Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 344/96/16-ц
провадження № 61-1424св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С.,
суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Литвиненко І. В., Ткачука О. С.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2020 року у складі судді Антоняка Т. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Бойчука І. В., Фединяка В. Д., у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст заяви
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів стосовно виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 липня 2006 року у справі № 2-117/2006 та рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2010 року такими, що не підлягають виконанню, та про стягнення на користь боржника ОСОБА_1 безпідставно одержаного.
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року за нововиявленими обставинами.
В обґрунтування заяви вказувала, що внаслідок скасування 16 листопада 2007 року в касаційній інстанції рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 липня 2006 року поновились права ОСОБА_1 на квартиру на АДРЕСА_1 . При цьому, рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2010 року не могло бути виконане в 2006 році. Вказаним рішенням не було вирішено питання державної реєстрації права власності від 03 липня 2003 року, а тому державна реєстрація права власності на квартиру на АДРЕСА_1 рахується за ОСОБА_1 з 03 липня 2003 року і по цей час. А тому, вважала, що ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27 жовтня 2020 року, яка залишена без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 29 грудня 2020 року, відмовлено в задоволенні заяви про перегляд ухвали Івано-Франківського міського суду від 15 березня 2016 року за нововиявленими обставинами.
Ухвала суду першої інстанції, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що відсутні підстави для перегляду ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року за нововиявленими обставинами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
10 березня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 03 листопада 2021 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Висоцька В. С., Калараш А. А., Литвиненко І. В., Ткачук О. С.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не повно з`ясували обставини справи та дослідили докази. Заявник вказує, що існують підстави для перегляду ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року за нововиявленими обставинами.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих листів стосовно виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14 липня 2006 року у справі № 2-117/2006 року, а також рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 листопада 2010 року такими, що не підлягають виконанню та про стягнення на користь боржника ОСОБА_1 безпідставно одержаного (т. 4 а. с. 207, 208).
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 квітня 2016 року, ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року залишено без змін (т. 4 а. с. 273-275).
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про перегляд ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2016 року за нововиявленими обставинами (т. 5 а. с. 1, 2).
Частиною першою статті 423 ЦПК України передбачено, що рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачені підстави для перегляду рішення за нововиявленими обставинами: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Перегляду за нововиявленими обставинами підлягають рішення суду першої інстанції (у тому числі заочне або додаткове рішення), ухвалене за будь-яким видом судового провадження, що набрало законної сили, а також рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції, якими рішення було змінено або ухвалено нове рішення.
Ухвалами, якими закінчено розгляд справи, є: ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі чи залишення заяви без розгляду; про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду; про скасування рішення третейського суду; про видачу виконавчого листа та відмову у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.
Ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню не є процесуальним рішенням, яким закінчено розгляд справи, тобто не є об`єктом перегляду у відповідний спосіб, а отже не підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
Прийняття судом до розгляду заяви про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами судового рішення, яке не є об`єктом перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами, процесуальним законом не передбачено, а отже процесуальним наслідком звернення із такою заявою є постановлення судом ухвали про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинами.
Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 463/6259/15-ц (провадження № 61-2146св18), від 25 березня 2020 року у справі № 1327/4552/17 (провадження № 61-10862св19), від 08 червня 2021 року у справі № 2-1207/2011 (провадження № 61-1546св21).
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не звернув уваги на те, що ухвала про відмову в задоволенні заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, яку ОСОБА_1 просила переглянути у зв`язку з нововиявленими обставинами, не є судовим рішенням (ухвалою), яким закінчено розгляд справи, та відповідно така ухвала не може бути об`єктом перегляду за нововиявленими обставинами.
З огляду на часткове задоволення вимог касаційної скарги, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження за заявою про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами - закриттю.