ПОСТАНОВА
Іменем України
09 листопада 2021 року
Київ
справа №640/7572/20
адміністративне провадження № К/9901/28054/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стрелець Т.Г.,
розглянув у порядку в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної служби геології та надр України (далі - Держгеонадра) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.07.2020 (прийняте судом у складі судді: Патратій О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.10.2020 (ухвалену судом у складі: головуючого судді Костюк Л.О., суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донвторресурси" (далі - ТОВ "Донвтрорресурси") до Держгеонадр про визнання протиправними дій та зобов`язання розглянути заяву, -
УСТАНОВИВ:
У березні 2020 року ТОВ "Донвторресурси" звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просило:
- визнати протиправними дії Держгеонадр щодо повернення документів відносно отримання ТОВ "Донвторресурси" спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування первинних каолінів, ділянок Південний кар`єр та Північний кар`єр Іванівського родовища, Донецька область, Волноваський район (відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615; далі - Порядок № 615);
- зобов`язати Держгеонадра розглянути заяву та додані до неї документи про надання ТОВ "Донвторресурси" спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування первинних каолінів, ділянок Південний кар`єр та Північний кар`єр Іванівського родовища, Донецька область, Волноваський район відповідно до Порядку № 615, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.10.2019 № 928 "Про внесення змін до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" та яка діяла станом на 24.02.2020, тобто на дату подачі заяви та доданих до неї документів позивачем.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 24.02.2020 ним було подано до відповідача заяву відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 та змін до нього щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами. Проте рішенням відповідача від 27.02.2020 подані документи було протиправно повернуто, оскільки пакет документів не відповідав вимогам Порядку № 615 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року № 124. Разом із тим, дана редакція набула чинності 25.02.2020, а позивач подав заяву 24.02.2020.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 07.07.2020 позов задовольнив.
Визнав протиправними дії Держгеонадр щодо повернення документів, поданих ТОВ "Донвторресурси" заявою від 21.02.2020 (вх. від 24.02.2020 № 4681/02/11-20) відносно отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування первинних каолінів, ділянок Південний кар`єр та Північний кар`єр Іванівського родовища, Донецька область, Волноваський район відповідно до підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615.
Зобов`язав Держгеонадра розглянути заяву ТОВ "Донвторресурси" від 21.02.2020 (вх. від 24.02.2020 № 4681/02/11-20) та додані до неї документи про надання ТОВ "Донвторресурси" спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону з метою видобування первинних каолінів, ділянок Південний кар`єр та Північний кар`єр Іванівського родовища, Донецька область, Волноваський район у відповідності до Порядку № 615, в редакції, яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2019 № 928 "Про внесення змін до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами" та яка діяла станом на 24.02.2020, тобто на дату подачі заяви та доданих до неї документів.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.10.2020 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що постанова Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 № 124 (далі - Постанова № 124) була офіційно опублікована у виданнях "Урядовий кур`єр, 2020, 02, 25.02.2020 N 36" та "Офіційний вісник України, 2020, N 23 (24.03.2020), ст. 844". Отже, постанова № 124 набрала чинності як нормативно-правовий акт саме - 25.02.2020, тому положення підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615, в редакції Постанови № 124, застосовуються виключно до правовідносин, що виникли з 25.02.2020.
Водночас, ТОВ "Донвторресурси" звернулось до Держгеонадр із заявою № 2102/2 та відповідними додатками щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами - 24.02.2020. Тобто, правовідносини між позивачем та відповідачем виникли до набрання чинності Постановою № 124, а тому до них повинні застосовуватися положення підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 в редакції станом на час отримання відповідачем заяви щодо отримання спеціального дозволу, а саме, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1131.
Суди зазначили, що на момент подання заяви про видачу спеціального дозволу на користування надрами (24.02.2020) чинним законодавством було передбачено можливість отримати дозвіл без проведення аукціону у разі якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку, що і було зроблено позивачем, а підтверджуючі документи були надані разом із заявкою на отримання дозволу.
Зазначені умови були позивачем дотримані, усі документи, передбачені Порядком № 615 та Додатком до нього, були подані у повному обсязі.
Що стосується документів, які підтверджують саме здійснення позивачем за власні кошти апробації запасів за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку, то цими документами є:
- копія протоколу Державної комісії України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ) від 23.04.2019 № 4769 про апробацію запасів: із цього документу вбачається, що ДКЗ було проведено оцінку запасів первинного каоліну в Іванівському родовищі, якість та характеристики цих корисних копалин, технічні умови їх видобування, й дане родовище передано для подальшого геологічного вивчення позивачу та для подальшого видобутку корисних копалин;
- ДКЗ 18.07.2019 було видано довідку про те, що зазначений вище протокол від 23.04.2019 розглянутий та схвалений Держгеонадрами - протокол засідання Робочої групи з розгляду протоколів ДКЗ від 21.06.2019 № 134 і переданий на постійне зберігання до ДНВП "Геоінформ України";
- Державним науково-виробничим підприємством "Державний інформаційний геологічний фонд України" 25.10.2019 було видано довідку про запаси корисної копалини за даними державного балансу, яка містить зведені характеристики по запасах копалин у Південному та Північному кар`єрах Іванівського родовища;
- на підставі зазначених вище документів було розроблено безпосередньо план підрахунку запасів. Масштаб 1:2 000.
Таким чином, як зазначили суди, ТОВ "Донвторресурси" заявою від 21.02.2020 (вх. від 24.02.2020 № 4681/02/11-20) було надано на адресу Держгеонадр повний пакет документів, який передбачений Порядком № 615 для отримання дозволу на розробку та видобування корисних копалин, без проведення аукціону.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
27.10.2020 Держгеонадра звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить постановлені у цій справі судові рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову, з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 12.09.2017 у справі № 826/6873/16 та Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 826/7696/18.
Зокрема, зазначає, що у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 зазначено, що з огляду на положення підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 протокол ДКЗ СРСР від 28.10.1988 не може взагалі розглядатися як документ, що дає право на отримання спеціального дозволу без проведення аукціону, оскільки ці підрахунки були здійснені не ТОВ Петро-Колсалтінг і не за його власні кошти. Понад те, документи на отримання спеціального дозволу повинні подаватися не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.
Крім того, посилається на те, що зобов`язання Держгеонадр розглянути заяву та видати спеціальний дозвіл на користування надрами є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Йдеться у скарзі й про те, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до категорії справ незначної складності та розглянув її за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Донвторресурси" просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020 визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стрелець Т.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 01.12.2020 відкрив касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
У лютому 2020 року ТОВ "Донвторресурси" звернулось до Держгеонадр із заявою від 21.02.2020 № 2102/2 щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами з метою видобування ділянок Південний кар`єр та Північний кар`єр Іванівського родовища первинних коалінів у Волноваському районі Донецької області.
Вказана заява подана на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615.
Відповідно до штампу вхідної кореспонденції відповідача, що міститься на супровідному листі № 2102/1, вказану заяву відповідачем було отримано 24.02.2020, вх. № 4681/02/11-20.
Держгеонадра листом від 27.02.2020 № 3139/01/11-20 повернула подану позивачем заяву від 21.02.2020 та додані до неї документи, оскільки пакет документів не відповідає вимогам Порядку № 615 (в редакції Постанови № 124).
Позивач не погодився із цими діями відповідача та звернувся до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 2 Кодексу України про надра його завданням є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
Відповідно до статті 3 Кодексу України про надра гірничі відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом та іншими актами законодавства України, що видаються відповідно до них.
Згідно зі статтею 13 Кодексу України про надра користувачами надр користувачами надр можуть бути підприємства, установи, організації, громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи.
Надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу (частина перша статті 19 Кодексу України про надра).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року №1174 затверджено Положення про Державну службу геології та надр України (далі - Положення №1174).
Згідно з пунктом 1 Положення №1174 Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра енергетики та захисту довкілля і який реалізує державну політику у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Відповідно до пункту 3 Положення №1174 основними завданнями Держгеонадр є, у тому числі, реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Згідно із підпунктом 9 пункту 4 Положення № 1174 Держгеонадра відповідно до покладених на неї завдань видає в установленому порядку спеціальні дозволи на користування надрами (у тому числі на користування нафтогазоносними надрами).
Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615 (далі - Порядок № 615).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 615 цей нормативно-правовий акт регулює питання надання спеціальних дозволів на користування надрами (далі - дозволи) у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, а також визначає процедуру продовження строку дії, переоформлення, видачі дубліката, зупинення дії чи анулювання дозволу та внесення до нього змін. Дія цього Порядку поширюється на всі види користування надрами.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, органом з питань надання дозволу, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.
Згідно із пунктом 8 Порядку №615 надання дозволів у випадках, передбачених підпунктами 1-14 цього пункту, здійснюється за рішенням органу з питань надання дозволу.
З аналізу норм Положення № 1174 та Порядку № 615 вбачається, що до повноважень Держгеонадр відноситься прийняття рішення про надання суб`єктам господарювання спеціальних дозволів на користування надрами.
Судом встановлено, що 24.02.2020 ТОВ "Донвторресурси" звернулось до Держгеонадр із заявою № 2102/2 та відповідними додатками щодо отримання спеціального дозволу на користування надрами на підставі підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615. Відповідно до штампу вхідної кореспонденції відповідача, що міститься на супровідному листі № 2102/1, вказану заяву відповідачем було отримано 24.02.2020 № 4681/02/11-20.
Держгеонадра листом від 27.02.2020 № 3139/01/11-20 повернула подану позивачем заяву від 21.02.2020 та додані до неї документи, оскільки пакет документів не відповідає вимогам Порядку № 615, в редакції Постанови № 124.
Водночас, суди попередніх інстанцій, посилаючись на положення статті 58 Конституції України (закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи), виходили з того, що до спірних відносин необхідно застосовувати законодавство, чинне на момент звернення позивача із заявою про надання дозволу. Отже, суди заначили, що викладення підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 у новій редакції після внесених 19 лютого 2020 року змін спонукало відповідача відмовити Товариству у наданні відповідного дозволу, адже у новій редакції підпункт 1 пункту 8 Порядку № 615 не містив такої передумови для надання дозволу без проведення аукціону, як видобування корисних копалин, якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.
На підставі зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач діяв протиправно, оскільки застосування Порядку № 615 у редакції Постанови № 124 є неприпустимим, а тому прийняли рішення про задоволення позову.
Однак, із такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів Верховного Суду не погоджується, оскільки вони ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права, а саме, статті 58 Конституції України, підпункту 1 пункту 8 Порядку №615, виходячи із такого.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 615 дозволи надаються Держгеонадрами переможцям аукціонів з їх продажу та без проведення аукціонів у випадках, передбачених пунктом 8 цього Порядку, крім корисних копалин місцевого значення на території Автономної Республіки Крим, дозволи на видобування яких надаються Радою міністрів Автономної Республіки Крим згідно із цим Порядком.
Підпунктом 1 пункту 8 Порядку № 615 (Підпункт 1 пункту 8 із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 307 від 25 січня 2012 року; в редакції постанов Кабінету Міністрів України № 277 від 6 квітня 2016 року, № 333 від 25 квітня 2018 року та № 1131 від 18 грудня 2018 року) було передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів; видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку; геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.
Отже, підпункт 1 пункту 8 Порядку № 615 (в редакції, чинній з 28 грудня 2018 року, тобто на момент звернення позивача до відповідача із заявою про надання дозволу на користування надрами) передбачав три самостійні виключні підстави для надання дозволу без проведення аукціону при дотриманні чітко визначених складових умов кожної з підстав.
Перша підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо:
а) заявник за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено ДКЗ;
б) заявник подав документи на отримання спеціального дозволу не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження підрахунку запасів.
Друга підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку.
Третя підстава передбачає, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ), якщо заявник за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснив апробацію за умови затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин після отримання спеціального дозволу.
Тобто, вказана редакція підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615 передбачала, що суб`єкт господарювання міг отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) без проведення аукціону, якщо ним за власні кошти виключно в результаті геологічного вивчення ділянки надр на підставі відповідного спеціального дозволу на користування надрами здійснено апробацію запасів корисних копалин. Водночас затвердження в установленому порядку підрахунку запасів корисних копалин здійснювалося після отримання спеціального дозволу.
Також пунктом 1 пункту 8 Порядку №615 (в редакції Постанови № 124, чинній з 25 лютого 2020 року, тобто на момент повернення документів 27 лютого 2020 року) передбачено, що без проведення аукціону дозвіл надається у разі видобування корисних копалин, якщо заявник на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснив геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку, та подав документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.
Тобто, підпунктом 1 пункту 8 Порядку №615, в редакції Постанови № 124, було змінено правила надання спеціальних дозволів та встановлено єдину підставу для отримання дозволу на користування надрами без проведення аукціону, а саме, зацікавлений суб`єкт господарювання повинен був виконати дві вимоги:
а) на підставі спеціального дозволу на користування надрами за власні кошти здійснити геологічне вивчення ділянки надр та підрахунок запасів корисних копалин, який затверджено в установленому порядку;
б) подати документи на отримання спеціального дозволу на видобування корисних копалин відповідного родовища не пізніше ніж протягом трьох років після затвердження запасів.
Колегія суддів зазначає, що питання стосовно того, яка саме редакція Постанови №615 застосовується до правовідносин, подібних до тих, що слугували підставою для звернення до суду з цим позовом, було предметом розгляду Верховним Судом у справі №803/1541/16.
Так, у справі №803/1541/16 Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (постанова від 31 березня 2021 року) відступив від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №816/1053/16, від 2 жовтня 2020 року у справі №826/1236/17, від 22 грудня 2020 року у справі №817/856/16 та інших, в частині неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплену у частині першій статті 58 Конституції України, з огляду на внесення змін до Порядку №615 та підтримав правовий підхід, застосований Верховним Судом у постанові 9 вересня 2020 року у справі №826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою).
У справі №803/1541/16 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у тому числі, зазначила, наступне: "у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Постанову №277 прийнято Кабінетом Міністрів України на реалізацію своїх повноважень щодо здійснення управління надрами як об`єктом права власності Українського народу, у частині визначення дозвільного порядку користування надрами. Цими змінами не було скасовано право позивача на користування надрами та не звужено зміст та обсяг цього права. Однак державою, в особі уповноважених органів, було змінено підходи щодо порядку його реалізації для забезпечення публічного інтересу гарантування ефективного використання надр як загальнонародної власності.
З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі №826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою)."
Колегія суддів Верховного Суду не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається. При цьому звертає увагу, що схожі підходи у застосуванні законодавства про надра неодноразово застосовувалися Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18 серпня 2021 року у справі №380/3527/20 та від 19 серпня 2020 року у справі №826/16540/17.
У контексті обставин справи, що розглядається, Суд звертає увагу, що Постанова №124, якою змінено порядок надання дозволів на користування надрами без проведення аукціону, набрала чинності 25 лютого 2020 року. На цей час розгляд заяви ТОВ "Донвторресурси" не був завершений, отже правовідносини між заявником та Держгеонадрами були триваючими.
Кабінет Міністрів України, приймаючи Постанову №124, не визначив перехідного періоду та особливостей застосування законодавства за заявами, розгляд яких не закінчено. Отже, Постанова №124 і змінений нею Порядок №615 підлягали застосуванню до триваючих правовідносин щодо заяви ТОВ "Донвторресурси" з 25 лютого 2020 року.
З урахуванням наведеного правового регулювання та предмету спору у цій справі, Верховний Суд доходить висновку, що суди попередніх інстанцій помилково застосували до спірних правовідносин підпункт 1 пункту 8 Порядку №615 в редакції, чинній з 28 грудня 2018 року до 25 лютого 2020 року. В той час, як до спірних відносин слід було застосовувати законодавство, чинне на момент прийняття рішення відповідачем, а саме підпункт 1 пункту 8 Порядку №615 в редакції Постанови №124.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Оскільки, на момент прийняття спірного рішення, у формі листа від 27.02.2020, заява ТОВ "Донвторресурси" та додані до неї документи не відповідали вимогам, встановленим Порядком № 615 (в редакції Постанови №124), а саме, в частині підстави надання дозволу (видобування корисних копалин (крім нафти і газу), якщо заявник за власні кошти здійснив апробацію за умови затвердження підрахунку запасів корисних копалин в установленому порядку), якої з 25.02.2020 у Порядку № 615 немає, то у Держгеонадр були відсутні підстави для прийняття рішення щодо надання ТОВ "Донвторресурси" дозволу на використання надр без проведення аукціону.
Слід також зазначити, що отримання спеціального дозволу на користування надрами без проведення аукціону можливе лише у виключних випадках та за наявності певних умов, які прямо передбачені чинним законодавством України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно розтлумачили положення статті 58 Конституції України, помилково застосували до спірних правовідносин нечинні положення підпункту 1 пункту 8 Порядку № 615, у зв`язку із чим дійшли помилкових висновків про наявність підстав для задоволення позову ТОВ "Донвторресурси" до Держгеонадр про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.
Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про помилкове віднесення судом першої інстанції цієї справи до категорії справ незначної складності, колегія суддів зазначає таке.
Частиною третьою статті 257 КАС передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з пунктом 10 частин шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 12 КАС України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Зважаючи на те, що дана справа не належить до категорії справ, що розглядаються виключно в порядку загального позовного провадження, колегія суддів зауважує, що віднесення судом першої інстанції цієї справи до справ незначної складності не вплинуло на всебічність і повноту судового розгляду.
Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі підлягають скасуванню, а касаційна скарга - задоволенню.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд