи рішення районного суду в частині відмови у стягненні на користь позивача витрат на правничу допомогу та ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення відповідної заяви, апеляційний суд вважав, що заявлена позивачем сума не є співмірною наданим послугам та підлягає зменшенню.

Такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними та відповідають положенням процесуального права, отже, скасуванню не підлягають.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 6.5 постанови від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 Верховний Суд зробив висновок, що "за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)".

У постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 у справі № 813/481/18 зроблено такий висновок: "Зважаючи на положення частини сьомої статті 139 КАС України, суд касаційної інстанції констатує помилковість посилання суду апеляційної інстанції у якості аргументу для відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення на відсутність документа про оплату позивачем витрат на професійну правничу допомогу, адже у пункті 2 вищенаведеного додатку від 11 лютого 2019 року до договору про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року № 01/2019-02 сторони узгодили, що клієнт (позивач) зобов`язаний сплатити гонорар протягом шести місяців після ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по суті".

У постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 (провадження № К/9901/29763/20) касаційний адміністративний суд дійшов висновку: "На переконання колегії суддів, зазначені норми (ст. ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15 грудня 2017 року, у тому числі, з метою унормування відносин між суб`єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з`явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб`єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів - суб`єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду".

Пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України передбачає, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Оскільки цивільне, господарське та адміністративне судочинство об`єднані основоположним принципом, що полягає у забезпеченні відшкодування витрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, враховуючи те, що процесуальні вимоги до доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу є тотожними для всіх видів судочинства, отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

З огляду на зазначене, доводи ТОВ "Фінансова компанія "Женева" про необхідність надання доказів фактичної оплати наданих послуг є необґрунтованими, а висновки апеляційного суду про необхідність відшкодування витрат на правничу допомогу відповідають нормам процесуального права.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 зробив висновок, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Так, з огляду на матеріали справи на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано копію договору № 12-пд/2020 від 04 вересня 2020 року, копію додаткової угоди від 04 вересня 2020 року, звіт № 1 від 07 вересня 2020 року, звіт № 21 від 30 жовтня 2020 року про виконану роботу за договором № 12-пд/2020.

Зазначені документи є належними доказами, які підтверджують наявність договірних відносин між адвокатом та позивачем, факт надання юридичних послуг.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, який враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 4 500, 00 грн, у суді апеляційної інстанції - у розмірі 1 500 грн.

Доводи касаційної скарги з посиланням на відсутність у матеріалах справи заяви відповідача про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу колегія суддів відхиляє, оскільки у матеріалах справи міститься заперечення на заяву про доповнення підстав позову та заяву про розподіл витрат на правничу допомогу від 14 грудня 2020 року, у якій представник ТОВ "Фінансова компанія "Женева" зазначає, що категорично не погоджується з сумою заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, вказує на неспівмірність заявленої суми наданим послугами (а. с. 47 - 53).

Крім того, 12 січня 2021 року представником ТОВ "Фінансова компанія "Женева" було подано суду клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу (а. с. 87).

Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, то розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду


................
Перейти до повного тексту