ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 120/302/20-а
адміністративне провадження № К/9901/26282/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №120/302/20-а
за позовом ОСОБА_1
до Командування Повітряних Сил Збройних Сил України і Військової частини А1231
про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року (суддя Слободонюк М.В.)
і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року (головуючий суддя: Сторчак В.Ю., судді: Граб Л.С., Іваненко Т.В.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Командування Повітряних Сил Збройних Сил України і Військової частини А1231, у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 14 грудня 2019 року №659 в частині звільнення з військової служби у запас за підпунктом "ж" (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" старшого лейтенанта ОСОБА_1, начальника клубу військової частини А1231;
- визнати протиправним і скасувати наказ командира військової частини А1231 (по стройовій частині) від 24 грудня 2019 року №265 про виключення зі списків особового складу військової частини старшого лейтенанта ОСОБА_1, звільненої наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 14 грудня 2019 року №659;
- поновити позивачку на посаді начальника клубу військової частини А1231 Повітряних Сил Збройних Сил України з 24 грудня 2019 року;
- зобов`язати командира військової частини А1231 нарахувати і виплатити позивачці матеріальне і грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що її було звільнено з публічної служби на підставі підпункту "ж" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).
ОСОБА_1 зазначає, що в її діях відсутня така підстава до звільнення як "систематичне невиконання умов контракту". Зауважує, що аналіз матеріалів її службової карти вказує на те, що протягом останніх 12 місяців на підставі письмового наказу її було лише один раз притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, яке обліковується для оцінки стану дисципліни, а тому в її діях відсутнє "систематичне невиконання умов контракту", що виключає звільнення з указаної підстави.
Також, в якості підстав протиправності оскаржуваних наказів, позивачка посилалась на порушення з боку військової частини А1231 процедури її звільнення з військової служби, а саме: не проведення її атестування перед представленням подання до звільненні від 11 листопада 2019 року. До того ж, позивачка зауважувала, що вчинення відносно неї активних дій дискримінаційного характеру зумовлене особистим неприязним ставленням до неї зі сторони безпосереднього начальника - заступника командира військової частини з МПЗ підполковника Бомбели О.В .
Отже, з рішеннями про своє звільнення і виключення зі списків особового складу військової частини позивачка не погоджується, вважає свої трудові права порушеними, оскільки була відсутня правова підстава для її звільнення, як то "систематичне невиконання умов контракту".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що пунктом 228-1 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - "Положення №1153/2008") визначено дві окремих і незалежних одна від одної підстави для звільнення військовослужбовця у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту.
Позивачку було звільнено за підпунктом "ж" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - "Закон"), тобто у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем у разі, коли "протягом останніх 6 місяців після попередження військовослужбовця про неповну службову відповідність він не виправив своєї поведінки і це стягнення не відіграло своєї ролі".
Суди встановили, що з подання на звільнення позивачки від 11 листопада 2019 року вбачається, що підставою для її звільнення якраз і є обставини не виправлення нею своєї поведінки після попередження про неповну службову відповідність, та продовження порушення військової дисципліни і неналежне виконання своїх службових обов`язків, за що позивачка отримала ще чотири дисциплінарних стягнення.
16 квітня 2019 року на позивачку було накладено дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність, тобто після цієї дати і протягом наступних 6 місяців позивачка зобов`язана була виправити свою поведінку виключно зразковим виконанням своїх військових обов`язків, не допускаючи при цьому жодних порушень чи недоліків під час несення служби.
Натомість свою поведінку позивачка не виправила, про що свідчать накази від 22 квітня 2019 року, 23 травня 2019 року, 26 червня 2019 року, 2 вересня 2019 року, відповідно до яких її було притягнуто до дисциплінарної відповідальності з накладенням дисциплінарних стягнень у виді "догани".
Враховуючи наведене, суди дійшли висновку про наявність в діях позивачки систематичного невиконання умов контракту, що відповідно до підпункту "ж" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону є підставою для припинення (розірвання) контракту та звільнення військовослужбовця з військової служби.
До того ж, судами попередніх інстанцій не було встановлено порушень військовою частиною А1231 процедури проведення атестування військовослужбовця, способу і порядку оформлення та направлення документів щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби, на що також покликалась позивачка.
Щодо доводу позивачки про наявність дискримінації у діях її начальника, суди відхилили його як необґрунтований, оскільки ОСОБА_1 не доведено, а судом не встановлено наявність обставин чи фактів, які б вказували на дискримінаційну оцінку діям позивачки. Тобто, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, розцінили цей довід як припущення позивачки про обмеження її прав, який не може бути пов`язаний з дискримінацією.
Не погоджуючись із ухваленими судовими рішеннями судів попередніх інстанції, позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на них.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.
Скаржник у касаційній скарзі покликається на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу Військова частина А1231 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року залишити без змін. Відзив обґрунтований правильністю вирішення спору судами із дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Командування Повітряних Сил Збройних Сил України свого відзиву на касаційну скаргу не надало, копію ухвали Верховного Суду від 7 грудня 2020 року про відкриття касаційного провадження отримало 16 грудня 2020 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Відповідно до наказу Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 12 лютого 2018 року №65 ОСОБА_1 призначена на посаду начальника клубу військової частини А1231.
Наказом командира військової частини А 1231 від 19 лютого 2018 року №35 старший лейтенант ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків начальника клубу військової частини А1231.
Відповідно до витягу з протоколу засідання атестаційної комісії військової частини А1231 №19 від 1 листопада 2019 року, атестаційною комісією прийнято рішення про те, що старший лейтенант ОСОБА_1 начальник клубу військової частини А1231, займаній посаді не відповідає.
Додатково наголошено про доцільність звільнити ОСОБА_1 з військової служби у запас за підпунктом "ж" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем). Проголосувало "за" - 7, "проти" - немає, "утрималось" - немає.
11 листопада 2019 року військовою частиною А1231 було підготовлено подання на старшого лейтенанта ОСОБА_1 щодо звільнення її з військової служби у запас за підпунктом "ж" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", яке разом із іншими матеріалами направлено для розгляду і прийняття рішення в Командування Повітряних Сил Збройних Сил України.
За результатами розгляду таких матеріалів, наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України від 14 грудня 2019 року №659 старшого лейтенанта ОСОБА_1 начальника клубу військової частини А1231 Повітряних Сил Збройних Сил України, звільнено з військової служби у запас за підпунктом "ж" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).
На реалізацію цього рішення, наказом командира військової частини А1231 (по стройовій частині) від 24 грудня 2019 року №265 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини і всіх видів забезпечення.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - "КАС України") визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - "Закон").
Відповідно до статті 2 Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону).
Відповідно до частини першої статті 19 Закону військовослужбовці, які проходять кадрову або строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, громадяни призовного віку, які мають вищу, професійно-технічну, повну або базову загальну середню освіту і не проходили строкової військової служби, військовозобов`язані, а також жінки, які не перебувають на військовому обліку, укладають контракт про проходження військової служби за контрактом з додержанням умов, передбачених статтею 20 цього Закону.
Підстави припинення контракту та звільнення військовослужбовців з військової служби наведені у статті 26 Закону.
Згідно з підпунктом "ж" пунктом 2 частини п`ятої статті 26 Закону однією з підстав припинення контракту під час дії особливого періоду є систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем.
Порядок проходження військової служби в Збройних Силах України врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, а саме: Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - "Положення №1153/2008") та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (далі - "Інструкція №170").
Пунктом 228-1 Положення №1153/2008 визначено, що звільнення з військової служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем здійснюється в разі, коли протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладення контракту про проходження військової служби чи контракту про навчання обов`язків він два або більше разів у сукупності притягувався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни в Міністерстві оборони України, чи після попередження військовослужбовця про неповну службову відповідність він не виправив своєї поведінки і це стягнення не відіграло своєї ролі.
Відповідно до пункту 2.13 Інструкції №170 систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем може бути встановлено за результатами атестування, коли протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладення контракту про проходження військової служби обов`язків він два або більше разів у сукупності притягувався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які обліковуються для оцінки стану дисципліни згідно з Інструкцією з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх облік у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 29 листопада 2018 року №604, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2018 року за №1451/32903 (далі - Інструкція з надання доповідей і донесень про події, порушення та їх облік), чи протягом останніх 6 місяців після попередження військовослужбовця про неповну службову відповідність, якщо він не виправив своєї поведінки і це стягнення не відіграло своєї ролі.
Згідно пункту 12.1 Інструкції №170 звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється наказами посадових осіб, визначених пунктом 225 Положення №1153/2008.
У відповідності до пункту 12.4 Інструкції №170 звільнення з військової служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем здійснюється за підсумками атестування з виконанням вимог, визначених пунктом 228-1 Положення. Необхідність проведення атестації для встановлення систематичного невиконання умов контракту військовослужбовцем передбачено положеннями пункту 2.13 Інструкції №170.
Порядок і процедура проведення атестування військовослужбовців визначена розділом VII Інструкції №170.
Згідно пункту 7.1 Інструкції №170 процес атестування військовослужбовців передбачає проведення комплексного та періодичного оцінювання військовослужбовців.
Комплексне оцінювання включає щорічне оцінювання, здійснене прямими командирами (начальниками), та незалежне оцінювання військовослужбовців, здійснене визначеним представником Головної інспекції Міністерства оборони України або комісій з перевірки військ (сил), утворених наказами Міністерства оборони України, у випадках, визначених пунктом 7.5 цього розділу.
Періодичне оцінювання проводиться посадовими особами, у підпорядкуванні яких перебувають військовослужбовці, у випадках, визначених пунктом 7.6 цього розділу. Періодичне оцінювання здійснюється для характеристики дій військовослужбовців і визначення перспектив подальшого службового використання на підставі аналізу їх службової діяльності за визначений період (пункт 7.2 Інструкції №170).
Згідно із пунктом 7.6 Інструкції №170 періодичне оцінювання проводиться, зокрема, щодо військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - перед закінченням строку дії контракту, але не пізніше ніж за три місяці до його закінчення (крім військовослужбовців, які досягають граничного віку перебування на військовій службі), а також у разі невиконання умов контракту військовослужбовцем.
Відповідно до пунктів 7.7 і 7.8 Інструкції №170 за підсумками щорічного оцінювання складається оцінна картка військовослужбовця. В той же час за результатами періодичного оцінювання складається службова характеристика. Атестація на присвоєння військового звання офіцерського складу, оцінна картка і скорочена оцінна картка (далі - оцінні картки) та службова характеристика військовослужбовця складаються в порядку, визначеному Міністерством оборони України.
Згідно абзацу першого пункту 7.15 Інструкції № 170 військовослужбовець, який за результатами оцінювання має висновок про невідповідність займаній посаді, або протягом останніх 12 місяців за неналежне виконання або відмову від виконання взятих на себе під час укладення контракту про проходження військової служби обов`язків два або більше разів у сукупності притягувався до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення, або на підставі письмового наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які обліковуються для оцінки стану дисципліни згідно з Інструкцією з надання доповідей і донесень про події, порушення та їх облік, чи протягом останніх 6 місяців після попередження про неповну службову відповідність не виправив своєї поведінки і це стягнення не відіграло своєї ролі, розглядається на засіданні відповідної атестаційної комісії. Перед розглядом атестаційної комісії на таких військовослужбовців складається службова характеристика.
Згідно зі статтями 1 і 3 Дисциплінарного статуту, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" (далі - "Дисциплінарний статут") військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна досягається шляхом виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Згідно із положеннями статті 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.
Статтею 68 Дисциплінарного статуту попередження про неповну службову відповідність є одним із видів дисциплінарного стягнення, який може бути накладено на молодших та старших офіцерів.
Згідно зі статтею 106 Дисциплінарного статуту усі заохочення та дисциплінарні стягнення (крім зауваження), передбачені цим Статутом, у тому числі і заохочення, оголошені командиром усьому особовому складу підрозділу (команди), військової частини, заносяться у тижневий строк до службової картки військовослужбовця (додаток 3 до цього Статуту).
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 7 грудня 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні цього спору, які полягають у наступному:
1) суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності позивачки, яка не була повідомлена належним чином про дату, час і місце судового засідання;
2) встановлення судом першої інстанції обставин справи на підставі недопустимого доказу, а саме: довідки від 10 березня 2020 року №350/119/358/пс.
За таких обставин, позивачка вбачає указані порушення процесуального права підставами для скасування оскаржуваних судових рішень.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Відповідно до частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо:
1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду;
2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою;
3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою;
4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі;
5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні;
6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;
7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Предметом дослідження в цьому випадку постають виключно процесуальні аспекти прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень.