Постанова
іменем України
04 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 753/12989/19
провадження № 51-2950км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Марчука О.П., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань
за № 12019100020004543, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу вироком Дарницького районного суду м. Києва від 22 серпня 2018 року за ч. 2 ст. 15 та ч. 2
ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік; ухвалою Київського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року вирок змінено з призначенням засудженому покарання у виді арешту строком на 6 місяців та за відбуттям строку покарання звільнено,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 08 листопада 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на строк 1 рік та з покладенням на засудженого обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч.1 ст. 76 КК.
Вироком установлено, що 08 червня 2019 року близько 11:30 ОСОБА_1, знаходячись у магазині "Коло" на вул. Драгоманова, 2 у м. Києві, таємно викрав продукти харчування, спричинивши ТОВ "Арітейл" шкоду на суму 288,95 грн.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2021 року апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва залишено без задоволення, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеності вини ОСОБА_1, правильності кваліфікації його дій, а також виду та розміру призначеного засудженому покарання за ч. 2 ст. 185 КК, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та про призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на безпідставність звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. При цьому зазначає, що, переглядаючи справу за апеляційною скаргою сторони обвинувачення, апеляційний суд не надав належної оцінки зазначеним доводам та, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, не зазначив підстав, з яких її визнано необґрунтованою. Стверджує, що дані про особу засудженого, який ніде не працює, посередньо характеризується, раніше неодноразово судимий за вчинення аналогічних злочинів, свідчать про неможливість призначення йому покарання із застосуванням ст. 75 КК. На думку прокурора, ці ж дані вказують і про сумнівні висновки судових інстанцій щодо щирого каяття ОСОБА_1, який до того ж під час розгляду справи в апеляційному суді оголошувався в розшук. Вважає ухвалу апеляційного суду такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала доводи касаційної скарги.
Засуджений заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновків судових інстанцій щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину ікваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 185 КК прокурор у касаційній скарзі не оспорює.
Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції, з`ясувавши думку учасників судового провадження щодо недоцільності дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорювалися, з`ясувавши правильність розуміння змісту цих обставин, переконавшись у добровільності такої позиції учасників судового провадження та роз`яснивши їм про позбавлення права на оскарження цих обставин в апеляційному порядку, розглянув справу за правилами ч. 3
ст. 349 КПК.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК є правильною.
Що стосується призначеного засудженому покарання, то колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до вимог ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Статтею 65 КК визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
За правилами ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як видно з матеріалів справи, місцевий суд при призначенні ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК, а апеляційний суд, погоджуючись із таким висновком під час перегляду справи, врахували ступінь тяжкості вчиненого злочину, який на час його вчинення був злочином середньої тяжкості, а на даний час нетяжкий, що він є раніше судимою особою. Разом із тим у даному випадку правильно враховано позицію Верховного Суду про те, що наявність в особи непогашених судимостей за аналогічні злочини не є безумовною підставою, яка виключає можливість застосування до засудженого положень ст. 75 КК, ураховуючи обставини справи та принцип індивідуалізації покарання.
Також судовими інстанціями взято до уваги, що ОСОБА_1 повністю визнав вину у вчиненому та щиро розкаявся, відсутність негативної характеристики, а також обставин, що обтяжують покарання. При цьому колегія суддів не може погодитися з доводами прокурора про відсутність у ОСОБА_1 щирого каяття, оскільки визнання ним вини, негативне ставлення та самозасудження вчиненого злочину свідчать про те, що судові інстанції при призначенні покарання правильно врахували цю пом`якшуючу обставину.
Крім того, апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора з приводу безпідставності призначення засудженому покарання із застосуванням ст. 75 КК, додатково врахував і незначний розмір завданої ОСОБА_1 шкоди, а також те, що він пройшов психологічну та фізичну реабілітацію в клініці, працює волонтером, бере активну участь у допомозі дитячим будинкам та наразі позитивно характеризується, про що стороною захисту були надані відповідні документи.
Ухвалою апеляційного суду від 09 липня 2020 року ОСОБА_1 було оголошено у розшук із здійсненням приводу останнього до суду. Проте у цей час ОСОБА_2 знаходився на реабілітації в клініці і самостійно з`явився в наступне судове засідання. Отже доводи прокурора про безпідставність застосування положень ст.75 КК з мотивів перебування засудженого у розшуку є непереконливими.
Таким чином, наведені дані про особу ОСОБА_1, а також конкретні обставини справи, на думку колегії суддів, давали підстави судовим інстанціям дійти висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.
Ухвала апеляційного суду належним чином мотивована, вважати її такою, що не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, немає підстав.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі не встановлено.
Ураховуючи наведене, касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд