ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа №260/2355/20
адміністративне провадження № К/9901/10929/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Калініна О.С.,
представника позивача Шерегі В.М.,
представника відповідача Петрової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року (судді: Пліш М.А., Качмар В.Я., Ніколін В.В.) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в с т а н о в и в :
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області (далі - ГУ ДПС у Закарпатській області, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.06.2020 №0002500505, №0002540505, №0002530505.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2020 року позов було задоволено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове, яким позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення-рішення від 16 червня 2020 року № 0002540505. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на порушення контролюючим органом процедури призначення фактичної податкової перевірки, зокрема, призначення такої за відсутності законодавчо встановлених підстав, а також на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б дозволяли стверджувати про те, що зафіксовані в акті перевірки порушення правил роздрібної торгівлі та зберігання пального, були допущені саме позивачем.
Підставою до касаційного оскарження позивач вказує застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 04.09.2020 по справі №821/1274/18, від 15.05.2020 по справі №816/3238/15 та від 03.12.2020 по справі №821/2154/16.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи позивача безпідставними, а оскаржуване рішення - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Також сторони скористались своїм процесуальним правом та подали додаткові письмові обґрунтування на підтвердження своїх правових позицій, які просили врахувати під час вирішення справи по суті.
У судовому засіданні представник позивача підтримав свої вимоги, а представник відповідача - свої заперечення, з підстав та обґрунтувань, викладених в означених вище процесуальних документах.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 травня 2020 року ГУ ДПС у Закарпатській області видано наказ № 471 "Про проведення фактичних перевірок" у травні - червні 2020 року згідно переліку, до якого було включено суб`єкт господарювання за адресою: АДРЕСА_1, АЗС.
За результатами перевірки ГУ ДПС у Закарпатській області складено Акт від 22 травня 2020 року № 000345.
В ході проведення перевірки встановлено факт роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії, непроведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та невидачу відповідного розрахункового документа, а також встановлено порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх зберігання.
16 Червня 2020 року на підставі вказаного Акту фактичної перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення рішення:
- № 0002500505, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн за порушення вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
- № 0002530505, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500000 грн за порушення вимог ч. 34 ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального";
- № 0002540505, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 18150,00 грн за порушення вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстратору розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено факт існування за адресою: Тячівський район, смт. Тересва, вул. Народна, 256 автозаправної станції (АЗС) та не доведено окремо факту реалізації позивачем пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального та без застосування реєстратора розрахункових операцій, так само як і порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, з огляду на відсутність в Акті перевірки інформації щодо методів, способів та обладнання? за допомогою яких відповідачем здійснювалося визначення обсягу пального в резервуарі за місцем здійснення фактичної перевірки.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції частково погодився з його висновками, а саме: в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 червня 2020 року № 0002540505, яким до позивача за порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", застосовано штрафну санкцію у розмірі 18150 грн, з огляду на те, що акт перевірки, дійсно, не містить інформації щодо методів, способів та обладнання, за допомогою яких відповідачем здійснювалося визначення обсягу пального в резервуарі за місцем здійснення фактичної перевірки, у зв`язку з чим, зазначена в акті перевірки інформація щодо залишкової кількості пального не може вважатися достовірною.
Поряд із цим, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, зокрема, докази фотофіксації перевірочних заходів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що такі повною мірою підтверджують порушення позивачем вимог в частині роздрібної торгівлі пальним без наявності відповідної ліцензії, непроведення контрольної розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій та невидачу відповідного розрахункового документа.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, предметом касаційного перегляду в силу приписів частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є лише вимоги, у задоволені яких судом апеляційної інстанції було відмовлено, та які стали підставою для звернення позивача з даною касаційною скаргою до Верховного Суду.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
В силу приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Повноваження податкового органу щодо проведення перевірок, в тому числі й фактичних, визначено положеннями пункту 75.1. статті 75 та підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України.
Відповідно до п. 75.1.3. ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичних перевірок визначено положеннями статті 80 ПК України. Фактична перевірка проводиться на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, за обов`язкової наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 ст.80 Податкового Кодексу.
Судомами попередніх інстанцій з`ясовано, що фактична перевірка господарської одиниці ФОП ОСОБА_1 (АЗС за адресою: АДРЕСА_1 ) проводилась на підставі до п.80.2 ст. 80 ПК України з метою належної організації заходів по контролю за дотриманням норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання норм чинного законодавства у сфері трудових відносин.
До початку проведення такої перевірки позивач ознайомився з направленнями від 13.05.2020 №893/05-05, №894/05-05 та отримав копію наказу від 06.05.2020 №471.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав вважати, що така перевірка позивача була проведена з порушенням визначеного податковим законодавством порядку.
Аналізуючи виявлені в ході такої перевірки порушення судом апеляційної інстанції було встановлено, що 13 травня 2020 року невстановленим працівником АЗС ФОП ОСОБА_1 було реалізовано 12,15 літрів дизельного палива за ціною 16,50 грн за літр на загальну суму 200,47 грн, однак вказана операція через реєстратор розрахункових операцій не проводилась, розрахунковий документ не видавався.
Відповідно до абз. 5 ст. Перейти до повного тексту