Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 521/10608/19
провадження № 61-14795св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: комунальне підприємство "Агенція реєстраційних послуг", акціонерне товариство "Альфа-Банк",
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк", яка підписана представником Ременюк Тетяною Олександрівною, на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2019 року в складі судді: Мурзенка М. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Князюка О. В., Таварткіладзе О. М., Погорєлової С. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до КП "Агенція реєстраційних послуг", АТ "Альфа-Банк", про скасування реєстраційного запису про право власності.
Позов мотивований тим, що 23 квітня 2008 року ОСОБА_1 уклав з АКБ "Укрсоцбанк" договір кредиту № 665/Ф03.09/102, за яким отримав кошти у розмірі 47 900 дол. США строком до 22 квітня 2028 року зі сплатою за користування кредитними котами у розмірі 13,5 процентів річних.
23 квітня 2008 року для забезпечення виконання кредитного договору укладено іпотечний договір, відповідно до якого позивач передав в іпотеку банку належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . У 2016 році до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся з позовом представник АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 67691,36 дол. США. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 07 лютого 2017 року позовна заява була залишена без задоволення з причин недоведеності АТ "Укрсоцбанк" суми боргу. 31 травня 2017 року АТ "Укрсоцбанк" звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області позовна заява була повернута позивачу.
Позивач зазначав, що 16 січня 2019 року державний реєстратор Манюта С. В., який діяв від імені Комунального підприємства "Агенція реєстраційних послуг" вніс до державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний запис за номером 29927087 про право власності АТ "Укрсоцбанк" на однокімнатну квартиру загальною площею 34,1 кв.м, житловою площею 25,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою виникнення права власності зазначено: "повідомлення, серія та номер: 4480, виданий 02 листопада 2018 року, видавник: АТ "Укрсоцбанк", додаткова угода, серія та номер: 1, виданий 11 червня 2010 року, видавник ПН ОМНО Чапська А. Е., Договір іпотеки, серія та номер 927, виданий 23 квітня 2008 року, видавник: ПН ОМНО Чапська А. Е. ОСОБА_1 Проте така державна реєстрація незаконна, а тому позивач вимушений звернутись до суду з цим позовом.
ОСОБА_1 просив:
скасувати реєстраційний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену 21 січня 2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності АТ "Укрсоцбанк" на квартиру за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1746342151101);
відновити реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Скасовано запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену 21 січня 2019 року державну реєстрацію права власності АТ "Укрсоцбанк" на квартиру за адресою АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1746342151101).
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щопісля набуття чинності Законом від 25 грудня 2008 року № 800-VI сторони відповідні зміни до іпотечного договору щодо включення до нього відповідного застереження не внесли, договір про задоволення вимог іпотекодержателя між сторонами іпотечного договору не укладався. За таких обставин правові підстави для реєстрації права власності на передану в іпотеку квартиру за собою на підставі укладеного іпотечного договору у АТ "Укрсоцбанк" були відсутні. Посилання Банку на те, що положення пункту 4.5.3. договору іпотеки є самостійною підставою для переходу права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя відхиляються судом, оскільки вказані положення договору іпотеки не є застереженням в розумінні статті 37 Закону України "Про іпотеку", в редакції Закону України № 800-VI, а лише передбачають один із можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Суд першої інстанції вказав, що погоджується з доводами сторони позивача щодо неврахування державним реєстратором положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 року, який набув чинності 07 червня 2014 року. Передана в іпотеку позивачем квартира зазначеним вимогам відповідає, оскільки виступає як забезпечення наданого позивачу банківською установою-резидентом кредиту в іноземній валюті, використовується ним як місце постійного проживання, що підтверджується копією паспорта позивача з відміткою про реєстрацію місця проживання, відомості про належність позивачу на праві власності іншого нерухомого майна відсутні, площа квартири не перевищує 140 кв. м. Таким чином, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ "Укрсоцбанк". Скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності є ефективним способом поновлення права власності позивача на належне йому майно. Таким чином, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2019 року змінено шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду висновків щодо відсутності правових підстав для реєстрації права власності на передану в іпотеку квартиру за собою на підставі укладеного іпотечного договору у АТ "Укрсоцбанк" були відсутні, оскільки положення 4.5.3. договору іпотеки не є застереженням в розумінні частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку", а лише передбачають один із можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
В іншій частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Тому обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції стосовно відсутності правових підстав для реєстрації права власності на передану в іпотеку квартиру за собою на підставі укладеного іпотечного договору у АТ "Укрсоцбанк", оскільки положення 4.5.3. договору іпотеки не є застереженням в розумінні частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" в редакції Закону України № 800-VI, а лише передбачають один із можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Апеляційний суд зазначив, що стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. Суд першої інстанції, зробив правильний висновок про те, що спірна квартира, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнуто на підставі дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", у тому числі і шляхом реєстрації права власності, враховуючи, що кредит є споживчим і наданий в іноземній валюті.
Апеляційний суд зазначив, що згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року, підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження. Отже, у нотаріуса були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), про те, що квартира, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті. Таким чином, у справі, яка переглядається, у державного реєстратора були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на передану в іпотеку квартиру за АТ "Альфа-Банк".
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги щодо непоширення дії Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" на спірні правовідносини, а також посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі №464/8589/15 (провадження №61-10874сво18), постановах Верховного Суду від 12 липня 2018 року у справі 372/977/16, від 13 червня 2018 року у справі №645/5280/16, від 21 листопада 2018 року у справі №640/17931/16, від 18 грудня 2019 року у справі 718/2468/18, оскільки у даному випадку мають враховуватись висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пізніше прийнятій постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20), відповідно до яких квартира, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.
Аргументи учасників справи
31 серпня 2021 року АТ "Альфа-Банк" подало касаційну скаргу, яка підписана представником Ременюк Т. О., на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 24 грудня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2021 року, в якій просило: оскаржені судові рішення скасувати; відмовити в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк", змінив рішення суду першої інстанції шляхом виключення з мотивувальної частини рішення суду висновків стосовно відсутності правових підстав для реєстрації права власності на передану в іпотеку квартиру за собою на підставі укладеного іпотечного договору у АТ "Укрсоцбанк", оскільки положення 4.5.3. договору іпотеки не є застереженням в розумінні статті 37 Закону України "Про іпотеку", в редакції Закону України від 25 грудня 2008 року, а лише передбачають один із можливих способів звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя, однак застосував положення Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті". З даними висновком суду погодитись не можна, та при постановленні оскаржуваних рішення не з`ясовано усіх обставин, що мають істотне значення для справи та не надано їм належної оцінки, у зв`язку з чим, прийнято не вірне по суті рішення. Зокрема, судом не враховано постанову Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 750/2254/19.Позивачем не надано жодного та допустимого доказу, що дане майно є єдиним місцем проживання боржника. Посилання в апеляційній скарзі на довідку про місце проживання як доказ відсутності іншого житлового приміщення є безпідставним. Зважаючи на викладене, необхідно зробити висновок про правомірність рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру, що є предметом іпотеки, оскільки воно прийнято з наданням заявником, АТ "Укрсоцбанк" всіх документів, передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, та у відповідності до Закону України "Про іпотеку". Оскільки судом касаційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, не були враховані суттєві обставин та не надано їм належної правової оцінки, неправильно кваліфіковано правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, судом були порушені норми матеріального права, шо унеможливлює по суті встановлення фактичних обставин справи відповідно до підстав та змісту позову, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Норми статті 5 ЦПК України передбачають, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до банку і КП "Агенція реєстраційних послуг". В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 28 липня 2021 року у справі № 750/2254/19; від 15 січня 2020 року у справі № 201/344/18; від 09 грудня 2019 року у справі № 464/8589/15-ц (провадження № 61-10874сво18); від 19 червня 2019 року у справі 643/17966/14-ц (провадження 14-203цс19); від 27 березня 2019 року у справі № 522/24450/14; від 18 листопада 2020 року у справі № 154/883/19; від 21 березня 2018 року у справі № 760/14438/15-ц (провадження № 14-38цс18); від 23 січня 2018 року у справі № 760/16916/14-ц (провадження № 61-1727св17); 31 січня 2018 року у справі № 910/6592/16; від 27 березня 2019 року у справі № 522/24450/14 (провадження № 61-38762св18); від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19; від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц; від 27 березня 2020 року у справі № 711/5575/18; від 08 квітня 2020 року у справі № 755/21962/15.
Фактичні обставини
Суди встановили, що23 квітня 2008 року між позивачем та акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа банк", укладено кредитний договір № 665/Ф03.09/102 за яким позивач отримав кредитні кошти у розмірі 47 900 дол. США строком до 22 квітня 2028 року за сплатою за користування кредитними коштами у розмірі 13,5 процентів річних, що підтверджується копією вказаного договору.
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між позивачем та банком був укладений іпотечний договір, посвідчений 23 квітня 2008 р. приватним нотаріусом ОМНО Чапською А. Е., реєстр. № 928, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку банку належну йому квартиру загальною площею 34,1 кв. м, житловою площею 25, 1 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується копією вказаного договору.
11 червня 2010 року між АТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 був укладений договір про внесення змін № 1 до Іпотечного договору, який був посвідчений приватним нотаріусом Чапською А. Е., зареєстровано в реєстрі за № 558.
21 січня 2019 року державним реєстратором прав на нерухоме майно КП "Агенція реєстраційних послуг" Манюта С. В. проведено державну реєстрацію права власності на передану в іпотеку квартиру за АТ "Укрсоцбанк" на підставі зазначеного іпотечного договору із змінами, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки від 02 листопада 2018 року, повідомлення про вручення зазначеного повідомлення.
В пункті 4.5. іпотечного договору від 23 квітня 2008 року передбачено, що іпотекодержатель має право за своїм вибором звернути стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів: на підставі рішення суду (підпункт 4.5.1); на підставі виконавчого напису нотаріуса (підпункт 4.5.2); шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (підпункт 4.5.3); шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" (підпункт 4.5.4).
Суди встановили, що передана в іпотеку позивачем квартира виступає як забезпечення наданого позивачу банківською установою-резидентом кредиту в іноземній валюті, використовується позивачем як місце постійного проживання, відомості про належність позивачу на праві власності іншого нерухомого майна відсутні, площа квартири не перевищує 140 кв. м.