ПОСТАНОВА
Іменем України
08 листопада 2021 року
Київ
справа №184/1009/17
адміністративне провадження № К/9901/20301/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 184/1009/17
за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської міської ради про визнання протиправними дії та зобов`язання призначити, нарахувати і виплачувати щомісячну адресну допомогу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Томаш В.І., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, прийняту колегією суддів у складі: головуючого судді Лукманової О.М., суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської міської ради (далі по тексту відповідач), в якому, враховуючи уточнені позовні вимоги, просила визнати протиправними дії відповідача, які полягають у не призначенні їй щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 25 квітня 2017 року; зобов`язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити їй, щомісячну адресну допомогу особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з 25 квітня 2017 року.
Постановою Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку, як особа, переміщена з тимчасово окупованої території України та районі проведення антитерористичної операції, що підтверджується довідкою від 17 жовтня 2014 року № 1218000048. Відповідно до довідки, переїхала з м. Авдіївки Донецької області 01 серпня 2014 року та проживає у АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 має двох дітей, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
21 жовтня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Управління праці з заявою на отримання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, на себе та двох неповнолітніх дітей.
Позивачка отримувала щомісячну адресну допомогу:
з 21 жовтня 2014 року по 19 березня 2015 року на себе і двох дітей у загальній сумі 2210 грн. на місяць (до моменту виповнення меншій дитині 3-х років + 2 місяці);
з 20 березня 2015 року по 19 травня 2015 року на себе (у сумі, зменшеній на 50 відсотків) і двох дітей у загальній сумі 1989 грн. на місяць;
та з 20 травня 2015 року лише на двох дітей у загальній сумі 1768 грн. щомісяця.
Тобто, з 20 травня 2015 року припинено виплату допомоги у частині виплат на особу працездатного віку, яка не працевлаштувалась після досягнення дитиною трирічного віку, ОСОБА_1 .
25 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської міської ради за роз`ясненнями щодо відмови у виплаті допомоги переміщеним особам з тимчасово окупованої території.
Листом від 29 квітня 2016 року № 2880/16 Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської міської ради повідомило ОСОБА_1 про те, що її довідка, що була надана 26 листопада 2015 року про потребу дитини у домашньому догляді направлена на перевірку. Вказано, що після перевірки особову праву було повернуто та зазначено, що призначення не відповідає п. 7 Порядку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505.
ОСОБА_1 надала до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської міської ради медичну довідку № 388 від 23 травня 2016 року про потребу дитини ОСОБА_3 у домашньому догляді.
25 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою щодо призначення її сім`ї державної допомоги у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, якою просила призначити їй та її дітям вказаний вид допомоги.
З 25 жовтня 2016 року по 24 квітня 2017 року рішенням відповідача родині ОСОБА_1 призначена вказана допомога в розмірі 1768 грн., тобто лише на дітей в розмірі 884 грн. на кожного.
ОСОБА_1 надала до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської міської ради медичну довідку № 460 від 23 грудня 2016 року про потребу дитини ОСОБА_3 у домашньому догляді (термін дії до 19 січня 2018 року).
25 квітня 2017 року, тобто під час дії вказаної медичної довідки № 460, позивачка звернулась до відповідача із заявою щодо призначення її сім`ї державної допомоги у вигляді щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, якою просила призначити їй та її дітям вказаний вид допомоги і рішенням відповідача її родині була призначена вказана допомога в розмірі 1768 грн. з 25 квітня 2017 року по 24 жовтня 2017 року, тобто на двох дітей в розмірі 884 грн. на кожного.
Відповідач знову не призначив особисто на ОСОБА_1 адресну допомогу, вважаючи, що у разі припинення виплати грошової допомоги на підставі п.7 Порядку "Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", грошова допомога більше не призначається.
Також, судами встановлено, що Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Покровської міської ради проведено перевірку наданих довідок.
Відповідно до інформації від 24 липня 2017 року Комунального дошкільного навчального закладу № 16 "Центр розвитку дитини", вихованець ОСОБА_3 відвідує дошкільний заклад з 23 серпня 2014 року, у 2016-2017 роках систематично відвідує дошкільний заклад, повний робочий день, мати своєчасно приходить і забирає дитину.
Позивачка неодноразово зверталась з питанням поновлення виплати грошової допомоги до відповідача. Відповідач повідомляв про відсутність підстав для поновлення виплати допомоги.
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивачка звернулась з позовом до суду.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, грошова допомога на наступний строк не призначається. Також, суд першої інстанції врахував, що син позивачки з 23 серпня 2014 року відвідує дитячий дошкільний заклад систематично, повний робочий день, позивач своєчасно приводить і забирає дитину.
Суд апеляційної інстанції підтримав висновки суду першої інстанції, зазначивши, що ОСОБА_1 не надано доказів не працевлаштування її з поважних причин, що дають підстави для виплати допомоги.
Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачка направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалені судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Верховний Суд переглянув судові рішення у межах касаційної скарги, з`ясував повноту фактичних обставин, встановлених судами, та правильність застосування норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку про задоволення скарги з огляду на таке.
Суть цього спору зводиться до з`ясування правомірності відмови відповідача призначити адресну допомогу особисто на ОСОБА_1 з посиланням на неможливість такого призначення, оскільки виплата грошової допомога була припинена відповідно до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 505, а також на те, що ОСОБА_1 не надано доказів не працевлаштування її з поважних причин, що дають підстави для виплати допомоги (дитина, щодо якої видано довідку про її потребу у домашньому вихованні, фактично відвідує дошкільний навчальний заклад).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01 жовтня 2014 року затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Пунктом 3 Порядку № 505 передбачено, що грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім`ї у таких розмірах: для непрацездатних осіб (пенсіонери, діти) - 884 грн на одну особу (члена сім`ї); для інвалідів - прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність; для працездатних осіб - 442 грн на одну особу (члена сім`ї). Загальна сума допомоги на сім`ю розраховується як сума розмірів допомоги на кожного члена сім`ї та не може перевищувати 2400 грн.
Якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, відбулися зміни, розмір грошової допомоги перераховується з місяця, наступного за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженого представника сім`ї або інформацією компетентного органу.
Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається.
Пунктом 7 Порядку № 505 передбачено, що якщо у складі сім`ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за інвалідами I групи або дітьми-інвалідами віком до 18 років, або інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім`ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов`язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.
Відповідно до п. 12 Порядку № 505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі подання уповноваженим представником сім`ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги. Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.
Аналіз вищезазначених норм свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців.
Положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги.
За таких обставин, коли з моменту припинення виплати грошової допомоги (20 травня 2015 року) по день звернення позивачки до відповідача із заявою про виплату їй вказаної допомоги (25 квітня 2017 року) минув шестимісячний строк, тобто наступний строк в розумінні пункту 3 Порядку № 505, то у відповідача відсутні правові підстави для не призначення грошової допомоги, посилаючись на пункт 3 Порядку № 505, оскільки грошова допомога на наступний строк не призначається тільки тим особам, які продовжують не мати для цього підстав, а у разі якщо така особа набула статусу, що не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку, то вона знову набуває право на призначення щомісячної адресної допомоги.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 227/513/17.
Отже, відмова відповідача у призначенні адресної допомоги позивачці з посиланням на пункт 3 Порядку № 505 є неправомірною.
Стосовно ж інформації від 24 липня 2017 року Комунального дошкільного навчального закладу № 16 "Центр розвитку дитини" про те, що вихованець ОСОБА_3 відвідує дошкільний заклад з 23 серпня 2014 року, зокрема, у 2016-2017 роках - систематично, колегія суддів зазначає, що вказана інформація не спростовує статусу ОСОБА_3, як такого, що має потребу у домашньому догляді, оскільки належним джерелом даних про потребу дитини у домашньому догляді, чи її відсутність, є медична довідка. Відповідна довідка № 460 від 23 грудня 2016 року встановленої форми є чинною, дані про її скасування, чи недійсність відсутні.
При цьому, за змістом пункту 7 Порядку № 505, право осіб працездатного віку на отримання адресної допомоги залежить, зокрема, від того, чи доглядають вони за дітьми, що потребують догляду, а не від даних щодо відвідування дошкільних закладів.
Визначальним є те, що відповідач зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому, відмова у призначенні позивачці адресної допомоги з підстав, не передбачених законодавством, є неправомірною.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідач під час розгляду справи у судах усіх інстанцій, обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо не призначення 24 квітня 2017 року позивачці адресної допомоги, посилався, зокрема, на довідку Комунального дошкільного навчального закладу № 16 "Центр розвитку дитини", датовану 24 липня 2017 року, тобто яка не була та хронологічно не могла бути у розпорядженні відповідача станом на 24 квітня 2017 року.
З цього приводу суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень не може обґрунтовувати правомірність рішення, що оскаржується, іншими обставинами, ніж ті, що зазначені безпосередньо в документі, що оскаржується. За іншого підходу суб`єкт владних повноважень міг би самостійно та довільно змінювати (доповнювати) обґрунтування своїх дій (рішень) після їх вчинення (ухвалення), що не сумісне з принципами правової визначеності та належного урядування.
У зв`язку з цим адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 826/17201/17.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Відтак, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо розглядуваних правовідносин, постановлені у справі рішення підлягають скасуванню, з прийняттям нового - про задоволення позову.
Керуючись статтями 139, 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд