ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 818/7249/13-а
адміністративне провадження № К/9901/23211/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 818/7249/13-а
за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" до Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про скасування рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, прийняту у складі головуючого судді Опімах Л.М., та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого Яковенко М.М., судді: Лях О.П., Старосуд М.І.,
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом, який його представник підтримав у судовому засіданні, в якому просить скасувати рішення Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 01 серпня 2013 року № 140 в частині зобов`язання ПАТ "Сумиобленерго" перерахувати до бюджету Фонду неправомірно використаних страхових коштів у розмірі 24450,30 грн та застосування фінансових санкцій у розмірі 12225,15 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, позов задоволено. Постановлено скасувати рішення Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 01 серпня 2013 року № 140 в частині зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Сумиобленерго" перерахувати до бюджету Фонду неправомірно використаних страхових коштів у сумі 24450,30 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 12225,15 грн.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Сумським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності проведена перевірка отримання фінансування та законності витрачання коштів бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у ПАТ "Сумиобленерго" за період з 01 квітня 2012 року по 31 березня 2013 року, за результатами якої складено Акт від 17 липня 2013 року № 05-08-09/27.
Відповідно до акта перевірки, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", п. 4.2 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 року № 12, а саме працівники ПАТ "Сумиобленерго" ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не перебували у відпустці протягом усього періоду лікування в санаторії, про що свідчать розпорядження від 24 січня 2013 року № 08/26, від 25 січня 2013 року № 8/14, від 11 жовтня 2012 року № 8/179, від 02 листопада 2013 року № 8/113 та наказ від 27 серпня 2013 року про надання інших днів відпочинку за роботу у вихідні дні, табелі обліку робочого часу, а також розрахункові листи за серпень-вересень 2012 року, за жовтень 2012 року, за листопад 2012 року, за січень-лютий 2013 року.
За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта перевірки відповідачем винесено Рішення від 01 серпня 2013 року № 140 по повернення страхових коштів та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яким зобов`язано ПАТ "Сумиобленерго" відшкодувати відповідачеві страхові кошти та сплатити штраф за порушення порядку витрачання страхових коштів.
Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що що відповідач дійшов помилкового висновку, що працівники ПАТ "Сумиобленерго" не перебували у відпустці протягом усього періоду лікування в санаторії. При цьому відповідачем не враховано, що вказані особи перебували на лікуванні як під час відпустки так і в період їх знаходження у відгулах, що підтверджується відповідними наказами, розпорядженнями, табелями обліку робочого часу. При цьому, положення законодавство визначає, що путівка видається в період відпустки, проте не встановлює обов`язку її використання лише в межах терміну відпустки і не забороняють використання путівки частково за рахунок інших днів відпочинку.
Суди дійшли висновків щодо обгрунтованості позовних вимог.
У поданій касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій у справі та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв`язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року № 2240-III (чинному на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2240).
Так, відповідно до п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 34 Закону № 2240 за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, надаються, зокрема, такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг, як допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) та забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей).
Відповідно до ст. 47 Закону № 2240 для забезпечення відновлення здоров`я застрахована особа та члени її сім`ї (а також особа, яка навчається у вищому навчальному закладі) мають право на отримання санаторно-курортного лікування, оздоровлення в спеціалізованих оздоровчих закладах (у тому числі дитячих) у межах асигнувань, установлених бюджетом Фонду на зазначені цілі, та в порядку і на умовах, визначених правлінням Фонду. Надання послуг застрахованим особам, пов`язаних із санаторно-курортним лікуванням, здійснюється за наявності медичних показань. Обсяг коштів для забезпечення оздоровчих заходів визначається бюджетом Фонду.
Пунктом 4.1 Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 р. № 12 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 квітня 2009 р. за № 339/16355 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок), визначено, що рішення про виділення путівки застрахованій особі приймає комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства, установи, організації із загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням (далі - комісія (уповноважений) із соціального страхування), на підставі особистої заяви та довідки для одержання путівки (форма N 070/о, затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.12.99 N 302 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в поліклініках (амбулаторіях)") (далі - медична довідка).
Пунктом 4.2 Порядку встановлено, що відповідно до рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємство, установа, організація (далі - підприємство), яке є основним місцем роботи застрахованої особи, видає путівку до санаторію в період відпустки, а до санаторію-профілакторію - в період відпустки, без відриву від виробництва, за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до ст. 30 Закону 2240, страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.
Суди встановили, що на момент прийняття рішення про виділення путівок працівникам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були наявні медичні довідки про потребу санаторно-курортного лікування та сплачено 20% вартості путівок.
Зазанчені працівники протягом усього періоду лікування в санаторії не перебували на робочому місці, а перебували у чергових відпустках та відгулах за раніше відпрацьований час, що підтверджується наказами про відпустки, наказами та розпорядженнями про надання інших днів відпочинку за роботу у вихідні дні, табелями обліку робочого часу, зворотними талонами до путівки, а також розрахунковими листами за серпень-листопад 2012 року, за січень-лютий 2013 року.
Тобто, працівникам ПАТ "Сумиобленерго" було видано путівки на санаторно-курортне лікування на підставі наказів про надання відпусток та з урахуванням іншого часу відпочинку.
Також встановлено, що працівникам, які перебували на лікуванні в санаторії під час відпустки та частково за рахунок наданих у встановленому законом порядку днів відпочинку, такі дні відпочинку підприємством не оплачувалися.
Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Законодавство не містить застережень щодо неможливості використання путівок для лікування в період, що виходить за межі відпустки, тобто за рахунок інших днів відпочинку.
Такимчином, перебування працівників підприємства на лікуванні в санаторії під час відпустки та частково за рахунок наданих у встановленому законом порядку днів відпочинку, не є порушенням вимог ст. 47 Закону № 2240 та п. 4.2 Порядку № 12 та не може може розцінюватися як порушення порядку витрачання страхових коштів.
Отже, правильними є висновки судів попередніх інстанцій відносно того, що відповідачем не доведено, що мало місце порушення вимог законодавства при наданні путівок на санаторне-курортне лікування.
При цьому, факти санаторно-курортного лікування застрахованих осіб, наявність медичних показань для цього, наявність рішень комісії з соцстрахування встановлені судами та відповідно до п.4 Порядку є достатніми підставами для надання путівок на санаторне-курортне лікування.
Отже, позовні вимоги про скасування рішення Сумського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності в частині зобов`язання ПАТ "Сумиобленерго" перерахувати до бюджету Фонду неправомірно використаних страхових коштів у розмірі 24450,30 грн. та застосування фінансових санкцій у розмірі 12225,15 грн. є обґрунтованими.
Суд касаційної інстанції, відповідно до положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд