Постанова
Іменем України
06 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 718/1262/19
провадження № 61-18013св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
Яремка В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1
відповідач - Чернівецька обласна державна адміністрація,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кіцманська районна державна адміністрація, Кіцманська місцева прокуратура
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М., Половінкіної Н. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Чернівецької обласної державної адміністрації (далі - Чернівецька ОДА), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Кіцманська районна державна адміністрація (Кіцманська РДА), Кіцманська місцева прокуратура, про визнання незаконним та скасування розпорядження Чернівецької ОДА від 26 червня 2017 року № 450-р "Про включення земельної ділянки водного фонду до переліку земельних ділянок державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах".
На обґрунтування позову посилалася на те, що 10 травня 2018 року вона придбала на електронних торгах нежитлову будівлю рибниці, що розташована на АДРЕСА_1 . Зазначена нежитлова будівля рибниці розташована на сформованій земельній ділянці державної власності, кадастровий номер 7322589700:02:002:0232, площею 54, 6531 га, що раніше перебувала в оренді попереднього власника будівлі рибниці ОСОБА_2 01 березня 2019 року вона звернулася із заявою до Чернівецької ОДА про передачу земельної ділянки їй в оренду відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статті 7 Закону України "Про оренду землі" в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача. 01 квітня 2019 року їй надано висновок Обласної комісії з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень в галузі земельних відносин, яким рекомендовано відмовити у передачі спірної земельної ділянки в оренду на підставі частини третьої статті 136 ЗК України у зв`язку з включенням її до переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, що унеможливлює її відчуження, передачу в заставу, надання в користування до завершення торгів. Розпорядженням Чернівецької ОДА від 26 червня 2017 року № 450-р включено до переліку земельних ділянок водного фонду державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах, земельну ділянку, площею 54, 6531 га, цільове призначення - для рибогосподарських потреб, яка розташована у с. Южинець Кіцманського району Чернівецької області. Зазначала, що розпорядженням порушується її право на отримання в оренду сформованої земельної ділянки.
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 07 травня 2020 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації від 26 червня 2017 року
№ 450-р "Про включення земельної ділянки водного фонду до переліку земельних ділянок державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах". Здійснено розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у межах земельної ділянки, площею 54, 6532 га, кадастровий номер 7322589700:02:002:0232, розташована нежитлова будівля рибниці, що є власністю ОСОБА_1, а оскаржуване розпорядження є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки суперечить вимогам частини другої статті 134 ЗК України, де зазначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, а також порушує і обмежує права та законні інтереси позивача у встановленому Законом порядку набути в користування на умовах оренди земельну ділянку. Відповідач, ухвалюючи оспорюване розпорядження, на підставі листів-клопотань Кіцманської РДА, не перевірив наявність на земельній ділянці нерухомого майна (будівлі), яке є у власності фізичної особи, що призвело до порушення положень закону і прийняття незаконного розпорядження, що оспорюється позивачкою.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що Водним кодексом України (далі - ВК України) не передбачено перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, оскільки земельна ділянка, на якій зосереджуються води, є водним об`єктом.
Апеляційний суд встановив, що 14 березня 2006 року між Кіцманською РДА та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладений договір оренди земельної ділянки водного фонду для риборозведення та сінокосіння, що розташована в адміністративних межах Южинецької сільської ради, площею 54,6533 га. 16 березня 2016 року термін дії договору закінчився. ОСОБА_1 придбала на електронних торгах, де реалізовувалося у примусовому порядку арештоване майно боржника ОСОБА_2, - нежитлову будівлю рибниці, що розташована на АДРЕСА_1, 10 травня 2018 року. Отже, розпорядженням Чернівецької обласної державної адміністрації від 26 червня 2017 року № 450-р про включення спірної земельної ділянки до земельних ділянок водного фонду державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах, права ОСОБА_1 не порушено, оскільки на момент придбання позивачкою будівлі рибниці спірна земельна ділянка у користуванні ОСОБА_2 не перебувала та з 26 червня 2017 року вже була включена обласною державною адміністрацією до земельних ділянок водного фонду державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах. Крім того, відповідно до висновку Обласної комісії з питань реалізації обласною державною адміністрацією повноважень у галузі земельних відносин від 01 квітня 2019 року цією комісією рекомендовано відмовити ОСОБА_1 у передачі спірної земельної ділянки в оренду на 5 років, оскільки нерухоме майно, площею 21, 10 кв. м, яке належить позивачці на праві власності, займає лише незначну частину земельної ділянки водного фонду, площею 54, 6531 га, а тому комісією рекомендовано власниці звернутися із клопотанням щодо поділу земельної ділянки в натурі, необхідної для обслуговування належної їй нежитлової будівлі.
