ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 640/2719/20
адміністративне провадження № К/9901/14376/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 640/2719/20
за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - ДАБІ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Житлоіндбуд-2", ТОВ "Архівольт проект", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ТОВ "Житлоіндбуд-2"
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Беспалова О.О., суддів Ганечко О.М., Парінова А.Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 05.02.2020 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення ДАБІ про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2019 № ІУ 113192411589, наданого замовнику будівництва - ТОВ "Житлоіндбуд-2", найменування об`єкта будівництва: "Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями по вул. Велика Кільцева, 11 в с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області".
Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що оспорюване рішення відповідача є протиправним, оскільки воно не відповідає містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам, порушує права та інтереси її та інших осіб та мешканців с. Петропавлівська Борщагівка, зокрема право на безпечне життя та здорове довкілля.
2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 18.11.2020 відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 20.04.2021 скасував рішення суду першої інстанції, ухвалив нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги: визнав протиправним та скасував рішення ДАБІ про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2019 № ІУ 113192411589, наданого замовнику будівництва - ТОВ "Житлоіндбуд-2", найменування об`єкта будівництва: "Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями по вул. Велика Кільцева, 11 в с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області".
4. 21.04.2021 ТОВ "Житлоіндбуд-2" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №802/233/16-а, від 27.06.2018 у справі №814/104/17, від 18.12.2018 у справі №9901/657/18, від 22.08.2018 у справі №815/1568/16 та постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №824/2393/15-а, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2020 - залишити в силі.
5. Верховний Суд ухвалою від 11.05.2021 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. 27.05.2021 від позивача до суду касаційної інстанції надійшов відзив на вказану касаційну скаргу, у якому ОСОБА_1 просить залишити останню без задоволення, а оскаржуване ТОВ "Житлоіндбуд-2" судове рішення - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Суди встановили, що 18.03.2016 між ТОВ "Житлоіндбуд-2" як орендарем та Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області (далі - Петропавлівсько-Борщагівська сільрада) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Петропавлівсько-Борщагівська сільради передала ТОВ "Житлоіндбуд-2" в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку бля будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська-Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 11, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048, площею 1,8 га.
29.12.2016 ТОВ "Житлоіндбуд-2" отримано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта "Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями по вул. Велика Кільцева, 11 в с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області", №356.
У розділі "Містобудівні умови та обмеження" містобудівних умов та обмежень від 29.12.2016 №356 визначено, зокрема, наступні вимоги до об`єкта будівництва:
містобудівна документація: генеральний план села Петропавлівська Борщагівка, затверджений рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради від 06.06.2012 № 4;
граничнодопустима висота 60 м;
розрахунок максимально-допустимої щільності населення виконати згідно з ДБ 360-92** та згідно з рішенням науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 16.06.2011 № 59 "Про схвалення настанови щодо застосування будівельних норм у частині віднесення об`єктів будівництва до категорії складності для подальшого проектування";
мінімальна відстань від об`єкта, який проектується до існуючих будинків та споруд: відстань між житловими будинками передбачити на основі розрахунків інсоляції і освітленості відповідно до норм та протипожежних вимог. Між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2-3 поверхи передбачити не менше 15 м, а заввишки в 4 поверхи і більше - 20 м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 метрів. В разі розміщення 9-16 поверхових житлових будинків суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається відстань між садибними будинком і довгими сторонами багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту будинку, що зводиться. При різних вимогах до мінімально допустимих відстаней між будинками і спорудами для проектування приймаються величини, найбільші з них.
Відповідно до розділу "Забудова вільних територій і реконструкція житлових кварталів" ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ДБН 360-92**) у примітках 1 та 2 пункту 3.13 передбачено, що при розміщенні 9-16-поверхових житлових будинків суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань між садибним будинком і довгими сторонами багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту будинку, що зводиться. При різних вимогах (протипожежних, санітарно-гігієнічних та ін.) до мінімально допустимих відстаней між будинками і спорудами при проектуванні треба приймати величини, найбільші з них.
Згідно із пунктом 3.19* розділу "Садибна забудова" ДБН 360-92** район садибної забудови може бути сформований окремими житловими чи блокованими будинками з присадибними (приквартирними) ділянками з господарськими будівлями або без них. Забудова цих районів не повинна перевищувати 4-х поверхів.
Також суди встановили, що ДАБІ 29.10.2019 ТОВ "Житлоіндбуд-2" зареєстровано дозвіл №ІУ 113192411589 на виконання будівельних робіт на об`єкті "Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 11".
Також судом апеляційної інстанції встановлено, що на час прийняття спірного рішення будівництво в рамках вказаного населеного пункту багатоповерхових будинків ( у тому числі 18-ти поверхових) передбачалось Генеральним планом села Петропавлівська Борщагівка, затвердженим рішенням Петропавлівсько-Борщагівської сільради від 06.06.2012 № 4 "Про затвердження Генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка" із змінами внесеними на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 23.09.2015 №527 "Про надання дозволу на дострокове внесення змін до генерального плану села Петропавлівська Борщагівка".
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2019 у справі № 2826/13584/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 та постановою Верховного суду від 30.01.2020, визнано протиправним та скасовано рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільради від 06.06.2012 №4 "Про затвердження Генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка".
ОСОБА_1 вважаючи, що рішення відповідача про надання ТОВ "Житлоіндбуд-2" дозволу на виконання будівельних робіт є протиправним та порушує її права та інтереси, а також права та інтереси інших громадян і територіальної громади с. Петропавлівська Борщагівка, звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що позивач не є учасником (суб`єктом) правовідносин, пов`язаних з прийняттям передбаченого оспорюваного у цій справі рішення як акта індивідуальної дії, таке рішення не породжує для ОСОБА_1 жодних прав та обов`язків, а тому і не надає права на захист, тобто права на звернення до суду з цим адміністративним позовом.
9. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що приймаючи оскаржуване рішення відповідач не врахував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2019 у справі № 826/13584/16, яким, зокрема визнано протиправним та скасовано рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06.06.2012 №4 "Про затвердження Генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка", яке хоч не набрало законної сили, проте існувало на момент його прийняття, так само як і те, що фактично рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільради, якими вносились зміни до містобудівної документації не були опубліковані, що було обов`язковою умовою для набуття чинності змінами, внесеними, зокрема, до Генерального плану села.
Окрім цього суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції помилково розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки справи з приводу перевірки дотримання забудовником всіх правил здійснення будівництва (реконструкції/капітального ремонту) та введення в експлуатацію об`єкта не є справами незначної складеності в розумінні статті 12 КАС України та відповідно не можуть розглядатись за правилами спрощеного провадження.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційна скарга ТОВ "Житлоіндбуд-2" мотивована, зокрема тим, що судом апеляційної інстанції помилково визнано протиправним і скасовано акт індивідуальної дії за позовом особи, на яку дія цього акта не поширюється та інтересів якої він не стосується. При цьому позивачкою не доведено завдання шкоди довкіллю, її життю та здоров`ю прийняттям відповідачем оспорюваного рішення.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
12. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Законом, який визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є, зокрема, Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон № 3038-VI).
14. Статтею 9 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом № 3038-VI.
15. Статтею 1 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.
16. Згідно зі статтею 4 Закону № 3038-VI об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.
Суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.
17. Частинами першою та другою статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності;
3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
18. Відповідно до частин першої - третьої статті 37 Закону № 3038-VІ право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.
Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються:
1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;
2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою);
3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку;
4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника, засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту;
5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд;
6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати;
7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".
19. Аналогічні норми закріплено у пункті 28 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" (далі - Порядок № 466).
20. Вказаний перелік є вичерпним.
21. Проаналізувавши положення Закону № 3038-VІ та Порядку №466 Верховний Суд дійшов до висновку про те, що зазначеним законодавством не передбачено повноваження відповідача запитувати та/або перевіряти будь-які інші документи, ніж ті, що визначені статтею 37 Закону № 3038-VІ та Порядком №466, з`ясування та вирішення інших питань, зокрема щодо можливості порушення прав інших осіб.
22. Як видно із матеріалів справи, відповідач, розглянувши додані до заяви ТОВ "Житлоіндбуд-2" документи видав останньому дозвіл №ІУ 113192411589 на виконання будівельних робіт на об`єкті "Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 11".
23. У свою чергу, вичерпний перелік підстав для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, визначений у частині четвертій статті 37 Закону № 3038-VІ, до яких віднесено:
1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу;
2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства;
3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах;
4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".
24. У справі, яка розглядається суди встановили, що під час розгляду поданих третьою особою документів відповідачем не встановлено наявності підстав, визначених частиною четвертою статті 37 Закону № 3038-VІ для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт.
25. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що на час прийняття спірного рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/13584/16, яким, зокрема було визнано протиправним та скасовано рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільради від 06.06.2012 № 4 "Про затвердження Генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка" та внесені до нього змін не набрало законної сили, відтак не могло братись до уваги відповідачем при наданні дозволу третій особі. А навпаки, відповідач в силу вимог статті 19 Конституції України мав керуватись зазначеною містобудівною документацією, як нормативно-правим актом.
26. За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що під час видачі дозволу ТОВ "Житлоіндбуд-2" на виконання будівельних робіт від 29.08.2019 № ІУ 113192411589 посадові особи ДАБІ діяли не на підставі, не в межах повноважень і не у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
27. Як було зазначено вище, у справі, яка розглядається спір виник щодо правомірності надання відповідачем дозволу на виконання будівельних робіт третій особі.
28. Верховний Суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21.12.2010 у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
29. Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
30. Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - це акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
31. Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини першої статті 4 КАС України).
32. Так, за владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.
33. У вітчизняній теорії права загальновизнано, що нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру. Такий акт приймається, як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою, розрахований на невизначене коло осіб і на багаторазове застосування.
34. Натомість, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах.
35. З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (норми права), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин.
36. Ураховуючи наведені вище положення КАС України та ознаки, властивості нормативно-правового й індивідуального актів, оспорюваний у цій справі дозвіл на виконання будівельних робіт є актом індивідуальної дії, оскільки: виданий відповідачем в межах своєї компетенції в результаті застосування профільних норм права; не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо виконання будівельних робіт на конкретно визначеному об`єкті будівництва та адресований обмеженій кількості осіб; не регулює певний вид суспільних відносин; не розрахований на багаторазове застосування й вичерпує дію після його реалізації.
37. При цьому, Верховний Суд зауважує, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт прийнятий, або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується.
38. Оскільки позивач у зв`язку із здійсненням відповідних будівельних робіт не є учасником (суб`єктом) правовідносин, передбачених в оскаржуваному рішенні як акті індивідуальної дії, таке рішення не породжує для ОСОБА_1 жодних прав та обов`язків, а тому і не надає права на захист, тобто права на звернення до суду з цим адміністративним позовом.
39. При цьому колегія суддів зазначає, що законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені у суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією з цілей таких обмежень є недопущення розгляду у судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів і така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті.
40. Враховуючи в сукупності встановлені вище обставини Верховний Суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача, а відповідно про відсутність підстав для їх задоволення.
41. Щодо висновку суду апеляційної інстанції про те, що судом першої інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, судом першої інстанції вирішено розглянути справу за правилами спрощеного провадження без виклику та повідомлення сторін, без урахування складності справи та її суспільного значення, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за предметом спору дана справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження.
42. У даній справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, правомірно відніс її до малозначних та розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
43. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 351 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
44. Разом з цим, Верховним Судом здійснюючи касаційний розгляд цієї справи встановлено, що суд першої інстанції, повно встановивши обставини справи та застосувавши до спірних відносин норми матеріального права, взявши до увагу усталену практику Верховного Суду щодо можливості оскарження актів індивідуальної дії особами, яким вони не адресовані, правильно вирішив спір, що виник у цій справі.
45. Водночас, колегія суддів враховує те, що аналіз зазначених ТОВ "Житлоіндбуд-2" постанов Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №802/233/16-а, від 27.06.2018 у справі №814/104/17, від 18.12.2018 у справі №9901/657/18, від 22.08.2018 у справі №815/1568/16 та постанови Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №824/2393/15-а, на які зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень не дає підстав для висновку про те, що ці рішення прийняті у справах правовідносини у яких є подібними.
46. Разом з цим суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у постанові від 28.05.2020 у справі № 640/11643/19, що є підставою для перегляду оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
47. Відтак висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, не гуртуються на правильному розумінні закону, у зв`язку із чим його рішення підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
48. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
49. З огляду на наведене, оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, яке відповідає закону, то постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.04.2021 слід скасувати із залишенням в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2020.
Керуючись статтями 341, 345, 352 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,