Постанова
іменем України
4 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 305/156/21
провадження № 51-2436 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Шевченко О.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року про відмову у відкритті провадження.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 1 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Тячівської місцевої прокуратури щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР)після отримання її заяви про кримінальне правопорушення.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року відмовлено у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вищезазначену ухвалу слідчого судді.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції. Вважає, що висновки апеляційного суду про те, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, є протиправними та такими, що не відповідають Рішенню Конституційного Суду України від 17 червня 2020 року № 4-р(ІІ)/2020 у справі № 3-180/2018 (1644/18).
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор вважала касаційну скаргу обґрунтованою та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно із вимогами ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
За ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, й істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 418 і ст. 370 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Доводи ОСОБА_1 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є обґрунтованими з огляду на таке.
Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 399 КПК регламентовано дії судді-доповідача в процесі вирішення питання про прийняття апеляційної скарги судом апеляційної інстанції. Зокрема, в ч. 4 ст. 399 КПК зазначено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Так, із матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 1 лютого 2021 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність керівника Тячівської місцевої прокуратури щодо невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати вказану ухвалу та постановити нову про задоволення вимог скарги. Проте суддя-доповідач Закарпатського апеляційного суду ухвалою від 24 лютого 2021 року відмовив їй у відкритті апеляційного провадження, посилаючись на положення ч. 4 ст. 399 КПК, обґрунтовуючи своє рішення тим, що апеляційна скарга подана на рішення, яке відповідно до ст. 309 КПК не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Однак, постановляючи таке рішення, суддя-доповідач не взяв до уваги, що 17 червня 2020 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 4-р(II)/2020 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень частини третьої статті 307, частини третьої статті 309 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до якого визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини третьої статті 307 Кримінального процесуального кодексу України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ст. 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ч. 2 ст. 152 Конституції України).
Тобто вказане положення частини третьої статті 307 КПК втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 15 лютого 2021 року (справа № 133/3337/19) зробила висновок про те, що оскарженню в апеляційному порядку підлягають ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, які постановлені після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК, а саме з 17 червня 2020 року.
Беручи до уваги те, що перед апеляційним судом ставилось питання про перевірку ухвали слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 1 лютого 2021 року про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора, що полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви про кримінальне правопорушення, яка була постановлена більш ніж через пів року після визнання неконституційними положень ч. 3 ст. 307 КПК, тому підлягала оскарженню в апеляційному порядку, то рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі ч. 4 ст. 399 КПК є помилковим та свідчить про істотне порушення ч. 3 ст. 307 КПК (з урахуванням Рішення Конституційного Суду №4-р(ІІ)2020 від 17.06.2020), що відповідно до ч. 1 ст. 412 є істотним порушенням кримінального процесуального закону та відповідно до статей 436, 438 КПК - підставою для скасування судового рішення.
Ураховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Закарпатського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року - скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 369, 412, 433, 434, 436, 438, 440-442 КПК, Суд