Постанова
Іменем України
03 листопада 2021 року
м. Київ
справа №643/18408/18
провадження №61-1328св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Ткачука О. С.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби
у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Машкіної Ірини Олегівни, заінтересована особа - ОСОБА_2, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова
від 05 травня 2020 року у складі судді Довготько Т. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Котелевець А. В., Бурлака І. В., Яцини В. Б.,
учасники справи:
заявник (боржник у виконавчому провадженні) - ОСОБА_1,
суб`єкт, дії/рішення якого оскаржуються - державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Машкіна Ірина Олегівна,
заінтересована особа (стягувач у виконавчому провадженні)- ОСОБА_2,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст скарги
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою, у якій, з урахуванням уточнень, просила:
визнати дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Машкіної І. О. (держвиконавець Машкіна І. О. ) неправомірними;
скасувати постанову від 18 листопада 2019 року та акт держвиконавця Машкіної І. О. від 10 січня 2020 року про виселення заявника;
витребувати з Московського відділу державної виконавчої служби
м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції виконавче провадження та копії постанови про відкриття провадження від 18 листопада 2019 року та акту про її виселення 10 січня 2020 року з квартири АДРЕСА_1 .
2. Скарга мотивована тим, що рішенням Московського районного суду
м. Харкова від 12 квітня 2019 року ОСОБА_1 виселено з квартири
АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
3. 10 січня 2020 року о 11:00 год, держвиконавець Машкіна І. О. у присутності співробітників поліції, адвоката Кундіус З. О. та її сина, які діяли від імені ОСББ, повідомила заявника про те, що у неї на виконанні знаходиться виконавче провадження з її виселення з квартири АДРЕСА_1, та те, що вона буде застосовувати примусове вчинення рішення про її виселення.
4. Заявник указувала, що вона постанови про відкриття провадження про виселення рекомендованим поштовим відправленням не отримувала. Всупереч вимогам частини другої статі 66 Закону України "Про виконавче провадження" про день та час примусового виселення письмово проінформована не була. Її вимоги про вручення їй постанови та повідомлення про виселення державний виконавець проігнорувала та склала акт про її примусове виселення 10 січня 2020 року, який вона відмовилася підписувати.
5. Вказувала, що діями держвиконавця Машкіної І. О. порушено її права на проживання в квартирі.
6. Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила скаргу задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 05 травня
2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
8. Ухвала суду першої інстанції мотивована недоведеністю скарги. Дії держвиконавця під час виконання виконавчих проваджень з примусового виконання рішення суду щодо виселення ОСОБА_1 з квартири відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Харківського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 05 травня 2020 року залишено без змін.
10. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що примусове виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири здійснено з дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження", суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволені скарги ОСОБА_1 .
11. Апеляційний суд послався на постанови Верховного Суду
від 24 жовтня 2018 року у справі № 295/13872/16-ц, 24 квітня 2019 року у справі № 205/4528/16-ц, 31 липня 2019 року у справі № 554/13475/15-ц.
12. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що державний виконавець виконавчої служби не повідомив її про проведення виконавчих дій, апеляційний суд визнав необґрунтованими.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. У касаційній скарзі, поданій у січні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення скарги, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права, а саме застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 554/13475/15 та від 24 лютого 2021 року у справі
№ 756/9582/14.
15. Суди залишили поза увагою, що матеріали виконавчого провадження не містять повідомлення про вручення боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі всупереч вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження".
16. Примусове виселення без вручення копії постанови про відкриття виконавчого провадження про виселення взагалі відбуватися не може, що передбачено частиною першою статті 66 та частиною шостою статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".
17. Суди не дали належної оцінки тій обставині, що квартири № 348, в якій проживає заявник, та квартира № 93, яка належить ОСОБА_2, не ідентичні, що підтверджено рішенням Московського районного суду
м. Харкова від 12 квітня 2019 року, яке набрало законної сили.
18. Суди першої та апеляційної інстанцій порушили принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
19. Крім того, при наявності клопотань про відкладення розгляду справи учасниками справи, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи.
Доводи інших учасників справи
20. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 заперечив проти доводів касаційної скарги, просить відмовити в задоволенні скарги. Зазначає, що державний виконавець виконала рішення суду у відповідності із Законом України "Про виконавче провадження". Позбавлення ОСОБА_4 житла ніяким чином не пов`язано з діями державного виконавця при примусовому виконанні судового рішення про виселення боржника.
21. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направила.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
22. Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року поновлено
ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.
23. Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 квітня
2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року та постановою Верховного Суду
від 25 вересня 2019 року, ОСОБА_1 виселено з квартири
АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
25. Постановою старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Толочко К. Л. 18 листопада
2019 року відкрито виконавче провадження № 60593236 з виконання виконавчого листа № 643/18408/18, виданого Московським районним судом м. Харкова 24 жовтня 2019 року про виселення ОСОБА_1 з квартири
АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. Даною постановою боржнику надано строк 10 робочих днів для виконання рішення суду.
26. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам виконавчого провадження 18 листопада 2019 року.
27. У визначений державним виконавцем строк рішення суду добровільно не виконано, що було встановлено виходом державного виконавця 23 грудня 2019 року за адресою:
АДРЕСА_4, про що складено акт, з якого вбачається, що двері у квартиру ніхто не відкрив, у зв`язку з чим державним виконавцем було залишено в дверях постанову про відкриття виконавчого провадження, виклик державного виконавця та повідомлення, відповідно до якого державним виконавцем 10 січня 2020 року буде проведено примусові дії щодо виселення боржника.
28. Постановою державного виконавця від 24 грудня 2019 року
№ 60593236 було залучено працівників Московського ВП ГУНП у Харківській області для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту державних виконавців та залучених осіб, при проведенні виконавчих дій, які будуть проводитись 10 січня 2020 року
о 11:00 год за адресою: АДРЕСА_4 .
29. Копії зазначеної постанови направлено сторонам виконавчого провадження 24 грудня 2019 року.
30. Постановою начальника Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09 січня 2020 року було утворено виконавчу групу з примусового виконання рішення суду щодо виселення.
31. 10 січня 2020 року держвиконавцем Машкіною І. О. в присутності свідків було виконано рішення суду про виселення боржника з житла за вищевказаною адресою.
32. Цього ж дня старшим держвиконавцем Машкіною І. О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 643/18408/18, виданого 24 жовтня
2019 року Московським районним судом м. Харкова про виселення ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 .
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
33. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
34. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
35. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
36. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
37. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
38. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).
39. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
40. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
41. У справі, яка переглядається, боржник у виконавчому провадженні оскаржила дії та рішення державного виконавця вчинені під час примусового виконання судового рішення про виселення боржника житлового приміщення без надання іншого житлового приміщення.
42. Скаргу на дії державного виконавця, апеляційну та касаційні скарги ОСОБА_4 обгрунтовує порушенням державним виконавцем вимог частини першої статті 28 та частини другої статі 66 Закону України "Про виконавче провадження" щодо направлення боржнику постанови про відкриття провадження про виселення, а відтак і надання строку для добровільного виконання, повідомлення про день та час примусового виселення.
43. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що дії держвиконавця під час виконання виконавчих проваджень з примусового виконання рішення суду щодо виселення ОСОБА_1 з квартири відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
44. Колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями суду з огляду на таке.
45. У силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
46. Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
47. Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
48. Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII закріплено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
49. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18).
50. Відповідно до частини першої статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
51. Виконання рішення про виселення боржника врегульовано статтею 66 Закону №1404-VIII.
52. Так, за змістом цієї статті, державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення.
53. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово.
54. Державний виконавець призначає день і час примусового виселення, про що письмово інформує боржника. Боржник вважається повідомленим про його примусове виселення, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися виселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем.
55. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового виселення, під час виконання рішення про виселення боржника не є перешкодою для його виселення.
56. Примусове виселення полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням. Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі.
57. Примусове виселення здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції.
58. Якщо виконання рішення здійснюється за відсутності боржника, державний виконавець зобов`язаний провести опис майна. Описане майно передається для відповідального зберігання стягувачу або іншій особі, визначеній державним виконавцем.
59. Передане для зберігання майно боржника повертається йому державним виконавцем на підставі акта після відшкодування боржником витрат, пов`язаних із зберіганням такого майна. У разі якщо боржник відмовляється відшкодувати витрати, пов`язані із зберіганням майна, вони компенсуються за рахунок реалізації майна боржника або його частини.
60. Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення.
61. З тлумачення частини першої статті 28 та частини другої статі 66 Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що на державного виконавця закон покладає обов?язок письмового повідомлення бооржника про його примусове виселення.
62. Як убачається із Акта державного виконавця від 10 січня 2020 року, старшим держвиконавцем Машкіною І. О. у присутності понятих та за участю працівників поліції вжито заходи щодо виконання рішення суду про виселення ОСОБА_1 з квартири
АДРЕСА_1 .
63. 10 січня 2020 року старшим держвиконавцем Машкіною І. О. прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 643/18408/18, виданого 24 жовтня 2019 року Московським районним судом м. Харкова, про виселення ОСОБА_1 у звязку з виконнаням.
64. З наявних в матеріалах справи копій матеріалів виконавчого провадження підтверджено, що 18 листопада 2019 року старшим держвиконавцем Толочко К. Л. приймалась постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 643/18408/18, виданого 24 жовтня 2019 року Московським районним судом м. Харкова, про виселення ОСОБА_4 з квартири АДРЕСА_1 (а. с. 73). Згідно повідомлення старшого держвиконавця Машкіної І. О.
від 23 грудня 2019 року виконавчі дії щодо примусового виселення ОСОБА_1 призначені на 10 січня 2020 року на 11:00 год за місцезнаходженням житла (а. с. 79). Постановою старшого держвиконавця Машкіної І. О. від 24 грудня 2019 року залучено працівників поліції для забезпечення охорони громадського порядку та фізичного захисту учасників викоанвчих дій, які будуть проводить 10 січня 2020 року за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 81).
65. Перераховані документи підлягали направленню боржнику.
66. Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня
2009 року №270, терміни вживаються у такому значенні:
приймання поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає в оформленні поштового відправлення, поштового переказу, що подаються для пересилання;
рекомендоване поштове відправлення - реєстрований лист (рекомендований лист), поштова картка, бандероль, відправлення для сліпих, дрібний пакет, мішок "M", які приймаються для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення;
реєстроване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку;
розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв`язку.
67. Аналізуючи дані терміни, оператор поштового зв`язку при прийнятті рекомендованого поштового відправлення зобов`язаний видати розрахунковий документ, який повинен відповідати Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Положенню про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми №ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 21 січня 2016 року № 13, а саме Додатку 1 Положення.
68. Згідно із частинами третьою і четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
69. Суди попередніх інстанцій обмежились посиланням на те, що державним виконавцем направлялась кореспонденція боржнику, проте залишили позоа увагою, те, що наявні матеріали виконавчого провадження не містять письмових доказів на підтвердження факту саме направлення держвиконавцем документів боржнику.
70. Копії супровідних листів та акт держвиконавця від 23 грудня
2019 року, відповідно до якого державним виконавцем було залишено в дверях постанову про відкриття виконавчого провадження, повідомлення держвиконавця, відповідно до якого державним виконавцем 10 січня 2020 року буде проведено примусові дії щодо виселення боржника у повній мірі не підтверджують факт направлення направлення в установленому законом порядку.
71. При розгляді справи ані місцевий суд, ані суд апеляційної інстанції не перевірили доводи заявника щодо неповідомлення її державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження, а відповідно і про надання строку для добровільного виконання, і проведення виконавчих дій та не зазначили, якими саме доказами спростовуються вказані доводи заявника.
72. Суди також не встановили, якими доказами підтверджено належне повідомлення боржника ОСОБА_1 про день і час примусового виселення та обізнаність її про такі дії.
73. Наведене вище вказує на неповне встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
74. Усунути наведені вище недоліки на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноваження Верховного Суду та меж перегляду справи в касаційній інстанції (стаття 400 ЦПК України), коли необхідно встановлювати фактичні обставини та оцінювати докази, є неможливим.