ПОСТАНОВА
іменем України
04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 725/898/21
провадження № 51-3929км21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої Яновської О.Г.,
суддів Антонюк Н.О., Стефанів Н.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л.Ю.,
прокурора Кулаківського К.О.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Чернівецького апеляційного суду від 15 липня 2021 року щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає на АДРЕСА_1, раніше судимого, останній раз вироком Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 грудня
2011 року за ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1
ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 квітня
2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
2. На підставі ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування покаранняз іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
3. Згідно з вироком ОСОБА_1 03 січня 2021 року приблизно о 04-й годині, перебуваючи неподалік будинку 152 на вул. Руській в м. Чернівцях знайшов, тобто придбав пістолет "МЕ 800 GENERAL", заводський номер НОМЕР_1, та переніс його до не встановленого органом досудового розслідування місця, де незаконно зберігав до 06 січня 2021 року. Цього ж дня ОСОБА_1, усвідомлюючи, що знайдений ним пістолет за своїми конструктивними змінами є вогнепальною зброєю, виготовлений шляхом переробки газового пістолета, на порушення вимог Інструкції "Про порядок придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів" (із змінами), затвердженої наказом МВС України № 622 від 21 серпня 1998 року, носив його при собі та, знаходячись на вул. Лук`яна Кобилиці, 122 у м. Чернівцях демонстрував його перехожим. У подальшому 06 січня 2021року о 15 год. 17 хв. під час поверхневої перевірки ОСОБА_1 працівниками УПП в Чернівецькій області за вказаною адресою в присутності понятих виявлено та вилучено пістолет "МЕ 800 GENERAL", заводський номер НОМЕР_1, який згідно з висновком експерта №СЕ-19/126-21/90-БЛ від 14 січня 2021 року є гладкоствольною вогнепальною зброєю, виготовленою шляхом переробки саморобним способом газового пістолету 8 мм "МЕ 800 GENERAL", заводський номер НОМЕР_1, італійського виробництва, шляхом заміни ствола та курка, який придатний для проведення пострілів пістолетними шумовими патронами 8 мм та свинцевими снарядами 5,7 мм, методом роздільного зарядження.
4. Чернівецький апеляційний судвироком від 15 липня 2021 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора: вирок Першотравневого районного суду м. Чернівці від 28 квітня 2021 року в частині призначеного покарання скасував та ухвалив новий вирок, яким засудив ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті зазначений вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
5. У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного йому покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду і пом`якшити призначене йому покарання за ч. 1 ст. 263 КК із застосуванням положень ст. 75 КК.
6. Засуджений ОСОБА_1 стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив йому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин кримінального провадження, даних про його особу, обставин, які пом`якшують покарання, що в сукупності давало суду підстави застосувати ст. 75 КК при призначенні покарання.
Позиції учасників судового провадження
7. Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого.
8. Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
9. Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
10. Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі не оспорюються.
11. Доводи засудженого щодо суворості покарання, яке призначено йому без застосування положень ст. 75 КК, є такими, що не заслуговують на увагу з огляду на таке.
12. Так, зі змісту касаційної скарги вбачається, що засудженим фактично порушується питання про дотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання та пов`язані з суддівським розсудом.
13. Поняття суддівського розсуду або судової дискреції у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
14. Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції, принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оцінюючі поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, ст. 67 КК), визначення "інші обставини справи" або ж "інші обставини кримінального провадження", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК, тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила кримінальне правопорушення, залежно від особливостей цього кримінального правопорушення і його суб`єкта.
15. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 50 КК, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
16. Згідно з положеннями ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
17. Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався, про що свідчить нижченаведене.
18. Під час розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора, апеляційний суд, обґрунтовуючи висновок щодо виду й розміру покарання засудженому ОСОБА_1 та приймаючи рішення про необхідність скасування вироку районного суду в частині визначеного покарання та призначення покарання, яке останній має відбувати реально, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжкого злочину, та дані про особу винного, який не працює, є особою раніше судимою за вчинення умисних корисливих злочинів, у тому числі за незаконне поводження зі зброєю, що свідчить про те, що він належних висновків не зробив та на шлях виправлення не став, а тому його виправлення неможливе без ізоляції від суспільства.
19. Доводи касаційної скарги засудженого про неврахування апеляційним судом при ухваленні вироку обставин, які пом`якшують покарання та позитивно характеризують його особу, обґрунтованими визнати не можна.
20. Як убачається з вироку, суд апеляційної інстанції при визначенні виду та розміру покарання врахував дані, які характеризують особу засудженого
ОСОБА_1, ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке згідно із положеннями ст. 12 КК належить до тяжкого злочину, його соціальний статус. Також апеляційний суд, зокрема, зауважив, що ОСОБА_1 не має будь-яких документів, які посвідчують його особу, у тому числі паспорта, та не має постійного місця проживання на території Чернівецької області, що у своїй сукупності дає підстави вважати, що він може не виконати покладені на нього обов`язки, передбачені ст. 76 КК, у разі звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Також суд зважив на наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують. На підставі наведених даних апеляційний суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання, яке він має відбувати реально без застосування положень ст. 75 КК, однак у мінімальних межах санкції ч. 1 ст. 263 КК, а саме у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
21. Доводи засудженого про неврахування під час призначення покарання обставин, які його пом`якшують, а саме з`явлення зі зізнанням, сприяння у розкритті кримінального правопорушення та усунення заподіяної ним шкоди, не знайшли свого підтвердження під час перевірки матеріалів кримінального провадження.
22. Отже, підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання явно несправедливим через суворість не вбачається.
23. Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
24. Керуючись цією нормою закону про кримінальну відповідальність, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що наведені вище дані про особу винного з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, конкретних обставин скоєння кримінального правопорушення не свідчать про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства.
25. Разом з цим не знижує тяжкості й небезпечності кримінального правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 за наведених обставин, характеристика останнього в загальносоціальному плані.
26. Рішення апеляційного суду відповідає вимогам кримінального закону, підстави для застосування до засудженого положень ст. 75 КК відсутні.
27. Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки є справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення й попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним статтями 50, 65 КК.
28. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівок на порушення судом апеляційної інстанції при розгляді провадження норм кримінального матеріального та кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
29. Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційну скаргу засудженого має бути залишено без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів