ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада2021 року
м. Київ
справа № 133/1602/18
провадження № 51-2500км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Макаровець А.М.,
суддів Короля В.В., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Шевченко О.О.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відоконференції),
захисника Галкіної Я.Г.,
потерпілої ОСОБА_2,
представника потерпілих
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Чопенка С.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020000000349, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами захисників Галкіної Я.Г. та Чубенко С.В. на вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 4 серпня 2020 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 4 серпня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Ухвалено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди 200 000 грн, на користь ОСОБА_3 на відшкодування витрат на поховання 61 940 грн та на відшкодування моральної шкоди 200 000 грн.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 24 серпня 2017 року близько 23:30, керуючи технічно справним мотоциклом "НONDA-600RR", д.н.з. НОМЕР_1, рухаючись у межах населеного пункту - м. Козятина Вінницької області по автодорозі сполученням Махнівка - Ружин у напрямку с. Махнівка, перед виїздом на перехрестя доріг сполученням Козятин-Самгородок - Махнівка - Ружин перевищив максимально допустиму швидкість, у момент виникнення небезпеки для руху не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам руху, перетнув суцільну лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з мотоциклом "ІЖ Юпітер", д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, який виїжджав із другорядної дороги та здійснював маневр лівого повороту. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажирка мотоцикла "НONDA-600RR" ОСОБА_2 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження, а водій ОСОБА_5 помер у лікарні під час надання йому медичної допомоги. Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 10.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) знаходяться в причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_5 та отриманням тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості пасажиркою ОСОБА_2 .
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 19 квітня 2021 року вирок суду залишив без змін.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах:
- захисник Галкіна Я.Г. просить скасувати вирок суду та ухвалу суду апеляційної інстанції від 19 квітня 2021 року та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки зі звільненням від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та зобов`язати його періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання;
- захисник Чубенко С.В. просить змінити вирок суду та скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, ухвалити новий вирок, яким звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням.
Водночас захисники посилаються на те, що ці судові рішення є незаконними та необґрунтованими, ухваленими на основі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Призначене судом першої інстанції та залишене без змін судом апеляційної інстанції покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Обґрунтовуючи свої вимоги, захисникипосилаються на те, що судами:
- не було враховано обставин, які пом`якшують покарання, а саме того, що ОСОБА_1 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебував, раніше не судимий, позитивно характеризується, є інвалідом 2 групи, публічно вибачився перед потерпілими, частково відшкодував потерпілим витрати на поховання, в результаті ДТП також отримав серйозні травми, які спричинили довготривале лікування та інвалідність;
- не визнано обставиною, яка пом`якшує засудженому покарання, його щире каяття та не враховано відсутності обставин, що обтяжують покарання;
- не обґрунтовано, з яких міркувань суди виходили, вважаючи, що виправлення ОСОБА_1 можливе виключно шляхом ізоляції від суспільства, і чому щодо нього не може бути застосовано положення статей 75, 76 КК.
Захисники в касаційних скаргах просять також врахувати, що з моменту покращення стану здоров`я ОСОБА_1 він працевлаштувався, поступово відшкодовує заподіяну моральну та матеріальну шкоду, при позбавленні його волі відшкодування шкоди потерпілим стане неможливим у зв`язку з відсутністю в нього матеріального забезпечення.
На думку захисників, поза увагою судів залишилося те, що докази, на яких ґрунтувалися висновки судів, свідчать про доведеність вини обох учасників ДТП, наслідком якої стала загибель постраждалого, суди не взяли до уваги докази, які могли істотно вплинути на їх висновки, та жодним чином не обґрунтували, з яких міркувань вони при цьому виходили.
Зокрема, суди при ухваленні своїх рішень не врахували:
- показань ОСОБА_1 про те, що коли він наблизився до перехрестя, то мотоцикліст став різко виїжджати на його смугу руху, він почав гальмувати, але сталося зіткнення з мотоциклістом на зустрічній смузі руху. Він не мав можливості уникнути зіткнення, мотоцикл під керуванням ОСОБА_5 рухався без світла, фари на вказаному транспортному засобі не були увімкненні, ОСОБА_1 не порушив вимог п. 10.1 ПДР, а діяв відповідно до вимог вказаного пункту та п. 12.3 ПДР;
- пояснень потерпілої ОСОБА_4, яка підтвердила, що її син не мав права керувати транспортним засобом. Мотоцикл, яким керував її син, не був зареєстрований у встановленому законодавством порядку;
- показань свідка ОСОБА_6, яка вказала, що швидкість у ОСОБА_1 була невелика;
- висновків експертиз та показань свідків, що у своїй сукупності свідчать про наявність вини в постраждалого ОСОБА_5 .
Крім того, захисники посилаються на те, що при проведенні експертизи експертом не було враховано обставин:
- чи бачив і чи мав можливість бачити водій ОСОБА_5 мотоцикл під керуванням ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі Ружин - Махнівка. Якщо водій ОСОБА_5 бачив ОСОБА_1, то чи були дотримані водієм ОСОБА_5 вимоги п. 16.11 ПДР;
- яка відстань була між транспортними засобами, коли водій ОСОБА_5 наблизився до перехрестя доріг Козятин - Самгородок та Ружин - Махнівка;
- яка відстань була між транспортними засобами, коли водій ОСОБА_5 виїхав на смугу руху мотоцикла під керуванням ОСОБА_1 ;
- ураховуючи пошкодження мотоциклів та місце зіткнення вказаних транспортних засобів, чи був виїзд водія ОСОБА_1 на зустрічну смугу руху результатом юзу, при якому мотоцикл "Хонда" несло на зустрічну смугу руху та розвернуло вказаний мотоцикл, -
у зв`язку з чим експерт зробив помилкові висновки щодо можливості водія ОСОБА_1 уникнути ДТП, недотримання ним і лише ним ПДР, яке перебуває в причинно-наслідковому зв`язку із ДТП.
Крім того, зазначають, що:
- слідчий експеримент, який міг дати відповіді на нез`ясовані експертом питання, на етапі досудового слідства не проводився;
- суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення відповідної експертизи, попри те що допитаний у суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_7 повідомив, що при проведенні експертних розрахунків ним були використані параметри гальмівної системи мотоциклів вітчизняного виробництва часів СРСР і методика визначення швидкісного режиму була також застосована для мотоциклів вітчизняного виробництва часів СРСР, при застосуванні новітньої методики (яка використовується сьогодні) були б використані параметри іноземних транспортних засобів, зокрема мотоцикла "Хонда", і висновки були б дещо інші;
- усупереч положеннями ч. 3 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суди не трактували всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 на його користь і ставились до нього упереджено.
Крім іншого, захисник Чубенко С.В. у касаційній скарзі посилається на те, що розмір відшкодування моральної шкоди потерпілим судом першої інстанції був визначений без врахування ступеня вини ОСОБА_1, характеру, ступеня та обсягу моральних переживань потерпілих і насамперед без врахування його фінансових можливостей.
Водночас захисник Галкіна Я.Г., окрім наведеного, посилається на допущені у провадженні істотні порушення кримінального процесуального закону, а саме на те, що:
- протокол огляду ДТП від 25 серпня 2017 року та схема, додана до нього, є недопустим доказом через відсутність підписів судово-медичного експерта та прокурора відділу прокуратури області, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 104 КПК протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії. Ці процесуальні документи підписано лише слідчим Мельничуком В.О. та понятими;
- фототаблиця до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди є недопустимим доказом через відсутність підписів судово-медичного експерта, прокурора відділу прокуратури області та понятих усупереч положенням частин 1,3 ст. 105 КПК;
- протокол проведення слідчого експерименту від 24 травня 2018 року є недопустимим доказом внаслідок того, що він ґрунтується на недопустимих доказах (протоколі огляду місця ДТП, схемі місця події та фототаблиці).
Також захисник Галкіна Я.Г. у касаційній скарзі зазначає, що протиправність дій потерпілого виключає винуватість засудженого.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник, засуджений та потерпіла ОСОБА_2 підтримали доводи та вимоги, викладені в касаційних скаргах,представник потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 . Чопенко С.А. та прокурор заперечували щодо їх задоволення.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Таким чином, при розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із тих фактичних обставин, які встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
Крім цього, відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
З урахуванням наведеного не є предметом розгляду суду касаційної інстанції доводи касаційних скарг захисників у частині оскарження ними встановлених судами фактичних обставин ДТП, його причин та дій кожного з учасників ДТП.
При постановленні вироку суд першої інстанції послався на показання:
- обвинуваченого ОСОБА_1, який свою вину визнав частково, цивільний позов визнав частково та пояснив, що 24 серпня 2017 року ввечері їхав на мотоциклі з потерпілою ОСОБА_2 з боку Ружина, по своїй стороні, ближче до осьової лінії, зі швидкістю приблизно 70 км/год. Коли доїжджав до Білоцерківського перехрестя, побачив, що з правого боку ПРБ під`їхав мотоцикліст. Коли наблизився до перехрестя, то мотоцикліст став різко виїжджати на його смугу руху, він почав гальмувати, але сталося зіткнення з мотоциклом. Зіткнення сталося на зустрічній смузі руху. Він не мав можливості його уникнути;
- потерпілої ОСОБА_2 про те, що вона із ОСОБА_1 близько 23:00 їхали мотоциклом "Хонда" по Білоцерківській трасі зі швидкістю руху 70-80 км/год, на них із другорядної дороги виїхав мотоцикліст ОСОБА_8 . Рухались ближче до центру дороги, бо на узбіччі стояв автомобіль. Обвинувачений різко загальмував, і стався удар. Удар був у ліву передню частину мотоцикла. До обвинуваченого ОСОБА_9 претензій не має, покарання просить призначити на розсуд суду;
- свідка ОСОБА_10 який пояснив, що в той вечір він стояв на Білоцерківському перехресті, чекав людей, побачив, що мотоцикл пролетів від вул. Щорса в сторону міста, тоді їхав назад, потім зі сторони міста знову їхав мотоцикл, швидкість була велика. Зіткнення сталося на самому перехресті. Сосновський їхав по головній трасі, а потерпілий з вул. Гвардійської. Потерпілий пропустив пікап, а потім виїхав на головну дорогу. ОСОБА_11 був біля заправки метрів за 200, швидкість руху була немаленька, він їхав в одну сторону, а тоді в іншу, більше 60 км/год. Мотоцикл обвинуваченого рухався ближче до центру, і сталося зіткнення.
Суд першої інстанції дослідив і поклав в основу вироку й інші зібрані докази, а саме:
- протокол огляду місця ДТП від 25 серпня 2017 року та фототаблиці до нього. Зокрема, враховано план-схему, що є додатком до цього протоколу, в якій зазначено, що на зустрічній смузі руху для мотоцикла "Хонда", за суцільною вузькою смугою дорожньої розмітки, виявлено сліди юзу колеса довжиною приблизно 6,2 м (позначено на схемі №2), а на перехресті на смузі руху, яка також є смугою зустрічного руху для мотоцикла "Хонда", виявлено сліди бокового юзу колеса (позначено на схемі №4) (т. 1, а.с.133 - 149);
- дані висновку експерта № 123 від 03 вересня 2017 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_5 настала від тупої травми грудної клітки з переломами ребер, розривом стінки правого шлуночка, що ускладнились крововиливом у порожнину серцевої сорочки та здавленням серця кров`ю. Вказана травма є тяжким тілесним ушкодженням як небезпечна для життя в момент заподіяння (т.1, а.с.157-158);
- дані висновку експерта № 81 від 15 червня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості та легкі тілесні ушкодженнями, що спричинили короткочасний (понад 6 діб, не більше 21 доби) розлад здоров`я (т.1 а.с.163-164);
- дані висновку експертизи технічного стану транспортного засобу № 647а від 08 вересня 2018 року, відповідно до якого на момент експертного огляду робоча гальмівна система, рульове керування та ходова частина мотоцикла "НONDA-600RR" знаходилися в працездатному стані. У деталях та вузлах робочої гальмівної системи, рульового керування та ходової частини цього мотоцикла експлуатаційних несправностей, які б виникнули до ДТП, не виявлено (т. 1, а.с.177-182);
- дані висновку автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи № 5037/5038/17-21 від 6 червня 2018 року, відповідно до якого місце зіткнення мотоциклів розташовувалось у районі початку сліду бокового юзу колеса, осипу уламків скла та пластмаси на смугах зустрічного руху по ходу руху мотоцикла "ХОНДА". Швидкість руху мотоцикла "ХОНДА", яка була погашена шляхом гальмування, без залишення слідів та, руху в стані бічного ковзання по поверхні дорожнього покриття становила близько 89,8-103,8 км/год. (т. 1, а.с.184-192);
- дані висновку автотехнічної експертизи № 5497/17-21 від 6 червня 2018 року, відповідно до якого в даній дорожній ситуації водій мотоцикла ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог пунктів 12.4,12.3 ПДР. У зазначеній дорожній обстановці цей водій мав технічну можливість попередити дане ДТП як зупинкою мотоцикла до смуги руху мотоцикла "ІЖ Юпітер" з вказаного моменту виникнення небезпеки для руху при умові виконання технічних норм вимог пунктів 12.3,12.4 ПДР, так і при русі з встановленим перевищенням швидкісного режиму руху при виконанні технічних норм вимог п. 12.3 ПДР. У даній дорожній ситуації, з технічної точки зору, в діях водія мотоцикла ОСОБА_1 вбачаються невідповідності технічним нормам вимог пунктів 12.3, 12.4 ПДР, які знаходились у причинному зв`язку з виникненням ДТП;
- дані протоколу огляду транспортного засобу - мотоцикла "Іж Юпітер" з фототаблицями до нього від 6 вересня 2017 року (т. 1, а.с. 201-208);
- дані протоколу слідчого експерименту від 24 травня 2018 року за участю потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_12, відповідно до якого було перевірено та уточнено відомості показань свідка ОСОБА_12 щодо обставин ДТП (т. 1, а.с. 215-217).
З урахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено.
Таким чином, на думку суду першої інстанції, згідно з вказаним протоколом огляду місця події від 25 серпня 2017 року та висновками автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи від 06 червня 2018 року №5037/5038/17-21 та автотехнічної експертизи від 06 червня 2018 року №5497/17-21, причинами ДТП, яка сталась 24 серпня 2017 року близько 23:30 на нерівнозначному нерегульованому перехресті автодоріг сполученням Ружин-Махнівка (головна) та Козятин-Самгородок (другорядна) за участю водія мотоцикла "Хонда" ОСОБА_1 та водія мотоцикла "ІЖ Юпітер" ОСОБА_5, стало недодержання ОСОБА_1 пунктів 12.3, 12.4 ПДР.
У зв`язку із чим безпідставними є доводи сторони захисту про те,що докази, на яких ґрунтувалися висновки судів, свідчать про доведеність вини обох учасників ДТП, суди не взяли до уваги докази, які могли істотно вплинути на їх висновки, та жодним чином не обґрунтували, з яких міркувань вони при цьому виходять.
З висновками суду першої інстанції щодо винуватості ОСОБА_1 погодився і суд апеляційної інстанції, який дослідив матеріали кримінального провадження та відмовив у задоволенні апеляційних скарг засудженого і в його інтересах захисників, навівши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
Так, суд апеляційної інстанції дав оцінку доводам сторони захисту про те, що зіткнення мотоциклів сталося на зустрічній смузі руху та ОСОБА_1 не мав технічної можливості його уникнути.
Зокрема, суд апеляційної інстанції послався на показання в суді першої інстанції експерта ОСОБА_7 про те, що потерпілий ОСОБА_5 не створював своїми діями небезпеки для руху, а також на показання цього експерта, допитаного в ході апеляційного розгляду за клопотанням сторони захисту, який підтвердив свої висновки, викладені за результатами проведення автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи від 6 червня 2018 року №5037/5038/17-21 та автотехнічної експертизи від 6 червня 2018 року за №5497/17-21.
Даючи оцінку доводам захисника Чубенко С.В. про те, що потерпіла ОСОБА_4 у своїх поясненнях повідомила, що її син не часто керував мотоциклом, оскільки на той період навчався на курсах водіїв, суд апеляційної інстанції зазначив, що такі доводи не спростовують доказів винуватості ОСОБА_1 .
Також дав оцінку суд апеляційної інстанції доводам захисника Чубенко С.В. про те, що свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні суду першої інстанції вказала, що швидкість мотоцикла ОСОБА_1 була невелика, та зазначив, що такі доводи спростовуються насамперед висновком автотехнічної транспортно-трасологічної експертизи від 06 червня 2018 року №5037/5038/17-21, згідно з яким швидкість руху мотоцикла під керуванням ОСОБА_1, яка була погашена шляхом гальмування, руху без залишення слідів та руху в стані бічного ковзання по поверхні дорожнього покриття, становила близько 89,8-103,8 км/год.
Що стосується доводів касаційних скарг захисників про те, суд апеляційної інстанції безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про проведення повторної експертизи, попри те що допитаний у суді апеляційної інстанції експерт ОСОБА_7 повідомив, що при проведенні експертних розрахунків ним були використані параметри гальмівної системи мотоциклів вітчизняного виробництва часів СРСР і методика визначення швидкісного режиму була також застосована для мотоциклів вітчизняного виробництва часів СРСР, а при застосуванні новітньої методики (яка використовується наразі) були б використані параметри іноземних транспортних засобів, зокрема мотоцикла "Хонда", і висновки були б дещо інші, то Суд зазначає наступне.
Відповідно до засад кримінального провадження воно здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом (ч. 1 ст. 22 КПК).
При цьому суд повинен зберігати об`єктивність та неупередженість, створювати необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, забезпечуючи принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, що означає рівність прав сторін кримінального провадження на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених нормами КПК, у тому числі у ст. 242 КПК щодо проведення експертизи.
З урахуванням наведеного та положень ст. 242 КПК сторона захисту не була позбавлена можливості подавати до суду докази на підтвердження своєї версії розвитку подій.
Водночас, посилаючись на зазначені обставини, стороною захисту не наведено належних обґрунтувань про те, що з`ясування цих обставин могло б істотно вплинути на законність прийнятого рішення, притому що, як вказала прокурор у судовому засіданні, з цих підстав був допитаний експерт у суді апеляційної інстанції, який зазначив про те, що при застосуванні новітньої методики визначення швидкісного режиму встановлена швидкість, з якою рухався ОСОБА_1, була б більшою.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
З урахуванням повторного допиту експерта доводи сторони захисту про повторне проведення експертизи фактично зводилися до необхідності надати доказам іншу оцінку, тому в суду апеляційної інстанції не було підстав для задоволення цього клопотання.
Згідно з положеннями статей 433, 438 КПК не є предметом дослідження доводи касаційних скарг захисників про те, що при проведенні експертизи експертом не було враховано: чи бачив і чи мав можливість бачити водій ОСОБА_5 мотоцикл ОСОБА_1, а якщо бачив, то чи були виконані ним вимоги п. 16.11 ПДР; яка відстань була між транспортними засобами, коли водій ОСОБА_5 наблизився до перехрестя; яка відстань була між транспортними засобами, коли ОСОБА_5 виїхав на смугу руху мотоцикла під керуванням ОСОБА_1 та чи був виїзд водія ОСОБА_1, на зустрічну смугу руху результатом юзу.
Водночас сторона захисту не було позбавлена на підставі ст. 242 КПК самостійно залучити експерта для проведення експертизи або ж ініціювати проведення такої експертизи для з`ясування вищезазначених питань.
Відсутність у протоколах огляду ДТП від 25 серпня 2017 року, схемі та фототаблиці, доданих до нього, підписів судово-медичного експерта та прокурора відділу прокуратури області, на що посилається у своїй касаційній скарзі захисник, на думку Суду, не є істотними порушеннями норм процесуального закону з урахуванням того, що ці процесуальні документи підписано слідчим та понятими і сторонами не оспорювалися фактичні дані, які в них вказані. Крім того, в судах першої та апеляційної інстанцій допустимість цього доказу стороною захисту не оспорювалась.
З огляду на зазначене в касаційних скаргах не наведено доводів про допущення судами першої та апеляційної інстанцій таких порушень, які б могли перешкодити їм ухвалитизаконне та обґрунтоване судове рішення або спростовували б правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину та правильності кваліфікації його дій.
При призначенні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції, керуючись положеннями ст. 65 КК, врахував дані про його особу, а саме те, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, є інвалідом другої групи, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відсутність обставин, які обтяжують покарання, думку потерпілої ОСОБА_2, яка просила суворо не карати ОСОБА_1, висновок відділу органу пробації про середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб.
Урахував суд першої інстанції також характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, що відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких злочинів, те, що ОСОБА_1 свою вину визнав частково, у вчиненому не розкаявся, під час його допиту в суді намагався перекласти вину на загиблого ОСОБА_5, не вчинив жодних дій, спрямованих на відшкодування завданої ним шкоди, думку потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, які просили сувору міру покарання. Також при призначенні покарання суд врахував і те, що у справі настали тяжкі наслідки у вигляді смерті молодої людини, невідшкодування шкоди потерпілим, а також те, що під час судового розгляду справи не встановлено щирого каяття ОСОБА_1, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що призначення ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі в розмірі, наближеному до мінімального, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК, буде необхіднім й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Суд першої інстанції зазначив також, що з урахуванням усіх обставин в їх сукупності покарання, яке буде сприяти меті виправлення та перевиховання ОСОБА_1, не можливе без ізоляції від суспільства, а тому призначив йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК з позбавленням права керувати транспортними засобами.
З таким висновком погодився і суд апеляційної інстанції та, переглядаючи вирок суду за апеляційними скаргами сторони захисту, у яких, окрім іншого, ставилося питання про обрання засудженому покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, дійшов висновку, що обставини даного кримінального провадження, тяжкість наслідків кримінального правопорушення, відсутність відшкодування шкоди потерпілим, а також наполягання потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на суворій мірі свідчать про відсутність підстав для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Даючи оцінку доводам апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 поступово відшкодовуватиме потерпілим матеріальну та моральну шкоду, суд апеляційної інстанції зазначив, що такий довід не є переконливим, оскільки з часу ДТП минуло більше трьох років, однак обвинувачений не робив жодних спроб з відшкодування шкоди.
Відповідно до положень ст. 75 КК при вирішенні питання про можливість звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи.
З урахуванням тяжкості вчиненого злочину, непоправних наслідків, які настали, а саме смерті потерпілого, відсутності даних про вжиття заходів щодо належного відшкодування завданої шкоди потерпілим Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність з огляду на вищенаведене підстав для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, про що ставиться питання в касаційних скаргах захисників.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції керувався вимогами ч. 1 ст. 1167, ст. 1168, ст. 1201 ЦК та врахував ті душевні страждання, які перенесли ОСОБА_4 та ОСОБА_3, пов`язані з втратою сина.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3, і, спростовуючи доводи апеляційної скарги про необхідність зменшення цього розміру, зазначив, що така вимога є безпідставною з урахуванням характеру, ступеня та обсягу моральних переживань потерпілих у зв`язку із втратою сина, що всупереч твердженням захисту в апеляційній скарзі, відповідає критеріям розумності та справедливості.
Суд погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій щодо розміру стягнення із засудженого на користь потерпілих моральної шкоди, оскільки такі висновки обґрунтовані та відповідають вимогам закону.
Отже, обґрунтовані підстави для задоволення касаційних скарг захисників відсутні.
Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд