Постанова
іменем України
2 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 185/5302/18
провадження № 51-2139 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Рибачук Г.А.,
захисників Маньковського В.П.
Савченка І.В.,
Плахотнюка О.О.,
потерпілої ОСОБА_1,
представника потерпілої Бакумова О.С.,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційні скарги засудженого ОСОБА_2, його захисників Маньковського В.П. та Савченка І.В., потерпілої ОСОБА_1 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 листопада 2019 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040370000669, за обвинуваченням
ОСОБА_2,громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Павлоград Дніпропетровської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого, що судимості не мав
у вчиненні злочинів, передбачених пунктами 1, 2 частини 2 статті 115, частини 2 статті 15 пунктів 1, 2 частини 2 статті 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 листопада 2019 року ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено:
- за частиною 2 статті 15 пунктів 1, 2 частини 2 статті 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років;
- за пунктами 1, 2 частини 2 статті 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.
На підставі частин 1, 2 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі.
Строк відбування ОСОБА_2 покарання визначено рахувати з 11 березня 2018 року.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено тримання під вартою.
Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винним і засуджено за те, що він 10 березня 2018 року близько 23:30, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, у приміщенні будинку АДРЕСА_1, а потім на подвір`ї зазначеного будинку на ґрунті раптово виниклого неприязного ставлення до ОСОБА_3, викликаного словесним конфліктом, ножем, який приніс із собою, умисно, наніс не менше 5 ударів ножем в життєво важливі органи потерпілого ОСОБА_3 (у ділянку шиї, грудної клітини та тулуба), які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя, та від отримання яких останній помер.
Далі ОСОБА_2, повернувшись до будинку, вибивши скло у вікні будинку, умисно, з неприязних мотивів, наніс численні удари ножем у живіт, шиї та обличчя потерпілої ОСОБА_1, яка завідомо для ОСОБА_2 перебувала на 33-ому тижні вагітності, тобто ушкодження середньої тяжкості, та спричинили тривалий розлад здоров`я на термін понад три тижні, від яких остання впала на підлогу та втратила свідомість, що було розцінене ОСОБА_2 як доведення свого злочинного умислу на умисне вбивство потерпілої, спрямованого на заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_1, до кінця, що не було здійснено з причин, що не залежали від його волі, так як ОСОБА_1 було надано своєчасну медичну допомогу.
Далі ОСОБА_2, продовжуючи свої дії, спрямовані на умисне вбивство двох та більше осіб, в тому числі малолітньої дитини, зокрема, розуміючи беззахисний стан дитини, з неприязних мотивів, умисно, наніс не менше дев`яти ударів ножем у життєво важливі органи: в область шиї та черевної порожнини зліва ОСОБА_4, 2013 р.н., спричинивши останньому тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення, від яких останній помер.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 3 лютого 2020 року вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 листопада 2019 року щодо ОСОБА_2 змінено в частині призначеного покарання та призначено ОСОБА_2 покарання п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК у виді позбавлення волі на строк 15 років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 9 вересня 2020 року ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 3 лютого 2020 року скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 березня 2021 року вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 листопада 2019 року щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Крім того засуджений вказує на тиск, який на нього чинили активісти та засоби масової інформації під час розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції. Вказує, що він не вбивав сина потерпілої та не наносив потерпілій тілесних ушкоджень, а намагався врятувати їх від нападу ОСОБА_3, про що зазначала потерпіла у своїх показаннях.
Разом із цим касаційна скарга засудженого містить посилання на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
Захисник Маньковський В.П. у своїй касаційній скарзі вказує на непричетність його підзахисного до скоєння вбивства малолітньої дитини та спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_1, просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
При цьому захисник посилається на показання потерпілої ОСОБА_1, яка була очевидицею подій, що вона обмовила ОСОБА_2 у суді першої інстанції, що він не вбивав її дитину і не наносив їй тілесних ушкоджень, і якій не має жодного сенсу, на думку захисника, вводити суд в оману і надавати неправдиві показання.
Зазначає, що такі показання потерпілої повністю узгоджуються з показаннями наданими ОСОБА_2, який продовж всього слідства та у суді наголошував на своїй невинуватості щодо вбивства малолітньої дитини та спричинення тілесних ушкоджень потерпілій.
Крім того захисник вважає, що суд призначаючи його підзахисному покарання неправомірно дійшов висновку про призначення найсуворішого покарання у виді довічного позбавлення волі, не врахувавши його молодий вік, відсутність судимості, визнання своєї провини, щире каяття, усунення заподіяної шкоди та добровільне відшкодування збитків.
Захисник Савченко І.В. просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції, посилаючись на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. При цьому вказує, що суд не зважив на показання потерпілої та його підзахисного надані під час апеляційного розгляду, а надав перевагу показанням потерпілої, які вона надала під час розгляду справи у суді першої інстанції, однак такі показання, на думку захисника, не узгоджуються з письмовими доказами у кримінальному провадженні, а також висновками проведених у справі експертиз.
Вказує на те, що показання потерпілої, які вона надавала у суді першої інстанції не узгоджуються з проведеним за участю потерпілої слідчим експериментом від 30 квітня 2018 року, а також протоколом огляду місця події від 11 березня 2018 року та фототаблицями до нього щодо одягу ОСОБА_3 .
Також захисник зазначає, що показання потерпілої та його підзахисного. надані під час апеляційного розгляду підтверджується висновком експерта №386, згідно якого піднігтьовий вміст з рук потерпілої від підозрюваного ОСОБА_2 виключається, однак наявний вміст нігтьових зразків від потерпілого ОСОБА_3 .
Крім того захисник вважає, що свідки допитані під час судового розгляду не були очевидцями подій і їх показання не доводять винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, а суд апеляційної інстанції формально підійшов до розгляду справи та послався на показання свідків про те, що їм стало відомо з чужих слів.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_1 зазначає, що вона дійсно обмовила ОСОБА_2 під час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки її дитину ОСОБА_2 не вбивав і що до неї не спричиняв тілесні ушкодження, що всі ножові поранення щодо неї та її дитини було спричинено її цивільним чоловіком - ОСОБА_3 .
Вважає, що суди неправильно виклали її показання, що вона із ОСОБА_2 залишились єдиними очевидцями подій, зазначає, що ОСОБА_2 непричетний до вчинення злочинів відносно неї та її дитини та їй не має жодного сенсу вводити суд в оману.
Також потерпіла вказує на те, що всі обставини подій викладені у вироку невірно, а ОСОБА_2 призначено занадто суворе покарання без врахування обставин, які пом`якшують покарання та його молодий вік, відшкодування шкоди та щире каяття.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, захисників, які підтримали свої касаційні скарги та скарги інших учасників, думку представника потерпілої та потерпілу, які підтримали свою касаційну скаргу та скарги засудженого та захисників, доводи захисника Плахотнюка О.О., який підтримав скарги сторони захисту та потерпілої, думку прокурора, яка заперечувала проти задоволення касаційних скарг, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.
Мотиви Суду.
Відповідно до частини 1 статті 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогами статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Однак під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
Суд не може перевіряти будь-які докази, а також приймати нові докази, які не були предметом розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій. Крім того, не має права встановлювати та визнавати обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні.
При цьому такі доводи в касаційній скарзі не можуть бути предметом розгляду суду касаційної інстанції, оскільки суд не вправі виходити за межі фактів та обставин, установлених у судах першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, тобто перевіряти доказ на несумлінність, точність і несуперечність з фактичними обставинами справи, а також зіставляти ці дані з іншими доказами.
Зі змісту касаційних скарг вбачається, що засуджений, його захисники та потерпіла не погоджується з пред`явленим ОСОБА_2 обвинуваченням, стверджують, що суди першої та апеляційної інстанції не повною мірою перевірили всі докази у кримінальному провадженні, а тому вважають, що необхідно призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Однак такі доводи є безпідставними з огляду на таке.
Як було встановлено судом першої інстанції з показань потерпілої ОСОБА_1, вони разом з чоловіком та сином знаходилися за місцем свого проживання і коли лягли відпочивати, близько 23:30 до них прийшов ОСОБА_2 . Чоловік відчинив йому двері, хлопці сіли разом та розмовляли, а потім вона почула звук удару, нецензурну лайку та фразу: "Що ти робиш?". Далі ОСОБА_5 крикнув: "ОСОБА_1!". Вона у спідній білизні вискочила з кімнати та побачила, що чоловіки вибігли з будинку: спочатку ОСОБА_5, а ОСОБА_6 за ним. Злякавшись, вона зачинила двері будинку та почала їх тримати, оскільки ОСОБА_2 намагався їх відкрити, останній зламав ручку, дитина почала плакати. Через декілька хвилин потерпіла почула, як розбивається скло у вікні будинку та в її сторону "летить" ніж. ОСОБА_2, з невідомих причин, почав наносити їй удари ножем, порізавши її, від чого вона втратила свідомість. Прийшовши до тями, відчула згусток крові у роті та побачила бризки крові, зрозуміла, що дитини вже немає. Після чого відразу побігла до сусіда - ОСОБА_7, який живе в другій половині будинку, якого попросила викликати швидку допомогу та поліцію, сказала, що дитину ріжуть. Свідок ОСОБА_8 у суді підтвердив таку інформацію та вказав, що потерпіла була вся у крові та сказала, що ОСОБА_2 порізав її чоловіка та сина. Крім того свідок ОСОБА_9 суду показав, що ОСОБА_2 близько 23:15 йому передзвонив та сказав, що його підрізали, свідок під`їхав до будинку ОСОБА_2, останній сказав, що він когось вбив і ОСОБА_9 сказав йому йти пішки до гаражу, де забинтував йому ногу, однак так і не зрозумів, що трапилось, оскільки ОСОБА_2 почав втрачати свідомість, свідок зателефонував його батьку, вони відвезли його в лікарню, де вже була поліція.
Крім показів свідків та потерпілої суд ретельно дослідив та проаналізував письмові докази, а саме протокол огляду місця події від 11 березня 2018 року з якого убачається, що за адресою проживання потерпілої на АДРЕСА_2 на території подвір`я знаходиться труп людини чоловічої статі на паркані та воротах є плями бурого кольору, труп з тілесними ушкодженнями з колото-різаними пораненнями, у приміщенні будинку скрізь плями коричневого кольору, фрагменти бічного скла на якому сліди коричневого кольору, а також такі сліди на ліжку у спальні. Під час огляду вилучені фрагменти тканини з речовиною коричневого кольору та ніж зі стіни будинку.
Згідно висновку експерта №192 від 11 квітня 2018 року смерть ОСОБА_3 настала внаслідок відкритих проникаючих колото-різаних поранень передньої поверхні шиї з пораненням хрящів та трахеї, що є у прямому зв`язку із настанням смерті. ОСОБА_3 було спричинено не менше п`яти травмуючих дій.
З протоколу огляду місця події та фото-таблицею до нього від 11 березня 2018 року у приміщенні лікарні м.Павлограда оглянуто труп ОСОБА_4, 2013 року народження, який має видимі пошкодження проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини, завушної області та шиї. Згідно висновку судово-медичної експертизи №193 від 11 квітня 2018 року виявлені тілесні ушкодження є колото-різаними ранами і заподіянні пласким колюче-ріжучим предметом (лезо товщиною близько 1,7-1,8 мм). Тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_4 відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпечності для життя в момент спричинення та які призвели до смерті потерпілого. ОСОБА_4 було спричинено не менше 9-ти травматичних ушкоджень.
Згідно із висновку експерта №80 від 27 квітня 2018 року ОСОБА_1 було нанесені тілесні ушкодження у виді колото-різаних поранень лівого ока, різаної рани на бічній поверхні шиї та інші ушкодження. які відносяться до ушкоджень середньої тяжкості та легких тілесних ушкоджень. З висновку комісійної судово-медичної експертизи №105 від 8 червня 2018 року убачається, що ушкодження виникли від дії колото-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа.
Як убачається з протоколу слідчого експерименту проведеного 30 квітня 2018 року з ОСОБА_1, остання детально розповіла про події, які відбувались під час нападу на її сім`ю ОСОБА_2 та акцентувала увагу на тому, що вона благала ОСОБА_2 не вбивати та не різати її, оскільки вагітна, а також не вбивати її малолітнього сина.
З висновку судово-медичної експертизи №82д від 2 травня 2018 року встановлено судом, що виявлені у потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 тілесні ушкодження могли утворитись у спосіб, який відобразила потерпіла під час проведення слідчого експерименту. З огляду домоволодіння ОСОБА_12 за адресою АДРЕСА_2 із застосуванням службової собаки від 11 березня 2018 року, де дійшовши до вуличного туалету, де було знайдено ножа.
Крім того суд дослідив висновок судово-медичного експерта імунолога № 448 від 16 березня 2018 року; висновок експерта № 192 від 12 березня 2018 року; висновок судово-медичного експерта імунолога № 449 від 16 березня 2018 року; висновок судово-медичного експерта імунолога № 450 від 16 березня 2018 року, яким встановлено, що кров ОСОБА_2 належить до групи АВ за ізосерологічною системою АВ0; висновок судово-медичного експерта імунолога № 457 від 16 березня 2018 року; висновок судового-медичного експерта імунолога № 458 від 30.03.2018 на шести марлевих тампонах зі змивами, вилученими під час проведення огляду території домоволодіння АДРЕСА_3, встановлена наявність крові людини.
Врахував результати серологічного дослідження сліду крові на марлевому тампоні зі змивом з пральної машинки та групові властивості крові потерпілої ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, не виключена можливість походження крові у зазначених об`єктах як від кожного окремо так і від усіх разом.
Крім того висновок судового-медичного експерта імунолога № 455 від 29 березня 2018 року; висновок судового-медичного експерта імунолога № 471 від 06.04.2018 року; висновок судово-медичного експерта імунолога № 451 від 29.03.2018 року; висновок судово-медичного експерта імунолога № 452 від 03.04.2018 року; висновок судово-медичного експерта імунолога № 470 від 03.04.2018 року; висновок судово-медичного експерта імунолога № 453 від 29.03.2018 року; висновок судово-медичного експерта імунолога № 456 від 30.03.2018 встановлено, що на двох фрагментах скла та на двох фрагментах тканини, вилучених за місцем проживання потерпілої ОСОБА_1 та померлих ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4, встановлена наявність крові ОСОБА_2 .
Проведений молекулярно-генетичний порівняльний аналіз виявив співпадання генотипу слідів крові на фрагменті скла з кімнати (об. № 1) з генотипом ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд співставив вказані судово-медичні експертизи відповідно до яких не виключається походження крові від самого ОСОБА_2, беручи до уваги групову належність його крові, так і не виключається походження домішку крові в даних об`єктах від потерпілого ОСОБА_3 та (або) потерпілого ОСОБА_4, та (або) від потерпілої ОСОБА_1 .
Згідно висновку судово-трасологічної експертизи № 20/3.3/275 від 05.06.2018 ніж, вилучений 11.03.2018 в ході огляду АДРЕСА_2 (тобто за місцем проживання ОСОБА_2 ), є ножем господарсько-побутового призначення - "ножем траппера".
Пошкодження на шматках шкіри з бічної поверхні шиї зліва та з бічної поверхні грудної клітки зліва від трупа ОСОБА_4 могли бути заподіяні клинком представленого на експертизу ножа, умовно позначеного № 1 (тобто виявленого за місцем проживання ОСОБА_2 ), і не могли бути заподіяні клинком представленого ножа, умовно позначеного № 2 (тобто вилученого за місцем події).
Як слідує з висновку судової медико-криміналістичної експертизи № 647 МК від 30.05.2018 предметом дослідження були ніж (умовно позначений під № 1), виявлений під час проведення 11.03.2018 огляду домоволодіння АДРЕСА_2 (за місцем проживання ОСОБА_2 ) та ніж (умовно позначений під № 2), вилучений по АДРЕСА_3 (за місцем події), а також шматки шкіри та частин органів ОСОБА_3 .
Тобто пошкодження на шматку шкіри з передньої поверхні шиї з відповідним йому пошкодженням дуги та пластинки персневидного хряща, першого кільця трахеї і прилягаючих до них зв`язок, та пошкодження на шматку шкіри з заднє-бічної поверхні грудної клітки зліва від трупа ОСОБА_3 є колото-різаними ранами і заподіяні плоским колюче-ріжучим предметом, товщиною близько 1,8-1,9 мм та могли бути заподіяні клинком представленого на експертизу ножа, умовно позначеного № 1 (тобто виявленого за місцем проживання ОСОБА_2 ), і не могли бути заподіяні клинком представленого ножа, умовно позначеного № 2 (тобто вилученого за місцем події).
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи за № 385 від 11.04.2018 під час проведення експертизи ножа, виявленого та вилученого в туалеті на території домоволодіння АДРЕСА_2, тобто за місцем проживання ОСОБА_2, слідує, що на клинку та рукоятці ножа (об`єкти №№ 1, 2) встановлено наявність крові, що не виключається походження крові, виявленої на клинку та рукоятці (об`єкти №№ 1, 2) ножа від ОСОБА_2 і не виключається домішок крові в даних об`єктах від потерпілого ОСОБА_3 та (або) потерпілого ОСОБА_4 . Також припускається домішок крові в цих слідах від потерпілої ОСОБА_1 .
Окрім іншого, дослідив постанову слідчого від 01 червня 2018 року, відповідно до якої в якості речового доказу визнано СД-диск з відео файлами запису з камер відеоспостереження домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, виданий 11.03.2018 власником цього домоволодіння - ОСОБА_12 .
В ході перегляду такого відеозапису в судовому засіданні потерпілою ОСОБА_1 впізнано вказаного чоловіка, як сусіда ОСОБА_2 та при перегляді фрагменту файлу (час 23:16:06 видно як чоловік, впізнаний потерпілою ОСОБА_1, як обвинувачений ОСОБА_2, виходить з двору буд. АДРЕСА_2, праву руку тримає в кармані та зникає з екранів монітору.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 70 від 04.04.2019 ОСОБА_2 на хронічне психічне захворювання, недоумство, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності або інший хворобливий стан психіки в період інкримінованих йому діянь не страждав і в теперішній час не страждає. Виявляв раніше і виявляє в теперішній час змішаний розлад особистості. Під час інкримінованих йому діянь він міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Іспитований на теперішній час також може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Під час вчинення протиправних дій 10.03.2018 ОСОБА_2 у стані патологічного афекту або іншого психічного розладу не перебував.
Таким чином суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_2, який відмовився від дачі показань, потерпілу ОСОБА_1, свідків, судових експертів, дослідивши висновки експертиз та інші письмові докази, а також всі обставини кримінального провадження та оцінивши їх в сукупності, кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору взаємозв`язку та достатності для ухвалення обвинувального вироку, дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах.
Тобто суд проаналізував та співставив такі докази, що у своїй сукупності надали можливість дійти правомірного висновку про винуватість ОСОБА_2 у інкримінованим йому злочинах, а також надав належні та вмотивовані відповіді на доводи сторони захисту щодо недопустимості проведених на досудовому слідстві судово-медичних експертиз, судово-психіатричних експертиз, а також перевірив належність та допустимість доказів з нормами КПК та проаналізував докази щодо створення слідчої групи, достовірність записів з ДВД - диску домоволодіння ОСОБА_12 .
Також суд критично оцінив доводи сторони захисту про недопустимість судово-імунологічних експертиз, оскільки експерт зробив описку в адресі, відсутність оригіналів флеш-накопичування з фотоапарата Нікон.
Згідно висновків судово-медичної експертизи №1368е від 14 травня 2018 року при огляді ОСОБА_2 всі ушкодження на його тілі від механічної дії твердого предмету з обмеженою ріжуючою та колюче-ріжучою поверхнею та могли бути осколки скла або інші предмети з аналогічними властивостями, що підтвердила в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 .
Суд апеляційної інстанції розглядаючи апеляційні скарги захисника, засудженого та потерпілої, надав ретельну оцінку всім доказам на які посилалась сторона захисту та проаналізував доводи апеляційної скарги потерпілої, яка в судовому засіданні змінила свої вимоги та посилалась на невинуватість ОСОБА_2 у вчиненні вбивства її дитини та замаху на її вбивство. Наполягала на тому, що ОСОБА_2 розкаявся у вчиненому вбивстві її чоловіка, у повному обсязі відшкодував матеріальні та моральні збитки. При цьому зазначала, що суд першої інстанції неправильно встановив фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення та просила призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
З висновку апеляційного суду убачається, що показання потерпілої, надані нею під час досудового розслідування та в суді першої інстанції, є логічними, послідовними і повністю узгоджуються із сукупністю досліджених судом доказів та фактичними обставинами, що ними підтверджуються. Натомість змінені її показання, надані суду апеляційної інстанції при новому апеляційному розгляді, як і уточнені показання обвинуваченого, є нелогічними і непослідовними, не мають об`єктивного підтвердження і дослідженим доказам суперечать.
Так, із цих показань, як і з уточнених показань ОСОБА_2, не вбачається за можливе встановити, ким та за яких обставин був позбавлений життя малолітній ОСОБА_4, що свідчить про неповноту і недостовірність викладених у них обставин.
Також із висновків судових медико-криміналістичних експертиз №647 МК та №648 МК від 30 травня 2018 року вбачається, що тілесні ушкодження всім потерпілим були заподіяні одним і тим самим предметом - "ножем траппера", який було виявлено і вилучено в ході огляду місцевості по АДРЕСА_2 за місцем проживання ОСОБА_2 . Обвинувачений у своїх показаннях підтвердив, що саме цим ножем він заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_3, після чого, залишаючи місце пригоди, забрав його з собою і викинув до туалету у дворі свого будинку.
Відповідно до показань потерпілої ОСОБА_1, наданих нею суду першої інстанції, які узгоджуються з іншими дослідженим судом доказами, вказаний "ніж траппера" приніс із собою на місце події ОСОБА_2, до дня вчинення злочину вона цю річ ніколи не бачила, а в суді першої інстанції впевнено впізнала її як предмет, за допомогою якого обвинувачений заподіяв тілесні ушкодження їй та іншим потерпілим.
З прослуховування звукозапису судового засідання у суді апеляційної інстанції при повторному розгляді, убачається, що потерпіла у своїх змінених показаннях плутається та не може пояснити, коли і за яких обставин цей ніж потрапив до її будинку і опинився в руках ОСОБА_3 до того ж, як на місці пригоди з`явився ОСОБА_2 .
У своїх висновках апеляційний суд вказав, що, дослідженими судом доказами поза розумним сумнівом підтверджується, що "ніж трапера" був принесений із собою ОСОБА_2, що спростовує версію потерпілої і обвинуваченого про те, що цим ножем ОСОБА_3 намагався спричинити їй та дитині тілесні ушкодження, а ОСОБА_2, раптово з`явившись у будинку, намагався захистити її і вступив у боротьбу з ОСОБА_3, під час якої ніж відібрав і ним останнього убив.
Крім того, спростовуючи доводи зміненої апеляційної скарги потерпілої суд зазначив, що показання потерпілої не узгоджуються з висновком молекулярно-генетичної експертизи №276 від 29 травня 2018 року, згідно якому на рукоятці "ножа траппера" було виявлено сліди крові людини чоловічої статі з генетичним ознаками ДНК ОСОБА_2, а на клинку цього ножа - змішані сліди крові людини чоловічої генетичної статі з генотипом потерпілого ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_2, і не було виявлено слідів крові з генетичними ознаками ДНК ОСОБА_1 та/або ОСОБА_3, що свідчить про те, що останнім у часі із застосуванням даного ножа було вбито малолітнього потерпілого ОСОБА_4, чим повністю спростовується версія подій, висунута потерпілою і обвинуваченим в суді апеляційної інстанції.
Тобто хронологічний порядок заподіяння тілесних ушкоджень потерпілим, який вбачається із вищезазначених доказів, відповідає як фактичним обставинам, визнаним судом доведеними в оскаржуваному вироку, так і первісним показанням потерпілої.
З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів та вважає, що змінені показання потерпілої та ОСОБА_2 спрямовані на пом`якшення кримінальної відповідальності ОСОБА_2, а тому доводи касаційної скарги потерпілої, захисників та засудженого щодо невинуватості ОСОБА_2, які є аналогічними до зміненої в суді апеляційної інстанції позиції потерпілої, є неспроможними.
Доводи захисника Савченко І.В. про суперечності між показаннями потерпілої надані у суді першої інстанції та протоколу огляду місця події від 11 березня 2018 року щодо одягу ОСОБА_3 не є суттєвими розбіжностями та не доводять правильність показань потерпілої, які вона надала під час повторного апеляційного розгляду та не є тим сумнівом, який може тлумачитись на користь винуватого, як і не вказують на його непричетність до вчинених вбивств.
Крім того захисник Савченко І.В. у своїй касаційній скарзі акцентує увагу, що відповідно до висновку експерта №387 піднігтьовий вміст нігтьових зразків з рук потерпілої ОСОБА_1 від ОСОБА_2 виключається, у той час, як від потерпілого ОСОБА_3 не виключається, а також аналогічні фактичні дані встановлені висновком експерта №386 щодо піднігтьового вмісту нігтьових зразків рук малолітнього ОСОБА_14 .
При цьому захисник не врахував, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи №388 від 11 квітня 2018 року в піднігтьовому вмісті нігтьових зрізів з обох рук ОСОБА_2 встановлена наявність крові самого ОСОБА_2, а також домішки від потерпілих ОСОБА_3, потерпілої ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Тобто доводи сторони захисту про неузгодженість висновку суду з фактичними встановленими у суді обставинами є недоречними та не вказують на сумніви щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинах.
Крім того захисник Савченко І.В. у своїй касаційній скарзі наводить показання свідків та зазначає, що суд апеляційної інстанції пославшись на їх показання, а саме свідків ОСОБА_8, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, ОСОБА_9 та ОСОБА_18 з ОСОБА_12, не зважив на те, що вони не доводять винуватості ОСОБА_2, а лише констатують інформацію зі слів потерпілої та засудженого, однак суд апеляційної інстанції у своїх висновках пославшись на показання вказаних свідків підтвердив правильність показань потерпілої наданих нею під час розгляду справи у суді першої інстанції. Однак, як убачається з прослуховування звукозапису судового засідання у суді апеляційної інстанції такі показання свідків сторона захисту під сумнів не ставила, а думка захисника про їх недоречність не вказує на відсутність складу злочину у діях ОСОБА_2, оскільки висновку про його винуватість суд дійшов, співставивши надані докази у їх сукупності.
Натомість доводи захисникаСавченко І.В. про те, що суд взяв до уваги показанні із чужих слів та поклав їх в основу обвинувального висновку є надуманими, оскільки такі показання у своїй сукупності підтверджують правильність показань потерпілої, а її показання повністю узгоджуються з письмовими доказами надані стороною обвинувачення.
Що стосується доводів наведених у касаційній скарзі потерпілої про те, що вона обмовила у суді першої інстанції ОСОБА_2, оскільки була вагітна та відчувала вплив на неї "активістів", тиск з боку різних осіб, які навколо неї створили вакуум не може спростувати встановлених під час судового розгляду фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень, а позиція потерпілої направлена лише на пом`якшення відповідальності ОСОБА_2 за вчинені ним кримінальні правопорушення, у зв`язку із тим, що рідні ОСОБА_2 повністю утримують її та її дитину, забезпечують її необхідним, як зазначає сама потерпіла у касаційній скарзі, однак такі твердження не можуть спростувати пред`явленого обвинувачення чи ввести сумнів у законність прийнятого рішення.
Разом із цим колегія суддів звертає увагу, що до суду касаційної інстанції після перегляду вироку апеляційним судом та пом`якшення ОСОБА_2 покарання звертався лише прокурор та просив скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку із м`якістю призначеного покарання, інші учасники кримінального провадження не подавали касаційних скарг та не оспорювали винуватість ОСОБА_2 у Верховному Суді.
Також у своїх касаційних скаргах захисники, засуджений та потерпіла не погоджуються з призначеним останньому покаранням, оскільки вважають, що воно занадто суворе та не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.
Вказують, що суд призначаючи найсуворіше покарання не зважив на визнанням вини ОСОБА_2, не врахував його молодий вік, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих збитків, усунення шкоди та наявність низки хвороб у останнього.
Колегія суддів також не погоджується з такими доводами виходячи з наступного.
Так, відповідно до статті 65 КК при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі за сукупністю злочинів, які йому інкримінують, суд першої інстанції, врахував, що за ступенем тяжкості. злочини відносяться до особливо тяжких, а також дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, на момент затримання був учнем 11 класу загальноосвітньої школи, за місцем проживання та навчання характеризується задовільно.
Також судом досліджено характеристики за місцем навчання щодо здібностей, моральних якостей, поведінки у колективі та відсутність авторитету серед однолітків. Висновок відділу освіти, служби у справах дітей та центром соціальних служб, де на обліку останній не перебуває та скарг на нього не надходило. Крім того ОСОБА_2 з 17 січня 2017 року перебуває на обліку у Павлоградському військкоматі та визнаний придатним до військової служби.
Судом також враховані обставини вчинених кримінальних правопорушень, а саме вчинення злочину щодо малолітньої особи віком 4 роки та вагітної потерпілої, що було йому достеменно відомо. Акцентує увагу суд також на тому, що ОСОБА_1 благала ОСОБА_2 не вбивати її, малолітнього сина та її дитину, якою вона була вагітна, однак останній знехтував такими благаннями.
Таким чином, урахувавши всі обставини, які за законом мають правове значення, суд першої інстанції, належно умотивувавши своє рішення, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, призначив ОСОБА_2 за сукупністю злочинів остаточне покарання за у виді довічного позбавлення волі.
Суд апеляційної інстанції під час повторного розгляду не вбачав підстав для пом`якшення покарання ОСОБА_2, при цьому обґрунтовано надав відповіді на доводи його апеляційної скарги та апеляційні скарги захисника та потерпілої, зважив на те, що під час вчинення інкримінованих йому злочинів ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, шляхом нанесення численних ударів лезом ножа позбавив життя потерпілого ОСОБА_3 та дитину останнього - малолітнього ОСОБА_4, якому на той час виповнилося лише чотири роки, а також намагався позбавити життя потерпілу ОСОБА_1, яка завідомо для обвинуваченого перебувала у стані вагітності, і вчинив всі дії, які вважав необхідним для цього, що свідчить про нелюдське ставлення останнього до інших осіб, його виняткову суспільну небезпеку, та про неможливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк навіть у максимальному його розмірі.
Колегія суддів касаційного суду вважає, що призначене ОСОБА_2 покарання у виді довічного позбавлення волі, є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів. Таким чином призначене покарання відповідає загальним засадам, визначеним статтями 50, 65 КК.
Застосування від імені держави до особи, визнаної винною, заходу примусу відноситься до дискреційних повноважень суду, які було реалізовано при постановленні вироку в цьому провадженні.
З огляду на наведене не можна визнати спроможними та переконливими доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_2 захисників та потерпілої щодо несправедливості призначеного судом покарання через суворість та невідповідності його тяжкості вчиненим злочинам.
Відтак колегія суддів вважає, що судові рішення слід залишити без зміни, а касаційні скарги без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434,436, 441,442 КПК, Суд