ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 336/1172/17
провадження № 51-1975км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Шевченко О.О.,
захисника Козаря М.В. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12016080080002623, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Мінкесер Мамлютського району Північно-Казахстанської області Республіки Казахстан, без постійного місця проживання, який тимчасово мешкав у АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження, на ухвалу Запорізького апеляційного судувід 19 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 10 жовтня 2017 рокуОСОБА_1 виправдано у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, за недоведеністю його винуватості.
Запорізький апеляційний суд ухвалою від 19 січня 2021 року вирок щодо ОСОБА_1 залишив без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він 9 червня 2016 року в період часу з 14:00 до 15:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, діючи спільно із невстановленою особою, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, на подвір`ї будинку АДРЕСА_2, під час раптово виниклого конфлікту з потерпілим ОСОБА_2 завдали йому численні удари руками і ногами по тулубу, нижніх та верхніх кінцівках і в голову, чим заподіяли ОСОБА_2 тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, у тому числі й тяжких тілесних ушкоджень, які перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілого.
Після чого потерпілого ОСОБА_2 було госпіталізовано до медичного закладу КУ "МКЛЕ та ШМД" м. Запоріжжя, де ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер від отриманих тілесних ушкоджень.
Дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка їх подали
У касаційній скарзі прокурор, яка брала участь у розгляді кримінального провадження, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції:
- упереджено підійшов до оцінки доказів (висновків експертиз, результатів слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_3, показань свідків) та на порушення ст. 86 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) без поважних причин визнав слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_3 недопустимим доказом;
- безпідставно врахував одні докази та відкинув інші без зазначення підстав та мотивів, з яких він відкинув доводи обвинувачення;
- не надав оцінки такому доказу, як висновок судової психологічної експертизи;
Крім цього, прокурор посилається на те, що суд першої інстанції, порушуючи чинне законодавство, незаконно визнав недостовірним доказом протокол слідчого експерименту та не взяв до уваги, що:
- під час проведення цієї слідчої дії свідок ОСОБА_3 не лише розповіла про обставини вчинення злочину, але й продемонструвала, яким чином і які були завдані тілесні ушкодження потерпілому. У цій частині пояснення свідка узгоджуються з висновком судово-медичного експерта № 1924 від 13 липня 2016 року (а.с.86-92);
- свідок вказала також місце заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень ОСОБА_1, яке знаходилося на відстані близько 400 метрів від місця, звідки потерпілий був доставлений у лікарню;
- свідок також зазначила, як був одягнений потерпілий ОСОБА_2, що відповідає фактичним обставинам провадження;
- ототожнення показань свідка та протоколу проведення слідчого експерименту суперечить правовій позиції, викладеній у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17);
- із заявою про застосування до неї недозволених методів слідства свідок ОСОБА_3 звернулася майже понад пів року після проведення з нею процесуальних дій на досудовому слідстві.
Водночас у своїй касаційній скарзі прокурор посилається на те, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що свідок ОСОБА_3 29 червня 2017 року дала в суді неправдиві показання з метою створити алібі своєму співмешканцю ОСОБА_1 і такі показання не можуть бути підставою для виправдання останнього;
- суд апеляційної інстанції безпідставно зазначив, що допит свідка ОСОБА_3 проведений у порядку ст. 225 КПК за відсутності сторони захисту, оскільки законом не передбачена участь сторони захисту під час проведення цієї слідчої дії у випадках, коли на момент допиту жодній особі не повідомлено про підозру у цьому кримінальному провадженні;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував закон про кримінальну відповідальність, а саме не застосував закон, який підлягав застосуванню, - ч. 2 ст. 121 КК, про що ставила питання прокурор в апеляційній скарзі;
- суд апеляційної інстанції, прийнявши позицію сторони захисту, допустив однобічність, чим, на думку прокурора, порушив принцип змагальності;
- на порушення ч. 2 ст. 419 КПК ухвала суду апеляційної інстанції викладена однобічно, висновки цього суду про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора є безпідставними. Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, не навів достатніх підстав, з яких скаргу визнано необґрунтованою, що згідно з положеннями ч. 1 ст. 412 КПК є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- прокурор вимоги касаційних скарг не підтримала;
- захисник просив касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
Мотиви Суду
У касаційній скарзі прокурор порушує питання про перевірку рішення суду апеляційної інстанції у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку. Крім того, відповідно до приписів ст. 433 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тому доводи в скарзі щодо оцінки доказів не є предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.
На підставі ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з вимогами статей 370, 374 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.Умотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
На думку Суду, місцевий суд, ухвалюючи виправдувальний вирок щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст.121 КК, дотримався зазначених вимог закону.
Як убачається з вироку, у ньому викладено формулювання обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК, визнаного судом недоведеним, підстави його виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції відповідно до вимог кримінального процесуального закону перевірив надані стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_1 та оцінив їх з точки зору допустимості, належності, достовірності та достатності, надав належну оцінку як окремим доказам, так і їх сукупності, навівши детальний аналіз досліджених доказів.
Так, суд першої інстанції дослідив показання обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що потерпілий ОСОБА_2 йому не відомий, але припускав, що він може бути знайомий з останнім візуально. 09 червня 2016 року в час, зазначений в обвинувальному акті, не перебував на місці скоєння злочину. Того дня близько 05:00 разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, прізвища яких йому не відомі, займався збором вторинної сировини. Близько 09:00 вони здали на пункт прийому назбирану сировину, отримали гроші, придбали спиртне, після чого всі разом направились на АДРЕСА_3, де мешкала ОСОБА_7 вжили придбане спритне, відпочили. Близько 12:00 знову всі разом попрямували збирати вторинну сировину. Здали назбиране на пункт приймання, розташований поблизу 8-ї поліклініки. Далі направились за місцем мешкання ОСОБА_6, де вживали алкогольні напої. Приблизно о 17:00 обвинувачений був вдома.
Суд першої інстанції дослідив також показання:
- свідка ОСОБА_8 про те, що вона виявила потерпілого на узбіччі на вул. Червоній у м. Запоріжжі, у нього було розбите обличчя, на тілі були подряпини, і він скаржився на погане самопочуття;
- свідка ОСОБА_9, лікаря швидкої допомоги, яка про обставини виклику на вул. Червону нічого не пояснила, оскільки нічого не пам`ятала;
- свідка ОСОБА_10 про те, що вона стала свідком розмови двох чоловіків щодо нещодавнього побиття "до півсмерті" поблизу спуску до залізниці хлопця на ім`я ОСОБА_11 через грошовий борг за метал. Серед цих двох чоловіків ОСОБА_1 не було;
- свідка ОСОБА_12 про те, що він бачив ОСОБА_2 з розбитою головою та двох чоловіків, яким начебто потерпілий винен був гроші. Серед цих чоловіків ОСОБА_1 не було. Невідомі взяли ОСОБА_2 під руки і потягли в бік магазину "Ситий муж", що на вул. Червоній;
- свідка ОСОБА_3 про те, що під час досудового розслідування через застосування до неї незаконних методів ведення слідства з боку співробітників поліції вонадала неправдиві свідчення стосовно ОСОБА_1 . Під час допиту її як свідка та під час проведення слідчого експерименту пояснювала про обставини вчинення злочину начебто ОСОБА_1, які свідкові стали відомі безпосередньо від співробітників поліції. Із цього приводу зверталась до органів прокуратури з відповідною заявою. Свідок також пояснила, що з ОСОБА_1 співмешкали та разом працювали, ОСОБА_2 їй не відомий. Про події 9 червня 2016 року свідок дала показання, аналогічні показанням виправданого.
Дослідив суд першої інстанції і надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_1 письмові докази, а саме:
- протокол огляду місця події від 10 червня 2016 року;
- протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 20 червня 2016 року, згідно з яким свідок ОСОБА_3 впізнала за зовнішніми рисами обличчя раніше знайомого їй ОСОБА_1 як особу, що разом з раніше відомим їй ОСОБА_13 спричинили тілесні ушкодження хлопцю на ім`я ОСОБА_11 ;
- протокол слідчого експерименту від 20 червня 2016 року за участю свідка ОСОБА_3 ; із відеозапису цієї слідчої дії вбачається, що ОСОБА_3 дала свідчення про причетність ОСОБА_1 до вчиненого щодо ОСОБА_2 злочину, розповіла про дату, час, місце та механізм вчинення кримінального правопорушення;
- висновок судової психологічної експертизи № 17-706, згідно з яким з відеозапису слідчого експерименту від 20 червня 2016 року за участю ОСОБА_3 вбачається відсутність ознак здійснення психологічного впливу на цього свідка з боку осіб, які брали участь у проведенні слідчих дій. У цьому висновку описані також психологічні особливості процесу слідчого експерименту і характеристика комунікативної діяльності ОСОБА_3 під час відтворення нею подій;
- висновок експерта № 1924 від 13 липня 2016 року, у якому зафіксовані тілесні ушкодження, виявлені під час судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_14 .
Суд першої інстанції при постановленні вироку належним чином мотивував взяття ним до уваги показань свідка ОСОБА_3 про непричетність ОСОБА_1 до інкримінованих подій, посилаючись на те, що саме ці показання суд безпосередньо сприймав під час судового засідання.
Водночас суд першої інстанції вказав, що оскільки протокол пред`явлення для впізнання осіб за фотознімками, протокол слідчого експерименту з відеозаписом до нього були складені 20 червня 2016 року за участю свідка ОСОБА_3, яка в суді заявила про недостовірність зафіксованої в них інформації, то суд визнав їх недостовірними та не використав як доказ винуватості ОСОБА_1, а інші зібрані у цьому кримінальному провадженні докази не доводять причетності ОСОБА_1 до вчиненого злочину, а лише констатують факт спричинення ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого.
Суд першої інстанції при постановленні вироку також дав оцінку показанням свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_15 про відомі їм обставини, що свідчать на користь обвинуваченого.
Отже, з вироку вбачається, що суд першої інстанції оцінив усі зібрані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, що спростовує відповідні доводи в касаційній скарзі прокурора.