Постанова
Іменем України
02 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 187/998/16
провадження № 61-10837св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,
заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
боржники: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс", Приватні виконавці виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко Віктор Анатолійович та ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Орлової Оксани Анатоліївни на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року в складі судді Говорухи В. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021 року в складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, що має заборгованість перед боржником в цивільній справі № 187/998/16-ц.
Обґрунтовуючи свої вимоги заявник зазначив, що рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року у справі № 187/998/16-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в сумі, еквівалентній 576 641,31 доларів США.
Приватним виконавцем Теличком В. А. відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення та накладено арешт на все майно боржників в межах позовних вимог.
Незважаючи на це, 03 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К. Є., як державним реєстратором, було ухвалене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 54935919, на підставі якого здійснено реєстрацію за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Мустанг Фінанс" (далі - ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс"), права власності на предмет іпотеки - належну ОСОБА_2 квартиру загальною площею 551,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою перереєстрації права власності на квартиру за набувачем зазначений договір про задоволення вимог іпотеко держателя в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку".
При цьому ринкова вартість вищезазначеної квартири складала 15 717 000,00 грн, а заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, який був забезпечений договором іпотеки та в рахунок погашення якої було передано дану квартиру, складала 1 058 117,58 грн.
Заявник, посилаючись на положення частини п`ятої статті 37 Закону України "Про іпотеку", переконував, що ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" повинно відшкодувати ОСОБА_2, як власнику квартири, перевищення 90 % вартості квартири над розміром забезпечених іпотекою вимог, тобто 13 087 182,42 грн. Вказану суму коштів заявник вважає безумовним та безспірним зобов`язанням, яке виникло у ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" перед ОСОБА_2 .
З огляду на вищезазначене, заявник, посилаючись на вимоги частини першої статті 440 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) стверджував, що існують підстави для здійснення стягнення на грошові кошти в сумі 13 087 182,42 грн, що належить ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" як на безспірне зобов`язання, яке виникло у ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" перед ОСОБА_2 .
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили наявність безспірної заборгованості ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" перед ОСОБА_2, а тому заява про звернення стягнення на користь заявника грошових коштів у розмірі 13 087 182,42 грн є безпідставною.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - Орлова О. А. із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені вище судові рішення та направити справу на новий розгляд.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання заявника про витребування оригіналів договорів позики та відступлення права вимоги у відповідачів та третіх осіб;
- суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" визнало свою заборгованість перед ОСОБА_2 та не надало належних доказів про її погашення;
- суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки тому, що в матеріалах справи відсутні докази укладення 25 лютого 2005 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 договору позики, а також відступлення права вимоги за цим договором ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс";
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 307/3707/18, від 30 липня 2019 року у справі № 916/435/18, а також постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц та від 20 березня 2019 року у справі № 161/4985/17.
Крім того, у касаційній скарзі заявник вказав в на те, що наразі відсутня правова позиція Верховного Суду щодо застосування статті 440 ЦПК України за заявою стягувача у виконавчому провадженні.
У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Орлової О. А., в якому заявник зазначив про її необґрунтованість та безпідставність доводів, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Також у серпні 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 396 ЦПК України
Клопотання обґрунтоване тим, що копія довіреності ОСОБА_1 на представництво його інтересів адвокатом Орловою О. А. не оформлена належним чином, а саме не засвідчена апостилем, у зв`язку з чим не є належним підтвердженням повноважень представника.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 01 липня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - Орлової О. А. на ухвалу Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 25 січня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - Орлової О. А. з підстав визначених частиною другою статті 389 ЦПК України; витребувано із Петриківського районного суду Дніпропетровської області матеріали справи № 187/998/16; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У серпні 2021 року матеріали справи № 187/998/16 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є стягувачем, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є боржниками у виконавчому провадженні відкритому 09 квітня 2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Теличком В.А. на підставі виконавчого листа № 187/998/16-ц виданого 09 квітня 2020 року Дніпропетровським апеляційним судом про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики від 03 вересня 2015 року у загальному розмірі 576 641,31 доларів США та судового збору по 4 405,00 грн з кожного.
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 листопада 2020 року слідує, що 03 листопада 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дубенко К. Є. здійснено реєстрацію права власності на предмет іпотеки - належну ОСОБА_2 квартиру загальною площею 551,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс".
Згідно з висновком про вартість майна від 09 жовтня 2020 року, вартість квартири загальною площею 551,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1, складає 15 717 000,00 грн.
Відповідно до вимоги про дострокове погашення заборгованості від 04 вересня 2020 року, ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" вимагає від ОСОБА_8 погасити в повному обсязі заборгованість за кредитними договором від 25 грудня 2006 року № 600-І-000В6, розмір якої станом на 27 серпня 2020 року складає 1 019 098,65 грн за основним боргом та 39 018,93 грн за процентами.
Звертаючись до суду із цією заявою, ОСОБА_1 вказував на те, що оскільки ринкова вартість вищезазначеної квартири складала 15 717 000,00 грн а заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором, який був забезпечений договором іпотеки та в рахунок погашення якої було передано дану квартиру, складала 1 058 117,58 грн, то різниця у розмірі 13 087 182,42 грн є безумовним та безспірним зобов`язанням, яке виникло у ТОВ "ФК "Мустанг Фінанс" перед ОСОБА_2 та на яку, в порядку передбаченому частиною першою статті 440 ЦПК України, суд має право звернути стягнення на користь заявника.