Відповідно до розпорядження Чернівецької ОДА від 26 червня 2017 року № 450-р цільове призначення спірної земельної ділянки - для рибогосподарських потреб. Проте ОСОБА_1 просила надати їй земельну ділянку для утримання, обслуговування і використання за призначенням власного нерухомого майна, що фактично зводиться до зміни її цільового призначення. Відповідно надання позивачці у користування спірної земельної ділянки поза процедурою проведення земельних торгів та з цільовим призначенням для обслуговування нежитлової будівлі-рибниці не відповідатиме положенням земельного законодавства та цільовому призначенню земельної ділянки водного фонду.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову Чернівецького апеляційного суду від 12 листопада 2020 року скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18 (провадження № 14-730цс19), відповідно до якого визнання дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування неправомірними є належним способом захисту цивільних прав та інтересів. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що ВК України не визначений порядок переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду, не відповідає вимогам частини першої статті 85 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції помилково застосував положення Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", оскільки відповідачем у справі визначено місцеву державну адміністрацію, а не орган місцевого самоврядування. Апеляційний суд не врахував усіх доказів у справі, зокрема, графічного матеріалу (викопіювання), роздрукованого з Публічної кадастрової карти України, що є порушенням норм процесуального права та безумовною підставою для скасування судового рішення.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16, від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18, Верховним Судом у постановах від 26 грудня 2019 року у справі № 364/515/19, від 09 січня 2020 року у справі № 812/1264/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 265/5040/13, від 19 лютого 2019 року у справі № 815/905/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19, Верховним Судом України у постанові від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16.
У січні 2021 року надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких Чернівецька ОДА, Кіцманська місцева прокуратура просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 грудня 2020 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України та пункту 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі-рибниці, що розташована на АДРЕСА_1 . Право власності за ОСОБА_1 на будівлю зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 лютого 2019 року за реєстровим номером 1775647973225.
Нежитлову-будівлю рибниці ОСОБА_1 придбала 10 травня 2018 року на електронних торгах, де реалізовувалося у примусовому порядку арештоване майно боржника ОСОБА_2 .
Розпорядженням Чернівецької ОДА від 26 червня 2017 року № 450-р включено до переліку земельних ділянок водного фонду державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах, земельну ділянку, площею 54, 6531 га, цільове призначення - для рибогосподарських потреб, яка розташована у с. Южинець Кіцманського району Чернівецької області.
01 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Чернівецької ОДА, у якій просила передати земельну ділянку, площею 54, 6531 га, кадастровий номер 7322589700:02:002:0232, їй в оренду на 5 років, відповідно до положень статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України і статті 7 Закону України "Про оренду землі" в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача.
01 квітня 2019 року Чернівецькою ОДА на засіданні комісії схвалено висновок, яким рекомендовано відмовити ОСОБА_1 у передачі земельної ділянки, площею 54, 6531 га, кадастровий номер 7322589700:02:002:0232, в оренду, на підставі частини третьої статті 136 ЗК України, у зв`язку з включенням її згідно із оспорюваним розпорядженням до переліку земельних ділянок державної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, а зазначене унеможливлює відчуження землі, передачу її в заставу, надання в користування до завершення торгів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статей 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі статтями 2, 19 Закону України "Про охорону земель" об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Відповідно до статті 9 Конституції України посадові особи органів державної влади зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
Відповідно до частини другої статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122 ЗК України.
Відповідно до частин першої-третьої статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною п`ятою статті 136 ЗК України земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності, або права на них, виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися в користування до завершення торгів.
Як встановлено судами, предметом позову є вимога про оцінку правомірності розпорядження Чернівецької обласної державної адміністрації від 26 червня 2017 року № 450-р "Про включення земельної ділянки водного фонду до переліку земельних ділянок державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах".
Ухвалюючи рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що права ОСОБА_1 не порушені, оскільки на момент придбання позивачкою будівлі рибниці, спірна земельна ділянка у користуванні ОСОБА_2 не перебувала та з 26 червня 2017 року була включена обласною державною адміністрацією до земельних ділянок водного фонду державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах.
З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що підстави для задоволення позову відсутні.
Як на підставу касаційного оскарження заявниця посилається на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2019 року у справі № 364/515/19, відповідно до яких діє принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (зміст якого розкривається, зокрема у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України).
Проте зазначене посилання Верховний Суд не бере до уваги, оскільки на момент придбання ОСОБА_1 майна на електронних торгах, спірна земельна ділянка уже була включена до земельних ділянок водного фонду державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах, а тому позивачка придбала майно, яке розташоване на земельній ділянці з уже визначеним цільовим призначенням (для рибогосподарських потреб) та зі встановленою спеціальною процедурою надання такої земельної ділянки в оренду.
Крім того, у зазначених заявницею справах земельні ділянки не відносились до земель водного фонду.
Правовою підставою позову ОСОБА_1 зазначила статтю 120 ЗК України, відповідно до якої у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, у користуванні на праві емфітевзису, суперфіцію у попереднього власника, до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника такого об`єкта, крім випадків, визначених частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 120 ЗК України).
Проте враховуючи категорію спірної земельної ділянки (землі водного фонду) указана норма підлягає застосуванню з урахуванням статей 59 ЗК України та статті 85 ВК України.
Відповідно до частини четвертої статті 59 ЗК України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом.
Згідно з частинами першою, третьою статті 85 ВК України порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. У користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.
Тому по суті правильним є висновок апеляційного суду про те, що ВК України не передбачений перехід права на земельну ділянку у разі набуття права власності не нерухоме майно, оскільки для земель водного фонду встановлений інший порядок надання їх у користування.
Верховний Суд відхиляє посилання заявниці на невідповідність оспорюваного розпорядження частині другій статті 134 ЗК України, якою визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні ділянки) державної чи комунальної власності або права на них у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, оскільки на час прийняття оспорюваного розпорядження позивачка не була власницею нежитлової будівлі рибниці, яка розміщена на спірній земельній ділянці.
Звертаючись до суду із позовом про визнання незаконним та скасування розпорядження Чернівецької ОДА від 26 червня 2017 року № 450-р "Про включення земельної ділянки водного фонду до переліку земельних ділянок державної власності для подальшого продажу їх права оренди на земельних торгах" ОСОБА_1 не навела аргументів на підтвердження порушення її прав, оскільки позивачка не позбавлена можливості отримати у користування спірну земельну ділянку, на якій розташована належна їй будівля рибниці після проведення земельних торгів.
Водночас заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку про відсутність належних доказів щодо наявності на спірній земельній ділянці нерухомого майна, належного на праві власності позивачці та відповідно неврахування висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 09 січня 2020 року у справі № 812/1264/17, відповідно до якого роздруківка із Публічної кадастрової карти України є належним графічним матеріалом при вирішенні земельних спорів та висновку Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16 про те, що документами, які підтверджують перехід і набуття права власності особи на нерухоме майно, що придбано з прилюдних торгів є акт державного виконавця про реалізацію майна боржника на підставі якого видається свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.
Розташування нежитлової будівлі рибниці, що належить ОСОБА_1 у межах сформованої земельної ділянки, площею 54,6531 га, кадастровий номер 7322589700:02:002:0232, підтверджується атом державного виконавця від 25 лютого 2019 року, свідоцтвом про придбання майна на прилюдних торгах від 28 лютого 2019 року, довідкою Южинецької сільської ради від 28 вересня 2018 року № 228 і схемою інженерно-геодезичних вишукувань від 25 жовтня 2019 року. Також суд першої інстанції дослідив витяг з графічного матеріалу із Публічної кадастрової карти України від 07 травня 2020 року, відповідно до якого у межах земельної ділянки, кадастровий номер 7322589700:02:002:0232, розташована будівля.
Отже, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність належних доказів про розташування будівлі рибниці на спірній земельній ділянці є помилковим, проте такий висновок не призвів до неправильного вирішення справи по суті, оскільки звернення до суду з вимогою про оскарження розпорядження Чернівецької ОДА від 26 червня 2017 року № 450-р не є ефективним способом захисту порушеного права позивачки. ОСОБА_1 не позбавлена права на отримання у користування земельної ділянки, на якій розміщена нежитлова будівля із дотриманням необхідних процедур, визначених для земель водного фонду.
З урахуванням зазначеного Верховний Суд визнає необґрунтованими доводи касаційної скарги про невідповідність оспорюваного розпорядження частині першій статті 136 ЗК України (не зазначення у розпорядженні кадастрового номера земельної ділянки) та неврахування відповідних висновків Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 815/905/17, від 08 листопада 2019 року у справі № 420/914/19.
Верховний Суд відхиляє посилання заявниці на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 921/158/18, відповідно до якої визнання неправомірними дій (бездіяльності) органу місцевого самоврядування, зокрема і щодо оформлення права на земельну ділянку під набутим у власність будинком або спорудою, є належним способом захисту відповідних цивільних прав та інтересів, оскільки у справі, що переглядається та у справі, зазначеній заявницею, встановлені різні фактичні обставини справи.
У справі № 921/158/18 предметом спору була бездіяльність міської ради щодо оформлення з позивачем відносин користування земельною ділянкою (укладення договору оренди) для комерційного використання під належним позивачці об`єктом нерухомого майна.
Водночас у справі, що переглядається, позивачка оскаржує розпорядження Чернівецької ОДА щодо включення земельної ділянки до переліку об`єктів, права на які підлягають продажу на прилюдних торгах, яке було прийняте до набуття позивачкою права власності на нежитлове приміщення, розташоване на спірній земельній ділянці.